Рішення № 140966826, 27.10.2026, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

справа № 179/1936/26

провадження № 2/179/1654/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Ковальчук Т.А.

при секретарі Хорольській І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову посилається на те, що Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 22.07.2024 року уклали Кредитний договір (оферти) № 22.07.2024-100000051.

Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 11000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 22.07.2024, на строк, вказаний в заявці.

Відповідно до умов Договору заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою Позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору.

Відповідно до умов кредитного договору № 22.07.2024-100000051 від 22.07.2024 року Позичальнику надається Кредит на наступних умовах:

1. Дата надання/видачі кредиту - 22/07/2024;

2. Сума Кредиту: 11000 грн. 00 коп.

3. Строк, на який надається Кредит - 70 днів з дати його надання. 4. Дата повернення (виплати) кредиту - 29.09.2024;

5. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка").

Згідно з п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4731-21XX-XXXX-1377.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 26400 грн., що складається з:

Тіла кредиту - 11000 грн.

Процентів - 7700 грн.

Комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 2200 грн.

Неустойки - 5500 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві прохав розгляд справи проводити без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог процесуального закону. Заяви про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у його відсутність суду не надав. Відзив на позовну заяву не надавав.

На підставі ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів, ухваливши заочне рішення. Позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши письмові докази, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 22.07.2024 року уклали Кредитний договір (оферти) № 22.07.2024-100000051. (а.с. 20-23)

Кредитний договір підписаний електронним ідентифікатором відповідача.

Відповідно до умов кредитного договору № 22.07.2024-100000051 Позичальнику надається Кредит на наступних умовах:

Дата надання/видачі кредиту - 22/07/2024;

Сума Кредиту: 11000 грн. 00 коп.

Строк, на який надається Кредит - 70 днів з дати його надання. 4. Дата повернення (виплати) кредиту - 29.09.2024;

Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит.

Довідкою ТОВ «УПР» від 16.04.2026 року підтверджено отримання коштів за вказаним кредитним договором відповідачем у загальній сумі 11 000 грн на картку 4731-21XX-XXXX-1377, яку ОСОБА_1 вказала при укладенні кредитного договору.

Отже, позивач Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало належним чином та в повному обсязі.

В свою чергу відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 26400 грн., що складається з:

Тіла кредиту - 11000 грн.

Процентів - 7700 грн.

Комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 2200 грн.

Неустойки - 5500 грн.

Отже, відповідачем були порушені умови договору щодо своєчасного погашення заборгованості та сплати обумовлених договором платежів.

Вирішуючи спір, суд враховує наступні положення законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Варто зазначити, що Закон України «Про електронні довірчі послуги» (надалі Закон) визначає правові та організаційні засади надання електронних довірчих послуг, у тому числі транскордонних, права та обов`язки суб`єктів правових відносин у сфері електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, а також правові та організаційні засади здійснення електронної ідентифікації.

Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис .

Закон України «Про електронну комерцію» - визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частиною третьою статті 11 Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст.12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Отже, сторонами при укладенні кредитного договору було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. Доказів зворотного відповідачем суду не надано.

Щодо обґрунтованості розміру позовних вимог.

В матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості за договором про стан заборгованості за кредитним договором № 22.07.2024-100000051.

Суд, перевіривши правильність нарахувань сум заборгованості за тілом кредиту, процентами і комісіями у доданій до позовної заяви розрахунку заборгованості, дійшов висновку, що вони здійснені арифметично правильно, відповідно до умов Кредитного договору, вимог чинного законодавства та з урахуванням часткової оплати відповідача.

За відсутності будь-яких інших доказів у справі щодо сплати боргу позичальником, суд вважає доведеним факт наявності заборгованості відповідача згідно з Кредитним договором за тілом кредиту, процентів і комісії у вищевказаному розмірі, а позовні вимоги в цій частині - обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування врегульовані також Законом України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 №1734-VIII (далі у тексті Закон №1734-VIII).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону №1734-VIII загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону №1734-VIII до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, положення Закону №1734-VIII передбачають право кредитодавця небанківської фінансової установи встановлювати у договорі про споживчий кредит комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, зокрема, пов`язані з наданням кредиту та обслуговуванням кредитної заборгованості.

Уклавши з позивачем Кредитний договір та отримавши на його виконання кредитні кошти, відповідач всупереч приписам законодавства та умовам Кредитного договору кредит не повернув, нараховані проценти за користування кредитом та комісію повністю не сплатив, чим порушив права позивача як кредитодавця.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за основним боргом, нарахованих процентів за користування кредитом та комісії, є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Згідно з пунктом 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (також у редакції, чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався і який триває дотепер.

Кредитний договір був укладений 22.07.2024 року.

Так, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 18, зміст якого наведений вище, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2020 №2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022.

Цим же Законом було доповнено розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1734-VIII пунктом 6-1 аналогічного змісту.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 №3498-IX (набрав чинності 24.12.2023) пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1734-VIII було виключено, а пункт 6 зазначеного розділу Закону №1734-VIII було викладено у редакції, наведеній вище.

При цьому, норма п.18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України не зазнала змін.

Таким чином, як Цивільний кодекс України так і Закон №1734-VIII однаково регулювали цивільні відносини у період з 17.03.2022 до 24.12.2023, вказуючи на звільнення позичальника (споживача) від відповідальності у виді сплати, зокрема процентів річних за прострочення грошового зобов`язання за кредитним договором, у т.ч. за договором споживчого кредиту у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, допоки Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 №3498-IX ці відносини були врегульовані інакше.

Частиною другою статті 4 ЦК України закріплено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроєкт розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проєктом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Зміни до цього Кодексу можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Цивільного кодексу України.

У своєму рішенні від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що згідно з частиною другою статті 6, частиною другою статті 19 Конституції України прийняття спеціального закону має відбуватися у спосіб, передбачений абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу (ЦК України), за яким, якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення до нього змін. Поданий законопроєкт розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проєктом закону про внесення змін до Кодексу.

Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу.

Спираючись на вищезгадану позицію КСУ, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 зроблено такий правовий висновок: якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України.

З огляду на викладене вище, доводи позивача про те, що за договорами, укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки у випадку, коли таке прострочення тривало після 24.01.2024, однак у період дії в Україні воєнного стану, то застосовується норма пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, в силу приписів якої позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця), в т.ч. процентів річних, передбачених ст. 625 ЦК України.

Відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 5500 грн не ґрунтуються на нормах чинного законодавства і у їх задоволенні слід відмовити.

Отже, позов слід задовольнити частково.

Позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до частин другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833 , МФО 305299 , р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за Кредитним договором № 22.07.2024-100000051 від 22.07.2024 у розмірі 20900 гривень (двадцять тисяч дев`ятсот гривень 00 коп) та судовий збір у сумі 2107,70 грн.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ).

Відповідач: ОСОБА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Т.А.Ковальчук