Рішення № 140968293, 27.10.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4166/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

27 жовтня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді Придачука О.А.

за участю секретаря судового засідання Бомбушкаря В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 70278,80 грн., а також стягнути з відповідача сплачений судовий збір.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 30.08.2012 року між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір б/н, згідно якого вона отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач свої зобов`язання за договором виконав, та надав відповідачу кредит в розмірі, встановленому договором. Однак, відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору і станом на 15.02.2026 року заборгованість ОСОБА_1 становить 70278,80 грн., яка складається з: 55131,02 грн. заборгованість за тілом кредиту, 15147,78 грн. заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом, що і стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом.

У судове засідання представник позивача не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, у якій зазначив, що АТ КБ «ПриватБанк» позовні вимоги підтримує у повному обсязі, клопотання та заяви з боку АТ КБ «ПриватБанк» відсутні. Позивач не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення суду, у разі виникнення обставин, викладених в ч.1 ст. 280 ЦПК України.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, відзиву на позов не подала, а тому суд вважає, що у відповідності до ч.1 ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних у ній доказів та постановити заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено згідно матеріалів справи, ОСОБА_2 звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 30.0.2012 року, згідно якої отримала кредит вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, у розмірі 1200 грн., який у подальшому збільшився до 75000,00 грн., що убачається з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

Також, як убачається з паспорту серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_3 , що є причиною зміни прізвища відповідача.

При укладенні договору сторони керувалися ч.1 ст. 634 ЦК України. Відповідно до цієї статті, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У Анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг зазначено, що ОСОБА_2 ознайомлена і згідна з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами Банку.

Відповідач ОСОБА_2 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом із запропонованими Умовами і правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку складає між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Як убачається з кредитного договору ОСОБА_2 отримала кошти від АТ КБ «Приватбанк» на умовах строковості, зворотності, забезпеченості, платності.

Також, 15.11.2023 року ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту.

Сторони погодили всі істотні умови кредитного договору, як це передбачено ст.207 ЦК України і це узгоджується з вимогами ч.1 ст.638 ЦК України.

ОСОБА_1 підписуючи заяву про надання кредиту та паспорт споживчого кредиту погодилася з умовами договору, які передбачали, зокрема: нарахування відсотків за користування кредитом; сплату пені за несвоєчасне погашення заборгованості, тощо.

Пунктом 1.1.44 Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що кредитом (кредитною лінією, кредитним лімітом) є розмір грошових коштів, наданих банком клієнту на строк, визначений у договорі на умовах платності та зворотності.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав та надав відповідачу кредит в розмірі, встановленому договором.

Однак, відповідач прострочувала зобов`язання, не виконала взяті на себе договором обов`язки і станом на 15.02.2026 року заборгованість ОСОБА_1 становить 70278,80 грн., яка складається з: 55131,02 грн. заборгованість за тілом кредиту, 15147,78 грн. заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом.

Відповідач не спростував вказаний розрахунок заборгованості, хоча такий процесуальний обов`язок передбачений ст. ст. 12,81 ЦПК України.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно вимог п.1 ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.2.1.5.5 Умов і правил надання банківських послуг позичальник зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитратою платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

В силу положень ЦК договірні зобов`язання є обов`язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст. 629 ЦК України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності і передбачає обов`язковість виконання договірних зобов`язань.

У відповідності до ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт несплати відповідачем ОСОБА_1 грошових коштів за користування кредитом та погашення кредиту підтверджується доданим до матеріалів справи розрахунком суми заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. ст. 77-80 ЦПК України).

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зазначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона; таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

З урахуванням всіх обставин справи, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що відповідачем не представлено суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості згідно кредитного договору № б/н від 30.08.2012 року підлягають до задоволення та з відповідача на користь позивача слід стягнути суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 70278,80 грн., яка складається з: 55131,02 грн. заборгованість за тілом кредиту, 15147,78 грн. заборгованість за простроченими відсотками.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст.ст.509,526,530,536,549-551,610-612,625,1054,1055 ЦК України, ст. ст. 10, 12,13, 18, 81, 258, 259, 263-265, 280-282, 284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , мешканця АДРЕСА_1 , на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) заборгованість в розмірі 70278,80 (сімдесят тисяч двісті сімдесят вісім грн. 80 коп.) грн., судовий збір у розмірі 2662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн. 40 коп.) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: О.А. Придачук