Рішення № 140961263, 27.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

27 жовтня 2026 року №200/3386/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу № 200/3386/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_3 ), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 29.03.2024 по 29.03.2026 (включно);

- зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 29.03.2024 по 29.03.2026 (включно).

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що його звільнено з військової служби з 28 березня 2024 року, однак остаточний розрахунок при звільненні з ним проведено лише 29 березня 2026 року, коли на виконання судового рішення йому було виплачено індексацію грошового забезпечення, а тому за весь час затримки розрахунку відповідач зобов`язаний виплатити середнє грошове забезпечення.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2026 року адміністративну справу № 200/3386/26 прийнято до провадження, розгляд справи розпочато спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що позивач проходив службу з 21 листопада 2023 року по 28 березня 2024 року; що середнє грошове забезпечення за період з 29 березня 2024 року по 13 серпня 2024 року вже стягнуто з нього судовим рішенням; що на виконання іншого судового рішення позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення; що середнє грошове забезпечення за два останні місяці служби становить 73 306,80 грн, а середньоденне - 1 221,78 грн; що загальні виплати при звільненні становлять 584 701,37 грн, з яких 537 167,46 грн (91,87 відсотка) виплачено при остаточному розрахунку, а 47 533,91 грн (8,13 відсотка) виплачено на виконання судового рішення. Відповідач просив урахувати бюджетне фінансування, залучення до відбиття збройної агресії, обставини непереборної сили, відсутність його вини і бездіяльність самого позивача, який звернувся за стягненням індексації лише у травні 2025 року. Крім того, відповідач зазначив, що стягнення можливе лише за наявності факту остаточного розрахунку, а оскільки в Сумському окружному адміністративному суді розглядається справа № 480/1982/25 щодо інших складових грошового забезпечення, встановити факт остаточного розрахунку неможливо, у зв`язку з чим вимоги є передчасними.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у відповідача з 21 листопада 2023 року. Наказом від 22 березня 2024 року № 319-ОС його звільнено з військової служби, а наказом від 26 березня 2024 року № 339-ОС виключено зі списків особового складу з 28 березня 2024 року на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Розмір грошового забезпечення позивача за два останні календарні місяці служби становив 73 306,80 грн (по 36 653,40 грн за січень і лютий 2024 року), що в розрахунку на 60 календарних днів цих місяців дає середньоденне грошове забезпечення 1 221,78 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 січня 2025 року у справі № 200/6081/24 визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні і стягнуто з відповідача на користь позивача середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 березня 2024 року до 13 серпня 2024 року включно. За наслідками апеляційного перегляду постановою від 31 березня 2025 року зазначене рішення змінено: суму, що підлягає стягненню за цей період, визначено в розмірі 168 605,64 грн. Саме цим судовим рішенням і встановлено наведений вище розмір середньоденного грошового забезпечення позивача.

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у справі № 200/3668/25 позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення у розмірі 47 533,91 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 27 березня 2026 року № 4381, виконаною 29 березня 2026 року, і банківською випискою про зарахування коштів 29 березня 2026 року.

Загальний розмір належних позивачу при звільненні виплат становить 584 701,37 грн, з яких 537 167,46 грн виплачено при остаточному розрахунку, а 47 533,91 грн - лише 29 березня 2026 року. Отже частка несвоєчасно виплаченої суми в загальному розмірі належних при звільненні виплат становить 8,13 відсотка. Ці показники наведені самим відповідачем і позивачем не оспорюються.

Стверджуючи про протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно із частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України (у редакції Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, чинній з 19 липня 2022 року) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Наведені норми застосовуються і до військовослужбовців як загальні, оскільки питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні спеціальним законодавством не врегульовані, на що вказала судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19.

Оскільки позивача звільнено 28 березня 2024 року, тобто після набрання чинності зазначеною редакцією статті 117 Кодексу законів про працю України, середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку може бути стягнуто не більш як за шість місяців. Відтак період, за який таке стягнення можливе, обмежується часом з 29 березня 2024 року по 28 вересня 2024 року включно. Заявлена позивачем вимога за період з 29 березня 2024 року по 29 березня 2026 року, тобто за понад два роки, виходить за межі, встановлені законом, і в частині періоду після 28 вересня 2024 року задоволенню не підлягає.

Крім того, за період з 29 березня 2024 року до 13 серпня 2024 року включно середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з відповідача на користь позивача уже стягнуто рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 січня 2025 року у справі № 200/6081/24, зміненим за наслідками апеляційного перегляду постановою від 31 березня 2025 року, у сумі 168 605,64 грн. Це судове рішення набрало законної сили, а тому повторне стягнення середнього грошового забезпечення за той самий період за тією самою підставою неможливе.

Відтак у межах цієї справи вимоги позивача можуть бути вирішені лише за період з 14 серпня 2024 року по 28 вересня 2024 року включно.

Щодо розміру середнього грошового забезпечення, яке підлягає стягненню за цей період, суд виходить з такого. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23 дійшла висновку, що виплата середнього заробітку за статтею 117 Кодексу законів про працю України за своєю суттю є не штрафом чи каральною санкцією, а спеціальним видом компенсації очікуваних майнових втрат працівника, і що зміни, внесені Законом № 2352-IX, правової природи цього заходу відповідальності з компенсаційного на каральний не змінили. Саме компенсаційний характер цієї виплати дозволяє застосовувати загальні принципи права, зокрема принцип пропорційності, і обґрунтовує можливість судового контролю за співмірністю розміру компенсації. При цьому Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 06 грудня 2024 року у справі № 440/6856/22, про неможливість зменшення розміру середнього заробітку після 19 липня 2022 року, зазначивши водночас, що загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

Критерій співмірності щодо розміру відповідальності за статтею 117 Кодексу законів про працю України розкрито у постанові судової палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19: якщо всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить і розмір середнього заробітку, а відтак середній заробіток за час затримки розрахунку стягується залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно.

У цій справі частка несвоєчасно виплаченої суми в загальному розмірі належних позивачу при звільненні виплат становить 8,13 відсотка (47 533,91 грн із 584 701,37 грн), що відповідає даним, наведеним самим відповідачем. Відтак середнє грошове забезпечення за період з 14 серпня 2024 року по 28 вересня 2024 року підлягає нарахуванню і виплаті виходячи з середньоденного грошового забезпечення 1 221,78 грн пропорційно зазначеній частці. Конкретна сума визначається відповідачем під час виконання цього рішення за наведеною формулою, оскільки позивач суми до стягнення не заявляв, а обчислення грошового забезпечення належить до компетенції відповідача.

Доводи відповідача про передчасність вимог з огляду на те, що в Сумському окружному адміністративному суді розглядається справа № 480/1982/25 щодо інших складових грошового забезпечення, суд відхиляє. Предметом цього спору є затримка виплати тих сум, які вже визнані належними позивачу і фактично виплачені 29 березня 2026 року; наявність іншого спору щодо інших складових грошового забезпечення не перешкоджає вирішенню цієї справи і не позбавляє позивача права на компенсацію за затримку виплати уже визначених сум. Якщо за результатами розгляду іншої справи буде встановлено наявність додаткових невиплачених сум, це може бути підставою для перегляду розміру частки, однак не для відмови в позові у цій справі.

Доводи відповідача про відсутність його вини, обставини непереборної сили, залучення до відбиття збройної агресії та обмежене бюджетне фінансування суд також відхиляє. У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення від 08 листопада 2005 року, заява № 63134/00). Необхідність звернення позивача до суду за стягненням належних йому сум сама по собі свідчить про те, що затримка розрахунку сталася з вини відповідача.

Довід відповідача про бездіяльність самого позивача, який звернувся за стягненням індексації не одразу, суд ураховує саме через застосування принципу пропорційності: розмір компенсації визначається не за весь час затримки, а в межах шести місяців і пропорційно частці несвоєчасно виплаченої суми, що і забезпечує співмірність відшкодування.

Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Правомірності ненарахування позивачу середнього грошового забезпечення за період з 14 серпня 2024 року по 28 вересня 2024 року відповідач не довів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України). Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Відтак решта доводів та аргументів сторін, наведених у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовує.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 064,96 грн. Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_3 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14 серпня 2024 року по 28 вересня 2024 року включно.

Зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_3 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14 серпня 2024 року по 28 вересня 2024 року включно, обчислене виходячи з середньоденного грошового забезпечення 1 221,78 грн пропорційно частці несвоєчасно виплаченої суми в загальному розмірі належних при звільненні виплат, що становить 8,13 відсотка.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_3 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 1 000 (одна тисяча) грн 00 коп.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 27 жовтня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар