Ухвала суду № 140961360, 27.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

27.10.2026 року справа №520/23324/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сагайдак В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Краматорський р-н, Донецька обл., 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, що полягають у виплаті ОСОБА_1 пенсії у розмірі, нижчому, ніж визначений рішенням органу ПФУ № 053130005961 від 24.03.2026 (з урахуванням індивідуально-масового перерахунку пенсії відповідно до постанови КМ України від 25.02.2026 № 236).

- Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком у повному розмірі, визначеному рішенням органу ПФУ № 053130005961 від 24.03.2026 (з урахуванням індивідуально-масового перерахунку пенсії відповідно до постанови КМ України від 25.02.2026 № 236), тоб то у сумі 7 859,43 грн щомісячно.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не виконує Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі № 200/6010/25, оскільки після набрання законної сили судовим рішенням 17.02.2026, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області розпочало часткову, порційну, мінімізовану виплату призначеної пенсії, посилаючись на дію постанови Кабінету Міністрів України №821 від 14.07.2025, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Проаналізувавши обставини справи, суд зазначає, згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й до дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Положеннями статті 2 КАС України закріплено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами пункту 5 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

Спором адміністративної юрисдикції у розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Поняття "позов, який не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства" необхідно тлумачити більш широко: вказане поняття стосується як позову, який не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства, так і тих позовів, які не підлягають судовому розгляду.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Статтею 383 КАС України передбачені вимоги та порядок заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Окрім цього, станом на дату звернення представника позивача до суду з позовом є чинними норми статей 381-1, 382-1, 382-2, 382-3 Кодекс адміністративного судочинства України щодо вжиття судом заходів судового контролю за виконанням судових рішень.

У спірних правовідносинах, позивач фактично не погоджується з виконанням пенсійним органом судового рішення у справі №200/4459/25, оскільки виплата пенсії на виконання вказаного рішення суду пенсійним органом здійснюється не у повному обсязі.

Суд вважає за необхідне звернути увагу позивача, що виконання судового рішення не може бути предметом нового спору, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень, тому вимоги щодо невжиття відповідачем заходів для виконання рішення суду, судом перевірці не підлягають.

З огляду на вищенаведене, обраний позивачем у цій частині спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.

Аналогічна за змістом правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 року у справі №816/2016/17, а також в постанові Верховного Суду від 15 вересня 2026 року у справі №580/490/26.

Суд вважає за необхідне звернути увагу позивача, що виконання судового рішення не може бути предметом нового спору, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень, тому вимоги щодо невжиття відповідачем заходів для виконання рішення суду, судом перевірці не підлягають.

З огляду на вищенаведене, обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.

Аналогічна за змістом правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 року у справі № 816/2016/17, від 15.09.2026 року у справі №580/490/26.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, суд висновує, що вказаний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та не підлягає судовому розгляду в цілому, а тому провадження у справі слід закрити.

Згідно ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Керуючись положеннями статей 47, 142, 189, 238, 239, 243, 244, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити, що ухвала підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч.1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України, тобто негайно після підписання.

Суддя Сагайдак В.В.