Рішення № 140964491, 27.10.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/3405/26

2/154/1839/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

27 жовтня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Вітера І.Р.,

за участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Володимирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

14 серпня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 258907 від 25 травня 2024 року в загальному розмірі 17 360,80 грн.

Стислий виклад позовних вимог та їх обґрунтування.

Позов обґрунтовано тим, що 25 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛАЙ ІНВЕСТ» (далі ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ») та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 258907, відповідно до умов якого відповідачці надано кредитні кошти в сумі 4 000,00 грн. Договір укладено шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а кредитні кошти перераховано на зазначену позичальницею банківську картку.

Позивач зазначає, що відповідачка належним чином не виконала взятих на себе договірних зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів, унаслідок чого утворилася заборгованість.

23 грудня 2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 23122024/1, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором.

Згідно з розрахунком позивача загальна заборгованість становить 17 360,80 грн, з яких: 4 000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту, 4 360,80 грн заборгованість за процентами, 1 000,00 грн заборгованість за комісією та 8 000,00 грн заборгованість за пенею.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою кредитного зобов`язання та набуття права вимоги за договором факторингу, позивач просить стягнути зазначену заборгованість, а також понесені судові витрати, зокрема судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою судді Володимирського міського суду Волинської області від 02 вересня 2026 року відкрито провадження у справі, визначено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 29 вересня 2026 року.

Цією ж ухвалою частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо належності відповідачці платіжної картки № НОМЕР_1 , зарахування на відповідний рахунок кредитних коштів у сумі 4 000,00 грн та реквізитів рахунку.

22 вересня 2026 року до суду надійшла відповідь АТ КБ «ПриватБанк» з відповідними банківськими відомостями та випискою за рахунком відповідачки.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. У позовній заяві просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, проти ухвалення заочного рішення в разі неявки належним чином повідомленої відповідачки не заперечував.

Відповідачка ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду, повторно в судове засідання не з`явилася, причин неявки суду не повідомила, відзиву на позовну заяву, заперечень щодо заявлених вимог та доказів на їх спростування не подала.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на наявність передбачених законом умов суд постановив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом за доказами сторін.

25 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання фінансового кредиту № 258907, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого відповідачці надано кредит у розмірі 4 000,00 грн строком на 90 календарних днів, до 22 серпня 2024 року включно.

Згідно з пунктом 1.3 договору за користування кредитом передбачено сплату процентів за фіксованою ставкою 1,22 % на день, що становить 445,3 % річних. Пунктом 1.4 встановлено комісію в розмірі 25 % від суми кредиту за його надання, обслуговування та повернення, зокрема надання інформації, довідок і юридичне оформлення. У пункті 3.5 визначено денну процентну ставку 1,50 %, розраховану з урахуванням процентів та зазначеної комісії.

Відповідно до пунктів 3.13.3 договору повернення кредиту та сплата процентів здійснюються згідно з графіком розрахунків, а проценти нараховуються за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. Додатком № 1 до договору передбачено загальну суму процентів за 90 днів у розмірі 4 392,00 грн, комісію 1 000,00 грн та загальну вартість кредиту для позичальниці разом із основною сумою кредиту 9 392,00 грн.

Пунктом 5.3 договору передбачено пеню в розмірі 25 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення. Відповідно до пунктів 6.2, 6.5 зміни умов договору оформлюються шляхом укладення сторонами відповідної додаткової угоди. Пунктом 1.2 договору також прямо передбачено, що позичальниця не має права ініціювати продовження строку кредитування.

Індивідуальна частина договору містить відомості про підписання його відповідачкою електронним підписом із використанням одноразового ідентифікатора KL9410. Згідно з довідкою ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» про ідентифікацію клієнта від 01 липня 2026 року зазначений ідентифікатор надіслано 25 травня 2024 року о 22 год 10 хв 07 с на номер мобільного телефону, вказаний позичальницею під час реєстрації, для підписання кредитного договору № 258907.

Згідно з підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» про здійснення переказу грошових коштів 25 травня 2024 року о 22 год 10 хв на підставі платіжної інструкції № A837061B380137CLY258907T2166931 здійснено успішний переказ 4 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк», із призначенням платежу «Выдача кредита #258907». Номер транзакції 41666-42084-66933, код RRN 414622188170.

