Ухвала суду № 140961069, 27.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

27 жовтня 2026 р. № 520/14731/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Дмитро Волошин, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 як інваліду 3 групи;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії по інвалідності як інваліду 3 групи з моменту фактичного припинення виплати пенсії, а саме з 01.09.2025.

Ухвалою суду від 08.06.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Позивачу встановлено строк десять календарних днів для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду платіжного документу про сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн.; заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом з належним обґрунтуванням причин пропуску строку та доказів поважності причин його пропуску.

Ухвалою суду від 23.06.2026 позивачу продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви на десять календарних днів з дня отримання копії зазначеної ухвали шляхом подання до суду належним чином обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням конкретних обставин, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду, та належних і допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку, зокрема, доказів щодо часу переміщення з тимчасово окупованої території, взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, звернень до органів Пенсійного фонду України з питань припинення виплати пенсії та інших обставин, на які позивач посилається як на підставу для поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 21.07.2026 виснувано про відсутність поважних підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду залишено без задоволення. Позовну заяву про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернуто позивачу.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач оскаржила ухвалу суду від 21.07.2026 до Другого апеляційного адміністративного суду.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2026 скасовано. Справу №520/14731/26 направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Відповідно до супровідного листа Другого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2026 по справі №520/14731/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повернулася до Харківського окружного адміністративного суду 22.10.2026, що підтверджується відміткою на супровідному листі, передана на розгляд судді - 22.10.2026 відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду.

Скасовуючи ухвалу про повернення позовної заяви, колегія суддів зазначила, що повернення позовної заяви у цій справі є передчасним, оскільки позивачем у встановлений судом строк було подано заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних, на його думку, причин пропуску строку звернення до суду, наведені ним причини пропуску строку судом першої інстанції неповажними не визнано, що позбавило позивача процесуальної можливості навести інші підстави для поновлення строку, а тому передбачені статтею 123 КАС України умови для повернення позовної заяви не настали. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначила про передчасність висновку суду першої інстанції внаслідок неповного з`ясування всіх обставин справи та скасувала ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2026.

Зважаючи на скасування Другим апеляційним адміністративним судом ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2026 про повернення позовної заяви, суд приймає позовну заяву до розгляду та вирішує питання про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, та чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Вивчивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що вона не відповідає вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Законодавче обмеження строку оскарження рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).

Згідно з вимогами статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.

Ухвалюючи рішення про повернення позовної заяви, суд зазначав, що строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.

Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з`ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Судом установлено, що позивачка звернулася до суду з даним позовом 04.06.2026, заявивши позовні вимоги щодо оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення виплати пенсії з 01.09.2025.

Залишаючи ухвалою від 08.06.2026 позовну заяву ОСОБА_1 без руху, суд наголошував, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому позивачка мала бути обізнана про порушення свого права з моменту припинення такої виплати.

Позивачем надано клопотання про поновлення строку звернення до суду без надання жодного документального підтвердження викладених обставин.

З огляду на те, що до поданого клопотання не було долучено жодних належних доказів з обґрунтуванням причин пропуску строку звернення до суду, та доводи позивача мали загальний характер, судом було продовжено позивачці строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання клопотання про поновлення строку звернення до суду з документальним підтвердженням зазначених обставин, що обумовили пропущення процесуального строку, встановленого приписами статті 122 КАС України.

Водночас, подаючи клопотання про поновлення строку звернення до суду, на виконання ухвали суду від 23.06.2026, позивачка повторно наголосила на:

- необізнаності щодо підстав припинення пенсійних виплат, оскільки вважала, що вони не проводяться внаслідок тимчасової затримки;

- вимушеному переміщенні територією України внаслідок військової агресії рф;

- відсутності коштів для залучення спеціаліста для надання правничої допомоги.

До клопотання позивачкою було долучено довідку про взяття внутрішньо переміщеної особи від 29.06.2016 №1443022659 у с.Катеринівка, Мар`їнського р-ну, Донецької області, яке також є окупованим станом на дату звернення до суду з даним позовом. Тож лише діставшись до міста Києва, залучивши спеціаліста з надання безоплатної правничої допомоги, позивачка дізналася про порушення свого права та почала вчиняти дії, спрямовані на з`ясування причин припинення виплати пенсії, звернувшись із відповідним запитом 19.02.2026 на адресу відповідача.

Відтак позивачка вважала, що саме з березня 2026 року, коли вона отримала відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про підстави припинення здійснення пенсійних виплат, має обліковуватися строк звернення до суду, визначений приписами статті 122 КАС України.

Повертаючи позовну заяву, суд зазначав, що доказів проживання позивачки у місті Києві, тривалого її переміщення територією України внаслідок військової агресії рф по відношенню до України, що зумовило порушення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, матеріали справи не містять. Окрім того, судом, посилаючись на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19, зазначено, що з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Також суд, аналізуючи таку підставу для поновлення строку звернення до суду, як фінансова неспроможність, зазначена позивачкою, зауважив, що така неспроможність не свідчить про вчинення позивачкою активних дій, спрямованих на з`ясування причин припинення виплат, а отже не є належною підставою для поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Повертаючи позовну заяву ухвалою від 21.07.2026, судом визнано недостатніми обставини, наведені позивачкою, для висновку про те, що позивачка своєчасно звернулася до адміністративного суду.

Таким чином, судом в ухвалі від 21.07.2026 надана оцінка усім обставинам, наведеним позивачкою у клопотанні про поновлення строку звернення до суду.

Втім Другим апеляційним адміністративним судом у постанові від 30.09.2026 не надано по суті жодної оцінки вищевказаним висновкам суду, доводам позивача викладеним у клопотанні про поновлення строку звернення до суду та апеляційній скарзі на ухвалу суду, зазначивши про передчасність сформованого висновку судом першої інстанції про повернення позовної заяви внаслідок неповного з`ясування всіх обставин справи.

Також суд зазначає, що первинно звертаючись із позовною заявою до Харківського окружного адміністративного суду, позивач не просила поновити строк звернення до суду, та, відповідного клопотання не подавала, факт пропущення позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом було встановлено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 08.06.2026. Отримавши від позивача клопотання про поновлення строку звернення до суду без жодних доказів, судом першої інстанції ухвалою від 23.06.2026 було продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання додаткового часу для зазначення поважних обставин та надання доказів, що їх підтверджують, чим позивач і скористався. При цьому апеляційна скарга позивача також не містить жодних даних про наявність таких обставин, які свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду, які не були заявлені позивачем, або яким судом першої інстанції не було надано оцінку, що могло би свідчити про передчасність висновків суду при поверненні позовної заяви.

Суд зазначає, що відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України:

«… для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача від 08.11.2019 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року».

21 жовтня 2025 року у справі № 460/10097/24 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду розглядав питання застосування строку звернення до адміністративного суду.

Суд у цій справі наголосив, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.10.2025 у справі №420/19263/24.

Тобто позивачка мала бути обізнаною про порушення свого права з моменту неотримання пенсії за вересень 2025.

При цьому, як уже було зазначено вище, позивач, з метою встановлення обставин припинення їй пенсійних виплат, звернулася до відповідача лише 19.02.2026, а до суду звернулася 04.06.2026, тобто з порушенням шестимісячного строку звернення до суду, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Відтак, з дня отримання коштів, позивач вважається таким, що повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо розміру грошової допомоги звернулась до відповідного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від органу відповіді на подану нею заяву.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

При цьому, отримання позивачем листа відповідача від 10 грудня 2020 №1723/02-12 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку».

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, позивач звернулася до суду з позовними вимогами щодо поновлення виплати пенсії з 01.09.2025. Отже, позивач пропустила шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

Між тим наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом обставини, які зумовили несвоєчасне звернення позивачкою до суду, суд визнає неповажними. Відтак суд висновує про наявність підстав для залишення без задоволення заяви про поновлення строку звернення до суду.

Частиною 6 ст. 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Таким чином, усуваючи недоліки позовної заяви, позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом з належним обґрунтуванням причин пропуску строку та доказів поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Надати позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку та доказів поважності таких причин.

Копію ухвали невідкладно надіслати позивачу.

Роз`яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН