Ухвала суду № 140974112, 27.10.2026, Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/1215/26

Провадження № 1-кп/595/157/2026

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року

Бучацький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1

з участю: секретаря судового засіданні ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

представника потерпілих ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 липня 2026 року за №12026211130000145 по обвинуваченню ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Бучацького районного суду Тернопільської області перебуває кримінальне провадження за №12026211130000145, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 липня 2026 року по обвинуваченню ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.

Ухвалою суду від 27 серпня 2026 року кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

14 вересня 2026 року ухвалою суду прийнято цивільний позов представника потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_4 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням до розгляду в кримінальному провадженні №12026211130000145 від 08 липня 2026 року по обвинуваченню ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України. Визнано цивільними позивачами у кримінальному провадженні: потерпілого ОСОБА_7 ; потерпілу ОСОБА_8 . Визнано цивільними відповідачами у кримінальному провадженні: обвинуваченого ОСОБА_5 ; Акціонерне товариство «Страхова група «ТАС». У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_6 , про скасування арешту на майно відмовлено. Клопотання представника потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_4 , про арешт майна задоволено частково. Накладено арешт з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення на належний ОСОБА_5 транспортний засіб Mercedes Benz ML 280 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 . В іншій частині клопотання відмовлено. Постановлено клопотання про призначення судової авто-товарознавчої експертизи долучити до матеріалів судового провадження та розглянути, у разі їх підтримання потерпілими ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та/або представником потерпілих, адвокатом ОСОБА_4 , під час судового розгляду, зокрема на стадії дослідження відповідних їм матеріалів досудового розслідування. Повернуто різницю від внесеної застави, що становить 49920 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять) грн заставодавцю ОСОБА_9 , яка була внесена на підставі ухвали Бучацького районного суду Тернопільської області від 10 липня 2026 року за ОСОБА_5 згідно квитанцій АТ «КБ «ПриватБанк» № 0.0.4957216447.1 та № 0.0.4957234984.1 від 10 липня 2026 року. Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026211130000145 від 08 липня 2026 року по обвинуваченню ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