У відповідь на ухвалу суду про витребування доказів АТ КБ «ПриватБанк» листом від 14 вересня 2026 року підтвердило, що платіжна картка № НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 та 25 травня 2024 року на відповідний банківський рахунок зараховано 4 000,00 грн. Додана банківська виписка містить операцію із зарахування зазначеної суми та подальші видаткові операції за рахунком.

Із деталізованого розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитодавцем за період із 25 травня до 16 грудня 2024 року, вбачається, що платежів на погашення кредиту, процентів, комісії чи пені позичальницею не здійснено. Станом на 23 серпня 2024 року нараховано 4 360,80 грн процентів, після чого їх розмір не збільшувався. Із 20 серпня 2024 року щоденне нарахування процентів становило 28,80 грн замість попередніх 48,80 грн. Пеню нараховано з 08 червня 2024 року, її розмір досяг 8 000,00 грн 23 червня 2024 року.

23 грудня 2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 23122024/1, відповідно до якого первісний кредитодавець відступив позивачу права грошової вимоги за кредитними договорами, зазначеними в реєстрі. Перехід прав вимоги оформлено актом приймання-передачі реєстру від 23 грудня 2024 року. Витяг із додатка № 1 до договору факторингу містить відомості про передачу права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 258907 від 25 травня 2024 року на загальну суму 17 360,80 грн, із визначенням окремих складових заборгованості.

Виконання позивачем зобов`язань щодо фінансування за договором факторингу підтверджується платіжними інструкціями № 11010 від 23 грудня 2024 року, № 11147 від 15 січня 2025 року та № 11416 від 13 лютого 2025 року.

Згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідачки становить 17 360,80 грн, з яких 4 000,00 грн основна сума кредиту, 4 360,80 грн проценти за користування кредитом, 1 000,00 грн комісія та 8 000,00 грн пеня.

Доказів повернення кредиту, сплати процентів, укладення додаткової угоди про продовження строку кредитування або зміни його умов, а також контррозрахунку заборгованості відповідачкою суду не надано.

Застосовані судом норми права, мотиви та висновки суду.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Дослідивши письмові та електронні докази в їх сукупності, суд встановив наявність між первісним кредитодавцем і відповідачкою кредитного зобов`язання, факт надання кредитних коштів, невиконання обов`язку щодо їх повернення та перехід права вимоги до позивача. Водночас обґрунтованість кожної складової заявленої заборгованості підлягає самостійній перевірці відповідно до умов договору та імперативних приписів законодавства.

Щодо укладення кредитного договору та надання кредитних коштів.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з частиною другою статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» підписання електронного правочину може здійснюватися електронним підписом одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 Верховний Суд зазначив, що кредитний договір, укладений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, є належним підтвердженням волевиявлення сторін за умови встановлення відповідних обставин його укладення. Електронна форма правочину сама по собі не впливає на його юридичну силу.

У цій справі індивідуальна частина кредитного договору містить усі необхідні умови кредитування, відомості про позичальницю, її платіжні реквізити та електронний підпис одноразовим ідентифікатором KL9410. Використання зазначеного ідентифікатора підтверджується окремою довідкою первісного кредитодавця про ідентифікацію клієнта.

Ці відомості узгоджуються з документами про фактичне перерахування кредитних коштів на платіжну картку, емітовану на ім`я відповідачки. Будь-яких доказів використання її персональних даних сторонніми особами, несанкціонованого укладення договору або заперечень щодо належності їй зазначеної картки не подано.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Надання відповідачці 4 000,00 грн підтверджується платіжним документом ТОВ «ПрофітГід» із зазначенням конкретної транзакції та її призначення, а також отриманою безпосередньо від АТ КБ «ПриватБанк» інформацією про належність рахунку відповідачці та зарахування на нього відповідної суми 25 травня 2024 року.

Банківські операції з подальшого використання коштів за картковим рахунком не є платежами на користь кредитодавця та не підтверджують погашення кредитного зобов`язання.

Отже, належними, допустимими та достатніми доказами підтверджено укладення кредитного договору № 258907 від 25 травня 2024 року та фактичне отримання відповідачкою кредитних коштів у розмірі 4 000,00 грн.

