Рішення № 140968174, 26.10.2026, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/1498/26

2/215/2339/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Науменко Я.О., за участю секретаря Оніщенко Ю.М., розглянувши в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в м. Кривому Розі в спрощеному позовному провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 6509122 від 20 лютого 2024 року в розмірі 18 837,50 грн., а також судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 20 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачкою укладено договір про споживчий кредит № 6509122, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у розмірі 5 500,00 грн. зі сплатою процентів та інших платежів, передбачених договором.

25 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 107-МЛ, на підставі якого, як зазначає позивач, до нього перейшло право грошової вимоги за вказаним кредитним договором.

За твердженням позивача, станом на час звернення до суду загальний розмір заборгованості відповідачки становить 18 837,50 грн., з яких: 5 500,00 грн. заборгованість за основною сумою кредиту, 12 787,50 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом та 550,00 грн. заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Позивач просить стягнути зазначену заборгованість, а також понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн. і витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн..

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09.04.2026 на підставі вказаної позовної заяви відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

13.04.2026 АТ «Сенс Банк», розглянувши ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 квітня 2026 року за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, якою витребувано інформацію про надходження на рахунок банківської картки № НОМЕР_1 коштів у розмірі 5 500,00 грн. у період з 20 лютого 2024 року по 27 лютого 2024 року, повідомило про неможливість виконання зазначеної ухвали. У відповіді банк зазначив, що надіслана йому ухвала, на його думку, оформлена з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки підписана удосконаленим електронним підписом, а не кваліфікованим електронним підписом судді. На цій підставі АТ «Сенс Банк» вказало на відсутність правових підстав для прийняття ухвали до виконання. Крім того, банк наголосив, що розкриття інформації, яка становить банківську таємницю, без дотримання встановленого законодавством порядку може мати наслідком звернення клієнтів зі скаргами до Національного банку України та пред`явлення вимог про відшкодування завданих збитків. Відповідь підписана головним юрисконсультом відділу правового забезпечення адміністративної практики АТ «Сенс Банк» Сергієм Дмитриком.

15.06.2026 справу було відкладено на 04.08.2026 у зв`язку з ненадходженням витребуваних документів.

04.08.2026 справу було відкладено на 26.10.2026 у зв`язку з ненадходженням витребуваних документів.

24.08.2026 на виконання ухвали суду від 09 квітня 2026 року Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» листом від 19 серпня 2026 року № 14383-БТ-32.3/2026 надало інформацію, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , є клієнтом банку та на її ім`я відкрито платіжну картку № НОМЕР_1 , до якої прив`язаний рахунок у національній валюті України.Згідно з наданою банком випискою за період з 20 лютого 2024 року по 27 лютого 2024 року, 20 лютого 2024 року на рахунок ОСОБА_1 надійшли кошти в сумі 5 500,00 грн. шляхом зарахування переказу через сервіс CASH2CARD A2C EASYCASH.

Ухвалою від 26.10.2026 призначено заочний розгляд даної цивільної справи.

05.10.2026 представник позивача надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує (вх. № 24299).

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилась, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, а саме за допомогою судової повістки направленої за її зареєстрованим місцем проживання, яка провернута на адресу суду з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою». Відзив на позовну заяву відповідач не подала, будь-яких клопотань на адресу суду від неї не надходило.

Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за наявності всіх наступних умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечував проти такого вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

20.02.2024 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №6509122 (індивідуальна частина), далі договір, за яким кредитодавець зобов`язується на умовах та строк визначені договором надати позичальнику грошові кошти у сумі визначений в п.1.2 договору (далі кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та відсотки за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості.

Відповідно до умов кредитного договору, загальний розмір кредиту становить 5 500,00 грн. Кредит надано строком на 105 днів, починаючи з 20 лютого 2024 року, та він складається з пільгового і поточного періодів.

Пільговий період становить 15 днів і закінчується 06 березня 2024 року, що визначено рекомендованою датою платежу. Поточний період становить 90 днів, розпочинається з дня, наступного за днем закінчення пільгового періоду, та закінчується 04 червня 2024 року датою остаточного погашення заборгованості.

Згідно з пунктом 1.4 договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит, сплатити комісію за його надання та проценти за користування кредитом у рекомендовану дату платежу 06 березня 2024 року, але не пізніше 04 червня 2024 року.

Загальні витрати позичальника за пільговий період визначені в розмірі 1 952,50 грн., а орієнтовна загальна вартість кредиту за цей період 7 452,50 грн. Загальні витрати за весь строк кредитування становлять 13 337,50 грн., а орієнтовна загальна вартість кредиту 18 837,50 грн. У договорі зазначено денну процентну ставку за весь строк кредитування в розмірі 2,31 % та орієнтовну реальну річну процентну ставку в розмірі 7 121,00 % річних.

Відповідно до пункту 1.5.1 договору, комісія за надання кредиту становить 550,00 грн., що відповідає 10 % від суми кредиту та нараховується одноразово в момент його видачі.

Згідно з пунктом 1.5.2 договору, проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду становлять 1 402,50 грн. та нараховуються за ставкою 1,70 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитними коштами протягом зазначеного періоду.

Відповідно до пункту 1.5.3 договору, проценти за користування кредитом протягом поточного періоду визначені в розмірі 11 385,00 грн. та нараховуються за стандартною процентною ставкою 2,30 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитними коштами протягом цього періоду.

Пунктом 1.6 договору передбачено, що тип процентної ставки є фіксованим, а особливості нарахування процентів визначаються пунктами 2.2 та 2.3 договору.

Згідно з пунктом 1.7 договору, позичальник не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю платежі, не передбачені договором з урахуванням додаткових угод і договорів до нього та/або не враховані під час розрахунку денної й орієнтовної реальної річної процентних ставок. Розміри комісій, процентів та інших винагород кредитодавця не можуть бути збільшені без згоди позичальника.

Відповідно до пункту 2.1 договору, кредитні кошти надаються позичальнику в безготівковій формі шляхом перерахування на рахунок із використанням платіжної картки № НОМЕР_1 .

Вказаний договір підписано 20.02.2024 19:15 відповідачем з використанням одноразового ідентифікатора 726964 та представником ТОВ «Мілоан» з використанням відповідного сертифікату.

Згідно з довідкою про ідентифікацію, відповідач ідентифікований ТОВ «Мілоан», акцепт договору позичальником підписаний із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до платіжного доручення №123494190 від 2024-02-20 ТОВ «Мілоан» перерахувало відповідачу кошти за кредитним договором №6509122 в сумі 5 500,00 грн.

За договором відступлення прав вимоги № 107-МЛ від 25.06.2024, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», ТОВ «Мілоан» передало (відступило), а ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» прийняло належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до акту приймання-передачі реєстру боржників від 25.06.2024 до договору відступлення прав вимоги №66-МЛ та витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №107-МЛ від 25.06.2024, ТОВ «Мілоан» відступило, а ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» прийняло право грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №6509122 від 20.02.2024 в розмірі заборгованості 18 837,50 грн., яка складається з залишку по тілу кредиту 5 500 грн., залишку по відсоткам 12 787,50 грн., залишку по комісії 550 грн.

Згідно з платіжною інструкцією від 25.06.2024 ТзОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» перераховано ТОВ «МІЛОАН» 1 857 051,83 грн., як плату за відступлення права вимоги за договором № 107-МЛ від 25.06.2024.

04.02.2026 позивач звернувся до відповідача із досудовою вимогою про погашення заборгованості в розмірі 18 837,50 грн.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір був підписаний відповідачкою з використанням аналогу електронного підпису, сума кредиту була перерахована відповідачці за вказаними у договорі реквізитами, що стороною відповідача не спростовано, однак взяті на себе зобов`язання відповідач не виконала, отриманої суми кредиту не повернула, комісію та відсотки не сплатила.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно зі ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), ст. 610 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч.1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 12 787,50 грн., суд зазначає таке.

Як убачається з умов кредитного договору, сума кредиту становить 5 500,00 грн., строк кредитування 105 днів, з 20 лютого 2024 року до 04 червня 2024 року.

Згідно з пунктом 1.5.2 кредитного договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду нараховуються за ставкою 1,70 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом та за 15 днів становлять 1 402,50 грн..

Відповідно до пункту 1.5.3 договору проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за ставкою 2,30 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом та за 90 днів становлять 11 385,00 грн..

Таким чином, загальна сума процентів за весь строк кредитування відповідно до умов договору становить 12 787,50 грн. (1 402,50 грн. + 11 385,00 грн.).

Водночас суд зазначає, що відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

Разом із тим, вирішуючи питання про стягнення процентів за користування споживчим кредитом, суд має перевірити не лише правильність їх арифметичного нарахування відповідно до умов договору, а й відповідність таких нарахувань вимогам законодавства, що регулює споживче кредитування, з урахуванням дати укладення договору, установленого строку кредитування та фактичного періоду користування кредитними коштами.

Зазначений у договорі розрахунок передбачає нарахування процентів за пільговий період за ставкою 1,70 % на день та за поточний період за ставкою 2,30 % на день. При цьому загальна сума процентів у розмірі 12 787,50 грн. відповідає арифметичному розрахунку за умови нарахування процентів на незмінний залишок кредиту в сумі 5 500,00 грн. протягом усіх 105 днів.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 550,00 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1.5.1 кредитного договору комісія за надання кредиту становить 550,00 грн, що відповідає 10 % від суми кредиту та нараховується одноразово в момент видачі кредиту.

Водночас положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на час виникнення відповідних правовідносин, кредитодавцю заборонялося встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за такі дії, є нікчемною.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 дійшла висновку, що положення законодавства про споживче кредитування розмежовують оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача. Умова договору про споживчий кредит щодо платності інформації про стан заборгованості, яку споживач має право отримувати безоплатно щонайменше один раз на місяць, є нікчемною.

Позивачем не доведено, які саме окремі послуги, що мають самостійний корисний ефект для відповідача, надавалися останньому в обмін на сплату комісії за надання кредиту. Саме по собі визначення в договорі комісії та її розміру не підтверджує надання позичальнику окремої платної послуги.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 550,00 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Таким чином, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 18 287,50 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 500,00 грн. та процентів за користування кредитом у розмірі 12 787,50 грн..

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 550,00 грн. слід відмовити з огляду на недоведеність надання відповідачу окремої платної послуги, за яку передбачено справляння такої комісії.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату правничої допомоги у розмірі 8 000,00 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до положень частин 1-3 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Поряд з цим, відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Положеннями ч. 6 ст. 137 ЦПК України передбачено, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Такого клопотання від відповідача із зазначенням обґрунтування на спростування співмірності витрат відповідача на правничу допомогу до суду не надходило.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 4-5 та 9 статті 142 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі №910/15944/17).

У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №211/3113/16-ц (провадження №61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі №760/11145/18 (провадження №61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд у справі №922/3812/19 висловив позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

В постанові №908/2702/21 від 12.01.2023 Верховний Суд також зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору не повинен бути не пропорційним до предмета спору. Суд із врахуванням конкретних обставин, зокрема і ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Зважаючи на викладені правові висновки Верховного Суду, суд вправі самостійно з власної ініціативи, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

При зверненні до суду з позовною заявою представником позивача, адвокатом Усенком М.І., на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу надано: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025; копія акту № Д/16983 наданих послуг правової (правничої) допомоги від 12 лютого 2026 року, укладений між Адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі адвоката Усенка М.І. та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» в особі Ломіздзе Д.В., підтверджує факт надання виконавцем правової допомоги Клієнту відповідно до Договору №0107 від 01 липня 2025 року. Згідно з актом, боржником визначено ОСОБА_1 , а сума наданих послуг становить 8 000 грн. Документ підписано сторонами, скріплено печатками та засвідчено адвокатом Усєнком М.І.; детальний опис наданих послуг до акту № Д/16983 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року, виданий 12.02.2026, в якому зазначено кількість годин, витрачених на послуги: усна консультація Клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором. - 30 хв.; ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 год.; погодження правової позиції Клієнта у справі - 30 хв.; складення позовної заяви з урахування правової позиції Клієнта - 3 год. 30 хв.; подання заяви до суду від імені Клієнта 1 шт. Всього - 6 год. 30 хв.

Враховуючи висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, зважаючи на те, що справа є незначної складності, а обсяг досліджених доказів є невеликим, суд приходить до висновку про зменшення суми стягнення з відповідача на користь позивача до 4 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді, що відповідає критерію об`єктивності та буде співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

Ураховуючи предмет спору, ціну позову, характер спірних правовідносин, незначну складність справи, обсяг поданих доказів, зміст і тривалість фактично описаних адвокатом робіт, суд доходить висновку, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн. є завищеною з огляду на обсяг фактично виконаної роботи та не відповідає критеріям розумності й співмірності.

За таких обставин суд визначає розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню позивачу, у сумі 4 000,00 грн. Такий розмір, на переконання суду, є розумним, обґрунтованим і співмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково на суму 18 287,50 грн. із заявлених 18 837,50 грн., частка задоволених позовних вимог становить 97,08 %.

Згідно з наданими доказами, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 2 584,66 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 584,66 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 274, 280-284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №6509122 від 20.02.2024 у розмірі 18 287 (вісімнадцять тисяч двісті вісімдесят сім) гривень 50 копійок, з яких: 5 500,00 грн. заборгованість за основною сумою кредиту; 12 787,50 грн заборгованість за процентами за користування кредитом, а також сплачені при подачі позову судові витрати 2 584 (дві тисячі п`ятсот вісімдесят чотири) гривні 66 копійок судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок, а всього 24 872 (двадцять чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) гривні 16 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку та подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання рішення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 26 жовтня 2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», місцезнаходження за адресою: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

СУДДЯ