Рішення № 140966359, 22.10.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

ЄУН 201/3088/26

Провадження № 2/201/3298/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

22 жовтня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого - судді Покопцевої Д.О.,

при секретарі Піняєві В.Д.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

06.03.2026р. до суду, через підсистему «Електронний суд» надійшла вказана позовна заява.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 28.12.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» (далі ТОВ «ФК «Ірбіс») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 48358646, за умовами якого відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок у сумі 5100 грн. Відповідач не виконав належним чином кредитні зобов`язання, у зв`язку з чим 01.09.2025р. між ТОВ «ФК «Ірбіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (далі ТОВ «ФК «Позика») укладено договір факторингу № 01092025/01, згідно з яким до позивача перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором. Загальний розмір заборгованості відповідача становить 17 340 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 5100 грн.; заборгованість за відсотками 12 240 грн.; заборгованість за штрафними санкціями та комісіями 0 грн.

На підставі викладеного, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Позика» заборгованість за кредитним договором № 48358646 від 28.12.2021р. у розмірі 17 340 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500 грн.

Позивач у прохальній частині позову просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечує.

В судові засідання відповідач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті «Судової влади».

Відправлення поштової кореспонденції за останньою відомою адресою зареєстрованого місця проживання відповідача (м. Маріуполь Донецької області) є неможливим у зв`язку з тим, що м. Маріуполь Донецької області наразі є тимчасово окупованою територією України.

Суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.12.2021р. ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансового кредиту № 48358646 шляхом акцептування відповідачем пропозиції (оферти) товариства, розміщеної в онлайн-системі на веб-сайті товариства (а.с. 30-40).

Згідно п. 3.1. договору товариство надає кредит клієнту у розмірі 5100 грн., з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 цього договору, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити передбачені цим договором проценти у строки та на умовах даного договору.

Відповідно до п. 3.2. договору за користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3 % в день, яка застосовується у межах строку кредитування; при цьому клієнт може скористатись пільговим періодом та отримати пільгову процентну ставку (знижку). Згідно з графіком, наведеним у п. 3.2 договору, пільговий період становить 30 календарних днів з 28.12.2021р. по 27.01.2022р. за пільговою процентною ставкою 2 % в день (п. 3.2.1 договору), стандартний період 60 календарних днів з 28.01.2022р. по 28.03.2022р. за стандартною процентною ставкою 3 % в день (п. 3.2.2 договору).

Згідно п. 4.2. договору клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом, до 28.03.2022р. (строк кредитування).

Відповідно до Графіку погашення боргу (додаток № 1 до договору) загальна сума процентів за користування кредитом за весь строк кредитування (90 днів) становить 12 240 грн., з яких 3060 грн. за пільговий період до 27.01.2022р. та 9180 грн. за стандартний період до 28.03.2022р.; загальна вартість кредиту становить 17 340 грн. (а.с. 41-42).

Відповідно до п. 4.1. договору видача (надання) кредиту проводиться шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначені клієнтом в особистому кабінеті.

Відповідно до п.п. 13.1-13.3 договору цей договір є електронним договором у розумінні Закону України «Про електронну комерцію», підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з довідкою ТОВ «ФК «Ірбіс» про ідентифікацію клієнта від 01.09.2025р., договір підписаний позичальником 28.12.2021р. за допомогою одноразового ідентифікатора 717077, який був направлений на номер телефону НОМЕР_1 (а.с. 23).

Відповідно до листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 21.10.2025р. вих. № 3152_251021113338, 28.12.2021р. на платіжну картку клієнта № НОМЕР_2 перераховано кошти у сумі 5100 грн. (номер транзакції в системі iPay.ua 127728404) (а.с. 54).

01.09.2025р. між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу № 01092025/01, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Ірбіс» відступило на користь ТОВ «ФК «Позика» права вимоги за кредитними договорами до позичальників (а.с. 43-48). Оплата суми фінансування в розмірі 3 490 472,17 грн. здійснена позивачем згідно платіжної інструкції № 6054383 від 02.09.2025р. (а.с. 55).

Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025р., ТОВ «ФК «Позика» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 48358646 від 28.12.2021р. у розмірі 17 340 грн., з яких: сума заборгованості за тілом 5100 грн., сума заборгованості за відсотками 12 240 грн., сума заборгованості за комісією 0 грн., сума заборгованості за пенею 0 грн. (а.с. 21).

Згідно розрахунку заборгованості за договором № 48358646 від 28.12.2021р. станом на 01.09.2025р. загальна заборгованість становить 17 340 грн., з яких: залишок основного боргу 5100 грн., залишок процентів за кредитом 12 240 грн., нарахованих за період з 28.12.2021р. по 28.03.2022р.: протягом пільгового періоду по 102 грн. в день (2 % від суми кредиту), протягом стандартного періоду по 153 грн. в день (3 % від суми кредиту); платежі в рахунок погашення заборгованості відповідачем не здійснювались (а.с. 60-62).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 та частиною першою статті 628 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року, який набрав чинності 30.09.2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, без здійснення вказаних дій кредитний договір не був би укладений між сторонами, тому цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача та відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

За змістом ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до приписів ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Підсумовуючи викладене, суд встановив, що на порушення умов договору, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість за основним боргом у розмірі 5100 грн., у зв`язку з чим суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими відсотками, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Вказаний висновок підтверджено Верховним Судом у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15 (провадження № 61-18379св21).

Як зазначено вище, 28.12.2021р. між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту № 48358646, за умовами якого відповідач отримав в кредит грошові кошти у розмірі 5100 грн. на строк 90 днів, тобто, до 28.03.2022р. (п. 4.2 договору).

Пунктом 3.2 кредитного договору та Графіком погашення боргу (додаток № 1 до договору) сторонами погоджено, що протягом пільгового періоду з 28.12.2021р. по 27.01.2022р. проценти нараховуються за ставкою 2 % в день, а протягом стандартного періоду з 28.01.2022р. по 28.03.2022р. за ставкою 3 % в день, а загальна сума процентів за користування кредитом за весь строк кредитування становить 12 240 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, проценти за користування кредитом нараховані позивачем саме у межах строку кредитування, визначеного договором, з 28.12.2021р. по 28.03.2022р., у розмірі, що відповідає погодженому сторонами Графіку погашення боргу, а після закінчення строку кредитування проценти не нараховувались.

Отже, нарахування процентів здійснено відповідно до умов кредитного договору та з урахуванням наведених висновків Великої Палати Верховного Суду, а тому заборгованість за процентами у розмірі 12 240 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Доказів погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором № 48358646 від 28.12.2021р. матеріали справи не містять.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «ФК «Позика» підлягає задоволенню у повному обсязі, а саме у розмірі 17 340 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивач просив стягнути на його користь витрати на правничу допомогу в розмірі 5500 грн.

За положеннями ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин третьої-п`ятої, дев`ятої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відтак слід зробити висновок про те, що критерії, визначені частиною четвертою статті 137 ЦПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини другої статті 141 цього Кодексу.

Водночас критерії, визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, визначені статтею 141 ЦПК України.

Такий висновок був зроблений Верховним судом у постанові від 28.06.2023р. (справа 369/576/22).

Згідно з актом надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 16.02.2026р. та детальним описом робіт (наданих послуг) від 16.02.2026р. за договором про надання правової допомоги № 39493634/01 від 02.01.2026р. та додатковою угодою № 48358646 від 16.02.2026р., ФОП ОСОБА_2 надані такі послуги: письмова консультація клієнта щодо спірних правовідносин тривалістю 0,5 год. вартістю 500 грн.; правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів клієнта тривалістю 1 год. вартістю 1500 грн.; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості тривалістю 2 год. вартістю 3000 грн.; формування додатків до позовної заяви (письмові докази) тривалістю 0,5 год. вартістю 500 грн., а всього на суму 5500 грн.

Враховуючи, що справа є незначної складності, ціну позову, сталу судову практику, те, що письмова консультація клієнта, правовий аналіз обставин спірних правовідносин та формування додатків до позовної заяви охоплюються складанням позовної заяви, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, тому такий розмір не є розумним.

Відтак, встановивши, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, оцінивши характер правової допомоги у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг та значенню справи, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню до 2000 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 78, 81, 137, 141, 259, 263-265, 280-284, 353 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» суму заборгованості за кредитним договором № 48358646 від 28.12.2021р. в розмірі 17 340 (сімнадцять тисяч триста сорок) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2662 грн. 40 коп., а також витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн. 00 коп., що в загальному розмірі становить 4662 (чотири тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Соборним районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

На рішення може бути подана апеляційна скарга позивачем до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Повний текст рішення буде складений впродовж 5 днів.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», ЄДРПОУ 39493634, місцезнаходження: 04052, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17Б.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Д.О. Покопцева