Щодо виконання кредитного зобов`язання та розміру основного боргу.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1.2 кредитного договору встановлено кінцевий строк повернення кредиту 22 серпня 2024 року. Відповідачка отримані кошти у визначений строк не повернула. Деталізований розрахунок заборгованості не містить відомостей про будь-які платежі на погашення основної суми кредиту, а доказів протилежного до суду не подано.

Таким чином, порушення відповідачкою зобов`язання щодо повернення кредиту встановлено, а вимога позивача про стягнення основного боргу в розмірі 4 000,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо процентів за користування кредитом.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з частиною першою статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Пунктом 1.3 кредитного договору встановлено фіксовану процентну ставку 1,22 % за кожен день користування кредитом. Водночас законність відповідних нарахувань визначається не лише цією умовою, а й положеннями спеціального законодавства щодо максимально допустимої денної процентної ставки та строком кредитування, протягом якого кредитодавець має право нараховувати договірні проценти.

Відповідно до пункту 1-2 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Згідно з частиною четвертою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується за формулою ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100 %, де ЗВСК загальні витрати за споживчим кредитом, ЗРК загальний розмір кредиту, t строк кредитування у днях.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Згідно з пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», у редакції Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, тимчасово, протягом 240 днів із дня набрання чинності цим Законом, установлено максимальний розмір денної процентної ставки: протягом перших 120 днів 2,5 %, протягом наступних 120 днів 1,5 %.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 роз`яснила особливості застосування Закону №3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, визначивши періоди поетапного обмеження денної процентної ставки: з 24 грудня 2023 року до 21 квітня 2024 року 2,5 %, з 22 квітня до 19 серпня 2024 року 1,5 %, а з 20 серпня 2024 року 1 %. При цьому Верховний Суд наголосив на значенні дати укладення договору для вирішення питання про поширення на нього відповідного законодавчого регулювання.

Кредитний договір між первісним кредитодавцем та відповідачкою укладено 25 травня 2024 року, у період дії перехідного обмеження денної процентної ставки в розмірі 1,5 %. У пункті 3.5 договору денну процентну ставку, з урахуванням договірних процентів і комісії, визначено саме в такому розмірі.

Після завершення 240-денного перехідного періоду, з 20 серпня 2024 року, законодавством установлено загальне обмеження денної процентної ставки в розмірі 1 %. Із деталізованого розрахунку вбачається, що первісний кредитодавець фактично зменшив щоденне нарахування процентів із цієї дати з 48,80 грн до 28,80 грн, що становить 0,72 % від суми кредиту. Зазначений розмір не перевищує встановленої законодавством межі, а суд не має підстав збільшувати суму фактично нарахованих і заявлених до стягнення процентів.

Разом із тим правомірність процентних нарахувань обмежується визначеним сторонами строком кредитування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 сформульовано правовий висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або пред`явлення вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. Після спливу цього строку правовідносини сторін набувають охоронного характеру, а наслідки прострочення грошового зобов`язання визначаються положеннями статті 625 ЦК України.

Цей висновок підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки сторони прямо погодили 90-денний строк кредитування, який закінчився 22 серпня 2024 року. Умова пункту 1.2 договору про його дію до повного виконання зобов`язань не є продовженням строку кредитування і не надає кредитодавцю права безстроково нараховувати проценти за користування кредитом.

При цьому пунктом 1.2 договору прямо виключено право позичальниці ініціювати продовження строку кредитування, а пункти 6.2, 6.5 передбачають оформлення змін договору відповідною додатковою угодою. Доказів укладення такої угоди або настання інших передбачених законом підстав для продовження строку кредитування немає.

З урахуванням викладеного положення пункту 3.3 договору щодо нарахування процентів до дня повного погашення заборгованості не є підставою для стягнення процентів після закінчення погодженого сторонами строку кредитування.

Перевіривши деталізований розрахунок позивача, суд установив, що за період із 25 травня до 19 серпня 2024 року включно, який становить 87 календарних днів, нараховано 4245,60 грн процентів із розрахунку 4 000,00 грн ? 1,22 % ? 87 днів.

За період із 20 до 22 серпня 2024 року включно позивач нарахував 86,40 грн процентів із розрахунку 28,80 грн за день протягом трьох днів.

Отже, загальна сума процентів, нарахованих у межах 90-денного строку кредитування, становить 4 332,00 грн (4 245,60 грн + 86,40 грн).

Решту процентів у розмірі 28,80 грн нараховано за 23 серпня 2024 року, тобто після закінчення визначеного договором строку кредитування. Правових підстав для такого нарахування немає.

Таким чином, вимога про стягнення процентів підлягає задоволенню частково у розмірі 4 332,00 грн. У стягненні 28,80 грн процентів належить відмовити.

Щодо комісії за кредитним договором.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору, у передбаченому законом порядку безоплатно повідомляє інформацію про поточний розмір заборгованості, розмір повернутого кредиту, надає виписку щодо погашення заборгованості та іншу передбачену законом інформацію.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що Закон України «Про споживче кредитування» допускає встановлення плати за обслуговування кредиту, однак умова договору щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право отримувати безоплатно, є нікчемною. При цьому правомірність комісії залежить від змісту конкретних послуг, за які встановлено плату.

За пунктом 1.4 спірного договору відповідачка повинна сплатити єдину комісію в розмірі 25 % від суми кредиту, або 1 000,00 грн, за комплекс послуг, до якого одночасно віднесено надання кредиту, обслуговування та повернення кредитної заборгованості, надання інформації, довідок та юридичне оформлення.

Договір не містить окремого визначення вартості кожної із цих послуг, їх конкретного обсягу та порядку обчислення відповідної плати. Встановлена єдина сума комісії не дозволяє відокремити плату за послуги, які можуть надаватися за плату, від плати за інформацію, безоплатність надання якої гарантується законом.

Крім того, матеріали справи не містять доказів фактичного надання відповідачці окремих платних послуг, які б обґрунтовували стягнення всієї заявленої комісії. Саме по собі включення відповідної умови до кредитного договору не підтверджує правомірності кожної складової встановленого платежу.

Водночас надання кредитних коштів є виконанням основного зобов`язання кредитодавця за кредитним договором, а тому включення відповідної дії до загального переліку послуг, за які передбачено комісію, не звільняє позивача від обов`язку довести правомірність та визначеність такої плати.

Отже, пункт 1.4 договору в частині оплатності інформації, яка відповідно до закону повинна надаватися безоплатно, суперечить імперативним вимогам законодавства про споживче кредитування. Оскільки розмір плати за решту послуг окремо не визначений, а докази їх надання та вартості відсутні, суд не має підстав самостійно виділяти із загальної суми комісії певну частину як належну до сплати.

Позивач не довів правомірності заявленої до стягнення комісії в розмірі 1 000,00 грн. У задоволенні позову в цій частині належить відмовити.

Щодо пені.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Цим же пунктом передбачено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання, невиконання або часткове виконання за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зі змісту деталізованого розрахунку встановлено, що пеня в сумі 8 000,00 грн нарахована первісним кредитодавцем у червні 2024 року, тобто під час дії воєнного стану в Україні.

Зазначені законодавчі приписи мають імперативний характер та поширюються на спірні правовідносини незалежно від передбаченого пунктом 5.3 договору розміру пені. Договірна умова про відповідальність за прострочення не усуває встановленого законом звільнення позичальниці від її сплати.

Таким чином, пеня в розмірі 8 000,00 грн нарахована за період, у якому законом прямо передбачено звільнення позичальника від обов`язку сплачувати неустойку. Вимога позивача про її стягнення задоволенню не підлягає.

Щодо переходу права вимоги до позивача.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Наданий позивачем договір факторингу № 23122024/1 від 23 грудня 2024 року передбачає передання ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» прав грошової вимоги за кредитними договорами, включеними до відповідного реєстру. Витяг із реєстру безпосередньо ідентифікує відповідачку, кредитний договір № 258907 від 25 травня 2024 року та визначає розмір відступленої вимоги.

Передання реєстру підтверджене актом приймання-передачі від 23 грудня 2024 року, а виконання зобов`язання з фінансування відповідними платіжними інструкціями.

Наявна у пункті 1 акта приймання-передачі розбіжність у цифровому позначенні договору факторингу не змінює цього висновку, оскільки заголовок акта, дата його складення, сторони правочину та витяг із реєстру узгоджуються з договором факторингу № 23122024/1 від 23 грудня 2024 року і дають можливість однозначно ідентифікувати передане право вимоги.

