Постанова № 14096490, 17.01.2011, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2а-3791/10/0770

Ряд стат. звіту № 8.2.1

Код - 09

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2011 р. 10.50 год. м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю. при секретарі судового засідання Бішко А.Я., та сторін, які беруть участь у справі:

позивача: Приватне підприємство "Інтерекс" - представник Олійник Р.Б.;

відповідача: Мукачівська об'єднана державна податкова інспекція Закарпатської області - представник Кабацій Н.В.;

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою приватного підприємства "Інтерекс" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про скасування та визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України 17 січня 2011 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано протягом 20 січня 2011 року.

Приватне підприємство "Інтерекс" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про скасування та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 20.09.2010 р. № 0009782340/0.

Позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що зменшення суми бюджетного відшкодування відповідачем проведено на тій підставі, що відповідач при визначенні бази оподаткування операцій з поставки товарів на митній території України застосував "звичайні ціни", які, на його думку, не можуть бути меншими за митну вартість товару, який попередньо було імпортовано на митну територію України, а в подальшому реалізовано в Україні. Позивач вважає неправильним і необґрунтованим є ототожнення відповідачем понять «звичайна ціна», яке застосовується при визначенні бази оподаткування операцій з поставки товарів на митній території України, і поняття «митна вартість», яке застосовується при визначенні бази оподаткування операцій з імпорту товарів на митну територію України, оскільки закон чітко розмежовує дані поняття і в жодному нормативному акті визначення звичайної ціни не пов'язано з митною вартістю товару. Крім того даний товару продавався на внутрішньому ринку України.

Мукачівська об'єднана державна податкова інспекція у Закарпатській області подала суду письмові заперечення проти позову, відповідно до яких повністю заперечує позовні вимоги позивача ПП «Інтерекс». Заперечення мотивує тим, що при перевірці податковим органом зменшення сум бюджетного відшкодування проведено на тій підставі, що при визначені бази оподаткування операцій з поставки товарів на митній території України застосовано «звичайні ціни», які не можуть бути меншими за митну вартість товару, який попередньо було імпортовано па мигну територію України, а в подальшому реалізовано в Україні. За результатами позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень 2010 року, згідно акту відповідача від 17 вересня 2010 року зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 205167.00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, що наведені в позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав з мотивів, наведених у запереченні проти позову.

З'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування по ПДВ на розрахунковий рахунок за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період липень-грудень 2009 року та березень-травень 2010 року, про що складено акт від 17.09.2010 року № 2276/23-01/34570551. (а.с.9-28)

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.09.2010 р. № 0009782340/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування по ПДВ за червень 2010 року на суму 205167,00 грн. (а.с.8)

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни. Згідно з п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації.

У даному випадку об'єктом оподаткування спірних податкових зобов'язань були операції з поставки товарів на території України, тому база оподаткування таких операцій повинна визначатися за правилами п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість. Вказана правова норма не прив'язує визначення бази оподаткування ПДВ до митної вартості товарів. Митна вартість товарів може бути застосована виключно для визначення бази оподаткування при імпорті товарів відповідно до п. 4.3 ст. 4 Закону, тобто до спірних операцій з поставки товарів на території України вона не застосовується.

Застосовуючи звичайні ціни до здійснених позивачем операцій з поставки товарів, відповідач зобов'язаний був дотриматися вимог закону щодо правил визначення звичайних цін з метою оподаткування. Згідно з п. 1.18. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". В свою чергу, згідно з п.п. 1.20.1. п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно п.п. 1.20.2. п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

Застосовуючи «звичайні ціни»відповідач не надав доказів використання інформації про укладені договори з ідентичними товарами у співставних умовах. Визначаючи звичайні ціни по операціях, проведених позивачем, відповідач повинен був визначити рівень справедливих ринкових цін, що склалися на ідентичну (однорідну) продукцію на внутрішньому ринку даних товарів з урахуванням визначених законом умов щодо обсягу товарної партії, строків виконання зобов'язань тощо, чого податковим органом зроблено не було.

Згідно п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яка застосовується при визначенні звичайних цін для оподаткування податком на додану вартість, не передбачає можливість органу податкової служби визначити звичайні ціни, використовуючи митну вартість. Імпорт товарів і їх реалізація на внутрішньому ринку в Україні не може вважатися співставними умовами для визначення звичайних цін. Норма ч.1 ст. 263 Митного кодексу України передбачає можливість використання інформації, що стосується митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон, виключно митними органами для митних цілей, в тому числі для визначення бази оподаткування ПДВ при імпорті товарів.

Виходячи з вищенаведеного, відповідач не визначив у встановленому законом порядку рівень звичайних цін на продукцію, що реалізовувалась позивачем на внутрішньому ринку, порівнюючи її з справедливою ринковою ціною ідентичних (аналогічних) товарів у співставних умовах, тому не мав підстав стверджувати, що договірна (контрактна) вартість товарів, що реалізовувалась позивачем на території України, є нижчою за звичайні ціни.

Відповідно до п.п. 1.20.8. п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. По даній справі відповідач не довів невідповідність ціни договору, укладеного позивачем, рівню звичайних цін.

Відповідно до п.п. 1.20.10. п. 1.20 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами. Процедура донарахування податкових зобов'язань за непрямими методами встановлена Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Відповідно до п.п. 4.3.5 п.4.3 ст.4 вказаного Закону рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що при донарахуванні податкових зобов'язань внаслідок визначення звичайних цін, відповідач не дотримав встановлену законом процедуру, яка відносить прийняття рішення про сплату податкових зобов'язань у таких випадках до компетенції суду, а не органів податкової служби.

Відповідачем, при складанні акту перевірки та винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення допущено порушення п. 1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, затвердженими наказом ДПА України № 326 від 11.06.2004 року, а саме факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів. Згідно п. 4 розділу 2 вказаного Порядку, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень посадовими особами, що здійснюють перевірку, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій платника податків та, за їх наявності, відповідальних осіб за ведення обліку доходів і витрат суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (наприклад: дій щодо умислу чи відсутності умислу, "приховування об'єкта оподаткування", "описка" тощо). Спірний акт перевірки відповідача не відповідає вказаним вимогам, він не містить посилання на наявність первинних документів, які б підтверджували факти порушення позивачем вимог податкового законодавства.

За наведених вище обставин суд приходить до висновку, що права та інтереси позивача порушені та потребують судового захисту, а відтак позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), а відтак необхідно стягнути із державного бюджету на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 6, 9-11, 70, 71, 84, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов приватного підприємства "Інтерекс" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про скасування та визнання нечинними податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.09.2010 року № 0009782340/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по ПДВ за червень 2010 року в розмірі 205167,00 грн.

3. Стягнути із державного бюджету на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок).

4. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Дору Ю.Ю.