Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 214/10964/25
2/214/513/26
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
20 жовтня 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Ткаченка А.В.,
за участю секретаря судового засідання Фастовець Ю.Ю.,
представника відповідача Тальчук П.І. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» Білоус Д.В. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з останнього на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» суму заборгованості за кредитним договором №1382-1421 від 17.04.2024 у розмірі 100 000,00 грн., що складається з: простроченої заборгованості за кредитом 20 000,00 грн.; простроченої заборгованості за нарахованими процентами 80 000,00 грн. Також, представник позивача просила стягнути з ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн.
В обґрунтування вимог представником позивача зазначено, що 17.04.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою вебсайту кредитодавця https://creditkasa.com.ua було укладено в електронній формі договір про відкриття кредитної лінії №1382-1421, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти в розмірі 20 000,00 грн строком на 300 календарних днів, із базовим періодом сплати процентів тривалістю 30 календарних днів, промо-ставкою 1,50% на день та стандартною процентною ставкою 2,50% на день. Представник позивача вказує, що кредитний договір укладено шляхом прийняття відповідачем пропозиції кредитодавця в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, після проходження процедури ідентифікації та підтвердження волевиявлення шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором С4099. На переконання позивача, такий спосіб укладення договору відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», а укладений договір прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі. Також, представник зазначив, що перед укладенням договору відповідач мав можливість ознайомитися з його умовами, Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту та графіком платежів, які є складовими кредитного договору. На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу кредитні кошти в розмірі 20 000,00 грн за допомогою платіжної системи LiqPay на зазначену позичальником банківську картку № НОМЕР_1 , що, за твердженням позивача, підтверджується квитанцією про перерахування коштів та довідкою кредитодавця про видачу кредиту. Посилаючись на те, що відповідач належним чином не виконав узятих на себе договірних зобов`язань, не повернув отримані кредитні кошти та не сплатив нараховані проценти за користування кредитом, представник позивача зазначає, що станом на 07.10.2025 загальна заборгованість за договором становила 164 000,00 грн, із яких 20 000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 144 000,00 грн заборгованість за процентами. Водночас, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» застосовує до відповідача програму лояльності, яка передбачає можливість часткового списання нарахованих процентів у розмірі 64 000,00 грн за умови погашення решти заборгованості в сумі 100 000,00 грн. У зв`язку з цим позивач заявив до стягнення не всю обліковану заборгованість, а її частину в розмірі 100 000,00 грн, із яких 20 000,00 грн прострочена заборгованість за кредитом та 80 000,00 грн прострочена заборгованість за нарахованими процентами. Враховуючи наявність невиконаних кредитних зобов`язань, оскільки відповідачем кредит та проценти -за його користування у встановлені договором строки не сплачені, з метою захисту прав кредитора, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
10.12.2025 представник відповідача адвокат Тальчук П.І. подала відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечувала, вважаючи заявлені вимоги незаконними, необґрунтованими та недоведеними належними і допустимими доказами. Насамперед, представник відповідача заперечувала належність наданих позивачем доказів укладення електронного кредитного договору. Зазначала, що позивач не підтвердив належним чином проходження відповідачем процедури ідентифікації та верифікації в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, отримання ним одноразового ідентифікатора, його використання для підписання договору та погодження всіх істотних умов кредитування. На думку сторони відповідача, надана роздруківка кредитного договору не є достатнім підтвердженням вчинення саме відповідачем відповідного електронного правочину. Також, представник відповідача зазначала, що позивач не надав належних доказів фактичного перерахування кредитних коштів саме ОСОБА_1 . Посилалася на те, що надані кредитодавцем довідка про перерахування коштів та квитанція платіжної системи LiqPay не містять достатніх відомостей для ідентифікації особи отримувача грошових коштів, зокрема повного номера банківської картки, відомостей про її власника та відповідний банківський рахунок. Крім того, сторона відповідача звертала увагу на відсутність у первісно поданих матеріалах договору між позивачем та АТ КБ «ПриватБанк», через платіжну систему якого, за твердженням кредитодавця, здійснено перерахування коштів. Зазначала, що довідка, складена самим позивачем, та квитанція платіжного сервісу не можуть замінювати первинні бухгалтерські документи й банківські виписки, які підтверджують фактичний рух грошових коштів за рахунком позичальника. Окремо, представник відповідача заперечувала правильність і обґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості, посилаючись на відсутність первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували здійснені кредитодавцем нарахування, розмір боргу та його складові. Вважала, що наданий позивачем односторонній розрахунок заборгованості без відповідних підтверджуючих документів не є достатнім доказом існування заборгованості в заявленому розмірі. Крім того, представник відповідача вважала нараховані проценти надмірними, несправедливими та такими, що не відповідають засадам розумності, добросовісності й справедливості. Звертала увагу, що розмір заявленої заборгованості за процентами в декілька разів перевищує суму фактично наданого кредиту. Посилалася на положення законодавства про захист прав споживачів, обмеження денної процентної ставки за споживчими кредитами та практику Верховного Суду щодо захисту прав споживачів фінансових послуг. Також, сторона відповідача наголошувала на необхідності розмежування базового періоду сплати процентів тривалістю 30 календарних днів та строку кредитування тривалістю 300 календарних днів. Вважала, що умови кредитного договору в частині строку користування коштами та нарахування процентів повинні тлумачитися з урахуванням інтересів споживача, а проценти не можуть нараховуватися поза межами погодженого сторонами строку кредитування. У зв`язку з наведеним представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу. У відзиві зазначила про понесені та очікувані витрати на правничу допомогу в загальному розмірі 14 000,00 грн, із яких 6 000,00 грн за підготовку відзиву на позовну заяву та 8 000,00 грн за участь адвоката в судових засіданнях.
