Рішення № 140970987, 26.10.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/1446/26Справа №447/1924/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

26.10.2026 м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Джуса Р.В.,

за участю: секретаря судового засідання Стемпель А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал",

до відповідачки: ОСОБА_1 ,

про: стягнення заборгованості за кредитним договором,

за участю:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" звернулося до Миколаївського районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 04.03.2025 №05197-03/2025 в сумі 21630,00 грн.

Ухвалою від 26.05.2026 суд відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні на 21.07.2026.

Надалі, у зв`язку із неявкою в судові засідання відповідачки, розгляд справи неодноразово відкладався, востаннє на 20.10.2026.

При цьому, ухвалою суду від 17.08.2026 судом було задоволено клопотання позивача про витребування доказів у АТ «ВСТ БАНК».

В судове засідання 20.10.2026 учасники справи вчергове не з`явилися. Згідно прохальної частини позовної заяви, позивач просив суд розглянути справу за відсутності його представника. Відповідачка в судове засідання не з`явилася, причин неявки не повідомила, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Поштові відправлення, якими суд направляв відповідачці ухвалу про відкриття провадження у справі, судові повістки на 17.08.2026, 20.10.2026, повернулися на адресу суду без вручення адресату, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Суд звертає увагу на те, що згідно з положеннями ч.ч.7,8 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до положень ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Отже, у разі якщо судова повістка направлена судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною чи встановленою судом інформацією про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, то вважається що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Окрім цього, відповідачка додатково повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення судової повістки на електронну пошту та на номер мобільного телефону, які зазначені в матеріалах справи.

Суд також приймає до уваги те, що відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain).

У своєму рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року, Європейський суд з прав людини, вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Статтею 43 ЦПК України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Однак, в жодне із призначених судом судових засідань відповідачка не з`явилася, причини неявки суд не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до норм ч.ч.1,3,4 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Частиною 1 статті 280 ЦПК України визначено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Статтею 281 ЦПК України передбачено, що про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Враховуючи той факт, що відповідачка будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явилася та не повідомила причин неявки, відзив на позов не подала, а позивач у позовній заяві зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи, суд ухвалив провести заочний розгляд справи №447/1924/26 та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно ч.4,5 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведені вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 20.10.2026, є дата складення повного судового рішення 26.10.2026.

Правова позиція позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, посилається на те, що 04.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №05197-03/2025. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

Відповідно до п.п.1.1 п.1 кредитного договору, Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 7000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, комісію за видачу кредиту та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором.

19.06.2025 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №19062025, у відповідності до умов якого фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб-боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань, та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №19062025 від 19.06.2025, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 20874,00 грн., з яких: 7000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6804,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 6370,00 грн. - сума заборгованості за штрафом; 700,00 грн. - сума заборгованості по комісії.

Однак, відповідач не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором, після відступлення ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права грошової вимоги, не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», ні на рахунки попереднього кредитора. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за кредитним договором №05197-03/2025 в сумі 21630,00 грн., з яких: 7000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7560,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 6370,00 грн. - сума заборгованості за штрафом; 700,00 грн. - сума заборгованості за комісією.

Водночас, як зазначає позивач в позовній заяві, нарахування відсотків тривало до закінчення встановленого строку кредитування відповідно до умов кредитного договору. Таке нарахування є правомірним, оскільки згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в повному обсязі та на тих самих умовах, що існували на момент переходу прав, якщо інше прямо не передбачено договором або законом. Отже, Позивач як новий кредитор набув права вимоги не лише щодо вже існуючої заборгованості, а й щодо відсотків, які продовжують нараховуватися відповідно до первісних договірних умов.

З урахуванням викладеного, станом на дату закінчення строку кредитування загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 21630,00 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 7000,00 грн.; заборгованість за відсотками - 7560,00 грн; заборгованість за комісією - 700,00 грн.; заборгованість за штрафом - 6370,00 грн.

Правова позиція відповідача.

Відповідачка не скористалася своїм правом, відзив на позовну заяву не подала.

Фактичні обставини встановлені судом.

04.03.2025 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №05197-03/2025, відповідно до умов якого, позивач надає відповідачу фінансовий кредит в розмірі 7000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язується повернути кредит, комісію за видачу кредиту, та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором ( п. 1.1.).

Відповідно до п. 1.2 договору, сторони погодили наступні умови: тип кредиту кредит; мета отримання кредиту - власні потреби клієнта, не пов`язані із підприємницькою діяльністю; кредит надається строком на 120 днів; дата надання кредиту 04.03.2025; клієнт зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування, відповідно до графіку платежів, дата погашення кредиту 01.07.2026.

Згідно з п. 1.4. за користування кредитом нараховуються проценти в розмірі 0,90% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом та комісія за видачу кредиту в сумі 700,00 грн., що складає 10% від суми кредиту; тип процентної ставки: фіксована, тип комісії: одноразова комісія.

Денна процентна ставка становить - 0,98% та застосовується у межах строку кредитування, денна процентна ставка розрахована за формулою: ДПС=(ЗВСК/ЗРК)/t*100%, де ДПС - денна процентна ставка, ЗВСК - загальні витрати за кредитом (сума всіх нарахувань згідно Графіку платежів), ЗРК - загальний розмір кредиту, t - строк кредитування у днях ( п. 1.4.1.).

Відповідно до п.1.6. кредит надається клієнту в безготівковій формі на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 5168 - 13xx - xxxx - 1223.

Відповідно до п. 5.3 договору, у випадку прострочення клієнтом сплати платежів відповідно до термінів, встановлених у графіку платежів, товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості, на наступний день після терміну сплати , встановленого в графіку платежу, за відповідний розрахунковий період , та до погашення заборгованості , з урахуванням обмежень встановлених чинним законодавством України.

Договір укладено у електронній формі та підписано ОСОБА_1 електронним підписом Y862.

Згідно з графіком платежів, який є додатком №1 до договору про надання фінансового кредиту №05197-03/2025від 04.03.2025, сума кредиту 7000,00грн, чиста сума платежу за розрахунковий період становить 7000,00 грн, комісія за надання кредиту - 700,00 грн, проценти за користування кредитом - 7560,00 грн, загальна вартість кредиту - 15206,00грн.

Про вказане також свідчить паспорт споживчого кредиту.

Згідно довідки ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» про ідентифікацію, ОСОБА_1 04.03.2025 о 08:16 було відправлено одноразовий ідентифікатор Y862 на номер телефону НОМЕР_1 .

Відповідно до листа №3426_260217121556 від 17-02-2026 ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення», останнє на виконання умов договору між ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» про переказ коштів від 22.02.2022 №ФК-П-2022/02-3, 04.03.2025 здійснило перерахування коштів в сумі 7000,00 грн. на маску карту НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua 669622841.

Згідно наданої АТ «ВСТ БАНК» на виконання ухвали суду від 17.08.2026 інформації, на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 як спосіб доступу до рахунку № НОМЕР_4 . Також банком підтверджено зарахування 04.03.2025 коштів на рахунок № НОМЕР_4 (платіжна картка № НОМЕР_3 ) в сумі 7000,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» за кредитним договором №05197-03/2025 від 04.03.2025, станом на 03.03.2026 сума заборгованості за основною сумою боргу -7000 грн, сума заборгованості за відсотками - 1134,00 грн., за простроченими відсотками - 5670,00 грн., штраф 6370,00 грн., комісія -700,00 грн. Відсотки нараховані за період із 04.03.2025 по 19.06.2025.

19.06.2025 ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (Клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (Фактор) уклали Договір факторингу №19062025, відповідно до якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна договору) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги до Боржників за кредитними договорами строк за якою настав (наявна вимога) та право грошової вимоги, яке винекне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно платіжної інструкції №11887 від 19.06.2025, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» здійснило переказ грошових коштів за відступлення Права Вимоги згідно договору факторингу №19062025 від 19.06.2025 в сумі 6 622 433,48 грн. на рахунок ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП».

Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників від 19.06.2025, на виконання умов договору факторингу №19062025 від 19.06.2025, клієнт передав фактору реєстр боржників кількістю 5374 на загальну суму заборгованості 73 671 224 грн. 47 коп.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 19.06.2025 до договору факторингу №19062025 від 19.06.2025, Клієнт відступає Факторові право вимоги до боржників Позичальників, в тому числі і до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №05197-03/2025 від 04.03.2025 в розмірі 20874,00 грн., з яких: 7000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6804,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 6370,00 грн. - сума заборгованості за штрафом; 700,00 грн. - сума заборгованості по комісії.

Оцінка суду.

Судом встановлено, що між сторонами виникли цивільно-правові зобов`язання на підставі договору кредиту, які регулюються ЦК України.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Так, відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як визначено ч.1 ст.626, ч.1 ст.628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно зі ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Окрім того, спірні правовідносини регулюються нормами Законів України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та «Про електронну комерцію».

Зокрема, норми Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», визначають правові та організаційні засади електронної ідентифікації та надання електронних довірчих послуг, права та обов`язки суб`єктів відносин у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.

Так, згідно ч.2 ст.16 ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», до складу електронних довірчих послуг входять: створення, перевірка та підтвердження удосконаленого електронного підпису чи печатки; формування, перевірка та підтвердження чинності сертифіката електронного підпису чи печатки; формування, перевірка та підтвердження чинності сертифіката автентифікації веб-сайту; формування, перевірка та підтвердження електронної позначки часу; реєстрована електронна доставка; зберігання удосконалених електронних підписів, печаток, електронних позначок часу та сертифікатів, пов`язаних з цими послугами. Кожна послуга, що входить до складу електронних довірчих послуг, може надаватися окремо або в сукупності.

Положеннями ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Також, відповідно до ч.ч.12-13 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно положень ст.ст.3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено зміст кредитного договору. Так, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

Відповідно до статті 1056-1 розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із положеннями ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Згідно положень ч.1 ст.1077 ЦК України (в редакції чинній на дату укладення договору факторингу - 19.06.2025), за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно змісту ч.1 ст.1078 ЦК України (в редакції чинній на дату укладення договору) предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до положень ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч.1,2 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Згідно із положеннями ч.1 ст.81, ч.1 ст.82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як встановлено судом, між відповідачем ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» 04.03.2025 укладено договір про надання фінансового кредиту № 05197-03/2025, відповідно до умов якого, відповідачка отримала кошти в сумі 7000,00 грн. в кредит, строком на 120 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,90% в день на залишок заборгованості, який відповідачка зобов`язалася погасити в останній день вказаного строку кредитування, відповідно до графіку платежів, а саме 01.07.2026.

Однак відповідачка свої зобов`язання за договором належним чином не виконувала, кредитні кошти не повернула, відсотки за користування кредитними коштами не сплатила.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» за кредитним договором №05197-03/2025 від 04.03.2025, станом на 03.03.2026 сума заборгованості за основною сумою боргу -7000 грн, сума заборгованості за відсотками - 1134,00 грн., за простроченими відсотками - 5670,00 грн., штраф 6370,00 грн., комісія -700,00 грн. Відсотки нараховані за період із 04.03.2025 по 19.06.2025.

Також судом встановлено, що у зобов`язанні за вказаним договором укладеним між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та відповідачем відбулась заміна кредитора внаслідок належного відступлення права вимоги від ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ТОВ «ФК «Кредит-капітал».

Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 19.06.2025 до договору факторингу №19062025 від 19.06.2025, Клієнт відступає Факторові право вимоги до боржників Позичальників, в тому числі і до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №05197-03/2025 від 04.03.2025 в розмірі 20874,00 грн., з яких: 7000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6804,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 6370,00 грн. - сума заборгованості за штрафом; 700,00 грн. - сума заборгованості по комісії.

Водночас, як зазначає позивач в позовній заяві, нарахування відсотків тривало до закінчення встановленого строку кредитування відповідно до умов кредитного договору.

Тому станом на дату закінчення строку кредитування загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 21630,00 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 7000,00 грн.; заборгованість за відсотками - 7560,00 грн; заборгованість за комісією - 700,00 грн.; заборгованість за штрафом - 6370,00 грн.

Як встановлено судом, відсотки за вказаними кредитними договорами нараховані в межах строку дії договору, та при визначенні розміру відсотків, розмір денної процентної ставки за кредитними договорами не перевищував 1%, що відповідає максимальному розміру денної процентної ставки, встановленої з 21 серпня 2024 року ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-IX.

Відповідачкою не було надано суду власного розрахунку заборгованості, а також доказів повернення кредитних коштів та сплати передбачених кредитними договорами відсотків.

Разом з тим, щодо вимог про стягнення з відповідача штрафу в сумі 6370,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст.ст.549, 551 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

У зв`язку з оголошенням воєнного стану на території України та погіршенням економічного становища України, значна кількість позичальників не в змозі платити по кредитних зобов`язаннях. У зв`язку з цим Верховною Радою України було ухвалено Закон України № 2120-IXП «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану».

Відповідно до п. 18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом, неодноразово воєнний стан на території України продовжувався у встановленому законом порядку, і є чинним на даний час.

Отже, законодавцем звільнено позичальників за кредитними договорами від сплати неустойки (штрафу, пені), які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідачки штрафу в розмірі 6370,00 грн., оскільки договір позики укладений, та сума пені нарахована у період дії в Україні воєнного стану.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов є частково обґрунтованим, а саме в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 7000,00 грн, за процентами в сумі 7560,00 грн., за комісією в сумі 700,00 грн., всього 15260,00 грн.

Судові витрати.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що при поданні позову до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Таким чином, оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково, слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1878,33 грн.

Окрім цього, позивач просить стягнути з витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 гривень.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, за змістом ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу, представником позивача надано суду: договір про надання правничої (правової) допомоги №0107 від 01.07.2025 року укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та АО «Апологет» та додаток до нього від 11.05.2026 року, підписаний ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та АО «Апологет», з якого вбачається, що сторонами погоджено, що клієнту надано правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 8000 гривень; детальний опис наданих послуг до акту №368 за договором про надання правничої (правової) допомоги №0107 від 01.07.2025 року, згідно якого сторони погодили кількість годин наданих послуг по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №05197-03/2025 із боржника ОСОБА_1 .

Однак, суд враховує складність справи про стягнення кредитної заборгованості, її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження, матеріальний стан сторін та інші обставини, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, вважає за належне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 3000,00 грн.

Керуючись статями 10-13, 49, 76-81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280, 282, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором від 04.03.2025 №05197-03/2025 в сумі 15260,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7000,00 грн, за процентами - 7560,00 грн., за комісією - 700,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати: зі сплати судового збору - 1878,33 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, адреса : вул. Смаль-Стоцького,1 корпус 28, м. Львів;

відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_5 .

Повне рішення складено 26.10.2026.

Суддя Роман ДЖУС