27 жовтня 2026 року через канцелярію суду прокурор подав клопотання, в якому просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Надим Ямало-Ненецького автономного округу Тюменської області Російської Федерації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючому в АДРЕСА_2 , громадянину Російської Федерації, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 (шістдесят) днів. Клопотання мотивує тим, що ОСОБА_5 відповідно до ухвали слідчого судді Бучацького районного суду від 02.09.2026 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб з визначенням розміру застави у 65 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 216 320 грн, яка діє до 23 год. 59 хв. 31.10.2026. Прокурор зазначає, що не перестали існувати встановлені ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а застосування більш м`якого запобіжного заходу запобігти таким не зможе. Приймаючи до уваги, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі, з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 та виконання ним процесуальних обов`язків просить клопотання задовольнити, продовжити щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, визначити обвинуваченому заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 грн, залишивши в силі покладені ухвалою слідчого судді Бучацького районного суду Тернопільської області обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Представник потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_4 через канцелярію суду подала клопотання, в якому просить скасувати арешт автомобіля марки «Mercedes Benz ML 280 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що накладений ухвалою Бучацького районного суду від 14.09.2026, з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення. Також просить скасувати арешт автомобіля марки «VOLKSWAGEN GOLF», реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 , який накладений ухвалою Бучацького районного суду від 10 липня 2026 року. Клопотання мотивує тим, що 08 вересня 2026 року до суду подано цивільний позов про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286-1 КК України. З метою захисту прав потерпілих разом із цивільним позовом було подано клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. 170-172 КПК України. Ухвалою Бучацького районного суду від 14.09.2026 накладено арешт з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення на належний ОСОБА_5 транспортний засіб «Mercedes Benz ML 280 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , vin-код НОМЕР_3 . Крім того, під час досудового розслідування ухвалою Бучацького районного суду від 10 липня 2026 року (справа № 595/979/26, провадження №1-кс/595/309/2026) накладено арешт на автомобіль марки «MERCEDES-BENZ ML 280 CDI», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на момент ДТП перебував у користуванні та на праві власності належить ОСОБА_5 , а також автомобіль марки «VOLKSWAGEN GOLF», сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_4 , який на момент ДТП перебував у користуванні ОСОБА_7 та на праві власності належить ОСОБА_10 , які поміщено на арешт майданчик ВП №2 Чортківського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області. Зазначає, що обвинувачений та потерпілі дійшли згоди щодо мирного врегулювання та відшкодування завданої транспортному засобу матеріальної та моральної шкоди. Так, 21 жовтня 2026 року обвинувачений ОСОБА_5 та потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_7 уклали договір про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП. Цього ж дня обвинувачений сплатив потерпілим грошову компенсацію у розмірі 14000 доларів США, з яких 4000 доларів США відшкодування матеріальної шкоди, завданої транспортному засобу та 10000 доларів США моральної шкоди. Згідно умов договору обвинувачений зобов`язується протягом 18 місяців оплачувати потерпілим необхідне лікування, оперативні втручання та реабілітацію, а також додатково 20000 грн щомісячно в якості утримання. Як наслідок, відпала потреба у накладенні арешту на автомобіль марки «MERCEDES-BENZ ML 280 CDI», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_6 , як забезпечення виконання зобов`язання за цивільним позовом. У зв`язку із врегулюванням спору щодо відшкодування шкоди, відпала також потреба у проведенні судової авто-товарознавчої експертизи автомобіля марки «VOLKSWAGEN GOLF», реєстраційний номер НОМЕР_7 , яке було подано представником потерпілих разом із цивільним позовом. Оскільки потерпілі відмовляються від поданого цивільного позову, немає необхідності встановлювати ринкову та залишкову вартість ТЗ, а також вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «VOLKSWAGEN GOLF», сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_7 та продовжувати арешт, що накладений ухвалою Бучацького районного суду від 10.07.2026, у зв`язку з чим просить клопотання задовольнити.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 , через систему «Електронний суд» на адресу суду направила клопотання, в якому просить зняти (скасувати) повністю арешт на автомобіль «MERCEDES-BENZ ML 280 CDI», р.н. НОМЕР_1 , який перебуває у власності обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Клопотання мотивує тим, що ухвалою слідчого судді Бучацького районного суду Тернопільської області від 10.07.2026, справа № 595/979/26, в рамках кримінального провадження № 12026211130000145 від 08.07.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, накладено арешт на майно обвинуваченого ОСОБА_5 , а саме на автомобіль марки «MERCEDES-BENZ ML 280 CDI», р.н. НОМЕР_1 та поміщено на арешт майданчик ВП № 2 Чортківського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області. У мотивувальній частині ухвали Бучацького районного суду Тернопільської області від 10.07.2026 зазначено, що вказаний автомобіль марки «MERCEDES-BENZ ML 280 CDI», р.н. НОМЕР_1 є речовим доказом та міг зберегти на собі сліди кримінального правопорушення. 02 вересня 2026 року захисником ОСОБА_5 було подано клопотання про скасування арешту, накладеного на транспортний засіб обвинуваченого. Однак ухвалою суду від 14 вересня 2026 року в задоволенні зазначеного клопотання було відмовлено. При цьому підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна було клопотання представника потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_4 , подане в порядку ст. 170171 КПК України з метою забезпечення відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення. Водночас, після постановлення ухвали Бучацького районного суду Тернопільської області від 14 вересня 2026 року обставини, які обґрунтовували необхідність подальшого застосування арешту майна, істотно змінилися. Так, ОСОБА_5 вжито заходів щодо добровільного врегулювання питання відшкодування шкоди, завданої потерпілим унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, здійснено відповідні грошові виплати, що підтверджується розписками про отримання коштів. Більше того, 26 жовтня 2026 року адвокатом ОСОБА_4 , яка діє в інтересах потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , подано заяву про скасування арешту на транспортні засоби потерпілих і обвинуваченого. Крім того, 26 жовтня 2026 року представником потерпілих подано заяву про відмову від цивільного позову та раніше заявлених клопотань, зі змісту якої вбачається підтвердження обставин добровільного відшкодування ОСОБА_5 завданої шкоди. Таким чином, обставини, на які представник потерпілих посилалася як на підставу для накладення арешту, зокрема необхідність забезпечення заявлених цивільних вимог та ризик ухилення обвинуваченого від виконання майнових зобов`язань, зазнали істотних змін у зв`язку з добровільним врегулюванням питання відшкодування шкоди та відповідним волевиявленням потерпілих. З огляду на викладене, сторона захисту вважає, що подальше збереження арешту на транспортний засіб «MERCEDES-BENZ ML 280 CDI», р.н. НОМЕР_1 з метою забезпечення цивільного позову втратило своє первісне обґрунтування, а тому відповідно до положень ст. 174 КПК України наявні підстави для вирішення судом питання про скасування такого арешту. Крім того, в подальшому немає потрібності в накладенні арешту на вказаний вище транспортний засіб «MERCEDES-BENZ ML 280 CDI», р.н. НОМЕР_1 у зв`язку з тим, що необхідні слідчі дії виконані, досудове розслідування завершене, проведені необхідні експертизи, автомобіль детально оглянутий та сфотографований. Належний обвинуваченому ОСОБА_5 автомобіль перебуває на майданчику в неналежних умовах зберігання, зокрема відсутній дах та під час дощу вода потрапляє в салон автомобіля та пошкоджує майно. Звертає увагу, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні завершено, претензії у потерпілих відсутні, а тому подальше зберігання вказаного транспортного засобу у належних умовах, зокрема у гаражі власника майна ОСОБА_5 , жодним чином не може перешкодити встановленню обставин кримінального провадження. При цьому обвинувачений ОСОБА_5 зобов`язується забезпечити збереження автомобіля та надати його на першу вимогу суду. Відсутні будь-які докази, які б вказували, що обвинувачений може приховувати автомобіль чи його пошкодити, у зв`язку з чим просить клопотання задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні подане ним клопотання підтримав та просив таке задовольнити з підстав, викладених у ньому. Щодо клопотання захисника обвинуваченого та представника потерпілих про скасування арешту майна заперечив, посилаючись на те, що скасування арешту з транспортних зобів є передчасним.