Відсутність у матеріалах справи окремого підтвердження вручення відповідачці повідомлення про відступлення права вимоги не спростовує факту заміни кредитора. Доказів виконання зобов`язання первісному кредитодавцю після відступлення права вимоги не подано.

Разом із тим перехід права вимоги не змінює обсягу дійсного грошового зобов`язання відповідачки та не надає новому кредитору права на стягнення платежів, нарахованих усупереч закону або не підтверджених належними доказами.

Отже, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги за кредитним договором № 258907 від 25 травня 2024 року та є належним позивачем у цій справі. Обсяг права, що підлягає судовому захисту, визначається фактично доведеними та правомірними складовими заборгованості.

Висновок суду за результатами розгляду справи.

Сукупність досліджених доказів підтверджує виникнення кредитного зобов`язання, отримання відповідачкою кредитних коштів, порушення строку їх повернення та перехід права вимоги до позивача.

Водночас перевіркою умов договору, деталізованого розрахунку заборгованості та відповідних положень законодавства встановлено, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими лише в частині основної суми кредиту 4 000,00 грн та процентів за користування кредитом, нарахованих у межах строку кредитування, у розмірі 4 332,00 грн.

Вимоги про стягнення 28,80 грн процентів, нарахованих після завершення строку кредитування, 1 000,00 грн комісії та 8 000,00 грн пені не мають належних правових підстав для задоволення.

Таким чином, із заявлених 17 360,80 грн заборгованості стягненню підлягає 8 332,00 грн, з яких 4 000,00 грн основна сума кредиту та 4 332,00 грн проценти за користування кредитом. У стягненні решти 9 028,80 грн належить відмовити.

За таких обставин позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 258907 від 30 червня 2026 року.

Позовні вимоги задоволено в розмірі 8 332,00 грн із заявлених 17 360,80 грн, що становить 47,99318 % ціни позову.

Отже, пропорційно задоволеним позовним вимогам із відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 277,77 грн.

Крім того, позивач заявив вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

На підтвердження цих витрат надано договір про надання правової допомоги №42649746/02 від 01 червня 2026 року, укладений між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , додаткову угоду № 258907 від 21 липня 2026 року, акт надання послуг від 21 липня 2026 року, детальний опис виконаних робіт та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 5618/10 від 17 березня 2016 року.

Відповідно до акта та детального опису робіт загальна вартість наданої правничої допомоги становить 6 000,00 грн, з яких 250,00 грн усна консультація щодо обставин справи, 750,00 грн письмова консультація щодо спірних правовідносин, 1 500,00 грн правовий аналіз обставин справи та надання рекомендацій щодо захисту інтересів клієнта, 3 000,00 грн складання позовної заяви з розрахунком судових витрат, 500,00 грн формування додатків до позовної заяви.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Згідно з частиною п`ятою статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує їх пов`язаність із розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, а також інші передбачені цією нормою обставини.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критеріїв реальності таких витрат, їх необхідності та розумності розміру з огляду на конкретні обставини справи.

У постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду розмежувала зменшення витрат на правничу допомогу за правилами частин четвертої шостої статті 137 ЦПК України, яке здійснюється за клопотанням іншої сторони, та вирішення питання про їх розподіл відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України. Застосовуючи останню норму, суд вправі з власної ініціативи не присуджувати всі заявлені витрати, якщо їх відшкодування в повному обсязі не відповідає критеріям обґрунтованості, необхідності та пропорційності до предмета спору. При цьому суд повинен конкретно визначити витрати, які не підлягають відшкодуванню, та навести відповідні мотиви.

Аналогічний підхід підтверджено Верховним Судом у постанові від 15 жовтня 2026 року у справі № 345/6073/25, відповідно до якого відсутність клопотання іншої сторони про зменшення витрат на правничу допомогу не позбавляє суд права застосувати критерії частини третьої статті 141 ЦПК України та визначити обґрунтований розмір їх відшкодування.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначив, що компенсації підлягають лише ті судові та інші витрати, які були фактичними й необхідними, а їхній розмір обґрунтованим.

Оцінюючи надані позивачем документи, суд встановив, що правнича допомога дійсно надавалася адвокатом Білецьким Б.М., її обсяг та вартість погоджені сторонами договору й відображені в акті виконаних робіт. Відсутність окремого платіжного документа про фактичну сплату гонорару не виключає можливості відшкодування витрат, оскільки відповідно до умов договору та додаткової угоди їх оплата здійснюється після надання й прийняття послуг, а процесуальний закон допускає розподіл витрат, які сторона має сплатити.

Водночас погоджена між адвокатом і клієнтом вартість послуг не є безумовно обов`язковою для іншої сторони спору при вирішенні питання про їх компенсацію.

Суд враховує, що ця справа стосується стягнення заборгованості за типовим договором мікрокредитування, ґрунтується переважно на письмових та електронних доказах, не потребувала підготовки складних процесуальних документів чи виконання значного обсягу індивідуальної правової роботи. Представник позивача участі в судових засіданнях не брав, справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження.

Із детального опису робіт убачається, що правовий аналіз обставин справи та надання рекомендацій щодо захисту інтересів клієнта оцінено в 1 500,00 грн як окрему послугу, поряд з усною і письмовою консультаціями та складанням позовної заяви.

Однак зміст зазначеної послуги за своїм функціональним призначенням охоплюється консультаціями щодо спірних правовідносин та правовою роботою, необхідною для складання позовної заяви. Самостійного результату правового аналізу, який би виходив за межі підготовки зазначеного процесуального документа та наданих консультацій, матеріали справи не містять. За таких обставин окреме відшкодування 1 500,00 грн за цю послугу призвело б до компенсації взаємопов`язаних складових однієї правової роботи декілька разів.

Крім того, формування додатків до позовної заяви, оцінене в 500,00 грн, за своїм характером є організаційно-технічною дією, безпосередньо пов`язаною зі складанням і поданням позову. Необхідність її окремої оплати як самостійної правничої послуги, додатково до вартості складання позовної заяви, позивачем не обґрунтована.

Отже, витрати в розмірі 2 000,00 грн, які включають 1 500,00 грн за окремо виділений правовий аналіз та 500,00 грн за формування додатків, не підлягають покладенню на відповідачку з огляду на відсутність достатнього обґрунтування необхідності їх самостійного відшкодування.

Водночас витрати на консультації щодо обставин справи та спірних правовідносин у загальному розмірі 1 000,00 грн і складання позовної заяви в розмірі 3 000,00 грн безпосередньо пов`язані з підготовкою звернення до суду, підтверджені поданими документами та за своїм розміром відповідають розумній потребі в правничій допомозі для цієї справи.

Таким чином, застосовуючи критерії частини третьої статті 141 ЦПК України, суд визначає обґрунтований розмір витрат на професійну правничу допомогу, які можуть бути покладені на іншу сторону, у сумі 4 000,00 грн. Такий висновок не змінює погоджених між позивачем та адвокатом умов оплати правничої допомоги, а стосується виключно визначення розміру судових витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачки.

Оскільки позов задоволено частково, відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України зазначені витрати підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За результатами розгляду справи задоволено 47,99318 % позовних вимог. Відтак розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, становить 1 919,73 грн (4 000,00 грн ? 8 332,00 грн / 17 360,80 грн).

Таким чином, із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» підлягають стягненню судові витрати в загальному розмірі 3 197,50 грн, з яких 1 277,77 грн судовий збір та 1 919,73 грн витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 259, 263265, 268, 274, 279282, 284 ЦПК України, статтями 204, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 629, 638, 639, 1048, 1054, 1056-1, 1077, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, статтями 8, 11, 12, пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 258907 від 25 травня 2024 року в загальному розмірі 8 332 (вісім тисяч триста тридцять дві) гривні 00 копійок, з яких:

- 4 000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту;

- 4 332,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 28,80 грн процентів, 1 000,00 грн комісії та 8 000,00 грн пені відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судові витрати в загальному розмірі 3 197 (три тисячі сто дев`яносто сім) гривень 50 копійок, з яких:

- 1 277,77 грн судовий збір;

- 1 919,73 грн витрати на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирським міським судом Волинської області за письмовою заявою відповідачки.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення також може бути поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідачка має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення обчислюється з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; банківський рахунок IBAN НОМЕР_2 , відкритий в АТ «ПУМБ».

Відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І.Р. Вітер