Ухвала суду № 140969224, 21.10.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

м. Запоріжжя

Іменем України

УХВАЛА

про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою

21 жовтня 2026 рокуСправа № 331/3598/23 Провадження № 1-кп/331/129/2026

Колегія суддів Олександрівського районного суду міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),

розглядаючи у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження

за обвинуваченням: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Запоріжжя, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,

встановила:

15.10.2026 прокурор звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , обґрунтоване наявністю беззаперечних ризиків, передбачених п. п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений, при обранні йому іншого запобіжного заходу може переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Тому прокурор вважає, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти встановленим ризикам та не забезпечать цілей кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисники в задоволенні клопотання прокурора просили відмовити, посилаючись на те, що прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, обвинувачений вже тривалий час перебуває під вартою, докази, надані стороною обвинувачення не доводять висунуте ОСОБА_6 обвинувачення, тому вважали за можливе змінити запобіжний захід з тримання під вартою на більш м`який.

Захисник ОСОБА_8 у судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням про зміну щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який, посилаючись на те, що прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, обвинувачений тривалий час перебуває під вартою, вважає, що наявна можливість визначення розміру застави, також зазначає, що з урахуванням особи обвинуваченого, який раніше не був засудженим, має стійкі соціальні зв`язки, одружений і має малолітню дитину, має постійне місце проживання, позитивно характеризується, можливо обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 підтримали клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт відносно обвинуваченого ОСОБА_6 .

Прокурор ОСОБА_5 в задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт відносно обвинуваченого ОСОБА_6 просила відмовити.

Заслухавши клопотання прокурора, захисника ОСОБА_8 , з`ясувавши думку учасників судового провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Ухвалою колегії суддів Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 27.08.2026 відносно обвинуваченого ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якої закінчується 25.10.2026.

Згідно з ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до положень ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, вказавши крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Так, колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, наявність осіб на утриманні.

Аналізуючи обставини інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, колегія суддів бере до уваги, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину в умовах воєнного стану, за який законом передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі, що дає колегії суддів підстави вважати, що залишаючись на волі, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого злочину та невідворотність покарання за його вчинення в разі доведення вини, обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення можливого покарання. Вказана позиція узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», згідно з яким суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Крім того, колегія суддів бере до уваги, що наразі частина території Запорізької області тимчасово не контролюється українською владою, що може спонукати обвинуваченого до переховування саме на цій території.

Колегія суддів вважає, що ризик перешкоджання іншим чином є досить актуальним, оскільки як слідує з клопотання прокурора, наразі всі співучасники даного кримінального провадженні не встановлені, в тому числі особи з числа представників країни агресора, досудове розслідування відносно яких здійснюється в іншому кримінальному провадженні, а отже, будучи на волі, використовуючи відповідні зв`язки із представниками країни агресора, обвинувачений може повідомити таких осіб про обставини, які стали йому відомі у зв`язку із ознайомленням з матеріалами кримінального провадження.

Також, в судовому засіданні прокурором доведений ризик можливого продовження злочинної діяльності, оскільки ОСОБА_6 може і надалі сприяти представникам іноземної держави в проведенні підривної діяльності проти України в умовах воєнного стану у разі застосування до нього іншого запобіжного заходу.

За наявності існування трьох очевидних ризиків, колегія суддів вважає клопотання прокурора обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки більш м`які запобіжні заходи не здатні запобігти настанню встановлених ризиків.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, колегія суддів вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшились.

Встановлені судом ризики не зникли та на теперішній час не зменшились, оскільки на території України продовжується воєнний стан та збройна агресія РФ, а згідно з обвинувальним актом, інкримінований ОСОБА_6 особливо тяжкий злочин вчинений на користь держави-агресора. Всі докази у кримінальному провадженні ще не досліджені, зокрема не в повному обсязі досліджені докази сторони обвинувачення, не допитано свідків, не досліджені докази сторони захисту та не було допитано обвинуваченого.

Щодо доводів сторони захисту стосовно тривалого перебування обвинуваченого під вартою, колегія суддів звертає увагу на те, що наявними матеріалами провадження в достатній мірі доведено обставини, які виправдовують подальше утримання обвинуваченого під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання зазначеним вище ризикам. При цьому, сама по собі тривалість тримання особи під вартою не може бути безумовною підставою для зміни запобіжного заходу за відсутності інших достатніх та вагомих підстав для прийняття такого рішення.

Посилання захисника на наявність стійких соціальних зв`язків, родини, місця постійного проживання, хоч і має місце, однак не є безумовною підставою для відмови в продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, ця обставина в даному випадку не може бути беззаперечним стримуючим фактором подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Разом з тим, оцінити посилання сторони захисту про недоведеність вини обвинуваченого на даній стадії судового розгляду суд не має можливості, оскільки оцінка доказів, зібраних стороною обвинувачення, проводиться судом у нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку.

Тому в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_8 про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, слід відмовити з наведених вище підстав.

Окрім цього, відповідно до вимог ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109 114-2, 258 258-6, 260, 261, 402 405, 407, 408, 429, 437 442-1 Кримінального кодексу України

Отже, чинними нормами КПК України передбачена можливість застосування застави до особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, під час дії воєнного стану.

Водночас нівелювання ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, у разі застосування до підозрюваного застави, можливо досягти шляхом покладення на нього обов`язку з носіння електронного засобу контролю (п. 9 ч. 5 ст. 194 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності (ч. 2 ст. 182 КПК України).

Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, розмір застави визначається у розмірі від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України).

У випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (ч. 7 ст. 182 КПК України).

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті (ч. 3 ст. 183 КПК України).

З огляду на викладене, та беручи до уваги тривале перебування обвинуваченого під вартою, суд визнає за необхідне визначити заставу в розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися з міста Запоріжжя без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 176 178, 182, 183, 199, 331, 369 372, 392, 532 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

1. Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити частково.

2. В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_8 про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який відмовити.

3. Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 (шістдесят) діб по 19 грудня 2026 року включно в Державній установі «Кропивницький слідчий ізолятор».

4. Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити начальнику Державної установи «Кропивницький слідчий ізолятор» за місцем утримання обвинуваченого.

5. Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 332 800,00 грн (триста тридцять дві тисячі вісімсот гривень 00 коп.).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу, яку необхідно внести на р/р № UA928201720355289002015001205, Отримувач: ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ: 26316700, Банк: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО: 820172, Призначення платежу: застава за обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , провадження № 1-кп/331/129/2026, номер справи 331/3598/23, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя.

Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися з міста Запоріжжя без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду, без поважних причин, не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Повне судове рішення оголошено судом 26.10.2026 о 16 год. 50 хв.

Ухвала підлягає негайному виконанню, проте може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк, з дня вручення йому копії ухвали. Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3