Ухвалою суду від 25.12.2025 задоволено клопотання представника відповідача та постановлено розгляд справи (всіх судових засідань) проводити у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з представником відповідача.
25.12.2025 представник позивача Кожушко В.О. подав додаткові письмові пояснення у справі, в яких не погодився з доводами відзиву, підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні. На спростування заперечень відповідача щодо укладення електронного договору представник позивача зазначив, що договір було укладено відповідно до положень законів України «Про електронну комерцію», «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про споживче кредитування». Пояснив, що відповідач самостійно заповнив заявку на отримання кредиту на вебсайті кредитодавця, зазначив свої персональні та контактні дані, пройшов передбачені кредитодавцем процедури ідентифікації, отримав доступ до особистого кабінету та акцептував пропозицію укласти кредитний договір шляхом використання одноразового ідентифікатора С4099. На підтвердження зазначеного представник позивача послався на моніторинг дій користувача в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, який, за його твердженням, відображає послідовність дій під час оформлення кредиту, направлення одноразового ідентифікатора на зазначений позичальником номер мобільного телефону та направлення примірника укладеного договору разом із додатками на електронну адресу відповідача. Крім того, представник позивача послався на протокол перевірки кваліфікованого електронного підпису, відповідно до якого підтверджено підписання електронного документа з боку кредитодавця, та зазначив, що електронна форма договору не впливає на його дійсність і обов`язковість виконання сторонами. Стосовно фактичного надання кредитних коштів представник позивача пояснив, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» здійснює перерахування кредитних коштів позичальникам через платіжний сервіс LiqPay на підставі договору №4010 від 02.12.2019, укладеного з АТ КБ «ПриватБанк». Зазначав, що грошові кошти в сумі 20 000,00 грн були перераховані на банківську картку, реквізити якої відповідач самостійно вказав під час оформлення кредиту. На підтвердження існування договірних відносин із банком позивач додатково надав копію відповідного договору про надання послуг у системі LiqPay. Щодо заперечень проти розрахунку заборгованості представник позивача зазначив, що наданий товариством розрахунок містить відомості про суму основного боргу, застосовані процентні ставки, щоденні нарахування, періоди користування кредитом, залишок непогашених процентів, а також інформацію щодо здійснених платежів. Вважав такий розрахунок належним доказом визначення розміру заборгованості, який узгоджується з умовами укладеного кредитного договору. Стосовно строку кредитування представник позивача наголосив, що передбачений договором базовий період тривалістю 30 календарних днів визначає періодичність сплати процентів, тоді як загальний строк кредитування відповідно до пункту 4.12 договору становить 300 календарних днів, а датою повернення кредиту визначено 10.02.2025. Відтак, на переконання позивача, нарахування процентів протягом погодженого сторонами строку кредитування відповідає умовам договору. Заперечуючи проти доводів про незаконність установленої процентної ставки, представник позивача послався на положення Закону України №3498-IX та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування», зазначивши, що на дату укладення кредитного договору 17.04.2024 законодавством передбачався максимальний розмір денної процентної ставки 2,5%. Також, представник звернув увагу на необхідність розмежування договірної процентної ставки за користування кредитом і показника денної процентної ставки, визначеного відповідно до законодавства про споживче кредитування. Крім того, представник позивача заперечив проти заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000,00 грн, вказуючи на відсутність належних доказів їх фактичного понесення, документального підтвердження обсягу наданих послуг та неспівмірність заявленої суми зі складністю справи. З огляду на викладене, представник позивача просив прийняти додаткові письмові пояснення, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, покласти судові витрати на відповідача та відмовити у стягненні з товариства витрат на професійну правничу допомогу.
Також, 25.12.2025 представник позивача подав заяву про поновлення процесуального строку для подання додаткових доказів та їх долучення до матеріалів справи, мотивуючи необхідність такого подання запереченнями відповідача щодо факту укладення кредитного договору, проходження ідентифікації, перерахування кредитних коштів і правильності нарахування процентів. У зазначеній заяві представник позивача просив поновити процесуальний строк для долучення додаткових письмових пояснень, моніторингу дій користувача в інформаційно-телекомунікаційній системі, протоколу перевірки електронного підпису, копії договору про надання послуг у системі LiqPay, роз`яснення Національного банку України та клопотання про витребування доказів.
Крім того, представник позивача подав клопотання про витребування доказів в АТ «Універсал Банк», у якому просив витребувати відомості щодо належності відповідачу банківської картки № НОМЕР_1 , на яку, за твердженням позивача, 17.04.2024 перераховано кредитні кошти в розмірі 20 000,00 грн, а також банківську виписку на підтвердження фактичного зарахування зазначеної суми. Необхідність витребування цих доказів представник позивача обґрунтовував тим, що інформація про власника банківського рахунку та операції за ним становить банківську таємницю, у зв`язку з чим товариство не має можливості самостійно отримати відповідні відомості.
23.01.2026 представник відповідача адвокат Тальчук П.І. подала додаткові письмові пояснення, в яких підтримала заперечення, викладені у відзиві, та не погодилася з доводами додаткових пояснень позивача. Зокрема, представник відповідача повторно наголошувала на відсутності, на її переконання, належних доказів укладення відповідачем електронного кредитного договору та погодження всіх його умов шляхом використання електронного підпису. Зазначала, що документи, подані позивачем додатково, не усувають недоліків доказування, на які сторона відповідача звертала увагу у відзиві. Також, представник відповідача наполягала на тому, що подані кредитодавцем документи щодо перерахування кредитних коштів та розрахунок заборгованості не можуть вважатися достатніми без відповідних первинних бухгалтерських документів та банківських виписок, які підтверджували б належність рахунку відповідачу і фактичне зарахування на нього кредитних коштів. Окремо сторона відповідача заперечувала правомірність нарахування процентів у заявленому розмірі, вважаючи, що умовами кредитування фактично передбачався базовий строк користування коштами тривалістю 30 календарних днів, а застосована кредитодавцем процентна ставка не відповідає вимогам законодавства про споживче кредитування та принципам справедливості й добросовісності. У додаткових поясненнях представник відповідача навела власний розрахунок процентів, відповідно до якого за умови застосування ставки 1% на день протягом 30 календарних днів до суми кредиту 20 000,00 грн заборгованість за процентами становила б 6 000,00 грн. При цьому зазначила, що такий розрахунок наведений лише як альтернативний і не свідчить про визнання відповідачем факту укладення договору, отримання кредитних коштів або існування заборгованості. Крім того, представник відповідача посилалася на непропорційність нарахованих процентів сумі основного зобов`язання, несправедливість відповідних умов кредитування та необхідність застосування положень законодавства про захист прав споживачів з урахуванням висновків Верховного Суду.
Того ж дня, 23.01.2026, представник відповідача подала заперечення проти клопотання позивача про витребування доказів в АТ «Універсал Банк». У поданих запереченнях зазначала, що обов`язок доказування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, покладений саме на позивача. На думку представника відповідача, необхідність підтвердження факту перерахування кредитних коштів і належності банківської картки позичальнику існувала ще на час звернення товариства з позовом, тому відповідні докази або клопотання про їх витребування мали бути подані у встановлений процесуальним законом строк.
Ухвалою суду від 27.01.2026 поновлено представнику позивача процесуальний строк на звернення до суду з клопотанням про витребування доказів та задоволено вказане клопотання. Витребувано з АТ «Універсал Банк» інформацію щодо належності банківської картки відповідача, та виписку про рух коштів по його банківському рахунку щодо надходження коштів 17.04.2024 в сумі 20 000,00 грн.
На виконання зазначеної ухвали до суду надійшли відповіді АТ «Універсал Банк» від 11.02.2026 року №БТ/Е-4499 та від 14.03.2026 №БТ/Е-7709 з інформацією щодо належності банківської картки відповідачу та виписками про рух грошових коштів за відповідним картковим рахунком.
Представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засідання вимоги позову визнала частково, тільки в частині розміру тіла кредиту, в задоволенні іншої частини позовних вимог просила відмовити.
Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, оцінивши їх у сукупності та взаємному зв`язку, дійшов до таких висновків.
Так, 17 квітня 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця, розміщеної на вебсайті https://creditkasa.com.ua, укладено договір про відкриття кредитної лінії №1382-142.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 зазначеного договору кредитодавець відкриває позичальнику кредитну лінію на умовах, визначених договором, шляхом надання кредиту на умовах строковості, зворотності та платності для задоволення особистих потреб позичальника, а останній зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані проценти за користування кредитом у передбаченому договором порядку.
Згідно з пунктом 4.1 договору загальний розмір кредиту становить 20 000,00 грн. Пунктом 4.2 договору визначено дату надання кредиту 17.04.2024.
Відповідно до пункту 4.6 договору кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошових коштів на його банківський рахунок із використанням реквізитів електронного платіжного засобу, зазначених позичальником під час оформлення кредиту.
Згідно з пунктом 4.7 договору плата за користування кредитом встановлена у формі процентів, тип процентної ставки фіксована. Пунктом 4.8 договору встановлено базовий період сплати процентів тривалістю 30 календарних днів. Перебіг першого базового періоду починається з дати надання кредиту, а кожного наступного з дня, наступного за останнім днем попереднього базового періоду.
Відповідно до пункту 4.9 договору позичальник зобов`язаний здійснювати сплату процентів за користування кредитом не пізніше дат, визначених графіком платежів, які є останніми днями відповідних базових періодів.
За змістом пункту 4.10 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом. Стандартна процентна ставка становить 2,50% за кожен день користування кредитом, за винятком періодів застосування передбачених договором промо-, зниженої або пільгової процентних ставок.
Пунктом 10.1 договору передбачено застосування до позичальника промо-ставки в розмірі 1,50% на день протягом перших 30 календарних днів першого базового періоду користування кредитом.
Таким чином, відповідно до погоджених умов договору за перший базовий період із 17.04.2024 до 16.05.2024 включно проценти за користування кредитом у сумі 20 000,00 грн. за ставкою 1,50% на день становлять 9 000,00 грн, що також відображено у пункті 2.3 договору.
Відповідно до пункту 4.12 договору строк кредитування становить 300 календарних днів із моменту перерахування кредиту позичальнику. Датою повернення кредиту визначено 10.02.2025.
Згідно з пунктом 5.1 договору позичальник зобов`язаний повернути отриманий кредит в останній календарний день строку кредитування. При цьому пунктом 5.2 договору передбачено право позичальника на повне або часткове дострокове повернення кредиту.
За умовами пунктів 4.144.16 договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату його укладення за весь строк кредитування визначена в розмірі 170 000,00 грн., із яких 20 000,00 грн. сума кредиту та 150 000,00 грн. загальні витрати за споживчим кредитом у вигляді процентів, розраховані за стандартною процентною ставкою.
Невід`ємними частинами кредитного договору відповідно до пункту 12.13 є Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспорт споживчого кредиту та таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача і реальної річної процентної ставки за договором (графік платежів).
Так, відповідно до пунктів 3.23.8 договору для отримання кредиту позичальник заповнює заявку на вебсайті кредитодавця, проходить процедуру ідентифікації та верифікації, після чого отримує доступ до особистого кабінету, в якому йому надається можливість ознайомитися з пропозицією укласти кредитний договір та його умовами. Прийняття пропозиції здійснюється шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Із наданого позивачем моніторингу дій користувача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» слідує, що 17.04.2024 о 13 год. 19 хв. 58 с. здійснено вхід до інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця та особистого кабінету користувача.
О 13 год. 21 хв. 01 с. у системі сформовано заявку на отримання кредиту, о 13 год. 21 хв. 54 с. направлено повідомлення про її схвалення, а о 13 год. 21 хв. 55 с. розміщено пропозицію укласти кредитний договір.
Згідно із зазначеним моніторингом о 13 год. 23 хв. 34 с. зафіксовано ознайомлення користувача з офертою, о 13 год. 24 хв. 07 с. формування та введення одноразового ідентифікатора, після чого інформаційною системою сформовано повідомлення про укладення договору.
У реквізитах договору про відкриття кредитної лінії № 1382-1421 від 17 квітня 2024 року зазначено електронний підпис позичальника одноразовим ідентифікатором НОМЕР_2 , а також його персональні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, електронну адресу та номер особистого електронного платіжного засобу НОМЕР_1 .
Крім того, на підтвердження підписання договору з боку кредитодавця позивачем надано протокол створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису від 22.12.2025, відповідно до якого електронний документ «ДОГОВІР ПРО ВІДКРИТТЯ КРЕДИТНОЇ ЛІНІЇ №1382-1421.pdf» підписаний директором ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» ОСОБА_2 17.04.2024 року о 13 год. 24 хв. 07 с. За результатами перевірки підтверджено успішність створення та перевірки підпису, а також цілісність електронних даних.
На підтвердження виконання кредитодавцем зобов`язання щодо надання кредитних коштів позивачем надано довідку про перерахування суми кредиту за договором №1382-1421 від 17.04.2024, відповідно до якої 17.04.2024 через платіжну систему LiqPay на банківську картку № НОМЕР_1 здійснено переказ грошових коштів у розмірі 20 000,00 грн, номер платежу 2451060017.
Також до матеріалів справи долучено квитанцію АТ КБ «ПриватБанк» про здійснення відповідної платіжної операції через платіжну систему LiqPay, згідно з якою 17.04.2024 о 13 год. 24 хв. проведено операцію з перерахування 20 000,00 грн із призначенням платежу «Видача кредитних коштів за договором 1382-1421, 2024-04-17». Квитанція містить відомості про платника ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», його ідентифікаційний код 38548598, ідентифікатор платіжної операції 2451060017 та реквізити платіжного інструменту отримувача, номер якого закінчується цифрами 7059.
Окрім того, на підтвердження правових підстав використання відповідної платіжної системи позивачем надано договір №4010 про надання послуг у системі LiqPay від 02.12.2019, укладений між АТ КБ «ПриватБанк» і ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», умовами якого передбачено, зокрема, здійснення переказів грошових коштів на банківські картки отримувачів за розпорядженнями товариства.
Також, на виконання ухвали Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.01.2026, АТ «Універсал Банк» надало суду відомості щодо належності банківської картки, на яку позивачем перераховано кредитні кошти, та інформацію про рух грошових коштів за відповідним рахунком.
Так, у листі АТ «Універсал Банк» №БТ/Е-4499 від 11.02.2026 зазначено, що за результатами проведеної банком перевірки встановлено факт емісії на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , банківської картки № НОМЕР_4 .
До зазначеного листа банком долучено виписку про рух грошових коштів за картковим рахунком, відкритим для обслуговування вказаної банківської картки, за 17.04.2024. З наданої банківської виписки слідує, що 17.04.2024 о 13 год. 24 хв. 10 с. на картковий рахунок ОСОБА_1 здійснено зарахування грошових коштів у розмірі 20 000,00 грн. від відправника, позначеного в банківській виписці як «CrK *LLC UKR KREDIT FINAN». У результаті зазначеної операції залишок коштів на картковому рахунку відповідача збільшився до 20 071,66 грн.
Аналогічні відомості щодо належності відповідачу банківської картки № НОМЕР_4 та зарахування на неї грошових коштів у розмірі 20 000,00 грн містяться у відповіді АТ «Універсал Банк» №БТ/Е-7709 від 14.03.2026 та долученій до неї виписці про рух грошових коштів.
При цьому зазначені банківські виписки містять відомості про здійснення за картковим рахунком відповідача подальших видаткових операцій після зарахування зазначеної суми.
Таким чином, відомості, зазначені у кредитному договорі, квитанції платіжної системи LiqPay та документах, наданих АТ «Універсал Банк», узгоджуються між собою щодо дати перерахування кредитних коштів, їх розміру та банківського платіжного інструменту отримувача.
Водночас, із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №1382-1421 від 17.04.2024 станом на 07.10.2025 встановлено, що позичальником не здійснювалося погашення основної суми кредиту та нарахованих процентів.
Відповідно до зазначеного розрахунку з 17.04.2024 до 16.05.2024 включно, тобто протягом перших 30 календарних днів користування кредитом, проценти нараховувалися за ставкою 1,50% на день, що становить 300,00 грн щоденно, а всього за цей період 9 000,00 грн.
Починаючи із 17.05.2024 до 10.02.2025 включно проценти нараховувалися за ставкою 2,50% на день, що становить 500,00 грн щоденно, а всього за зазначений період тривалістю 270 календарних днів 135 000,00 грн.
Отже, загальна сума нарахованих процентів за 300 календарних днів строку кредитування становить 144 000,00 грн, із яких 9 000,00 грн нараховано протягом перших 30 календарних днів та 135 000,00 грн протягом наступних 270 календарних днів.
Із розрахунку також слідує, що після закінчення строку кредитування, починаючи з 11.02.2025, подальше нарахування договірних процентів позивачем не здійснювалося.
Згідно з розрахунком заборгованості станом на 07.10.2025 року загальний розмір непогашеної заборгованості відповідача за договором становить 164 000,00 грн, із яких:
- 20 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою кредиту;
- 144 000,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами.
Разом із тим, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» прийняло рішення про можливість застосування до відповідача програми лояльності, яка передбачає часткове списання нарахованих процентів у розмірі 64 000,00 грн за умови погашення решти заборгованості в сумі 100 000,00 грн.
У зв`язку із цим позивач просить стягнути з відповідача не всю обліковану суму заборгованості, а лише її частину в розмірі 100 000,00 грн, з яких 20 000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 80 000,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.
Доказів повернення відповідачем кредитних коштів або сплати нарахованих процентів у матеріалах справи не міститься.
З огляду на встановлені обставини між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачем зобов`язань за договором про відкриття кредитної лінії №1382-1421 від 17.04.2024 та наявності правових підстав для стягнення заявленої позивачем заборгованості.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтями 11, 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Щодо укладення між сторонами електронного кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, або у листах, якими обмінялися сторони.
Частиною другою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Правові засади укладення електронних договорів визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з частинами третьою, шостою статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Таким чином, законодавство допускає укладення кредитного договору в електронній формі шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а такий договір за умови дотримання встановленого законом порядку його укладення прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
Як встановлено судом, договір про відкриття кредитної лінії №1382-1421 від 17.04.2024 містить відомості про сторони, предмет договору, суму кредиту, порядок його надання та повернення, строк кредитування, розмір процентних ставок, порядок їх нарахування та сплати, а також інші умови, необхідні для визначення змісту взаємних прав та обов`язків сторін.
У розділі 13 договору зазначено персональні дані відповідача, його реєстраційний номер облікової картки платника податків, електронну адресу, номер особистого електронного платіжного засобу та електронний підпис одноразовим ідентифікатором С4099.
При цьому надані позивачем відомості інформаційно-телекомунікаційної системи відображають послідовність дій з оформлення кредиту, зокрема подання заявки, формування пропозиції укласти договір, її акцептування з використанням одноразового ідентифікатора та формування електронного кредитного договору.
Крім того, протоколом створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису від 22.12.2025 підтверджено підписання кредитного договору директором ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» Резуєвим Є.В. 17.04.2024 о 13 год. 24 хв. 07 с., а також цілісність відповідного електронного документа.
Оцінивши зазначені докази у взаємному зв`язку, суд дійшов висновку, що вони підтверджують погодження сторонами істотних умов кредитування та укладення договору про відкриття кредитної лінії №1382-1421 від 17.04.2024 в електронній формі відповідно до вимог законодавства.
Доводи представника відповідача про відсутність власноручного підпису на паперовому примірнику кредитного договору не спростовують факту його укладення, оскільки чинне законодавство не вимагає обов`язкового використання власноручного підпису під час укладення електронного договору, підписаного у встановленому законом порядку.
Щодо фактичного отримання відповідачем кредитних коштів.
Відповідно до статей 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази повинні відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.
За змістом частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Так, заперечуючи проти позову, сторона відповідача вказувала, що надані позивачем квитанція платіжної системи LiqPay та довідка про перерахування кредитних коштів не підтверджують належності відповідного карткового рахунку відповідачу та фактичного зарахування на нього грошових коштів.
Однак під час розгляду справи зазначені обставини були перевірені судом шляхом дослідження доказів, витребуваних безпосередньо в банківської установи.
Відповідно до листів АТ «Універсал Банк», про які йшлося вище, банківська картка № НОМЕР_4 була емітована на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 . Зазначені персональні дані збігаються з даними відповідача, наведеними у кредитному договорі.
Окрім того, з наданих банком виписок встановлено, що 17.04.2024 о 13 год. 24 хв. 10 с. на картковий рахунок відповідача здійснено зарахування грошових коштів у розмірі 20 000,00 грн від відправника, зазначеного як «CrK *LLC UKR KREDIT FINAN». Вказана операція узгоджується з квитанцією платіжної системи LiqPay щодо переказу 17.04.2024 о 13 год. 24 хв. кредитних коштів у розмірі 20 000,00 грн за договором №1382-1421, номер транзакції 2451060017, на банківську картку, номер якої закінчується цифрами 7059.
Отже, суд приходить до висновку, що відомості про дату, час та суму переказу, найменування відправника, реквізити платіжного інструменту отримувача, зазначені у квитанції LiqPay, кредитному договорі та банківських виписках, повністю збігаються між собою.
Суд ураховує, що банківські виписки складені установою, яка здійснює обслуговування відповідного рахунку, містять інформацію про конкретну операцію із зарахування коштів та дозволяють ідентифікувати їх отримувача, що безпосередньо підтверджує факт зарахування кредитних коштів.
Суд також бере до уваги, що у виписках відображено подальше здійснення видаткових операцій за картковим рахунком після зарахування зазначеної суми.
Таким чином, у сукупності з електронним кредитним договором, квитанцією платіжної системи LiqPay та довідкою позивача, банківські документи підтверджують належність банківської картки відповідачу та фактичне зарахування на його рахунок 20 000,00 грн.
За таких обставин суд відхиляє доводи представника відповідача про недоведеність факту видачі кредиту, оскільки вони спростовуються належними та допустимими письмовими доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Відтак суд дійшов висновку, що позивач належним чином виконав передбачений кредитним договором обов`язок щодо надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 20 000,00 грн.
Щодо обов`язку відповідача повернути кредитні кошти та правомірності нарахування процентів за користування кредитом.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною першою статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Згідно зі статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено судом, пунктом 4.12 договору про відкриття кредитної лінії №1382-1421 визначено строк кредитування тривалістю 300 календарних днів, а датою повернення кредиту встановлено 10.02.2025.
Отже, станом на дату звернення позивача до суду строк виконання відповідачем зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту настав.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідач протягом строку кредитування не здійснював платежів на погашення основної суми кредиту, внаслідок чого заборгованість за тілом кредиту становить 20 000,00 грн. Доказів повернення зазначених грошових коштів позивачу або припинення відповідного зобов`язання з інших передбачених законом підстав матеріали справи не містять.
За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 20 000,00 грн.
Окрім того, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
При цьому правовідносини сторін, окрім положень ЦК України, регулюються спеціальним Законом України «Про споживче кредитування», оскільки за умовами спірного договору кредитні кошти надані фізичній особі для задоволення особистих потреб, не пов`язаних зі здійсненням підприємницької діяльності.
Так, відповідно до пунктів 4.7, 4.10 договору процентна ставка за користування кредитом є фіксованою, а стандартна процентна ставка становить 2,50% на день.
Водночас, пунктом 10.1 договору передбачено застосування протягом перших 30 календарних днів користування кредитом промо-ставки в розмірі 1,50% на день.
Отже, договір містить визначені сторонами умови щодо розміру процентів за користування кредитом, порядку їх нарахування та періодів застосування відповідних процентних ставок.
Оцінюючи доводи представника відповідача щодо невідповідності встановленої договором процентної ставки вимогам законодавства, суд ураховує положення Закону України №3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023 року.
Зазначеним Законом, зокрема, внесено зміни до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» та запроваджено обмеження максимального розміру денної процентної ставки.
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Разом із тим пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» встановлено спеціальне перехідне регулювання, відповідно до якого протягом 240 днів із дня набрання чинності Законом № 3498-IX максимальний розмір денної процентної ставки підлягав поетапному зниженню.
Зокрема, протягом перших 120 днів із дня набрання чинності зазначеним Законом максимальний розмір денної процентної ставки становив 2,5%, а протягом наступних 120 днів 1,5 %.
Відтак, у період із 24.12.2023 до 21.04.2024 включно максимальний розмір денної процентної ставки за договорами споживчого кредиту, укладеними протягом зазначеного періоду, не міг перевищувати 2,5%.
Спірний кредитний договір укладено 17.04.2024, тобто в межах перших 120 днів дії перехідного регулювання.
Відповідно до пункту 4.18 договору денна процентна ставка на дату його укладення, обчислена відповідно до формули, передбаченої частиною четвертою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», становить 2,50%, виходячи із загальних витрат за кредитом у розмірі 150 000,00 грн, суми кредиту 20 000,00 грн та строку кредитування 300 календарних днів.
Таким чином, визначений договором показник денної процентної ставки не перевищує законодавчо встановленого максимального розміру, який діяв на дату його укладення.
Отже, враховуючи дату укладення спірного договору 17.04.2024 та передбачений ним розмір денної процентної ставки 2,50%, суд не встановив порушення вимог пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».
У зв`язку із цим доводи представника відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин максимальної денної процентної ставки 1% є необґрунтованими, оскільки не враховують спеціального перехідного регулювання, чинного на дату укладення кредитного договору.
Щодо строку нарахування процентів та розміру заборгованості за процентами.
Оцінюючи доводи представника відповідача про обмеження періоду нарахування процентів 30 календарними днями, суд виходить із необхідності розмежування понять базового періоду сплати процентів та загального строку кредитування.
За змістом пункту 1.1 договору базовий період сплати процентів є проміжком часу протягом строку дії договору, не пізніше останнього дня якого у позичальника настає обов`язок сплатити проценти за користування кредитом.
Відповідно до пункту 4.8 договору тривалість одного базового періоду становить 30 календарних днів.
Водночас пунктом 4.12 договору встановлено загальний строк кредитування тривалістю 300 календарних днів, із визначенням дати повернення кредиту 10.02.2025.
Зміст зазначених умов свідчить про те, що базовий період визначає періодичність виконання зобов`язання зі сплати процентів, тоді як строк кредитування визначає загальний період, протягом якого позичальник має право користуватися наданими кредитними коштами на погоджених договором умовах.
Отже, передбачений договором базовий період тривалістю 30 календарних днів не є кінцевим строком кредитування та не припиняє зобов`язання зі сплати процентів після закінчення такого періоду.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України.
Після спливу строку кредитування відносини сторін переходять у площину відповідальності за порушення грошового зобов`язання, яка регулюється, зокрема, статтею 625 ЦК України.
Разом із тим, не виключається право кредитодавця нараховувати та вимагати сплати договірних процентів, нарахованих протягом погодженого сторонами строку кредитування.
Як установлено судом, позивач здійснював нарахування процентів за користування кредитом протягом 300 календарних днів із 17.04.2024 до 10.02.2025 включно. Після закінчення зазначеного строку договірні проценти за користування кредитом позивачем не нараховувалися.
Отже, нарахування процентів здійснено виключно в межах погодженого сторонами строку кредитування, що відповідає умовам договору, тому доводи представника відповідача про безпідставність нарахування процентів після закінчення першого базового періоду є необґрунтованими та спростовуються змістом кредитного договору.
Також, перевіряючи правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості, суд виходить із погоджених сторонами процентних ставок, строку кредитування та відомостей про здійснення платежів.
За умовами пунктів 4.10, 10.1 кредитного договору за перші 30 календарних днів користування кредитом застосовувалася промо-ставка в розмірі 1,50% на день, а протягом наступного строку кредитування стандартна процентна ставка 2,50% на день.
З огляду на те, що розмір неповерненої суми кредиту протягом усього строку кредитування становив 20 000,00 грн, сума процентів за період із 17.04.2024 до 16.05.2024 включно становить: 20 000,00 грн ? 1,50% ? 30 днів = 9 000,00 грн.
За період із 17.05.2024 до 10.02.2025 включно, який становить 270 календарних днів, сума процентів за ставкою 2,50% на день становить: 20 000,00 грн ? 2,50% ? 270 днів = 135 000,00 грн.
Таким чином, загальна сума нарахованих процентів за весь погоджений строк кредитування становить: 9 000,00 грн + 135 000,00 грн = 144 000,00 грн.
Зазначений розрахунок відповідає даним, наведеним у розрахунку заборгованості позивача станом на 07.10.2025.
При цьому суд ураховує, що передбачена договором орієнтовна загальна сума процентів у розмірі 150 000,00 грн розрахована виходячи із застосування стандартної ставки 2,50% протягом усіх 300 календарних днів кредитування, тоді як фактичний розрахунок позивача враховує застосування промо-ставки 1,50% протягом перших 30 календарних днів.
Отже, відмінність між орієнтовною сумою процентів, зазначеною в договорі, та фактично нарахованою сумою пояснюється застосуванням передбаченої договором промо-ставки та сама собою не свідчить про неправильність розрахунку.
Судом перевірено математичну правильність нарахування процентів, відповідність застосованих ставок умовам договору та законодавству, а також дотримання погодженого строку кредитування. Підстав для висновку про неправомірність нарахування процентів у розмірі 144 000,00 грн судом не встановлено.
При цьому позивач заявив до стягнення не всієї суми нарахованих процентів, а лише 80 000,00 грн., обґрунтовуючи зменшення заявленої до стягнення суми процентів можливістю застосування програми лояльності, яка передбачає часткове списання заборгованості за умови виконання позичальником відповідних вимог.
Щодо доводів представника відповідача про несправедливість умов кредитного договору та надмірний розмір процентів.
Суд ураховує, що відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
Водночас принцип свободи договору не є абсолютним, а умови договору споживчого кредитування підлягають оцінці з урахуванням імперативних положень законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
Разом із тим оцінка справедливості умов договору повинна здійснюватися з урахуванням конкретного змісту таких умов, обставин їх погодження, вимог спеціального законодавства та характеру заявлених вимог.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 у справі №552/672/23 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого за відсутності законодавчо встановленої нікчемності відповідної умови суд не вправі без самостійної позовної вимоги споживача визнати умову договору недійсною, змінити договір та на цій підставі зменшити розмір процентів. Водночас суд має право тлумачити нечіткі або двозначні положення договору на користь споживача незалежно від заявлення окремої вимоги про таке тлумачення.
Так, судом установлено, що спірний кредитний договір містить визначені умови щодо суми кредиту, строку кредитування, розміру процентних ставок та порядку їх застосування. При цьому передбачений договором розмір денної процентної ставки відповідав законодавчому обмеженню, чинному на дату його укладення. Обставин, які б свідчили про перевищення максимально допустимого розміру денної процентної ставки, судом не встановлено.
Крім того, у межах заявлених вимог позивач просить стягнути проценти в розмірі 80 000,00 грн, тобто суму, меншу за розмір процентів, нарахованих відповідно до умов договору протягом строку кредитування.
Враховуючи викладене, доводи представника відповідача про надмірність процентів самі собою не становлять достатньої правової підстави для відмови в їх стягненні в заявленому розмірі. При цьому судом не встановлено передбачених законом підстав для незастосування погоджених сторонами умов щодо сплати процентів за користування кредитом.
За змістом статей 12, 81, 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд зобов`язаний надати оцінку доказам у їх сукупності з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності та достатності.
Суд ураховує, що відповідач заперечував факт укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та правильність розрахунку заборгованості. Водночас наведені заперечення оцінюються судом у взаємному зв`язку з іншими доказами, наявними в матеріалах справи.
Як зазначалося вище, укладення електронного кредитного договору підтверджується його змістом, відомостями інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця та іншими матеріалами, які відображають порядок оформлення кредиту.
Факт перерахування відповідачу кредитних коштів підтверджений не лише документами позивача, а й відповідями АТ «Універсал Банк» та банківськими виписками, які безпосередньо засвідчують належність карткового рахунку відповідачу і зарахування на нього 20 000,00 грн.
Розмір заборгованості перевірений судом на відповідність умовам договору, строку кредитування та застосованим процентним ставкам. При цьому, за результатами перевірки поданих доказів судом установлено відповідність заявленої до стягнення суми умовам договору та фактичним обставинам справи.
Доказів, які б спростовували встановлений судом факт зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача, підтверджували повернення ним кредиту, погашення нарахованих процентів або наявність інших підстав припинення відповідного зобов`язання, під час судового розгляду не встановлено.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивачем належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами підтверджено факт укладення кредитного договору, виконання кредитодавцем обов`язку з надання кредитних коштів, виникнення у відповідача обов`язку з їх повернення та сплати процентів, а також порушення відповідачем умов кредитного договору.
У свою чергу доводи представника відповідача, викладені у відзиві та додаткових письмових поясненнях, не спростовують зазначених обставин і не свідчать про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
Отже, з урахуванням установлених фактичних обставин, досліджених доказів та наведених положень законодавства суд дійшов висновку, що між сторонами виникли кредитні правовідносини на підставі договору про відкриття кредитної лінії №1382-1421 від 17.04.2024, укладеного в електронній формі.
Позивач належним чином виконав обов`язок із надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 20 000,00 грн, що підтверджено, зокрема, банківськими документами АТ «Універсал Банк».
Відповідач, своєю чергою, не виконав обов`язку щодо повернення отриманих кредитних коштів та сплати процентів за користування ними в порядку і строки, визначені договором.
При цьому, нарахування процентів здійснено відповідно до погоджених сторонами умов у межах 300-денного строку кредитування, а визначена договором денна процентна ставка відповідала вимогам спеціального законодавства, чинного на дату укладення договору.
Відтак суд дійшов висновку, що заявлені ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» позовні вимоги є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
Ураховуючи результат розгляду справи та ухвалення рішення на користь позивача, підстав для покладення на останнього витрат відповідача на професійну правничу допомогу за правилами статті 141 ЦПК України немає.
Керуючись статтями 525, 526, 530, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, статями 10, 12,13, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за укладеним електронним договором про відкриття кредитної лінії №1382-1421 від 17.04.2024 у сумі 100000 (сто тисяч) гривень 00 коп., з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 коп., прострочена заборгованість за нарахованими відсотками - 80000 (вісімдесят тисяч) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторін:
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження за адресою: м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд.26, офіс 407.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 26.10.2026.
Суддя А.В. Ткаченко
Судове рішення № 140967629, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу було прийнято 20.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 214/10964/25. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: