Рішення № 140961236, 27.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

27 жовтня 2026 року №520/31064/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу № 520/31064/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_4 , у якому просить:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 09.08.2021 року по 31.12.2021 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з період з 09.08.2021 рік по 31.12.2021, підйомної допомоги при переміщенні за 2021 рік, оздоровчої допомоги за 2021 рік, допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, оздоровчої допомоги за 2022 рік, допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 року по 23.02.2023 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 23.02.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_4 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 27.02.2023 року по 20.05.2023 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_4 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з період з 27.02.2023 рік по 20.05.2023, підйомної допомоги при переміщенні за 2023 рік, оздоровчої допомоги за 2023 рік, допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат.

Аргументуючи ці вимоги зазначила, що в період проходження військової служби відповідачі обчислювали їй посадовий оклад та оклад за військовим званням виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, - 1762 гривні, тоді як пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 у редакції, чинній у спірні періоди, передбачав використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Через це грошове забезпечення та похідні від нього виплати нараховано і виплачено їй у меншому розмірі, ніж належало.

Ухвалою суду від 30 вересня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі № 520/31064/26, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Військова частина НОМЕР_2 подала відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Зазначила, що позивач помилково застосовує розміри прожиткового мінімуму 2270 грн, 2481 грн і 2684 грн, оскільки статтею 7 законів про Державний бюджет України на 2020-2025 роки встановлено спеціальну розрахункову величину 2102 грн для визначення посадових окладів працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами. Скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, на думку відповідача, не поновлює автоматично попередню редакцію пункту 4 постанови № 704, що відповідач обґрунтовує пунктом 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06 вересня 2005 року № 870, Указом Президента України № 503/97, Рішенням Конституційного Суду України від 03 жовтня 1997 року № 4-зп та принципом lex posterior derogat priori. Відповідач також указав, що постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 підтверджено незмінність розрахункової величини 1762 грн; що правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21, не застосовні через відступ України від статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в умовах воєнного стану; та навів обсяги видатків Міністерства оборони України і пункт 16 Меморандуму про економічну та фінансову політику з Міжнародним валютним фондом від 08 грудня 2022 року про зменшення видатків на оплату праці.

Військова частина НОМЕР_4 подала відзив, у якому заперечує проти вимог, звернених до неї, і просить відмовити в позові. Доводи є по суті тотожними наведеним Військовою частиною НОМЕР_2 : у спірний період оклади визначалися за пунктом 4 постанови № 704 у редакції пункту 6 постанови № 103 з розрахункової величини 1762 грн; скасування пункту 6 постанови № 103 не поновлює попередню редакцію; вимоги щодо надбавок, премій, підйомної, оздоровчої та соціально-побутової допомоги є похідними. Суд зауважує, що ухвалу про відкриття провадження Військова частина НОМЕР_4 отримала через свій електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи 30 вересня 2026 року, а відповідно до частини 6 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні документи вважаються врученими в день отримання їх до електронного кабінету. Відзив подано 16 жовтня 2026 року, тобто після спливу встановленого судом п`ятнадцятиденного строку, і клопотання про поновлення цього строку відповідач не заявляв. Оскільки доводи цього відзиву є тотожними доводам Військової частини НОМЕР_2 , суд оцінює їх по суті разом із ними.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 з 09 серпня 2021 року на підставі наказу командира цієї частини від 09 серпня 2021 року № 213 і була виключена зі списків особового складу наказом від 23 лютого 2023 року № 56. З 27 лютого 2023 року вона проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_4 на підставі наказу командира цієї частини від 27 лютого 2023 року № 58.

У періоди, за які заявлено вимоги, обидва відповідачі обчислювали позивачу розміри посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, - 1762 грн. Ця обставина підтверджується поданими відповідачами довідками про розмір грошового забезпечення і самими відповідачами не заперечується, а, навпаки, обґрунтовується ними як правомірна.

Розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлені статтею 7 законів про Державний бюджет України, становили: станом на 1 січня 2021 року - 2270,00 грн (Закон України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX), станом на 1 січня 2022 року - 2481,00 грн (Закон України від 02 грудня 2021 року № 1928-IX), станом на 1 січня 2023 року - 2684,00 грн (Закон України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX). Кожен із цих показників перевищує застосовану відповідачами розрахункову величину 1762 грн.

Отже, обставини проходження позивачем служби у відповідачів і застосування ними розрахункової величини 1762 грн матеріалами справи підтверджуються та сторонами не заперечуються. Спір між сторонами має виключно правовий характер і зводиться до того, який саме показник підлягав застосуванню як розрахункова величина у спірні періоди.

Стверджуючи про протиправність дій відповідачів щодо обчислення та виплати грошового забезпечення виходячи з розрахункової величини 1762 грн, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Частиною 4 цієї статті встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями та порядок визначення таких розмірів установлено постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 704). Пунктом 4 постанови № 704 у первісній редакції встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Приміткою 1 до додатка 1 до постанови № 704 передбачено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - постанова № 103) пункт 4 постанови № 704 викладено в редакції, згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Судовим рішенням у справі № 826/6453/18, яке набрало законної сили 29 січня 2020 року і залишене без змін постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року, визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови № 103, яким були внесені відповідні зміни до пункту 4 постанови № 704.

Відповідно до частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Визнання припису нормативно-правового акта протиправним і нечинним у судовому порядку за своїми наслідками не тотожне скасуванню акта органом, який його видав. Припис, визнаний судом протиправним, не може далі визначати зміст акта, до якого його було внесено, а тому з 29 січня 2020 року пункт 4 постанови № 704 діє в тій редакції, якої визнаний протиправним припис не торкнувся, тобто в первісній.

Доводи відповідачів про те, що скасування пункту 6 постанови № 103 не поновлює автоматично попередньої редакції пункту 4 постанови № 704, суд відхиляє. Пункт 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06 вересня 2005 року № 870, регулює порядок підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України і визначає наслідки скасування акта органом, який його видав, а не наслідки визнання припису протиправним і нечинним за рішенням суду, які встановлені частиною 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення Конституційного Суду України від 03 жовтня 1997 року № 4-зп стосується порядку набрання чинності нормативно-правовими актами і до наслідків судового визнання припису нечинним не застосовується. Принцип lex posterior derogat priori також не може бути застосований у спосіб, за якого припис, визнаний судом протиправним і нечинним, продовжував би визначати зміст акта, до якого його було внесено.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24, ухваленій у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, відповідно до якої під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 постанови № 704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року. Такий підхід узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 та підтриманою постановами від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21 і від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21.

Первісна редакція пункту 4 постанови № 704 застосовувалася по 19 травня 2023 року включно, оскільки пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 (далі - постанова № 481), яка набрала чинності 20 травня 2023 року, абзац перший пункту 4 постанови № 704 викладено в редакції, за якою розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні. Ця постанова відповідно до статті 58 Конституції України зворотної дії в часі не має. З цих підстав суд відхиляє і довід відповідачів про те, що постановою № 481 підтверджено незмінність розрахункової величини 1762 грн: зазначена постанова змінила правове регулювання лише на майбутнє і не може свідчити про зміст пункту 4 постанови № 704 у період, який їй передував.

Періоди, за які заявлено вимоги до Військової частини НОМЕР_2 , - з 09 серпня 2021 року по 31 грудня 2021 року, з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року і з 01 січня 2023 року по 23 лютого 2023 року - повністю припадають на час дії первісної редакції пункту 4 постанови № 704. Відтак розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача за ці періоди є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року: за період з 09 серпня 2021 року по 31 грудня 2021 року - 2270,00 грн, за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - 2481,00 грн, за період з 01 січня 2023 року по 23 лютого 2023 року - 2684,00 грн.

Період, за який заявлено вимоги до Військової частини НОМЕР_4 , - з 27 лютого 2023 року по 20 травня 2023 року - перетинає дату набрання чинності постановою № 481, а тому підлягає розмежуванню. За період з 27 лютого 2023 року по 19 травня 2023 року включно діяла первісна редакція пункту 4 постанови № 704, а отже розрахунковою величиною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2023 року, - 2684,00 грн. Натомість 20 травня 2023 року, тобто в останній день заявленого позивачем періоду, уже діяв пункт 4 постанови № 704 в редакції пункту 2 постанови № 481 зі сталою розрахунковою величиною 1762 гривні, а тому за цей день обов`язку застосовувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2023 року, законодавство не встановлювало і дії Військової частини НОМЕР_4 за цей день протиправними не є. Суд ураховує, що постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 відмовлено у задоволенні позовних вимог про скасування пункту 2 постанови № 481, а отже встановлена цим пунктом редакція пункту 4 постанови № 704 чинності не втрачала і діє з 20 травня 2023 року безперервно. Відтак у задоволенні позовних вимог до Військової частини НОМЕР_4 за 20 травня 2023 року належить відмовити.

Довід відповідача про те, що у спірні періоди до військовослужбовців підлягав застосуванню спеціальний показник прожиткового мінімуму 2102 грн, установлений законами про Державний бюджет України для визначення посадових окладів працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, суд відхиляє. Розміри грошового забезпечення військовослужбовців відповідно до частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII встановлюються Кабінетом Міністрів України, який у пункті 4 постанови № 704 визначив розрахунковою величиною саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, без будь-якого посилання на показник, установлений для визначення посадових окладів працівників державних органів. Військовослужбовці проходять військову службу, а не перебувають у трудових відносинах з державним органом, і їх грошове забезпечення не є оплатою праці працівників державних органів у розумінні наведеного відповідачем положення бюджетного закону. Крім того, навіть за власною логікою відповідача розрахункова величина мала б становити 2102 грн, тоді як відповідачі застосовували 1762 грн, а тому цей довід правомірності їхніх дій не підтверджує.

Довід відповідача про те, що правові позиції Верховного Суду не підлягають застосуванню через відступ України від окремих зобов`язань за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в умовах воєнного стану, суд також відхиляє. Право позивача на обчислення грошового забезпечення у визначеному нормативно-правовим актом порядку ґрунтується на національному законодавстві - частині 4 статті 9 Закону № 2011-XII і пункті 4 постанови № 704, - а не безпосередньо на положеннях Конвенції, тому обсяг зобов`язань держави за Конвенцією на вирішення цього спору не впливає. Відступ від окремих зобов`язань за міжнародним договором не змінює змісту чинного національного нормативного регулювання і не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку його застосовувати.

Доводи відповідача про обсяги видатків Державного бюджету України на потреби Міністерства оборони України і про пункт 16 Меморандуму про економічну та фінансову політику з Міжнародним валютним фондом від 08 грудня 2022 року щодо зменшення видатків на оплату праці суд відхиляє. Зазначений Меморандум не є нормативно-правовим актом України і не може змінювати зміст пункту 4 постанови № 704, а обсяг виділених бюджетних асигнувань сам по собі не змінює змісту норми, яка визначає розрахункову величину. У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету, держава може вводити, призупиняти чи припиняти виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство, однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення від 08 листопада 2005 року, заява № 63134/00). Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Оскільки грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань і підйомна допомога при переміщенні обчислюються виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням або з місячного грошового забезпечення, а розміри надбавок і премії визначаються у відсотках цих окладів, обчислення відповідачами зазначених виплат виходячи з розрахункової величини, яка не підлягала застосуванню, також є протиправним. Перерахунку підлягають саме ті виплати, які були нараховані позивачу у відповідні періоди, з тими самими відсотками та умовами, які були визначені відповідачами при фактичній виплаті.

Конкретні суми, що підлягають доплаті, визначаються відповідачами самостійно під час виконання цього рішення за формулою, визначеною в його резолютивній частині, з урахуванням раніше виплачених позивачу сум, оскільки обчислення грошового забезпечення належить до їхньої компетенції, а позивач просить не повторної виплати вже здійснених сум, а перерахунку і виплати різниці.

Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачі правомірності застосування розрахункової величини 1762 грн у періодах, що передували 20 травня 2023 року, не довели.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України). Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Відтак решта доводів та аргументів сторін, наведених у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовує.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Судові витрати зі сплати судового збору позивачем не понесені, у зв`язку з чим розподілу за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають.

Керуючись статтями 9, 77, 139, 241-246, 255, 265, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошового забезпечення за періоди з 09 серпня 2021 року по 31 грудня 2021 року, з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року і з 01 січня 2023 року по 23 лютого 2023 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2018 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення), а також нарахованих у відповідні періоди підйомної допомоги при переміщенні, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчислених виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб: за період з 09 серпня 2021 року по 31 грудня 2021 року - 2270,00 грн, за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - 2481,00 грн, за період з 01 січня 2023 року по 23 лютого 2023 року - 2684,00 грн, та здійснити виплату різниці з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_4 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошового забезпечення за період з 27 лютого 2023 року по 19 травня 2023 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2018 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_4 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення), а також нарахованих у період з 27 лютого 2023 року по 19 травня 2023 року підйомної допомоги при переміщенні, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчислених виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, - 2684,00 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 27 жовтня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар