Рішення № 140973688, 21.10.2026, Кобеляцький районний суд Полтавської області

554/2970/26

2/532/989/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.10.2026 м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

судді - Омельченко І.І.,

з участю секретаря судового засідання - Логвиненко А.В.,

учасники справи:

позивач - АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз»,

представник позивача - адвокат Максименко І.М.,

відповідач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - адвокат Галушко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з проведенням експертизи ЗВТ,

В С Т А Н О В И В:

12 травня 2026 року з Шевченківського районного суду міста Полтави до Кобеляцького районного суду Полтавської області за підсудністю надійшла позовна заява АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з проведенням експертизи ЗВТ.

Позовна заява обґрунтована тим, що 15.02.2018 року ОСОБА_1 була підписана заява-приєднання до умов договору розподілу природного газу та їй присвоєно персональний код ідентифікації споживача ЕІС-код 56XM26I01003068D, адреса газоспоживання: АДРЕСА_1 . Згідно інформаційної бази АТ «Полтавагаз», за цією адресою періодично вносилася плата за надані послуги розподілу природного газу. Також споживач ОСОБА_1 фактично отримувала послугу із забезпечення цілодобового доступу до ГРМ для можливості споживання нею відповідних об`ємів природного газу, виділених постачальником природного газу (розподілу природного газу). Крім того, ОСОБА_1 періодично передавала фактичні показники газового лічильника. Вона не зверталася до АТ «Полтавагаз» з письмовою заявою про розірвання договору розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 .

Споживач зобов`язаний не допускати несанкціонованого відбору природного газу. Саме відповідач, як споживач природного газу, несе відповідальність за зберігання та цілісність вузла обліку природного газу, зокрема, лічильника газу Октава G4 заводський № 008290. За ініціативою Оператора ГРМ даний лічильник газу був направлений на експертизу в АТ «Полтавагаз». Комісією по проведенню експертизи АТ «Полтавагаз» 29.08.2025 року здійснено експертизу лічильника газу Октава G4 заводський № 008290, за результатами проведення якої встановлено несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (лічильника газу), шляхом здійснення прихованих заходів споживачем чи іншою особою, внаслідок яких здійснюється необліковане (обліковане частково чи з порушенням законодавства) використання природного газу, що призвело до викривлення даних обліку природного газу та шляхом пошкодження пломби заводу-виробника на відліковому пристрої лічильника, на її місце встановлено предмет невідомого походження, схожий на пломбу, захисна стрічка газового господарства знімалася з місця пломбування. Метрологічні характеристики не відповідають вимогам ДСТУ 9035:2020. Лічильник не відповідає вимогам ДСТУ 9035:2020.

29.08.2025 року складено Акт про порушення № 160Л/25 від 08.10.2025 року в зв`язку з виявленням несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу Октава G4 заводський № 008290. На засіданні комісії з розгляду актів про порушення АТ «Полтавагаз» 28.10.2025 року Акт про порушення № 160Л/25 від 08.10.2025 року був розглянутий та задоволений частково, прийнято рішення про виконання споживачем вимог пункту 8 глави 9 розділу Х Кодексу ГРМ та направлення рахунку бухгалтерією АТ «Полтавагаз» для відшкодування відповідачем витрат на експертизу ЗВТ у розмірі 1283,35 гривень. Однак станом на час звернення з позовною заявою до суду витрати, пов`язані з експертизою ЗВТ, відповідачем не сплачені, що є підставою для стягнення їх у примусовому порядку.

Таким чином, представник позивача АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» прохав суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 витрати, пов`язані з експертизою ЗВТ, у розмірі 1283,35 гривень та сплачений судовий збір у розмірі 3328,00 гривень.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 05 березня 2026 року цивільну справу передано для розгляду за підсудністю до Кобеляцького районного суду Полтавської області (а.с.52).

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 26 травня 2026 року провадження в справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.58).

30 вересня 2026 року представник позивача АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» - адвокат Максименко І.М. подав додаткові пояснення щодо оцінки доказів, поданих представником відповідача в судовому засіданні (договору дарування від 12.11.2020 року та довідки про склад сім`ї), та заперечення проти висновку про відсутність підстав для стягнення заявлених сум з ОСОБА_1 .

У додаткових поясненнях зазначено, що сама по собі зміна власника об`єкта автоматично не припиняє договір розподілу природного газу з попереднім власником - для цього необхідне або звернення споживача з відповідною заявою, або одностороннє рішення самого Оператора ГРМ; навіть у разі одностороннього розірвання договору Оператором ГРМ у зв`язку зі зміною власника, це не звільняє попереднього власника від виконання зобов`язань за вже надані послуги. У цій справі жодної з цих дій вчинено не було: ні відповідач не зверталася із заявою про розірвання договору, ні Оператор ГРМ в односторонньому порядку договір не розривав.

Представник позивача, посилаючись на судову практику (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2025 року у справі № 918/528/24, рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 27 березня 2025 року у справі № 545/3071/24, постанова Полтавського апеляційного суду від 12 травня 2025 року у справі № 548/764/24, постанова Київського апеляційного суду від 23 грудня 2025 року у справі № 755/7231/25), вважає, що обов`язок ініціювати оформлення зміни власника перед Оператором ГРМ покладений законодавством саме на відповідача як споживача, а не на Оператора ГРМ. Відповідач цей обов`язок протягом більш як п`яти років (з листопада 2020 року по цей час) не виконала, а тому залишається стороною чинного договору розподілу природного газу - особою, яка несе визначені цим договором обов`язки, в тому числі, щодо компенсації витрат, пов`язаних з експертизою ЗВТ.

На думку представника позивача, довідка виконавчого комітету Кобеляцької міської ради підтверджує лише місце реєстрації відповідача (м. Кобеляки, вул. Шевченка, 27) та склад її сім`ї за цією адресою. Місце реєстрації проживання є самостійною обліковою категорією та саме по собі не є доказом припинення обов`язків за договором розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , та не звільняє відповідача від обов`язків споживача за договором розподілу природного газу, укладеним щодо цього об`єкта. Після 12.11.2020 року відповідач не перестала бути стороною договору розподілу природного газу за вказаною адресою.

При цьому, обдарована ОСОБА_2 зареєстрована та проживає за адресою: Полтавська область, Котелевський район, с. Більськ, тобто в іншому населеному пункті. Матеріали справи не містять жодних доказів того, що саме вона фактично почала користуватися об`єктом газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 .

З урахуванням наведеного, договір дарування від 12.11.2020 року та довідка про склад сім`ї не спростовують статусу ОСОБА_1 як належного відповідача - споживача природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим адвокат Максименко І.М. прохав суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Справу розглянути без його участі за наявними в справі документами.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Галушко С.С. подав заяву про розгляд справи без їх участі. Позовні вимоги не визнають повністю та прохали відмовити в їх задоволенні з тієї підстави як зазначив адвокат у попередньому судовому засіданні, що ще в 2020 році ОСОБА_1 подарувала 6/25 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , після чого вона із сином проживає в м. Кобеляки, а тому з ОСОБА_1 , яка не є вже власником домоволодіння, не можуть стягуватися витрати на експертизу ЗВТ. Крім того, в разі ухвалення судом рішення на користь відповідача, представником будуть надані суду докази понесення відповідачем судових витрат у порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Суд, розглянувши та вивчивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Судом установлено, що на підставі договору дарування № 376 від 02.02.2018 року ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належала 6/25 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.27).

15 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернулася до служби обліку розподілу природного газу із заявою про зміну власника особового рахунку на неї згідно договору дарування (а.с.25).

Того ж дня ОСОБА_1 підписала заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача) за адресою: АДРЕСА_1 . Персональний ЕІС-код 56XM26I01003068D, особовий рахунок НОМЕР_1 (а.с.26).

12 листопада 2020 року ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 6/25 часток житлового будинку з відповідною частиною господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування від 12.11.2020 року, зареєстрованим у реєстрі за № 2879 (а.с.106-107).

22 серпня 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 представниками АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» складено Акти про демонтаж засобу вимірювальної техніки та про направлення лічильника газу Оktava G4 заводський № 008290 на експертизу (а.с.31-32).

Експертизою встановлено несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (лічильника газу), шляхом здійснення прихованих заходів споживачем чи іншою особою, внаслідок яких здійснюється необліковане (обліковане частково чи з порушенням законодавства) використання природного газу, що призвело до викривлення даних обліку природного газу та шляхом пошкодження пломби заводу-виробника на відліковому пристрої лічильника (на її місце встановлено предмет невідомого походження, схожий на пломбу, захисна стрічка газового господарства знімалася з місця пломбування). Метрологічні характеристики не відповідають вимогам ДСТУ 9035:2020. Лічильник не відповідає вимогам ДСТУ 9035:2020, про що складено Акт № 361 від 29 серпня 2025 року (а.с.33).

Довідкою про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 13-Т4По/361 від 29.08.2025 року підтверджено наслідки втручання в роботу лічильника газу, а саме: витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства). Похибка вимірювань перевищує допустиму пунктом 11.4 ДСТУ 9035:2020 (а.с.34).

08 жовтня 2025 року складено акт про порушення № 160Л/25 у зв`язку з виявленням несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу Оktava G4 заводський № 008290. У пункті 8 Акту вказано, що комісія Оператора ГРМ з розгляду цього Акту буде проводити засідання о 10 год. 00 хв. 28 жовтня 2025 року. Примірник цього Акту був надісланий відповідачці за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.37-39).

На засіданні комісії з розгляду актів про порушення АТ «Полтавагаз», оформленого протоколом № 54/25 від 28.10.2025 року, було розглянуто Акт про порушення № 160Л/25 від 08.10.2025 року, який задоволений частково, та прийнято рішення про виконання споживачем вимог пункту 8 глави 9 розділу Х Кодексу ГРМ, направлення рахунку бухгалтерією АТ «Полтавагаз» для відшкодування витрат на експертизу ЗВТ у розмірі 1283,35 гривень (а.с.40-43).

13 січня 2026 року АТ «Полтавагаз» направлено відповідачці вимогу про сплату боргу в розмірі 1283,35 гривень (а.с.44-45).

Відповідно до ч. 1 ст. 322 ЦК України та п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», обов`язок сплачувати комунальні послуги покладається на власника (співвласника) або особу, яка фактично користується майном за договором.

Основним нормативним актом, який регулює постачання споживачам природного газу є Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2494.

Відповідно до пункту 2 розділу 6 глави 1 Кодексу газорозподільних систем, доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі - типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.

Згідно пункту 1 розділу 6 глави 3 Кодексу газорозподільних систем, договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.

Споживачі, в тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Пунктом 3 розділу 6 глави 3 Кодексу газорозподільних систем передбачено, що договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.

У пункті 4 розділу 6 глави 3 Кодексу газорозподільних систем вказано, що договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному вебсайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Відповідно до пункту 7 розділу 6 глави 3 Кодексу газорозподільних систем, фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема, повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Положеннями пункту 6 розділу 6 глави 3 Кодексу газорозподільних систем передбачено, якщо в результаті реконструкції чи технічного переоснащення вже підключеного до ГРМ об`єкта та/або зміни форми власності чи власника цього об`єкта є необхідність внесення змін до персоніфікованих даних споживача або укладання договору розподілу природного газу з новим власником, споживач (замовник) повинен самостійно звернутися до Оператора ГРМ з відповідною заявою про внесення змін до персоніфікованих даних або укладання договору розподілу природного газу.

Нові власники об`єктів, підключених в установленому законодавством порядку до ГРМ, разом із заявою про укладання договору розподілу природного газу (формування заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу) подають Оператору ГРМ відповідні документи, зокрема, копії документів, якими визначено право власності чи користування замовника на його об`єкт (приміщення).

Згідно пункту 10 розділу 6 глави 3 Кодексу газорозподільних систем, у разі звільнення займаного об`єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом) споживач зобов`язаний повідомити про це Оператора ГРМ не пізніше ніж за двадцять один день до дня звільнення об`єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом) та остаточно розрахуватись з ним за договором розподілу природного газу до вказаного споживачем дня звільнення об`єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом) включно.

У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем Оператора ГРМ про звільнення об`єкта або приміщення (остаточне припинення користування природним газом) споживач зобов`язаний здійснювати оплату послуг за договором розподілу природного газу, як випливає з умов договору.

Договір розподілу природного газу з новим споживачем укладається після припинення договору розподілу природного газу із споживачем, який звільняє об`єкт або приміщення.

Аналізуючи зазначене вище законодавство, суд не може погодитися з позицією представника позивача, що після дарування 12.11.2020 року ОСОБА_1 6/25 часток житлового будинку ОСОБА_2 , відповідачка продовжує бути стороною договору розподілу природного газу від 15.02.2018 року, оскільки вона не зверталася до АТ «Полтавагаз» із заявою про розірвання договору, виходячи з наступного.

Верховний Суд у постанові від 01 вересня 2020 року № 686/6276/19 дійшов висновку, що з моменту переходу права власності на квартиру попередній власник втрачає права і обов`язки співвласника багатоквартирного будинку, а новий власник набуває прав і обов`язків співвласника такого будинку. Діючим законодавством не передбачено обов`язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі купівлі-продажу.

З системного тлумачення вказаного висновку слідує, що як новий власник майна не несе відповідальності за отримані раніше попереднім власником житлово-комунальні послуги, так і на попереднього власника не можуть бути покладені обов`язки щодо сплати боргу за отримані комунальні послуги новим власником майна.

Суд також звертає увагу, що відповідно до пункту 6 розділу 6 глави 3 Кодексу газорозподільних систем, якщо в разі зміни власника об`єкта виникла необхідність в укладенні договору розподілу природного газу з новим власником, споживач повинен самостійно звернутися до Оператора ГРМ з відповідною заявою про укладення договору розподілу природного газу.

Тобто, у випадку зміни власника об`єкта саме на нового власника покладено обов`язок здійснити приєднання до договору розподілу природного газу, а тому зміна власника не завжди супроводжується остаточним припиненням користування природним газом.

При цьому, правило про те, що споживач зобов`язаний здійснювати оплату послуг за договором у випадку неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем постачальника про звільнення приміщення (остаточне припинення користування природним газом) застосовується лише у випадку коли споживач припинив користування природним газом, проте не припинив бути власником майна.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, наведеними у постановах від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19 (провадження № 61-604св20) та від 15 жовтня 2020 року у справі № 522/19127/18 (провадження № 61-20547св19), в яких Верховний Суд виходив із того, що відповідно до статті 322 ЦК України саме на власника покладається тягар утримання майна.

Також згідно п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», обов`язок сплачувати комунальні послуги покладається на власника (співвласника) або особу, яка фактично користується майном за договором.

Судом установлено, що ОСОБА_1 була споживачем природного газу та перебувала в договірних відносинах з АТ «Полтавагаз» з 15.02.2018 року по 12.11.2020 року, коли подарувала ОСОБА_2 6/25 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Договір розподілу природного газу за вказаною адресою, укладений з ОСОБА_1 , був припинений з 12.11.2020 року в зв`язку з переходом права власності до ОСОБА_2 , яка, відповідно до вимог пункту 6 розділу 6 глави 3 Кодексу газорозподільних систем, повинна була звернутися до постачальника з відповідною заявою-приєднання до договору розподілу природного газу.

За таких обставин, саме на власника майна ОСОБА_2 , яка стала споживачем послуг АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз», покладається обов`язок щодо сплати витрат, пов`язаних з проведенням експертизи ЗВТ, згідно пункту 8 розділу 10 глави 9 Кодексу газорозподільних систем - якщо за результатами експертизи або позачергової чи експертної повірки ЗВТ буде підтверджений факт несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, у всіх випадках витрати, пов`язані з демонтажем, транспортуванням, монтажем ЗВТ, та витрати, пов`язані з експертизою або позачерговою чи експертною повіркою ЗВТ, компенсуються за рахунок споживача (сторони, відповідальної за збереження ЗВТ).

Твердження представника позивача про те, що ОСОБА_2 зареєстрована та проживає в іншому населеному пункті за адресою: Полтавська область, Котелевський район, с. Більськ (як зазначено в договорі дарування від 12.11.2020 року), не звільняє її, як нового власника, від обов`язку утримувати належне їй майно, сплачуючи за комунальні послуги.

Крім того, суд звертає увагу на те, що експертиза лічильника газу була проведена після зміни власника - 29.08.2025 року, а тому ОСОБА_1 не може нести витрати, пов`язані з проведенням експертизи ЗВТ.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт постійного проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , після 12.11.2020 року та по цей час, що свідчило б про користування нею послугами АТ «Полтавагаз».

Долучені до позову роздруківки з інформаційної бази АТ «Полтавагаз» не доводять того факту, що саме ОСОБА_1 вносила плату за послуги з розподілу природного газу та передавала показники газового лічильника. Оскільки новий власник ОСОБА_2 не звернулася до АТ «Полтавагаз» із заявою-приєднання до договору розподілу природного газу, то в інформаційній базі АТ «Полтавагаз» відображаються персональний ЕІС-код 56XM26I01003068D та особовий рахунок НОМЕР_1 попереднього власника ОСОБА_1 .

Більше того, судом установлено, що відповідачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , та разом із сином проживає за цією адресою (а.с.51,108).

Посилання представника позивача у додаткових поясненнях на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2025 року у справі № 918/528/24, рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 27 березня 2025 року у справі № 545/3071/24, постанову Полтавського апеляційного суду від 12 травня 2025 року у справі № 548/764/24 суд не бере до уваги, оскільки обставини цих справ не є релевантними до розглядуваної справи. Водночас у постанові Київського апеляційного суду від 23 грудня 2025 року у справі № 755/7231/25, на яку адвокат Максименко І.М. теж посилався, стверджуючи, що в ній нібито міститься висновок про збереження відповідальності за особою, яка не повідомила про перехід права власності протягом тривалого часу, навпаки, зроблено висновок про те, що з відповідачів солідарно не підлягає стягненню заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, оскільки з 30.09.2016 року вони не є власниками квартири на підставі договору дарування від 30.09.2016 року, з того часу знялися з реєстрації та не є споживачами послуг, а тому є неналежними відповідачами.

З аналізу статті 13 ЦПК України вбачається, що суд зобов`язаний вирішити справу за тим зверненням особи, що пред`явлене, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому (принцип диспозитивності цивільного судочинства).

За змістом положень статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 ЦПК України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Відповідач - це особа, яка на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Зі змісту наведених положень процесуального законодавства вбачається, що належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.

Відтак, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати по пред`явленому позову при наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

На позивача покладено обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок.

Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

Представник позивача АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» у передбаченому законом порядку не звертався до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не є належним відповідачем у справі, оскільки не була власником майна нерухомого майна у період проведення експертизи газового лічильника, а тому в задоволенні позовних вимогах необхідно відмовити з вищенаведених підстав.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Вимога ч. 8 ст. 141 ЦПК України застосовується і до справ, що розглядаються у спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц).

Враховуючи викладене, і те, що в задоволенні позову відмовлено, представнику відповідача необхідно встановити строк до 26 жовтня 2026 року для подання цих доказів.

Керуючись статтями 12, 141, 259, 263-265, 354-356 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з проведенням експертизи ЗВТ - відмовити повністю.

Встановити стороні відповідача строк для подачі до суду доказів щодо розміру понесених судових витрат на правову допомогу - до 26 жовтня 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя