Рішення № 140970165, 09.10.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/2205/26

Провадження №: 2/336/2415/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року місто Запоріжжя

Шевченківський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Турчинського Максима Ігоровича, за участі секретаря судового засідання Єршової Алли Олексіївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи:

за позовною заявою ОСОБА_1

до АТ «Українська залізниця»

про стягнення не виплачених при звільненні сум,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог та заперечень

Позивач через свого представника адвоката Мельнікова Олексія звернувся до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя з позовними вимогами до відповідача про стягнення сум одноразової матеріальної допомоги в розмірі шести середньомісячних зарплат та матеріальну допомогу на оздоровлення за 2025 рік, які не виплачені при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що позивач ОСОБА_1 пропрацював на підприємстві залізничного транспорту більше 25 років та був нагороджений знаком «Почесний залізничник», при звільненні з підприємства йому не було виплачеано передбачені умовами Колективного договору визначені виплати при звільненні із врахуванням стажу та наявності знаку «Почесний залізничник», а також виплату на оздоровлення, які просив суд стягнути примусово з відповідача.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про необґрунтованість та безпідставність заявлених вимог, проти задоволення позовних вимог заперечував, зокрема зазначивши, що дійсно позивач був звільнений з підприємства відповідача 27.11.2025р. у зв`язку з виходом на пенсію за власним бажанням та цього ж дня звільненому працівникові було надано наказ про звільнення та повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні. Також просить суд врахувати, що позивач пропустив визначений законодавством 3-місячний строк для звернення до суду з вимогами про стягнення невиплачених сум при звільненні на підставі приписів ч.2 ст.233 КЗпП, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Також зауважує, що в наказі щодо припинення трудового договору було зазначено: «виплатити: одноразову матеріальну допомогу відповідно до п.2.29 Колективного договору у розмірі 3 середньомісячних заробітків, а працівникам нагородженим за час роботи на залізничному транспорті знаком «Почесний залізничник» розмірі допомоги збільшується в 2 рази. Стаж роботи на залізничному транспорті 25 років 1 місяць 23 дні. Виплату матеріальної допомоги провести відповідно до рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.10.2025 (витяг з протоколу №ц-82 Ком.т.), але виплати призупинено, починаючи з 01.04.2025 на підставі протоколу засідання штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності від 28.03.2025 №Ц-1-1,5-25/47-25».

Вважає, що в даному випадку усі види матеріальної допомоги не входять до структури заробітної плати за приписами ЗУ «Про оплату праці» та регулюються Колективним договором на підприємстві, мають характер соціальної допомоги.

Також зазначає, що відповідно до приписів п.2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким серед іншого передбачено, що дія окремих положень Колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця. З урахуванням чого, правлінням АТ «Укрзалізниця» було прийнято рішення від 14.03.2022 (протокол засідання правління №Ц-54/31 Ком.т.), згідно з п.1.1.4 якого на період дії правового режиму воєнного стану в України, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, призупинені додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою та Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги (за виключенням матеріальної допомоги на лікування та поховання). Тобто як на даний час так і на час звільнення позивача діють легальні обмеження на здійснення таких виплат, які можуть бути відновленні у випадку припинення режиму воєнного стану або покращення фінансового стану підприємства, отже у виплаті позивачу не було відмовлено, а лише призупинено виплату. Рішень про поновлення таких виплат не приймалося.

Також просив врахувати щодо наявності форм-мажорних обставин (пов`язані з військовою агресією) щодо обмеження здійснення таких виплат.

Щодо позовних вимог в частині виплати на оздоровлення зазначив про те, що умовами Колективного договору дійсно передбачена така допомога при виходу працівника у відпустку, тривалість якої не менш 14 календарних днів р розмірі посадового окладу (місчячної тарифної ставки), натомість рішенням правління АТ «Укразалізниця» від 27.06.2024 вирішено виплачувати лише 30% місячно тарифної ставки (посадового окладу). Відповідно до поданої заяви, ОСОБА_1 було нараховано у визначеному (обмеженому) розмірі таку допомогу.

Просить суд відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.

В додаткових поясненнях представник позивача зазначив про рішення судів, якими були скасовані незаконні локальні нормативні акти, якими обмежувалися трудові права працівників, додатково зазначивши, що умови колективного договору поширюються на усіх працівників підприємства і є обов`язковим, також за визначенням ст.9 КЗпП України, умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України, є недійними, отже відповідач взагалі не попереджав про погіршення існуючих умов праці та застосування п.1.1 рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024р. про призупинення виплати частини зарплати - матеріальної допомоги на оздоровлення, при тому, що відповідач ухвалив рішення обмежувального характеру до набуття чинності Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», тобто в умовах зворотної сили.

Також зауважив, що позивач не отримував письмового повідомлення про нараховані суми, тобто знаходився в умовах необізнаності, також зосередив увагу суду про те, що такі відомості також не були надані на запит адвоката.

Рух справи

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16.03.2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче судове засідання.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 03.06.2026р. закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті.

Встановлені судом фактичні обставини у справі та правовідносини сторін

Відповідно до запису п.29 Трудової книжки Серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - 27.11.2025 звільнений з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком, ст.38 КЗпП України (наказ від 21.11.2025 №1084/ос), як встановлено судом останнім місцем роботи позивача була Філія «Приміська пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця».

Звільнення позивача підтверджено наказом (розпорядженням за №1084/ос від 21.11.2025 «Про припинення трудового договору (контракту)», відповідно до якого «звільнити 27.11.2025 ОСОБА_2 Запорізького сектору приміських перевезень провідного інженера за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком за статтею 38 КЗпП України на підставі заяви ОСОБА_1 від 21.11.2025, компенсувати за невикористанні 7 днів відпустки, в тому числі 7 днів за період 02.12.2024-27.11.2025».

В зазначеному наказі (розпорядженні) про звільнення міститься позначка про ВИПЛАТУ одноразової одноразової матеріальної допомоги відповідно до п.2.29 Колективного договору у розмірі 3 середньомісячних заробітків, а працівникам нагородженим за час роботи на залізничному транспорті знаком «Почесний залізничник» розмірі допомоги збільшується в 2 рази. Стаж роботи на залізничному транспорті 25 років 1 місяць 23 дні. Виплату матеріальної допомоги провести відповідно до рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.10.2025 (витяг з протоколу №ц-82 Ком.т.), але виплати призупинено, починаючи з 01.04.2025 на підставі протоколу засідання штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності від 28.03.2025 №Ц-1-1,5-25/47-25.

Згідно з Повідомленням про нараховані та виплачені суми працівнику при звільненні від 27.11.2025р., ОСОБА_1 провідному інженеру ППК Запорізького сектору приміських перевезень з окладом 13530,00 грн у зв`язку з звільненням було нараховано та виплачену 10997,63 грн з відповідними розшифруванням виплат.

Як свідчать матеріали справи, примірники зазначеного наказу (розпорядження) та Повідомлення про нараховані та виплачені суми працівнику не містять підпису та дати про ознайомлення з даним наказом звільненого працівника ОСОБА_1 .

Наказом №131 від 11.06.2013 Державної адміністрації залізничного транспорту України, ОСОБА_1 видано посвідчення про нагородження знаком «Почесний залізничник».

В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 від 10.05.2025 про надання відпустки строком на 14 днів з 09 червня 2025 року та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення, та відповідно Наказ (розпорядження) за №400-в від 15.05.2025р. Філії Приміська пасажирська компанія АТ «Укрзалізниця «Про надання відпустки», відповідно до якого ОСОБА_3 надано щорічну відпустку за період роботи з 02.12.2024 по 01.12.2025 включно на 14 календарних днів з наданням матеріальної допомоги на оздоровлення.

Відповідно до положень Колективного договору, укладеного між керівництвом Державної адміністрації залізничного транспорту України і профспілковим комітетом апарату Укрзалізниці на 2002 -2006 роки з наступними змінами та доповненнями визначено п.2.2.9, що при звільненні працівників вперше з роботи, у зв`язку з виходом на пенсію виплачувати одноразову матеріальну допомогу в залежності від стажу роботи в галузі:… від 10 років три середньомісячні заробітки. Працівникам, нагородженим за час роботи на залізничному транспорті знаком «Почесному залізничнику», «Залізнична слава» трьох ступенів, яких присвоєно звання «Заслужений працівник транспорту, «Заслужений енергетик», «Заслужений зв`язківець», «Заслужений будівельник» та інші почесні державні звання, а також тим, які нагороджені орденами, розмір зазначеної допомоги, збільшується у 2 рази».

Також, п.2.2.10 Колективного договору передбачено, що «надавати працівникам апарату Укрзалізниці при виході у щорічну відпустку (тривалість якої не менше 14 календарних днів) матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі посадового окладу (місячної тарифної ставки)».

Відповідно до змісту Витягу з протоколу № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022р. ухвалено рішення, яким на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинено виплату працівникам додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема виплату матеріальної допомоги (пункт 1.1.4 протоколу).

Також Витягом з протоколу № Ц-82/39 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 27 червня 2024 року постановлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, починаючи з 01 липня 2024 року, зупинено дію окремих положень колективних договорів АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних підрозділів, якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення; нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення працівниками АТ «Укрзалізниця» здійснювати в єдиному розмірі мінімальної норми, передбаченої Галузевою угодою між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками - 30 % місячної тарифної ставки (посадового окладу). Виплату матеріальної допомоги на оздоровлення здійснювати згідно з наказами АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних підрозділів за письмовою заявою працівників, які безперервно пропрацювали в АТ «Укрзалізниця» шість і більше місяців, при виході працівника у щорічну відпустку (тривалість якої становить не менше 14 календарних днів) один раз на календарний рік в межах одного облікового періоду відпустки. Можливість та умови нарахування і виплати працівникам АТ «Укрзалізниця» та особам, які перебували в трудових правовідносинах в АТ «Укрзалізниця» під час дії рішення правління від 14 березня 2022 року (протокол №Ц-54/31 Ком.т.) матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 24 лютого 2022 року до 30 червня 2024 року в розмірі та на умовах, передбачених колективними договорами АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій і їх структурних підрозділів визначати окремими рішеннями правління на кожен рік. При цьому можливість та умови таких виплат за 2022 рік визначити не пізніше грудня 2024 року.

Питання (судовий спір), яке підлягає вирішенню судом

Судовий спір виник з приводу невиплати одноразової допомоги при звільненні працівника з підприємства та невиплати в належному розмірі матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні відпустки.

Зазначені обставини наявності спору визнані відповідачем (шодо невиплати заявлених сум при звільненні/не повної виплати на оздоровлення), отже в цій частині судом підлягають правовому аналізу взаємовідносини (обставини) сторін із дослідженням доказів та обґрунтувань сторін.

Застосовані судом норми права та висновки суду з мотивуванням

Кодекс законів про працю України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці та відповідно до приписів ст.1 якою визначено завдання Кодексу, - Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя працівників, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Відповідно до приписів ч.1 ст.3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Зокрема, статтею 9 зазначеного нормативно акту декларує, що умови трудових договорів, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними. Забороняється примушення працівника до укладення трудового договору, який містить умови, щодо яких між працівником та роботодавцем не досягнуто взаємної згоди.

Також, Главою ІІ КЗпП України врегульовано питання Колективного договору, за приписами ст.10 Кодексу визначено, що Колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців та відповідно врегульовано питання сфера укладення колективних договорів, сторони договору, зміст та порядок укладення та його виконання.

Разом з тим, спеціальним нормативним актом врегулювання зазначеного питання є Закон України «Про колективні договори та угоди», відповідно до якого зазначений акт визначає правові засади розробки, укладення та виконання колективних договорів і угод з метою сприяння регулюванню трудових відносин та соціально-економічних інтересів працівників і роботодавців.

Відповідно до регламентованої редакції ст.5 зазначеного Закону, «умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод. Забороняється включати до трудових договорів умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та угодами, а ч.1 статті 9 Закону визначено, щ о «положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Також ч.9, ч.10 зазначеної статті декларовано, що «роботодавець зобов`язаний ознайомити працівника з текстом колективного договору до початку роботи за укладеним трудовим договором, а також у тижневий строк після укладення колективного договору, внесення до нього змін. Суб`єкти сторін колективного договору зобов`язані забезпечити постійний і безперешкодний доступ до колективного договору у порядку, визначеному цим договором, можливість його копіювання. Порядок ознайомлення з текстом колективного договору, змінами до нього визначається договором. Сторони колективної угоди забезпечують інформування працівників та роботодавців, для яких є обов`язковими положення цієї угоди, про її укладення, внесення до неї змін, а також розміщують текст колективної угоди та інформацію про хід її реалізації на офіційних веб-сайтах суб`єктів сторін».

Разом з тим статтею 14 Закону врегулювано, що Зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

Також, відповідно до приписів статті 2 Закону України «Про оплату праці», до структури заробітної плати входить: Основна заробітна плата. Це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

За визначенням статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у період дії воєнного стану роботодавець може ініціювати зупинення дії окремих положень колективного договору, які регулюють відносини, визначені цим Законом. Дія таких положень може бути зупинена тільки за взаємною згодою сторін колективного договору у порядку, визначеному цим колективним договором.

Надаючи правовий аналіз нормам чинного законодавства, суд дійшов висновку про незаконність та необґрунтованість дій відповідача щодо обмеження та невиплати заявлених позивачем сум, що призвело до порушення гарантованого державою трудового права, оскільки зазначені дії (бездіяльність у виплаті) суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема положенням статті 9 КЗпП України, за якою визначено, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними та відповідно норма зазначеної статті не вимагає будь-якої процедури визнання недійсними умов договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством, безпосередньо оголошує такі умови недійсними і не вимагають судової процедури визнання їх недійсними.

Крім того, відповідачем не було доведено про те, що роботодавець попереджав позивача про погіршення існуючих умов оплати праці та застосування локального акту.

В частині невиплати допомоги на оздоровлення суд констатує, що відповідач призупинив виплати коштів в розмірі, передбаченому Колективним договором та Галузевою угодою в односторонньому порядку, не повідомивши позивача та профспілковий орган про ухвалення вказаного рішення, а також здійснив обмеження права позивача в порушення вимог Закону України «Про колективні договори і угоди», не ініціювавши питання щодо підписання змін/доповнень до діючих колективних договорів в частині призупинення/зміни строків виплати щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення, а такі зміни мають вноситись лише за взаємною згодою сторін, а не роботодавцем в односторонньому порядку (правлінням Товариства) без погодження з профспілковим органом.

Судом встановлено, що хоча така виплата (на оздоровлення) і була здійснена відповідачем, вона не відповідає розміру, визначеному умовами п.2.2.10 Колективного договору, а саме така допомога має надаватися в розмірі посадового окладу (місячної тарифної ставки).

У частині першій статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.2 ст.264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Враховуючи, що позивачем було заявлено позовну вимогу щодо стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення за 2025 рік у розмірі 5412,00 грн, а відповідачем надано докази щодо здійснення оплати в розмірі лише 3125,43 гривні, в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки зазначенні виплати не відповідають врегульованому Колективним договором розміру, не порушуючи принцип диспозитивності, суд стягує розмір виплати в заявленому позивачем розмірі.

Інші доводи відповідача, зокрема про наявність форс-мажорних обставин (наявність воєнних дій та агресії, що призвело до невиконання трудових умов з боку роботодавця) не приймаються до уваги судом, оскільки не поширюється на зазначені правовідносини між сторонами.

Щодо доводів відповідача про порушення з боку позивача строку на звернення до суду, в цій частині доводи є безпідставними, в тому числі з урахуванням того, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження конкретної дати ознайомлення звільненого працівника з ПОВІДОМЛЕННЯМ про нараховані та належні виплати при звільненні.

При ухваленні рішення судом було враховані правові позиції, викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2026 року по справі №333/9082/24 (провадження № 61-8745 св25).

Судові витрати підлягають вирішенню на підставі приписів статті 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13,76-82,89,141,263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 одноразову невиплачену матеріальну допомогу при звільненні в розмірі шести середньомісячних заробітків у розмірі 142588,50 гривень та недоплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за 2025 рік у розмірі 5412,00 гривень.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 1449,00 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», ЄДРПО:40075815,адреса місцезнаходження: 03150 м.Київ вул.Єжи Гедройця,5.

Повний текст рішення складено та підписано 26.10.2026р.

Суддя Шевченківського районного суду м.Запоріжжя Максим ТУРЧИНСЬКИЙ

09.10.26