Рішення № 140962743, 27.10.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/8763/26

РІШЕННЯ

іменем України

27 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач не здійснив своєчасного та повного розрахунку з позивачем при звільненні, оскільки належні суми індексації грошового забезпечення виплачено лише 24.04.2026 на виконання судового рішення. Позивач вважає, що така затримка виплати належних коштів порушує його права та є підставою для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статей 116, 117 КЗпП України.

Ухвалою суду від 22.05.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Витребувано у Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького: інформацію щодо проведення відповідачем повного розрахунку при звільненні позивача із зазначенням видів та суми грошового забезпечення; довідку із детальним розрахунком грошового забезпечення позивача за два останніх місяці роботи перед звільненням (із зазначенням кількості робочих та відпрацьованих днів у кожному місяці); довідку (із розрахунком) про середньоденний розмір грошового забезпечення.

Ухвалою суду від 21.10.2026 повторно витребувано у Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького вказані документи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог. Зазначає, що позивач не звільнявся з військової служби в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, а був направлений для подальшого проходження служби до НОМЕР_1 прикордонного загону, де згодом його звільнено. Вважає, що підстави для застосування статей 116, 117 КЗпП України відсутні, оскільки спірні правовідносини регулюються спеціальним законодавством. У зв`язку з цим просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького з 21.06.2016 по 30.05.2024, після чого був направлений для подальшого проходження військової служби до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.

Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 04.02.2025 №108-ОС позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу і всіх видів забезпечення.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.09.2025 у справі №560/8142/25 зобов`язано Національну академію Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 17.06.2016 по 28.02.2018, з урахуванням місяця обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації (базового місяця) - січень 2008 та за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, виходячи з фіксованої величини 4463,15 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

На виконання вказаного судового рішення 24.04.2026 відповідач здійснив виплату позивачу належних сум індексації грошового забезпечення в розмірі 264944,52 грн.

Вважаючи, що відповідач не провів своєчасного розрахунку при звільненні та не виплатив середній заробіток за час затримки такого розрахунку, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини тринадцятої статті 6 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) військовослужбовці у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби, можуть бути направлені для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули.

Згідно з частиною третьою статті 24 Закону №2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України.

Порядок проходження та звільнення з військової служби у Державній прикордонній службі України визначений Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженим Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 7 Положення закінченням проходження громадянином військової служби вважається день, зазначений у наказі про виключення військовослужбовця зі списків особового складу Адміністрації Держприкордонслужби чи її розвідувального органу, регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ або органів (підрозділів) забезпечення Держприкордонслужби (далі - органи Держприкордонслужби) у зв`язку з його звільненням з військової служби в запас або у відставку, загибеллю (смертю), визнанням судом безвісно відсутнім або оголошенням померлим.

Згідно з пунктом 265 Положення звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється у запас або у відставку.

Пунктом 288 Положення передбачено, що у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення. У разі звільнення військовослужбовця з військової служби за рішенням командування за розпорядженням начальника органу Держприкордонслужби, в якому проходить службу військовослужбовець, кадровий підрозділ органу забезпечує підготовку подання про його звільнення. Форма та порядок подання про звільнення військовослужбовців з військової служби та перелік документів, які додаються до нього у випадках, передбачених абзацами першим і другим цього пункту, визначаються наказом Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до пункту 292 Положення наказ про звільнення військовослужбовця з військової служби видається відповідною посадовою особою. Перебування військовослужбовця у відпустці чи його тимчасова непрацездатність не є підставою для затримки видання такого наказу.

Після надходження до органу Держприкордонслужби витягу з наказу начальника органу Держприкордонслужби вищого рівня або письмового повідомлення зазначеного органу про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу, про його звільнення військовослужбовець здає в установлені строки посаду, з ним проводиться розрахунок, військовослужбовець виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання для взяття на військовий облік.

Згідно з пунктом 293 Положення особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.

У разі спору про розмір сум, належних військовослужбовцю при звільненні, йому в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби, у якому проходив службу цей військовослужбовець.

Водночас зазначеним Положенням урегульовано не лише порядок звільнення військовослужбовців, а й питання їх переміщення по службі.

Так, відповідно до пункту 123 Положення військовослужбовці призначаються на вищі, рівні або нижчі посади в органі Держприкордонслужби, в якому вони проходять службу, або в іншому органі Держприкордонслужби у випадках, передбачених пунктом 93 цього Положення.

Згідно з пунктом 121 Положення вибуття військовослужбовця до нового місця служби здійснюється після надходження до органу Держприкордонслужби витягу з наказу або письмового повідомлення про його призначення на посаду чи зарахування у розпорядження начальника відповідного органу Держприкордонслужби, в тому числі доведеного технічними засобами передачі інформації.

Виключення військовослужбовця зі списків особового складу органу Держприкордонслужби здійснюється після здавання ним посади, але не пізніше ніж через місяць від дня одержання органом витягу з наказу або іншого письмового повідомлення про переміщення військовослужбовця по службі.

Таким чином, положеннями спеціального законодавства розмежовано виключення військовослужбовця зі списків особового складу органу Держприкордонслужби у зв`язку зі звільненням з військової служби та виключення зі списків особового складу у зв`язку з переміщенням до іншого місця проходження військової служби.

Між тим, позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.05.2025 по 24.04.2026, посилаючись на статті 116, 117 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до статті 116 КЗпП України (в редакції, чинній з 19.07.2022) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Аналізуючи положення статей 116, 117 КЗпП України, суд зауважує, що вказані статті встановлюють вимоги щодо строку розрахунку при звільненні та відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Питання відповідальності за несвоєчасну виплату заробітної плати (грошового забезпечення) не регламентуються статтями 116, 117 КЗпП України.

Отже, відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення із ним розрахунку з боку роботодавця саме при звільненні особи.

Верховний Суд у постанові від 26.06.2025 у справі №400/8927/23 зазначив, що виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини саме по собі не свідчить про закінчення проходження ним військової служби.

Таке виключення може бути зумовлене переведенням до іншої частини, зміною місця проходження служби або іншим адміністративним переміщенням.

Натомість лише виключення зі списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням у запас чи відставку, смертю, визнанням безвісно відсутнім чи оголошенням померлим підтверджує закінчення проходження військової служби.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 проходив військову службу в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького з 21.06.2016 по 30.05.2024, після чого був виключений зі списків особового складу Академії та направлений для подальшого проходження військової служби до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.

Отже, виключення позивача зі списків особового складу Національної академії було зумовлене його переміщенням до іншого місця проходження військової служби, а не звільненням з військової служби.

У подальшому наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 04.02.2025 №108-ОС позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу і всіх видів забезпечення.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.09.2025 у справі №560/8142/25 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 щодо перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за відповідні періоди проходження військової служби. На виконання зазначеного рішення 24.04.2026 відповідач здійснив виплату належних позивачу коштів.

Разом з тим, суд зазначає, що фактичне звільнення позивача з військової служби відбулося в НОМЕР_1 прикордонному загоні, а не в ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому обов`язок відповідача щодо виплати індексації грошового забезпечення за попередній період проходження військової служби не є тотожним обов`язку щодо проведення остаточного розрахунку при звільненні з військової служби.

Сам по собі факт несвоєчасної виплати відповідачем індексації грошового забезпечення на виконання судового рішення не свідчить про наявність підстав для застосування до нього відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, за затримку розрахунку при звільненні позивача з військової служби.

Враховуючи, що позивач вибув із Національної академії для подальшого проходження військової служби в іншому органі Держприкордонслужби, а його фактичне звільнення з військової служби відбулося в НОМЕР_1 прикордонному загоні, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до відповідача положень статей 116, 117 КЗпП України у спірних правовідносинах.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )Відповідач:Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького (вул. Шевченка, 46, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29007 , код ЄДРПОУ - 14321481)

Головуючий суддя П.І. Салюк