Ухвала суду № 140964324, 26.10.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/43035/26

Провадження № 2-з/761/404/2026

УХВАЛА

про забезпечення позову

26 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Романишеної І.П.,

за участю секретаря Гончаренка Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрофінансгруп" про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрофінансгруп" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору, скасування записів про державну реєстрацію та повернення майна, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2026 року до Шевченківського районного суду міста Києва надійшла вищезазначена позовна заява та заява про забезпечення позову.

У заяві про забезечення позову директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрофінансгруп" просив суд: накласти арешт на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 (РНОНМ 1125620380000), яка належить на праві власності ОСОБА_2 ; накласти арешт на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 (РНОНМ 1125620380000), яка належить на праві власності ОСОБА_3 .

Необхідність забезпечення позову шляхом накладання арешту на нерухоме майно полягає у тому, що 22.10.1998р. ОСОБА_1 належала частина квартири АДРЕСА_2 .

Так, предметом спору по даній справі, серед іншого, є визнання недійсним договору дарування частини квартири, посвідченого 21.04.2017р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Т.І. за №454, яким ОСОБА_1 відчужив частину квартири на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Відчуження частини квартири було здійснено ОСОБА_1 після укладення ним Договору кредиту №2/2008 USD від 05.03.2008, прийняття 27.07.2011р. Шевченківським районним судом м. Києва рішення у справі №2-5776/11 яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Експобанк» заборгованості у розмірі 317 382,19 грн. та відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа, виданого на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27.07.2011р. у справі №2-5776/11.

Отже, на думку заявника, розуміючи неминуче настання негативних наслідків, у вигляді звернення стягнення на нерухоме майно, ОСОБА_1 21.04.2017р. уклав договір дарування частини квартири з метою убезпечити таке майно. За результатами укладеного договору, квартира перейшла у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_2 по 1/8 частини кожному.

Як зазначає представник заявника, існує висока ймовірність того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , усвідомлюючи негативні наслідки, в разі винесення рішення на користь заявника, повторно можуть в будь - який момент на етапі розгляду справи, здійснити відчуження належних їм частин квартири на користь інших осіб. Метою таких дій може бути, зокрема штучне збільшення кола учасників судового процесу, що зумовить затягування розгляду справи. Такі дії можуть значно утруднити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду, у зв`язку з чим представник заявника звернувся до суду із даною заявою.

Дослідивши матеріали позовної заяви та заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про те, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

За змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Тобто, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для ефективного захисту прав або інтересів позивача.

При цьому, відповідно до вимог частини 3 статі 12, частини 1 статті 81 ЦПК України обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Види забезпечення позову визначені частиною першою статті 150 ЦПК України. Зокрема, згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність заходів забезпечення позову передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Проаналізувавши доводи представника позивача щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову та дослідивши подані до суду докази, суд приходить до переконання, що заявником обґрунтовано наявність зв`язку між одним із заходів забезпечення позову (накладення арешту на квартиру) та предметом позовних вимог, а саме: визнання недійсним договору дарування 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , посвідченого 21.04.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Т.І. за №454, скасування записів про державну реєстрацію та повернення майна ОСОБА_1 .

При цьому, накладення арешту на майно до вирішення спору по суті, не призведе до суттєвого обмеження прав відповідачів, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача, а також буде належним чином забезпечувати (у випадку задоволення позову) виконання судового рішення в майбутньому.

Враховуючи, предмет та підстави позову, наявну вірогідну можливість відчуження спірної квартири на користь інших осіб, суд дійшов висновку, що заявником доведено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у справі, а тому в даному випадку вбачає підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.

При вирішенні заяви про забезпечення позову суд враховує наявність зв`язку між арештом спірної квартири та предметом позову, а також співмірність таких заходів, зокрема те, що арешт вказаної квартири, щодо якої між сторонами виник спір, не є позбавленням права власності та не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки носить тимчасовий характер.

Слід зазначити, що відповідно до ч.ч. 1-3 статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Суд не вбачає підстав вимагати від позивача забезпечити відшкодування збитків, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), оскільки обставини, за яких суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення у відповідності до положень ч. 3 ст.154 ЦПК України, відсутні.

Поряд із цим, суд роз`яснює учасникам судового розгляду, що згідно із вимогами ч. 6 статті 154 ЦПК України вони мають право подати клопотання про зустрічне забезпечення після застосування судом заходів забезпечення позову, яке вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-154, 259, 260, 354-355 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрофінансгруп" про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрофінансгруп" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору, скасування записів про державну реєстрацію та повернення майна - задовольнити.

Накласти арешт на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 (РНОНМ 1125620380000), яка належить на праві власності ОСОБА_2 ;

Накласти арешт на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 (РНОНМ 1125620380000), яка належить на праві власності ОСОБА_3 .

Дані про стягувача:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрофінансгруп", м. Дніпро, вул. Січових стрільців, буд. 9, ЄДРПОУ 40696815.

Дані про боржників:

ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : АДРЕСА_3 .

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Суд роз`яснює, що у відповідності до ч. 4 ст. 157 ЦПК України, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову - три роки.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СУДДЯ І.П РОМАНИШЕНА