Рішення № 140961256, 27.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

27 жовтня 2026 року №200/8958/25

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу № 200/8958/25 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення) за період з 24 лютого 2022 року по 03 червня 2025 року включно за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року військової служби, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням, передбаченого додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 24 лютого 2022 року по 03 червня 2025 року включно за зазначеним механізмом, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 24 лютого 2022 року по 03 червня 2025 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 24 лютого 2022 року по 03 червня 2025 року включно з встановленням для обчислення індексації місяця останнього збільшення (базового місяця) тарифної ставки (посадового окладу) - березень 2018 року.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що в період проходження служби йому обчислювали посадовий оклад та оклад за військовим званням виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, а не на 1 січня відповідного календарного року, а також не нараховували індексацію грошового забезпечення у належному розмірі. Про порушення своїх прав він дізнався з листа Військової частини НОМЕР_2 від 22 жовтня 2025 року № 1553/15581 з доданими картками особового рахунку.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2026 року адміністративну справу № 200/8958/25 прийнято до провадження, розгляд справи розпочато спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Зазначив, що з 29 січня 2020 року діє пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 у редакції до змін, однак розрахунковою величиною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року, - 1 762,00 грн, оскільки пункт 3 розділу II Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII як акт вищої юридичної сили є чинним, а недоліки приміток до додатків виправлено постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2020 року № 1038. Щодо індексації відповідач зазначив, що базовим місяцем є березень 2018 року, а індекс споживчих цін обчислюється з квітня 2018 року, однак позивач у військовій частині службу в місяці підвищення доходу не проходив, оскільки вперше був призначений на посаду 24 лютого 2022 року.

Позивач подав додаткові пояснення, у яких зазначив, що за листом Військової частини НОМЕР_2 від 22 жовтня 2025 року № 1553/15581 індексація у 2022-2025 роках визначалася з іншим базовим місяцем, а саме: у вересні - грудні 2024 року йому нараховано по 130,20 грн, а в інші періоди 2024-2025 років індексація не нараховувалася.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_4 з 24 лютого 2022 року по 03 червня 2025 року. Розпорядженням Генерального штабу Збройних Сил України від 28 травня 2025 року № 165 його переведено до Військової частини НОМЕР_5 , а наказом командира Військової частини НОМЕР_4 від 03 червня 2025 року № 156 він здав справи і посаду. У липні 2025 року Військову частину НОМЕР_4 реформовано, її правонаступником є Військова частина НОМЕР_2 , яка фактично нараховувала позивачу грошове забезпечення. Цю обставину відповідач не заперечує: у відзиві він по суті визнає, що нараховував позивачу грошове забезпечення, і заперечує лише проти правильності застосованої розрахункової величини та базового місяця.

У спірний період відповідач обчислював позивачу розміри посадового окладу та окладу за військовим званням виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, - 1 762,00 грн. Ця обставина сторонами не заперечується і підтверджується відзивом, у якому відповідач обґрунтовує правомірність застосування саме цієї величини.

Розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлені статтею 7 законів про Державний бюджет України, становили: станом на 1 січня 2022 року - 2 481,00 грн (Закон України від 02 грудня 2021 року № 1928-IX), станом на 1 січня 2023 року - 2 684,00 грн (Закон України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX). Обидва показники перевищують застосовану відповідачем величину 1 762,00 грн.

Посадові оклади військовослужбовців було підвищено з 01 березня 2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704. Отже місяцем підвищення тарифних ставок (посадових окладів) за посадами військовослужбовців є березень 2018 року. Цю обставину визнає і відповідач, зазначивши у відзиві, що базовим місяцем є березень 2018 року.

За листом Військової частини НОМЕР_2 від 22 жовтня 2025 року № 1553/15581 індексація грошового забезпечення позивача у 2022-2025 роках визначалася з іншим базовим місяцем; у вересні - грудні 2024 року позивачу нараховано індексацію по 130,20 грн, а в інші періоди 2024-2025 років індексація не нараховувалася.

Витребуваних судом довідок про нараховане та виплачене грошове забезпечення помісячно з розбивкою за складовими, розрахунку індексації та документів про правонаступництво відповідач суду не надав.

Стверджуючи про протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення та індексації у належному розмірі, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення, а за частиною 4 цієї статті грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 704) у первісній редакції встановлено, що розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Судовим рішенням у справі № 826/6453/18, яке набрало законної сили 29 січня 2020 року і залишене без змін постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року, визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, яким пункт 4 постанови № 704 було викладено в редакції з розрахунковою величиною станом на 1 січня 2018 року. Відповідно до частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, а припис, визнаний судом протиправним, не може далі визначати зміст акта, до якого його було внесено. Відтак з 29 січня 2020 року пункт 4 постанови № 704 діє в первісній редакції, що визнає і сам відповідач.

Первісна редакція пункту 4 постанови № 704 застосовувалася по 19 травня 2023 року включно, оскільки пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 (далі - постанова № 481), яка набрала чинності 20 травня 2023 року, абзац перший пункту 4 постанови № 704 викладено в редакції, за якою розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями розраховуються виходячи з розміру 1 762 гривні.

Спірний період у цій справі - з 24 лютого 2022 року по 03 червня 2025 року - перетинає 20 травня 2023 року, а тому підлягає розмежуванню на дві частини.

За період з 24 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року включно діяла первісна редакція пункту 4 постанови № 704, а отже розрахунковою величиною для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням позивача є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року: за період з 24 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року - 2 481,00 грн, а за період з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року - 2 684,00 грн. Оскільки відповідач застосовував величину 1 762,00 грн, грошове забезпечення за цей період нараховано і виплачено позивачу в меншому розмірі, ніж належало. Доводи відповідача про те, що розрахунковою величиною залишається прожитковий мінімум станом на 1 січня 2018 року, суд відхиляє, оскільки вони суперечать змісту пункту 4 постанови № 704 у редакції, чинній у цей період, а наведені відповідачем постанови Верховного Суду цього висновку не спростовують.

За період з 20 травня 2023 року по 03 червня 2025 року діяв пункт 4 постанови № 704 у редакції пункту 2 постанови № 481 зі сталою розрахунковою величиною 1 762 гривні. Суд ураховує, що постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 відмовлено у задоволенні позовних вимог про скасування пункту 2 постанови № 481, а отже встановлена цим пунктом редакція чинності не втрачала і діяла протягом усього цього періоду. Відтак обов`язку обчислювати оклади позивача за цей період виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, законодавство не встановлювало, а позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо індексації грошового забезпечення суд зазначає таке. Відповідно до статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, які не мають разового характеру, у тому числі грошове забезпечення військовослужбовців. Механізм проведення індексації визначено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Основним запереченням відповідача є те, що позивач не проходив службу в місяці підвищення доходу, оскільки вперше був призначений на посаду 24 лютого 2022 року. Це заперечення суд відхиляє. Пунктом 10-2 Порядку № 1078 передбачено, що для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких прийнято на роботу (службу) або переведено на іншу роботу, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає така особа. Отже для новоприйнятої особи відлік індексу споживчих цін починається не з місяця вступу на службу, а з місяця, наступного за місяцем останнього нормативного підвищення окладу за відповідною посадою.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 24 червня 2026 року у справі № 440/14429/24, за якою визначальним є момент останнього перегляду окладу за посадою, а не індивідуальне збільшення доходу особи при прийнятті на роботу, а через підвищення посадових окладів з 01 березня 2018 року на підставі постанови № 704 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу військовослужбовців.

Відтак для обчислення індексації грошового забезпечення позивача базовим місяцем є березень 2018 року, що відповідає і позиції самого відповідача, викладеній у відзиві. Доказів нарахування та виплати позивачу індексації за період з 24 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року відповідач не надав, а отже бездіяльність у цій частині є протиправною.

Разом із цим за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року позовні вимоги про індексацію задоволенню не підлягають. Абзацом вісімнадцятим пункту 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 2023 рік зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», а отже протягом цього року обов`язку нараховувати індексацію законодавство не встановлювало.

За періоди з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року і з 01 січня 2025 року по 03 червня 2025 року вимоги про нарахування індексації з базовим місяцем березень 2018 року також задоволенню не підлягають. Статтею 39 Закону України від 09 листопада 2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01 січня 2024 року, а статтею 34 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» - що таке обчислення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01 січня 2025 року, і сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується. Відтак за ці періоди індекс споживчих цін для проведення індексації обчислюється не від базового місяця березень 2018 року, а наростаючим підсумком з 01 січня 2024 року та з 01 січня 2025 року відповідно, і саме в такий спосіб індексацію позивачу і було нараховано у вересні - грудні 2024 року.

Суд також зазначає, що передбачена абзацами четвертим і шостим пункту 5 Порядку № 1078 індексація-різниця позивачу не належить, оскільки її виникнення обумовлене тим, що розмір підвищення грошового доходу конкретної особи у місяці підвищення тарифних ставок виявився меншим за суму можливої індексації. Позивач у березні 2018 року військової служби не проходив, а отже підвищення його грошового доходу в цьому місяці не відбувалося і порівняння, передбачене абзацом четвертим пункту 5 Порядку № 1078, є неможливим.

Щодо строку звернення до суду суд зазначає, що вимоги позивача стосуються виплат, які входять до складу грошового забезпечення, тобто за своєю природою є вимогами про оплату праці. Тримісячний строк звернення працівника до суду, встановлений частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України, Рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 визнано неконституційним у частині його встановлення для спорів про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, і він втратив чинність з дня ухвалення цього Рішення. Відтак підстав для відмови в задоволенні позову з мотивів пропуску строку звернення до суду немає, тим більше що про порушення своїх прав позивач дізнався з листа відповідача від 22 жовтня 2025 року № 1553/15581, а позовну заяву подав 18 листопада 2025 року. Клопотання позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду окремого вирішення не потребує, оскільки пропуску строку судом не встановлено.

Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Витребуваних судом довідок і розрахунків відповідач не надав, а тому правомірності застосування розрахункової величини 1 762,00 грн у період, що передував 20 травня 2023 року, і правомірності ненарахування індексації за період з 24 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року не довів.

Конкретні суми, що підлягають доплаті, визначаються відповідачем самостійно під час виконання цього рішення з урахуванням раніше виплачених позивачу сум, оскільки обчислення грошового забезпечення належить до його компетенції.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України). Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Відтак решта доводів та аргументів сторін, наведених у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовує.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати позивачем не понесені, у зв`язку з чим розподілу за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 255, 265, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 24 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, обчисленого виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, а також щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 24 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 24 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року, визначивши розміри посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб: за період з 24 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року - 2 481,00 грн, за період з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року - 2 684,00 грн, та виплатити різницю з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 24 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року, встановивши для обчислення індексації місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) - базовим місяцем - березень 2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 27 жовтня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар