Рішення № 140961248, 27.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

27 жовтня 2026 року №520/31680/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу № 520/31680/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 14.09.2026 № 204850006015 щодо відмови у здійсненні перерахунку (індексації) пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 у зв`язку із проведенням індексації пенсії згідно постанови КМУ від 22.02.2021 № 127, КМУ від 16.02.2022 № 118, постанови КМУ від 24.02.2023 № 168, постанови КМУ від 23.02.2024 № 185, постанови КМУ від 25.02.2025 № 209, постанови КМУ від 25.02.2026 № 236, шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн: з 01.03.2021 на коефіцієнт у розмірі 1,11; з 01.03.2022 на коефіцієнти у розмірі 1,11 і 1,14; з 01.03.2023 на коефіцієнти у розмірі 1,11, 1,14 і 1,197; з 01.03.2024 на коефіцієнти у розмірі 1,11, 1,14, 1,197 і 1,0796; з 01.03.2025 на коефіцієнти у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 і 1,115; з 01.03.2026 на коефіцієнти у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 і 1,121.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що є отримувачем пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і що для обчислення його пенсії ураховано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 гривні. На переконання позивача, частина друга статті 42 цього Закону зобов`язує відповідача щороку проводити перерахунок пенсії шляхом збільшення саме того показника середньої заробітної плати, який ураховується для обчислення його пенсії, тоді як відповідач збільшував інший показник - станом на 01 жовтня 2017 року у розмірі 3764,40 гривні, як це передбачено пунктом 5 Порядку проведення індексації пенсій, а позивачу замість перерахунку встановлював фіксовані щомісячні доплати. Позивач зазначає, що коефіцієнти збільшення підлягають послідовному застосуванню, і посилається на постанови Верховного Суду від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23, від 27 січня 2025 року у справі № 620/7211/24 і від 28 січня 2025 року у справі № 400/4663/24.

Відповідач подав відзив на позовну заяву від 16 жовтня 2026 року № 2000-1002-7/181322, у якому просить відмовити в задоволенні позову повністю. Зазначив, що пенсію позивачу обчислено із застосуванням середньої заробітної плати у розмірі 7763,17 гривні за 2017-2019 роки; що відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації пенсій коефіцієнти застосовуються до показника середньої заробітної плати станом на 01 жовтня 2017 року, а саме до показника за 2014-2016 роки у розмірі 3764,40 гривні; що обчислений у такий спосіб показник становив 5426,60 гривні з 01 березня 2021 року, 6186,32 гривні з 01 березня 2022 року і 7405,03 гривні з 01 березня 2023 року, тобто був нижчим за показник 7763,17 гривні, з якого обчислено пенсію позивача, а тому цей показник не змінювався, натомість позивачу встановлювалися щомісячні доплати; що з 01 березня 2024 року показник збільшено до 7994,47 гривні, з 01 березня 2025 року - до 8913,83 гривні, а з 01 березня 2026 року - до 9992,40 гривні; і що заяву позивача від 07 вересня 2026 року розглянуто як заяву про перерахунок пенсії за частиною 4 статті 42 Закону № 1058-IV.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 є отримувачем пенсії за віком, призначеної з 26 квітня 2020 року відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), і перебуває на обліку у відповідача. Особовий рахунок № НОМЕР_2 відкрито 27 травня 2020 року. Страховий стаж позивача становить 33 роки 7 місяців 25 днів.

Для обчислення пенсії позивача враховано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 гривні. Цю обставину відповідач не заперечує і прямо підтверджує у відзиві на позовну заяву, зазначаючи, що саме із застосуванням цього показника розраховано пенсію позивача.

За протоколом розрахунку пенсії від 09 вересня 2020 року заробітна плата позивача для обчислення пенсії становить 7477,80 гривні, коефіцієнт страхового стажу - 0,30333, а розмір пенсії - 2268,24 гривні. Суд перевірив, що заробітна плата для обчислення пенсії є добутком показника середньої заробітної плати 7763,17 гривні та індивідуального коефіцієнта заробітної плати позивача 0,96324, що становить 7477,80 гривні, а отже саме показник 7763,17 гривні є тим показником, який ураховується для обчислення пенсії позивача.

З протоколів перерахунку пенсії вбачається, що з 01 березня 2022 року і з 01 березня 2023 року заробітна плата позивача для обчислення пенсії не змінювалася і залишалася на рівні 7477,80 гривні, а позивачу було встановлено щомісячні доплати у розмірі 135,00 гривні з 01 березня 2022 року та 100,00 гривні з 01 березня 2023 року. З 01 березня 2024 року заробітну плату для обчислення пенсії визначено в розмірі 7700,59 гривні, з 01 березня 2025 року - 8586,16 гривні, а з 01 березня 2026 року - 9625,08 гривні.

Зазначені величини відповідають показникам, які відповідач обчислив шляхом послідовного збільшення базового показника 3764,40 гривні: 7994,47 гривні з 01 березня 2024 року, 8913,83 гривні з 01 березня 2025 року і 9992,40 гривні з 01 березня 2026 року. Суд перевірив: 7994,47 х 0,96324 = 7700,59 гривні; 8913,83 х 0,96324 = 8586,16 гривні; 9992,40 х 0,96324 = 9625,08 гривні. Отже, починаючи з 01 березня 2024 року відповідач застосовував для обчислення пенсії позивача не той показник, який ураховувався при її призначенні, а показник, обчислений від базової величини 3764,40 гривні.

07 вересня 2026 року позивач звернувся до відповідача через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою № 8225, у якій просив провести перерахунок пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 7763,17 гривні на коефіцієнти збільшення, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Рішенням від 14 вересня 2026 року № 204850006015 відповідач відмовив позивачу в перерахунку пенсії.

Обставини, що показник середньої заробітної плати, який ураховується для обчислення пенсії позивача, на коефіцієнти збільшення, встановлені постановами Кабінету Міністрів України, не збільшувався, а замість перерахунку позивачу встановлювалися фіксовані щомісячні доплати, сторони не заперечують. Отже, спір між сторонами має виключно правовий характер і полягає в тому, який саме показник середньої заробітної плати підлягав збільшенню на зазначені коефіцієнти.

Стверджуючи про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 14 вересня 2026 року № 204850006015 про відмову у здійсненні перерахунку (індексації) пенсії, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Частиною 2 статті 42 Закону № 1058-IV передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.

Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (далі - Порядок № 124). Пунктом 5 Порядку № 124 визначено, що перерахунок пенсій проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01 жовтня 2017 року.

Положення Порядку № 124 не узгоджені з приписами частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV, оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти: за приписами Закону - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, а за приписами Порядку - той самий показник станом на 01 жовтня 2017 року. З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами застосування при проведенні індексації пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV положень пункту 5 Порядку № 124 є протиправним. Під час такого перерахунку використовуватися має той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення такої пенсії в момент її призначення.

Такий висновок викладено у постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24, а також у постановах Верховного Суду від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23, від 27 січня 2025 року у справі № 620/7211/24 і від 28 січня 2025 року у справі № 400/4663/24.

Індексація пенсій відповідно до постанов Кабінету Міністрів України, якими встановлено коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати, здійснюється шляхом послідовного застосування усіх встановлених коефіцієнтів: за роки, у яких перерахунок не проводився, кожний наступний коефіцієнт застосовується до вже збільшеного показника. Застосування лише одного коефіцієнта без урахування попередніх суперечить правовій природі індексації. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2026 року у справі № 440/74/25.

У цій справі пенсію за віком призначено позивачу з 26 квітня 2020 року, а показником середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який ураховується для обчислення його пенсії, є 7763,17 гривні. Першим 1 березня після призначення пенсії позивачу є 01 березня 2021 року, а тому перерахунок його пенсії підлягав проведенню шляхом послідовного збільшення показника 7763,17 гривні на коефіцієнт 1,11 з 01 березня 2021 року, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 року № 127, на коефіцієнт 1,14 з 01 березня 2022 року, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118, на коефіцієнт 1,197 з 01 березня 2023 року, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168, на коефіцієнт 1,0796 з 01 березня 2024 року, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185, на коефіцієнт 1,115 з 01 березня 2025 року, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209, і на коефіцієнт 1,121 з 01 березня 2026 року, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236.

Матеріалами справи підтверджено і відповідачем не заперечується, що такого перерахунку проведено не було. Натомість, як прямо зазначено у відзиві на позовну заяву, відповідач збільшував на зазначені коефіцієнти інший показник - базовий показник 3764,40 гривні станом на 01 жовтня 2017 року, порівнював одержану величину з показником 7763,17 гривні і, встановивши, що перша є нижчою, перерахунок не проводив, установлюючи замість цього щомісячні доплати, а після того, як обчислена ним величина перевищила показник 7763,17 гривні, перейшов до застосування саме цієї величини.

Довід відповідача про те, що обчислений за механізмом Порядку № 124 показник на дати перерахунку з 01 березня 2021 року, з 01 березня 2022 року і з 01 березня 2023 року є нижчим за показник, з якого обчислено пенсію позивача, а тому перерахунок не проводився правомірно, суд відхиляє. Закон № 1058-IV не передбачає порівняння збільшеного на коефіцієнти показника станом на 01 жовтня 2017 року з незбільшеним показником, з якого обчислено пенсію особи, та вибору більшої з цих величин. Показник 7763,17 гривні, який ураховується для обчислення пенсії позивача, сам підлягав послідовному збільшенню на ті самі коефіцієнти, які відповідач застосував до показника 3764,40 гривні.

Не свідчить про проведення індексації пенсії позивача у визначеному законом порядку і застосування відповідачем з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року та з 01 березня 2026 року показників 7994,47 гривні, 8913,83 гривні і 9992,40 гривні. Ці величини є результатом збільшення базового показника 3764,40 гривні, а не показника 7763,17 гривні, який ураховується для обчислення пенсії позивача, а тому їх застосування не замінює собою перерахунок, передбачений частиною 2 статті 42 Закону № 1058-IV, і не відновлює права позивача за попередні періоди.

Встановлення позивачу щомісячних доплат у розмірі 135,00 гривні з 01 березня 2022 року та 100,00 гривні з 01 березня 2023 року також не замінює собою перерахунок, передбачений частиною 2 статті 42 Закону № 1058-IV. Такий висновок узгоджується з постановою Верховного Суду від 11 вересня 2026 року у справі № 440/74/25.

Довід відповідача про те, що заяву позивача від 07 вересня 2026 року розглянуто як заяву про перерахунок пенсії за частиною 4 статті 42 Закону № 1058-IV, суд відхиляє. Частина 4 статті 42 Закону № 1058-IV регулює перерахунок пенсії працюючим пенсіонерам з урахуванням страхового стажу, набутого після призначення пенсії, тоді як зі змісту заяви позивача вбачається, що він просив провести саме індексацію пенсії за частиною 2 статті 42 цього Закону шляхом збільшення показника середньої заробітної плати. Помилкове визначення відповідачем правової підстави звернення не змінює його дійсного змісту і не звільняє відповідача від обов`язку розглянути заяву по суті порушеного в ній питання.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач правомірності непроведення перерахунку пенсії позивача за частиною 2 статті 42 Закону № 1058-IV не довів, витребуваної судом пенсійної справи позивача і протоколу перерахунку пенсії з 01 березня 2021 року не надав.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України). Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Відтак решта доводів та аргументів сторін, наведених у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовує.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 гривні, який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) від 14 вересня 2026 року № 204850006015 щодо відмови у здійсненні перерахунку (індексації) пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 7763,17 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 з 01 березня 2021 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 року № 127, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 з 01 березня 2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01 березня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01 березня 2024 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 з 01 березня 2025 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 та на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 з 01 березня 2026 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 27 жовтня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар