Рішення № 140964474, 27.10.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/3489/26

2/154/1893/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

27 жовтня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області

у складі: головуючого судді Вітера І.Р.,

за участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Володимирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

19 серпня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ» (далі ТОВ «КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № НВ16-00142 від 14 травня 2019 року в загальному розмірі 13 375,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 травня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕНДОР-ФІНАНС» (далі ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС») та відповідачем укладено договір про надання фінансового кредиту № НВ16-00142, відповідно до умов якого останньому надано кредит у сумі 8 000,00 грн зі строком повернення до 11 жовтня 2019 року.

За умовами договору відповідач зобов`язався повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними в порядку і строки, визначені договором та графіком платежів.

Позивач зазначає, що первісний кредитор виконав свої договірні зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти в сумі 8 000,00 грн, що підтверджується видатковим касовим ордером від 14 травня 2019 року.

Відповідач належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 13 375,18 грн, з яких 8 000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 5 375,18 грн заборгованість за процентами.

09 вересня 2022 року між ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» та ТОВ «КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ» укладено договір факторингу № 1-09Ф, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за зазначеним кредитним договором.

Посилаючись на невиконання відповідачем кредитного зобов`язання та набуття права вимоги за договором факторингу, позивач просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 13 375,18 грн, а також понесені судові витрати.

Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою судді Володимирського міського суду Волинської області від 25 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 29 вересня 2026 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. У поданому 24 вересня 2026 року клопотанні просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судові засідання двічі не з`явився, причин неявки суду не повідомив. Відзиву на позовну заяву та доказів на спростування заявлених позовних вимог не подав.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за умови належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, його неявки без поважних причин або без повідомлення причин, неподання відзиву та відсутності заперечень позивача проти такого вирішення справи.

Оскільки передбачені статтею 280 ЦПК України умови дотримані, суд здійснює заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом за доказами сторін.

14 травня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕНДОР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено письмовий договір про надання фінансового кредиту № НВ16-00142, за умовами якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти, а позичальник повернути їх та сплатити проценти на визначених договором умовах.

Відповідно до пункту 1.4 договору сума кредиту становить 8 000,00 грн.

Пунктом 1.5 договору визначено строк кредитування п`ять періодів по 30 днів, із 14 травня до 11 жовтня 2019 року. Кінцевим терміном повернення кредиту встановлено 11 жовтня 2019 року.

Згідно з пунктом 1.6 договору за користування кредитними коштами позичальник зобов`язався сплачувати проценти в розмірі 20 % від суми наданого кредиту за кожні 30 днів користування. Процентна ставка визначена фіксованою.

Відповідно до пунктів 1.7, 1.8 договору повернення кредиту та сплата процентів здійснюються згідно з графіком внесків, який є додатком № 1 до договору, із застосуванням ануїтетного способу погашення заборгованості.

Пунктом 2.6 договору передбачено нарахування процентів на фактичний залишок кредитних коштів відповідно до погодженої процентної ставки.

Додаток № 1 до договору містить графік із п`яти платежів, визначає строки їх внесення, розмір погашення основного боргу, процентів та загальну суму платежів. Загальна вартість кредиту за графіком становить 13 375,18 грн, з яких 8 000,00 грн основна сума кредиту та 5 375,18 грн проценти за користування ним.

Договір та графік платежів містять підписи сторін.

На підтвердження надання кредитних коштів позивачем подано видатковий касовий ордер № 127 від 14 травня 2019 року, оформлений ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС», відповідно до якого ОСОБА_1 видано готівкові кошти в сумі 8 000,00 грн. Документ містить підпис одержувача коштів.

До матеріалів справи також долучено анкету позичальника, паспорт споживчого кредиту та копії документів, що посвідчують особу відповідача.

Згідно з поданим позивачем розрахунком заборгованості за договором № НВ16-00142 загальна сума заборгованості становить 13 375,18 грн, з яких 8 000,00 грн неповернута сума кредиту та 5 375,18 грн несплачені проценти. Розрахунок містить помісячний розподіл основного боргу та процентів відповідно до умов кредитування. Відомостей про фактичне внесення відповідачем платежів на погашення заборгованості розрахунок не містить.

09 вересня 2022 року між ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» як клієнтом та ТОВ «КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ» як фактором укладено договір факторингу № 1-09Ф, за умовами якого клієнт зобов`язався відступити фактору права грошової вимоги до боржників, визначених відповідними реєстрами прав вимоги.

Пунктом 2.1 договору факторингу встановлено, що перехід прав вимоги від клієнта до фактора відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог.

Із витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 09 вересня 2022 року до договору факторингу № 1-09Ф вбачається, що до ТОВ «КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ» відступлено право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № НВ16-00142 від 14 травня 2019 року на загальну суму 13 375,18 грн, з яких 8 000,00 грн основний борг та 5375,18 грн проценти.

Позивачем також надано акт приймання-передачі документів від 26 вересня 2022 року та письмове повідомлення від 09 вересня 2022 року про відступлення права вимоги за кредитним договором.

Доказів повернення відповідачем отриманих кредитних коштів, сплати нарахованих процентів або погашення заборгованості в іншому порядку матеріали справи не містять.

Застосовані судом норми права, мотиви та висновки суду.

Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суд установив, що договір про надання фінансового кредиту № НВ16-00142 від 14 травня 2019 року укладений у письмовій формі, містить погоджені сторонами умови щодо суми кредиту, строку користування коштами, процентної ставки та порядку повернення заборгованості.

Факт укладення договору підтверджується його письмовим текстом і підписами сторін, а факт виконання кредитодавцем зобов`язання з надання кредиту видатковим касовим ордером № 127 від 14 травня 2019 року, який засвідчує отримання відповідачем готівкових коштів у сумі 8 000,00 грн.

Наведені докази є належними, допустимими та достатніми для встановлення факту виникнення між сторонами кредитних правовідносин і фактичного отримання відповідачем кредитних коштів.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Кінцевий строк повернення кредиту за договором настав 11 жовтня 2019 року.

Відповідач отримав кредитні кошти, однак у визначений договором строк їх не повернув. Доказів повного чи часткового погашення основної суми боргу суду не надано.

Отже, заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 8 000,00 грн підтверджена належними доказами та підлягає стягненню з відповідача.

Щодо вимоги про стягнення процентів суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За умовами пункту 1.6 кредитного договору сторони погодили фіксовану процентну ставку в розмірі 20 % за кожні 30 днів користування кредитними коштами.

Пунктом 2.6 договору передбачено нарахування процентів на фактичний залишок кредиту. Порядок їх сплати конкретизовано графіком внесків, який становить невід`ємну частину договору.

Зазначений графік передбачає ануїтетний спосіб погашення заборгованості, за якого кожен черговий платіж включає частину основного боргу та нараховані на його залишок проценти. Загальна сума процентів, визначена графіком за погоджений строк кредитування, становить 5 375,18 грн.

При цьому передбачене графіком поступове зменшення залишку основного боргу відображає погоджений сторонами порядок належного виконання договору, а не фактичне здійснення відповідачем відповідних платежів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 сформулювала висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або пред`явлення вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України.

У цій справі позивач заявив до стягнення проценти, передбачені погодженим сторонами графіком за строк користування кредитом із 14 травня до 11 жовтня 2019 року. Вимог про стягнення процентів за період після закінчення строку кредитування позивач не заявляв.

Таким чином, заявлені проценти мають характер договірної плати за користування кредитними коштами в межах установленого сторонами строку кредитування, а не відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Нарахування процентів відповідає погодженим сторонами умовам кредитного договору та графіку платежів. Належних доказів сплати відповідачем цих процентів матеріали справи не містять.

Відтак вимога про стягнення заборгованості за процентами в розмірі 5 375,18 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо права позивача на стягнення заборгованості суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Договір факторингу № 1-09Ф від 09 вересня 2022 року та витяг із реєстру прав вимоги № 1 підтверджують передання ТОВ «КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № НВ16-00142 від 14 травня 2019 року.

Витяг із реєстру містить відомості, які дозволяють ідентифікувати боржника, кредитний договір, підставу виникнення зобов`язання та розмір переданої грошової вимоги. Зазначена в ньому сума заборгованості відповідає сумі, заявленій до стягнення.

Суд установив, що право грошової вимоги до відповідача перейшло від первісного кредитора до ТОВ «КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ» у визначеному договором факторингу порядку.

Отже, позивач є належним кредитором у спірному зобов`язанні та має право вимагати виконання відповідачем обов`язку з повернення кредиту і сплати процентів.

Висновок за результатом розгляду справи

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд установив, що позивач підтвердив укладення кредитного договору, фактичне надання відповідачу кредитних коштів, погодження розміру та порядку сплати процентів, невиконання відповідачем зобов`язання у визначений строк і належний перехід права вимоги до позивача.

Відповідач не подав відзиву, не спростував установлених письмовими доказами обставин, не надав доказів погашення заборгованості чи іншого розрахунку її розміру.

Висновок суду ґрунтується на досліджених письмових доказах, які в сукупності є належними, допустимими, достовірними та достатніми для встановлення заявленої заборгованості.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № НВ16-00142 від 14 травня 2019 року підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме в розмірі 13 375,18 грн, з яких 8 000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 5 375,18 грн заборгованість за процентами.

Судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження сплати судового збору позивачем подано платіжну інструкцію №1096 від 05 серпня 2026 року на суму 2 662,40 грн, платником за якою є Адвокатське об`єднання «ПРАВОВИЙ КУРС», а призначенням платежу судовий збір за подання позовної заяви ТОВ «КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ» до ОСОБА_1 .

Оскільки позов задовольняється повністю, зазначені витрати на сплату судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 2 662,40 грн.

Крім того, позивач заявив вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 100,00 грн.

На підтвердження цих витрат надано договір № 010426 про надання правничої допомоги від 01 квітня 2026 року, укладений між ТОВ «КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ» та Адвокатським об`єднанням «ПРАВОВИЙ КУРС», додаткову угоду № 1 до нього, витяг із реєстру боржників, договір про надання правничої допомоги № 03-08/2026 від 03 серпня 2026 року між АО «ПРАВОВИЙ КУРС» та Адвокатським бюро «Сергія Павленка», акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 20 серпня 2026 року, довіреність та документи, що підтверджують статус адвоката Павленка С.В.

Відповідно до пункту 4.1 договору № 010426 винагорода за надання правничої допомоги в судовому порядку, зокрема за підготовку та подання позовних заяв, апеляційних чи касаційних скарг або заяв про видачу судового наказу, за одну справу в суді першої, апеляційної або касаційної інстанції становить 7 100,00 грн.

Актом приймання-передачі від 20 серпня 2026 року сторони підтвердили надання правничої допомоги щодо стягнення заборгованості із ОСОБА_1 та визначили її вартість у розмірі 7 100,00 грн.

Водночас зміст зазначеного акта відтворює загальне формулювання договору щодо надання правничої допомоги в судовому порядку, включаючи підготовку та подання позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг та заяв про видачу судового наказу, за одну справу в суді першої, апеляційної або касаційної інстанції.

Отже, акт не містить індивідуалізованого переліку фактично виконаних адвокатом робіт у цій справі, їх обсягу, складності та окремої вартості. Зокрема, у ньому не визначено, яка саме частина погодженої винагороди припадає на підготовку позовної заяви та інші процесуальні дії, фактично здійснені під час розгляду справи судом першої інстанції.

Доказів надання правничої допомоги в апеляційному чи касаційному провадженні матеріали справи не містять. Водночас саме по собі включення до договору й акта загального переліку можливих процесуальних дій у різних судових інстанціях не підтверджує їх фактичного виконання та необхідності компенсації всієї погодженої винагороди за рахунок відповідача.

Додатковою угодою № 1 від 01 квітня 2026 року встановлено, що оплата правничої допомоги здійснюється після ухвалення судового рішення та його фактичного виконання, а розмір винагороди в будь-якому разі не перевищує суми витрат на правничу допомогу, присудженої судом до відшкодування.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про її надання та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критеріїв їх реальності, необхідності та розумності розміру з урахуванням конкретних обставин справи.

Отже, відсутність доказів фактичної оплати правничої допомоги не перешкоджає розподілу таких витрат, якщо встановлено обсяг наданих послуг та обов`язок сторони здійснити їх оплату.

Разом із тим погоджений між клієнтом та адвокатським об`єднанням розмір винагороди не є безумовно обов`язковим для іншої сторони спору в частині його компенсації.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, їх пов`язаність із розглядом справи, обґрунтованість і пропорційність розміру витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін та їхньої процесуальної поведінки.

Суд ураховує, що ця справа є малозначною, стосується стягнення заборгованості за одним кредитним договором із ціною позову 13 375,18 грн, не характеризується складністю предмета доказування чи необхідністю вирішення виняткових правових питань.

Позовна заява має типовий характер, ґрунтується на стандартних умовах кредитного договору, розрахунку заборгованості та документах про відступлення права вимоги. Її підготовка не потребувала проведення складних правових досліджень, значного обсягу доказової роботи чи застосування спеціальних юридичних знань понад звичайний рівень професійної діяльності адвоката у спорах цієї категорії.

За матеріалами справи адвокатом підготовлено позовну заяву та окремі процесуальні звернення. Представник позивача участі в судових засіданнях не брав, просив розглядати справу за його відсутності. Відзиву відповідач не подав, у зв`язку з чим необхідності підготовки відповіді на відзив, додаткових правових позицій чи спростування заперечень не виникало.

Суд також ураховує, що відповідно до реєстру боржників за договором про надання правничої допомоги адвокатському об`єднанню передано для опрацювання значну кількість однотипних вимог, що об`єктивно зменшує обсяг індивідуальної юридичної роботи у кожній окремій справі.

Таким чином, надані документи підтверджують факт залучення адвоката та виконання ним певного обсягу правничої роботи, однак не обґрунтовують необхідності покладення на відповідача всієї заявленої суми 7 100,00 грн.

Визначена актом винагорода не диференційована за фактично виконаними процесуальними діями, тоді як підтверджений матеріалами справи обсяг правничої допомоги обмежувався переважно підготовкою типового позову та нескладних процесуальних документів. За таких обставин заявлена до компенсації сума не відповідає фактичному обсягу та складності виконаної роботи.

Крім того, сума 7 100,00 грн становить понад половину ціни позову, що за встановленого характеру спору та обсягу наданої допомоги не відповідає критеріям розумної необхідності й пропорційності судових витрат.

Визначаючи розмір компенсації, суд не втручається у договірні відносини між позивачем та адвокатським об`єднанням і не змінює погодженого ними гонорару, а вирішує виключно питання про обсяг судових витрат, обов`язок відшкодування яких належить покласти на іншу сторону.

З урахуванням характеру спору, ціни позову, обсягу підготовлених документів, фактично виконаної роботи, відсутності участі адвоката в судових засіданнях, а також недоведення необхідності компенсації всієї визначеної актом винагороди суд визнає обґрунтованими, необхідними та пропорційними витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

Саме цей розмір забезпечує справедливе відшкодування позивачу необхідних витрат на захист порушеного права та водночас не покладає на відповідача надмірного фінансового тягаря, не зумовленого складністю й обсягом розгляду справи.

Отже, на підставі частини третьої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн. У відшкодуванні решти заявлених витрат у сумі 3 100,00 грн належить відмовити.

Таким чином, загальний розмір судових витрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, становить 6 662,40 грн, з яких 2 662,40 грн судовий збір та 4 000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 259, 263265, 268, 273, 274, 279282, 284 ЦПК України, статтями 526, 530, 610, 626, 629, 1048, 1049, 1054, 512, 514, 1077 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № НВ16-00142 від 14 травня 2019 року в загальному розмірі 13 375 (тринадцять тисяч триста сімдесят п`ять) гривень 18 копійок, з яких:

- 8 000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту;

- 5 375,18 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ» судові витрати в загальному розмірі 6 662 (шість тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок, з яких:

- 2 662,40 грн витрати на сплату судового збору;

- 4 000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу.

У відшкодуванні решти заявлених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 100,00 грн відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирським міським судом Волинської області за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення також може бути поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку в разі залишення заяви про його перегляд без задоволення. У такому випадку строк на апеляційне оскарження рішення обчислюється з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених ЦПК України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ», код ЄДРПОУ 42971405, місцезнаходження: 04053, м. Київ, провулок Киянівський, будинок 3/7, офіс 110.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І.Р. Вітер