Представник потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні подане нею клопотання про скасування арешту на транспортні засоби підтримала та просила такі задовольнити з підстав, викладених у ньому. Щодо задоволення клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого покладається на думку суду.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого частково погодилися, водночас, просили суд не визначати заставу, а застосувати до обвинуваченого менш обтяжливий запобіжний захід. При цьому захисник просила врахувати, що ОСОБА_12 обов`язки, визначені заставою, не порушував, вину у вчиненому визнає, щиро кається, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, ним добровільно відшкодована шкода потерпілим. Окрім того, захисник обвинуваченого просила задовольнити подане нею клопотання про скасування арешту на транспортний засіб з підстав, викладених у ньому.

Заслухавши прокурора, представника потерпілих, обвинуваченого, його захисника, дослідивши матеріали поданих клопотань, суддя приходить до такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Судом установлено, що ухвалою слідчого судді Бучацького районного суду Тернопільської області від 02 вересня 2026 року (справа № 595/979/26, провадження № 1-кс/595/386/2026) задоволено клопотання прокурора Бучацької окружної прокуратури в Тернопільській області ОСОБА_3 в кримінальному провадженні №12026211130000145, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 липня 2026 року за ч. 2 ст. 286-1 КК України, про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 31 жовтня 2026 року. Визначено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заставу в розмірі 65 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 216 320 (двісті шістнадцять тисяч триста двадцять) гривень. Покладено на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: з`являтися до суду за першою вимогою; не відлучатися за межі Тернопільської області без дозволу прокурора, суду; повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування із свідками ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у цьому ж кримінальному провадженні; залишити у матеріалах кримінального провадження № 12026211130000145, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 липня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, паспорт громадянина Російської Федерації, що дає право виїзду за кордон. Строк дії ухвали визначено до 31 жовтня 2026 року о 23 год. 59 хв.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При вирішенні клопотань сторони обвинувачення та сторони захисту щодо запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Статтею 5 Рекомендації Комітету Європи від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за злочин, вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин, поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.

Відповідно до п. п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

Таким чином, суд не вбачає доцільності у зміні раніше застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу, оскільки будь-яких нових даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно останнього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні на даній стадії процесу не встановлено.

При цьому суд враховує те, що прокурором та матеріалами кримінального провадження доведено, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у виді тримання під вартою, не зникли та з плином часу не змінилися.

Обставини даного кримінального провадження, на думку суду, дають достатні підстави припускати, що обвинувачений може здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

За таких обставин, суддя вважає, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.

При встановленні наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - впливу на свідків в даному кримінальному провадженні, суддя враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.

За таких обставин, ризик впливу на свідків продовжує існувати.

Зважаючи на вищенаведене, доведення прокурором наявності існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд приходить до переконання, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, а тому, враховуючи вимоги ст. 178 КПК України, та з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, вважає, що клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 строком до 60 днів.

Так, відповідно до ч. 4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

За змістом ч. ч. 4, 5 ст. 182 КПК України:

- розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- у кожному конкретному випадку розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Враховуючи відомості щодо зазначених обставин, які встановлені в ході судового розгляду, суд вважає, що в даному випадку розмір застави в межах, встановлених п. 2 ч.5 ст. 182 КПК України, здатний забезпечити належне виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

При цьому, відповідно до рішення ЄСПЛ «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року, розмір застави має оцінюватись в першу чергу «з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі».

Аналіз приписів кримінального процесуального закону, судової практики та практики ЄСПЛ свідчить про те, що з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення.

Отже, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа. Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Суд приходить до висновку про зменшення розміру застави, визначеної ухвалою слідчого судді Бучацького районного суду Тернопільської області від 02 вересня 2026 року, визначивши заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133120 грн, як про це просить прокурор у клопотанні та в судовому засіданні, оскільки такий, на думку суду, здатний забезпечити належне виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Внесення суми застави в загальній сумі 266240,00 грн згідно ухвали суду від 10 липня 2026 року стверджується квитанціями АТ «КБ «ПриватБанк» № 0.0.4957216447.1 та № 0.0.4957234984.1 від 10 липня 2026 року.

Згідно ухвали слідчого судді Бучацького районного суду Тернопільської області від 02 вересня 2026 року, у справі № 595/979/26, задоволено клопотання прокурора Бучацької окружної прокуратури в Тернопільській області ОСОБА_3 в кримінальному провадженні №12026211130000145, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 липня 2026 року за ч. 2 ст. 286-1 КК України, про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Постановлено продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 31 жовтня 2026 року. Визначено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заставу в розмірі 65 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 216 320 (двісті шістнадцять тисяч триста двадцять) гривень. Покладено на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: з`являтися до суду за першою вимогою; не відлучатися за межі Тернопільської області без дозволу прокурора, суду; повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування із свідками ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у цьому ж кримінальному провадженні; залишити у матеріалах кримінального провадження № 12026211130000145, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 липня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, паспорт громадянина Російської Федерації, що дає право виїзду за кордон.

Суд зазначає, що ч. 11 ст. 182 КПК передбачено, що застава, яка не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Під час судового розгляду судом не було встановлено даних про звернення застави у дохід держави.

За таких обставин, враховуючи, що розмір застави обвинуваченому ОСОБА_5 згідно даної ухвали суду зменшено до 133 120 грн, суд доходить висновку, що різницю між попереднім та теперішнім розміром застави щодо обвинуваченого, належить повернути заставодавцю.

Щодо заявлених клопотань захисником обвинуваченого та представником потерпілих про скасування арешту на транспортні засоби, суд вважає, що такі слід задовольнити з огляду на наступне.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, і згідно ч. 1 ст. 131 КПК України застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Так, ухвалою слідчого судді Бучацького районного суду Тернопільської області від 10 липня 2026 року (справа № 595/979/26, провадження № 1-кс/595/309/2026) постановлено накласти арешт на автомобіль марки «MERCEDES-BENZ ML 280 CDI», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на момент ДТП перебував у користуванні та на праві власності належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_1 , а також автомобіль марки «VOLKSWAGEN GOLF», сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_4 , який на момент ДТП перебував у користуванні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_3 та на праві власності належить ОСОБА_10 , жителю АДРЕСА_4 , які поміщено на арешт майданчик ВП №2 Чортківського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області, який знаходиться в м. Бучач по вул. Міцкевича, 6, Чортківського району Тернопільської області.

Ухвала мотивована тим, що враховуючи, що вказані у клопотанні автомобілі могли зберегти на собі сліди кримінального правопорушення, суд прийшов до переконання, що клопотання про застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту є підставним, а тому підлягає до задоволення.

Окрім того, ухвалою Бучацького районного суду від 14 вересня 2026 року накладено арешт з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення на належний ОСОБА_5 транспортний засіб Mercedes Benz ML 280 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .

Статтею 1 додаткового (першого) протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична, або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом, або загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Також Європейський суд з прав людини у численних своїх рішеннях вказував на неприпустимість непропорційного втручання держави у мирне володіння майном громадян та наголошував на неухильному дотриманні справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (справи «Спорронг та Льонрот проти Швеції», «Звольський та Звольська проти Республіки Чехія», «Василеску проти Румунії» та інші).

Таким чином, враховуючи те, що в судовому засіданні не встановлено необхідності подальшого утримання майна під арештом, вважаю за можливе скасувати арешт на автомобіль марки «MERCEDES-BENZ ML 280 CDI», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на момент ДТП перебував у користуванні та на праві власності належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_1 , а також автомобіль марки «VOLKSWAGEN GOLF», сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_4 , який на момент ДТП перебував у користуванні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_3 та на праві власності належить ОСОБА_10 , жителю АДРЕСА_4 , які поміщено на арешт майданчик ВП №2 Чортківського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області, який знаходиться в м. Бучач по вул. Міцкевича, 6, Чортківського району Тернопільської області, який накладений у кримінальному провадженні №12026211130000145 від 08 липня 2026 року ухвалою слідчого судді Бучацького районного суду Тернопільської області від 10 липня 2026 року (справа № 595/979/26, провадження № 1-кс/595/309/2026).

Прокурор не навів підстав для подальшого утримання даних транспортних засобів на арешт майданчику ВП №2, в тому числі й необхідності проведення додаткових слідчих дій.

Також суд вважає за необхідне скасувати арешт, який накладався ухвалою суду від 14 вересня 2026 року (справа № 595/1215/26, провадження № 1-кп/595/157/2026) з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення на належний ОСОБА_5 транспортний засіб Mercedes Benz ML 280 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .

Так, оскільки у судовому засіданні представник потерпілих адвокат ОСОБА_4 зазначила, що обвинувачений та потерпілі дійшли згоди щодо мирного врегулювання та відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди за наслідками чого 21 жовтня 2026 року обвинувачений ОСОБА_5 та потерпілі, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , уклали договір про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, судом встановлено, що потреба у накладенні арешту на вказаний вище транспортний засіб з метою забезпечення відшкодування шкоди теж відпала.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 197, 331, 369-372, 376 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 24 грудня 2026 року.

Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень.

Покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

-з`являтися до суду за першою вимогою;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора, суду;

-повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування із свідками ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у цьому ж кримінальному провадженні;

-здати/залишити на зберіганні свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Повернути різницю від внесеної застави, що становить 83200 (вісімдесят три тисячі двісті) грн заставодавцю, яка була внесена на підставі ухвали Бучацького районного суду Тернопільської області від 10 липня 2026 року за ОСОБА_5 згідно квитанцій АТ «КБ «ПриватБанк» № 0.0.4957216447.1 та № 0.0.4957234984.1 від 10 липня 2026 року.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що якщо він, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до прокурора, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора в даному кримінальному провадженні.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк дії ухвали закінчується 24 грудня 2026 року о 23 год. 59 хв.

Клопотання про скасування арешту майна задовольнити.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бучацького районного суду Тернопільської області від 10 липня 2026 року (справа № 595/979/26, провадження № 1-кс/595/309/2026) на автомобіль марки «MERCEDES-BENZ ML 280 CDI», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на момент ДТП перебував у користуванні та на праві власності належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_1 , а також автомобіль марки «VOLKSWAGEN GOLF», сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_4 , який на момент ДТП перебував у користуванні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_3 та на праві власності належить ОСОБА_10 , жителю АДРЕСА_4 , які поміщено на арешт майданчик ВП №2 Чортківського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області, що знаходиться в м. Бучач по вул. Міцкевича, 6, Чортківського району Тернопільської області скасувати.

Арешт, накладений ухвалою суду від 14 вересня 2026 року (справа № 595/1215/26, провадження № 1-кп/595/157/2026), з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення на належний ОСОБА_5 транспортний засіб Mercedes Benz ML 280 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 скасувати.

Апеляційна скарга на ухвалу суду в частині застосованого запобіжного заходу до обвинуваченого може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя: ОСОБА_1