Рішення № 140961223, 27.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

27 жовтня 2026 року №520/31797/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу № 520/31797/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 9118,81 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 з 01.03.2022 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.05.2026.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що є отримувачем пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і що для обчислення його пенсії ураховано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, у розмірі 9118,81 гривні. На переконання позивача, частина друга статті 42 цього Закону зобов`язує відповідача щороку проводити перерахунок пенсії шляхом збільшення саме того показника середньої заробітної плати, який ураховується для обчислення його пенсії, на коефіцієнт збільшення, визначений Кабінетом Міністрів України, тоді як відповідач такого перерахунку не провів, обмежившись установленням фіксованих щомісячних доплат. Позивач зазначає, що за роки, у яких перерахунок не проводився, коефіцієнти збільшення підлягають послідовному застосуванню, тобто кожний наступний коефіцієнт - до вже збільшеного показника, і що встановлення доплат індексацією пенсії не є. На підтвердження своєї позиції позивач посилається на практику Верховного Суду, зокрема на постанови від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23, від 27.01.2025 у справах № 200/422/24 і № 620/7211/24, від 28.01.2025 у справах № 120/1483/24 і № 400/4663/24, а також на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а.

Ухвалою суду від 05 жовтня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі № 520/31797/26, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

09 жовтня 2026 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю. Відповідач зазначає, що пенсію позивачу призначено і перераховано відповідно до чинного законодавства, а показник середньої заробітної плати, обчислений за механізмом, передбаченим Порядком проведення перерахунку пенсій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124, шляхом послідовного збільшення базового показника 3764,40 гривні на коефіцієнти 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197 і 1,0796, на кожну з дат перерахунку є нижчим за показник 9118,81 гривні, з якого обчислено пенсію позивача, і становить 6186,32 гривні з 01 березня 2022 року, 7405,03 гривні з 01 березня 2023 року та 7994,47 гривні з 01 березня 2024 року. З огляду на це, як стверджує відповідач, замість перерахунку пенсії позивачу встановлювалися щомісячні доплати - 135,00 гривень з 01 березня 2022 року відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118, 100,00 гривень з 01 березня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 і 100,00 гривень з 01 березня 2024 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185. Відповідач також зазначає, що з 01 березня 2025 року і з 01 березня 2026 року перерахунок пенсії проведено із застосуванням коефіцієнтів, встановлених підпунктом 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 і підпунктом 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236, у результаті чого показник збільшено до 9643,14 гривні та 10231,37 гривні відповідно. Крім того, відповідач посилається на те, що призначення і перерахунок пенсій належать до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України відповідно до статті 58 Закону України № 1058-IV, а тому суд не може перебирати на себе повноваження цього органу, і на частини третю та четверту статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України та постанову Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі № 1840/2970/18.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 є отримувачем пенсії за віком, призначеної з 06 червня 2021 року відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області.

Для обчислення пенсії позивача враховано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, у розмірі 9118,81 гривні. Цю обставину відповідач не заперечує і прямо підтверджує у відзиві на позовну заяву, зазначаючи, що саме з цього показника обчислено пенсію позивача.

Позивач є особою з інвалідністю другої групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 957251, виданою Лозівською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією, за якою другу групу інвалідності встановлено з 25 листопада 2024 року безстроково.

12 червня 2026 року позивач звернувся до відповідача через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України зі зверненням № ВЕБ-20001-Ф-С-26-357635, зареєстрованим за вхідним номером 44776/Б-2000-26 від 24 червня 2026 року, у якому просив провести індексацію його пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який ураховується для обчислення пенсії, на коефіцієнти збільшення, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Листом від 10 липня 2026 року № 45987-44776/Б-03/8-2000/26, отриманим позивачем 13 липня 2026 року, відповідач повідомив про результати розгляду цього звернення та про те, що перерахунок пенсії позивача з 01 березня 2022 року, 01 березня 2023 року і 01 березня 2024 року не проводився, оскільки обчислений за механізмом Порядку № 124 показник середньої заробітної плати на кожну з цих дат є нижчим за показник, з якого обчислено пенсію позивача, а замість перерахунку позивачу встановлено щомісячні доплати у розмірі 135,00 гривень з 01 березня 2022 року та по 100,00 гривень з 01 березня 2023 року і з 01 березня 2024 року.

Обставини, що показник середньої заробітної плати, який ураховується для обчислення пенсії позивача, з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року і з 01 березня 2024 року на коефіцієнти збільшення, встановлені пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 і пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 не збільшувався, а замість перерахунку позивачу встановлювалися фіксовані щомісячні доплати, сторони не заперечують. Отже, спір між сторонами має виключно правовий характер і полягає в тому, який саме показник середньої заробітної плати підлягав збільшенню на зазначені коефіцієнти.

Стверджуючи про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у проведенні індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення у розмірах 1,14, 1,197 і 1,0796, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Частиною 2 статті 42 Закону № 1058-IV передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.

Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (далі - Порядок № 124). Пунктом 5 Порядку № 124 визначено, що перерахунок пенсій проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01 жовтня 2017 року.

Положення Порядку № 124 не узгоджені з приписами частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV, оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти: за приписами Закону - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, а за приписами Порядку - той самий показник станом на 01 жовтня 2017 року. З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами застосування при проведенні індексації пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV положень пункту 5 Порядку № 124 є протиправним. Під час такого перерахунку використовуватися має той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення такої пенсії в момент її призначення.

Такий висновок викладено у постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24, а також у постановах Верховного Суду від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23, від 27 січня 2025 року у справах № 200/422/24 і № 620/7211/24.

Індексація пенсій відповідно до постанов Кабінету Міністрів України, якими встановлено коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати, здійснюється шляхом послідовного застосування усіх встановлених коефіцієнтів: за роки, у яких перерахунок не проводився, кожний наступний коефіцієнт застосовується до вже збільшеного показника. Застосування лише одного коефіцієнта без урахування попередніх суперечить правовій природі індексації. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2026 року у справі № 440/74/25.

У цій справі пенсію за віком призначено позивачу з 06 червня 2021 року, а показником середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який ураховується для обчислення його пенсії, є 9118,81 гривні. Першим 1 березня після призначення пенсії позивачу є 01 березня 2022 року, а тому перерахунок його пенсії підлягав проведенню шляхом послідовного збільшення показника 9118,81 гривні на коефіцієнт 1,14 з 01 березня 2022 року, встановлений пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118, на коефіцієнт 1,197 з 01 березня 2023 року, встановлений пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168, та на коефіцієнт 1,0796 з 01 березня 2024 року, встановлений пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185.

Матеріалами справи підтверджено і відповідачем не заперечується, що такого перерахунку проведено не було. Натомість, як прямо зазначено у відзиві на позовну заяву та в листі відповідача від 10 липня 2026 року, відповідач порівняв показник, обчислений шляхом послідовного збільшення базового показника 3764,40 гривні (6186,32 гривні з 01 березня 2022 року, 7405,03 гривні з 01 березня 2023 року і 7994,47 гривні з 01 березня 2024 року), з показником 9118,81 гривні, з якого обчислено пенсію позивача, і, встановивши, що перший є нижчим, перерахунок не проводив, встановивши замість цього щомісячні доплати.

Довід відповідача про те, що обчислений за механізмом Порядку № 124 показник на кожну з дат перерахунку є нижчим за показник, з якого обчислено пенсію позивача, а тому перерахунок не проводився правомірно, суд відхиляє. Закон № 1058-IV не передбачає порівняння збільшеного на коефіцієнти показника станом на 01 жовтня 2017 року з незбільшеним показником, з якого обчислено пенсію особи, та вибору більшої з цих величин. Показник 9118,81 гривні, який ураховується для обчислення пенсії позивача, сам підлягав послідовному збільшенню на ті самі коефіцієнти, які відповідач застосував до показника 3764,40 гривні.

Встановлення позивачу щомісячних доплат у розмірі 135,00 гривень з 01 березня 2022 року та по 100,00 гривень з 01 березня 2023 року і з 01 березня 2024 року не замінює собою перерахунок, передбачений частиною 2 статті 42 Закону № 1058-IV, і не свідчить про проведення індексації пенсії позивача у визначеному законом порядку. Такий висновок узгоджується з постановою Верховного Суду від 11 вересня 2026 року у справі № 440/74/25.

Проведені відповідачем перерахунки пенсії позивача з 01 березня 2025 року і з 01 березня 2026 року предметом цього спору не є, оскільки позовні вимоги їх не охоплюють, а тому правомірність застосованих при цих перерахунках коефіцієнтів суд не перевіряє.

Суд відхиляє довід відповідача про те, що призначення і перерахунок пенсій належать до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, є їх дискреційним повноваженням, а суд не може перебирати на себе повноваження цього органу. Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень: умови, за яких пенсійний орган проводить перерахунок пенсії, визначені законом, і за наявності таких умов цей орган зобов`язаний перерахунок провести, не маючи вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі № 1840/2970/18 суд відхиляє, оскільки ця постанова ухвалена у спорі щодо преміювання працівника на підставі розпорядження сільського голови і стосується інших правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач правомірності непроведення перерахунку пенсії позивача за частиною 2 статті 42 Закону № 1058-IV з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року і з 01 березня 2024 року не довів, витребуваних судом розрахунків (протоколів) перерахунку пенсії як окремих доказів не надав.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України). Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Відтак решта доводів та аргументів сторін, наведених у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовує.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Судові витрати зі сплати судового збору позивачем не понесені, у зв`язку з чим розподілу за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) щодо відмови у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 9118,81 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 з 01 березня 2022 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01 березня 2023 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01 березня 2024 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01 травня 2026 року.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 27 жовтня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар