Рішення № 140966361, 22.10.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/16536/25

Провадження № 2/201/1837/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

22 жовтня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді Покопцевої Д.О.,

при секретарі Піняєві В.Д.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач у позовній заяві посилався на те, що 23.04.2023р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 100493652, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 15 000 грн. на умовах, визначених кредитним договором, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначені договором.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами кредитного договору, однак відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору.

27.07.2023р. між ТОВ «Мілоан» та позивачем було укладено договір відступлення прав вимоги № 102-МЛ/Т, згідно з умовами якого до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 100493652.

Вказує, що відповідач має заборгованість перед позивачем за договором № 100493652 від 23.04.2023р. в загальному розмірі 55 072,50 грн., яка складається з суми заборгованості за тілом кредиту 15 000 грн. та заборгованості за процентами 40 072,50 грн.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 55 072,50 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

В судові засідання представник позивача не з`явився, про дату та час розгляду справи позивач був повідомлений належним чином. У позовній заяві представник позивача просить розгляд справи проводити без його участі.

В судові засідання, які були призначені на 09.04.2026р., 01.06.2026р., 10.08.2026р. та 22.10.2026р., відповідач не з`явився, про дату та час слухання повідомлявся шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання відповідача. Втім, конверти з судовими повістками були повернуті суду за зворотною адресою з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того, про дати розгляду справи відповідач повідомлявся шляхом розміщення оголошень на сайті «Судова влада України».

Отже, належним чином повідомлений про розгляд справи судом, відповідач в судові засідання повторно не з`явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звернувся, а також не скористався правом подачі відзиву на позов.

Згідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що відповідач, виходячи з положень ч.11 ст.128 ЦПК України, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, згідно до ст.280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст.89 ЦПК України та у сукупності з нормами чинного законодавства, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

23.04.2023р. між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 100493652 (індивідуальна частина) (далі договір). Договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника в інформаційно-комунікаційній системі товариства, доступ до якої забезпечується через веб-сайт товариства (а.с. 10-21).

Згідно з довідкою ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію, договір підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором W61089, який було направлено 23.04.2023р. о 18:40:52 на номер мобільного телефону відповідача НОМЕР_1 (а.с. 24).

Згідно з п. 1.2 договору сума (загальний розмір) кредиту становить 15 000 грн.

Згідно з п. 1.3 договору кредит надається загальним строком на 105 днів з 23.04.2023р. (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів.

Відповідно до п. 1.3.1 договору пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 08.05.2023р. (рекомендована дата платежу). Згідно з п. 1.3.2 договору поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 06.08.2023р. (дата остаточного погашення заборгованості).

Згідно з п. 1.4 договору позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 08.05.2023р. (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 06.08.2023р. (останнього дня строку кредитування).

Відповідно до п. 1.5 договору загальні витрати позичальника за пільговий період складають 22,50 грн. в грошовому виразі та 4,00 відсотки річних у процентному значенні, загальні витрати позичальника за кредитом за весь строк кредитування складають 40 522,50 грн. в грошовому виразі та 939,00 відсотків річних у процентному значенні. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за пільговий період складає 15 022,50 грн., за весь строк кредитування 55 522,50 грн.

Відповідно до п. 1.5.1 договору комісія за надання кредиту становить 0,00 грн.

Відповідно до п. 1.5.2 договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду становлять 22,50 грн., які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.

Відповідно до п. 1.5.3 договору проценти за користування кредитом протягом поточного періоду становлять 40 500 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Згідно з п. 1.6 договору тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2, 2.3 договору.

Відповідно до п. 2.2.2 договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування.

Згідно з анкетою-заявою на кредит № 100493652 від 23.04.2023р. відповідачу погоджено кредит у сумі 15 000 грн. строком на 15 днів з 23.04.2023р., дата повернення кредиту 08.05.2023р., сума до повернення 15 022,50 грн., з яких комісія за надання кредиту 0,00 грн., проценти за користування кредитом 22,50 грн. за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Відповідно до відомостей про прийняття рішення по заяві № 100493652 погоджені умови кредитування: погоджена сума 15 000 грн., погоджений строк 15 днів (а.с. 25-26).

Згідно з платіжним дорученням № 63441170 від 23.04.2023р. на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Акцент-Банк» та визначений у п. 2.1 договору, були зараховані кошти у розмірі 15 000 грн. (а.с. 27).

Відповідно до листа АТ «Акцент-Банк» від 21.04.2026р. № 27202/47-260417/439-БТ, наданого на виконання ухвали суду про витребування доказів, картка № НОМЕР_3 (рахунок № НОМЕР_4 ) емітована на ім`я ОСОБА_1 , та згідно з доданою до листа випискою руху коштів 23.04.2023р. на рахунок відповідача зараховано 15 000 грн. (а.с. 92-100).

Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 100493652, у період з 24.04.2023р. по 08.05.2023р. відповідачу нараховувались проценти згідно з п. 1.5.2 договору по 1,50 грн. в день, а починаючи з 09.05.2023р. по 450 грн. в день; платежі в рахунок погашення заборгованості відповідачем не здійснювались (а.с. 28-29).

27.07.2023р. між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 102-МЛ/Т, за умовами якого позивач набув права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників (а.с. 32-40). Оплата за відступлення прав вимоги в розмірі 856 679,13 грн. здійснена позивачем згідно платіжної інструкції № 72145 від 27.07.2023р., реєстр боржників переданий за актом приймання-передачі від 27.07.2023р. (а.с. 49, 50).

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 102-МЛ/Т від 27.07.2023р. (у новій редакції згідно додаткової угоди № 1 від 04.02.2025р.) до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги за договором № 100493652 від 23.04.2023р., укладеним з ОСОБА_1 , дата закінчення строку кредитування за яким 06.08.2023р., на загальну суму 50 572,50 грн., з яких: залишок по тілу кредиту 15 000 грн., залишок по відсотках 35 572,50 грн., залишок по комісії 0 грн. (а.с. 51).

Згідно з випискою з особового рахунка за кредитним договором № 100493652 від 23.04.2023р. заборгованість відповідача станом на 11.12.2025р. становить 55 072,50 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту 15 000 грн., заборгованість за відсотками 40 072,50 грн. (а.с. 30).

04.12.2025р. на адресу відповідача була направлена претензія вих. № 22907457/71 щодо погашення суми заборгованості у розмірі 55 072,50 грн. (а.с. 52).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 та частиною першою статті 628 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року, який набрав чинності 30.09.2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, без здійснення вказаних дій кредитний договір не був би укладений між сторонами, тому цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача та відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

За змістом ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до приписів ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Підсумовуючи викладене, суд встановив, що на порушення умов договору відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість за основним боргом у розмірі 15 000 грн., у зв`язку з чим суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими відсотками, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Разом з тим, умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Як передбачено частиною першою статті 637 ЦК України, тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. При застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору (постанова Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 146/1094/21 (провадження № 61-8990св22)).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23, суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень.

Як зазначено вище, 23.04.2023р. між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 100493652. Згідно з анкетою-заявою на кредит № 100493652 від 23.04.2023р. та погодженими умовами кредитування позичальнику надано кредит у розмірі 15 000 грн. строком на 15 днів з датою повернення кредиту 08.05.2023р. та сумою до повернення 15 022,50 грн., з яких комісія за надання кредиту 0,00 грн., проценти за користування кредитом 22,50 грн. за ставкою 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Водночас, у пунктах 1.3, 1.3.1, 1.3.2 кредитного договору строк кредитування визначено у 105 днів, який складається з пільгового періоду тривалістю 15 днів, протягом якого проценти нараховуються за ставкою 0,01 % в день, та поточного періоду тривалістю 90 днів, протягом якого проценти нараховуються за стандартною ставкою 3,00 % в день (п.п. 1.5.2, 1.5.3 договору), при цьому позичальник має повернути кредит та сплатити проценти в рекомендовану дату платежу 08.05.2023р. день завершення пільгового періоду (п. 1.4 договору).

Отже, тлумачення змісту вищевказаних умов кредитного договору щодо строку кредитування та способів нарахування процентів дозволяє зробити висновок про те, що вони є нечіткими та двозначними, оскільки передбачають кілька варіантів тлумачення щодо розміру відсотків та строків їх нарахування: погоджений сторонами в анкеті-заяві строк кредиту становить 15 днів, тоді як договір передбачає подальше нарахування процентів протягом «поточного періоду» за ставкою, що у триста разів перевищує погоджену.

Тож, за встановлених обставин, підлягає застосуванню правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», адже тлумачення має здійснюватися на користь споживача, а строком, на який надано кредит, слід вважати пільговий період 15 днів, тобто з 23.04.2023р. по 08.05.2023р. Доказів продовження пільгового періоду в порядку, передбаченому п. 2.3 договору, матеріали справи не містять.

Згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення, за період з 24.04.2023р. по 08.05.2023р. відповідачу нараховано проценти за користування кредитом згідно п. 1.5.2 договору в розмірі 22,50 грн. (15 000 грн. х 0,01 % = 1,50 грн. х 15 днів), які і підлягають стягненню з відповідача.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

Враховуючи викладене, проценти, нараховані за період з 09.05.2023р. за стандартною процентною ставкою, стягненню з відповідача не підлягають.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно з витягом з реєстру боржників до позивача перейшло право вимоги за процентами лише у розмірі 35 572,50 грн., тоді як до стягнення заявлено проценти у розмірі 40 072,50 грн., що також свідчить про необґрунтованість заявленого розміру процентів.

Доказів погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором № 100493652 від 23.04.2023р. матеріали справи не містять.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 22,50 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає частковому задоволенню у загальному розмірі 15 022,50 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Представник позивача просив стягнути на його користь витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

За положеннями ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин третьої-п`ятої, дев`ятої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відтак слід зробити висновок про те, що критерії, визначені частиною четвертою статті 137 ЦПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини другої статті 141 цього Кодексу.

Водночас критерії, визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, визначені статтею 141 ЦПК України.

Такий висновок був зроблений Верховним судом у постанові від 28.06.2023р. (справа 369/576/22).

Згідно акту № Д/10361 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 11.12.2025р. та детального опису наданих послуг до акту № Д/10361 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025р., адвокатом надані такі послуги: усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором тривалістю 30 хв.; ознайомлення з матеріалами кредитної справи тривалістю 2 год.; погодження правової позиції клієнта у справі тривалістю 30 хв.; складання позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта тривалістю 3 год. 30 хв.; подання заяви до суду від імені клієнта 1 шт., що в загальному витрачений час становить 6 год. 30 хв., вартість яких визначена у сумі 8000 грн. (а.с. 60, 61).

Враховуючи, що справа є незначної складності, ціну позову, сталу судову практику, те, що усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції клієнта у справі та подання заяви до суду охоплюються складанням позовної заяви, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, тому такий розмір не є розумним.

Відтак, встановивши, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, оцінивши характер правової допомоги у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг та значенню справи, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню до 2000 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору пропорційно задоволеній частині позовних вимог в розмірі 660,77 грн. (2422,40 х 15 022,50 / 55 072,50) (п.36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 78, 81, 137, 141, 259, 263-265, 280-283, 353 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 100493652 від 23.04.2023р. в розмірі 15 022 (п`ятнадцять тисяч двадцять дві) грн. 50 коп.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 660 грн. 77 коп., а також витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн. 00 коп., що в загальному розмірі становить 2660 (дві тисячі шістсот шістдесят) грн. 77 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Соборним районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

На рішення може бути подана апеляційна скарга позивачем до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Повний текст рішення буде складений впродовж 5 днів.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст. 284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, 4-й поверх.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Д.О. Покопцева