Рішення № 140961046, 27.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 р. № 520/33842/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Олена Ізовітова-Вакім, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням вимог ст. 287 КАС України адміністративну справу за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області до Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (далі позивач, ТУ ДСА) 15.10.2026 звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі виконавець) від 06.10.2026 у виконавчому провадженні № 75151545 про накладення штрафу, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням вимог ст. 287 КАС України; судове засідання призначено на 27.10.2026 у межах двадцятиденного строку, встановленого ч. 4 ст. 287 КАС України (у редакції Закону України від 21.11.2024 № 4094-IX); відповідачу встановлено п`ятиденний строк для подання відзиву; у Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України витребувано матеріали виконавчого провадження № 75151545.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що діяв виключно в межах наданих повноважень, у задоволенні позову просить відмовити.

Письмові пояснення третьої особи не надійшли.

У судове засідання 27.10.2026 учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце розгляду повідомлені належним чином у порядку ст. 268 КАС України. Керуючись ч. 9 ст. 205 та ч. 4 ст. 229 КАС України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження без фіксування технічними засобами.

Позивач обґрунтовує позов тим, що виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 у справі № 520/35964/24 у частині виплати здійснюється виключно за рахунок бюджетної програми 0501150 у межах затверджених призначень; рішення перебуває у черзі на виконання; кошторис ТУ ДСА за програмою на 2026 рік становить 28,3 тис. грн.; позивач щомісяця звертається до головного розпорядника за додатковими асигнуваннями, а ДСА України до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету та Міністерства фінансів України, проте збільшення призначень не підтримано; отже, рішення не виконано не з вини позивача, а з поважної причини відсутності бюджетних асигнувань; виконавець не оцінив цих обставин і виніс постанову без з`ясування причин часткового невиконання. Посилається на постанови Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 373/436/17, від 15.05.2020 у справі № 812/1813/18, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а, від 19.02.2020 у справі № 821/1491/17 та на рішення Харківського окружного адміністративного суду в аналогічних справах (зокрема № 520/15477/26).

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що штраф накладено за невиконання рішення суду у встановлений виконавцем строк без поважних причин.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 у справі №520/35964/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації у Харківській області до Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, - задоволено.

Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації у Харківській області, щодо нарахування та виплати судді Балаклійського районного суду Харківської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року включно, та компенсації за невикористані відпустки з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 грн..

Зобов`язано Територіального управління Державної судової адміністрації у Харківській області, нарахувати та виплатити судді Балаклійського районного суду Харківської області ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01 жовтня 2024 року по 31грудня 2024 року включно, та компенсації за невикористані відпустки з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2024 року складає 3028 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та з урахуванням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України, щодо нездійснення у повному обсязі фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області для проведення виплати судді Балаклійського районного суду Харківської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року включно, та компенсації за невикористані відпустки з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 грн..

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області для проведення виплати судді Балаклійського районного суду Харківської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 жовтня 2024 року по 31грудня 2024 року включно, та компенсації за невикористані відпустки з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2024року складає 3028 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум та з урахуванням передбачених законом податків і обов`язкових платежів..

Рішення набрало законної сили 18.04.2025; виконавчий лист видано 22.04.2025.

На підставі виконавчого листа виконавцем відкрито виконавче провадження № 75151545.

Резолютивна частина рішення у справі № 520/35964/24 містить два обов`язки боржника: нарахувати та виплатити суддівську винагороду за період з 01 жовтня 2024 року по 31грудня 2024 року включно, та компенсації за невикористані відпустки з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2024 року складає 3028 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та з урахуванням передбачених законом податків і обов`язкових платежів. Судом встановлено, що нарахування проведено довідкою-розрахунком №04-48/371 від 29.05.2025 у сумі 125003,46 грн.

Виконання рішення в частині виплати здійснюється за рахунок коштів бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя», головним розпорядником якої є ДСА України. Рішення перебуває у черзі на виконання на рівні ТУ ДСА, що підтверджується витягом з картотеки №38 у сумі 125003,46 грн.

Листами від 23.06.2025 № 11-12410/25, від 17.07.2025 № 11-14186/25, від 18.07.2025 № 11-14371/25, від 01.08.2025 № 11-15524/25, від 18.09.2025 № 11-18583/25, від 10.11.2025 № 11-22323/25, від 25.12.2025 № 11-25944/25 ТУ ДСА зверталося до ДСА України з проханням виділити додаткові асигнування за програмою 0501150. ДСА України повідомила, що всі затверджені за програмою видатки у розмірі 10,0 млн. грн. розподілено між розпорядниками нижчого рівня; ДСА України листами від 03.02.2025 № 11-2404/25, від 06.03.2025 № 11-4566/25, від 07.04.2025 № 11-6770/25, від 12.05.2025 № 11-9437/25 та від 26.08.2025 № 11-17114/25 зверталася до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету з пропозицією збільшити призначення за програмою (востаннє на 2 315,5 млн. грн.); Міністерство фінансів України листами від 17.02.2025 № 08020-01-2/5032, від 02.04.2025 № 08020-09-6/9609, від 30.04.2025 № 08020-09-6/12329, від 28.05.2025 № 08020-09-6/15313 пропозиції не підтримало з огляду на пріоритетне спрямування ресурсів держави на потреби оборони в період воєнного стану.

На лист ТУ ДСА від 14.01.2026 № 04-45/92-26 ДСА України листом від 09.02.2026 № 11-2689/26 повідомила, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» за програмою затверджено видатки 10,0 млн. грн.; кошторис ТУ ДСА за програмою на 2026 рік затверджено 14.01.2026 у сумі 28,3 тис. грн. На листи ТУ ДСА від 12.05.2026 № 04-45/1340/26 та від 02.06.2026 № 04-45/1512/26 ДСА України листами від 29.05.2026 № 11-11741/26 та від 23.06.2026 № 11-13161/26 повідомила, що листами від 03.03.2026 № 11-4560/26, від 14.04.2026 № 11-8187/26, від 11.05.2026 № 11-10220/26 зверталася до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету щодо збільшення призначень; Міністерство фінансів України листами від 25.03.2026 № 08020-01-2/8480, від 22.04.2026 № 08020-09-6/11250, від 21.05.2026 № 08020-09-6/14134 пропозиції не підтримало.

На лист ТУ ДСА від 04.08.2026 № 04-45/2200/26 ДСА України листом від 13.08.2026 № 11-16914/26 повідомила, що Законом України від 10.06.2026 № 4908-IX (набрав чинності 24.06.2026) видатки за програмою 0501150 збільшено, з установленням, що ці призначення використовуються виключно на виконання рішень судів за позовами співробітників Служби судової охорони щодо додаткової винагороди за постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168; Голова ДСА України та Голова Ради суддів України спільним листом від 30.06.2026 № 11-13720/26 та № 9рс-440-вих звернулися до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету з пропозицією збільшити призначення за програмою на 978,8 млн. грн.; Міністерство фінансів України листом від 23.07.2026 № 08020-01-2/20708 пропозицію не підтримало.

Паспортом бюджетної програми 0501150 на 2026 рік, затвердженим наказом ДСА України від 09.02.2026 № 60, у чинній редакції наказу від 13.07.2026 № 296 (погоджено Міністерством фінансів України 08.07.2026 № 08020-15-6/19202), обсяг 1 458 500,0 тис. грн. розподілено за напрямами: оплата рішень судів на користь суддів 2 789,8 тис. грн.; оплата рішень судів на користь працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя 1 385 628,6 тис. грн. (планова кількість 4 299 рішень); витрати на проведення виконавчих дій та сплата штрафів 70 081,6 тис. грн.

Судом встановлено, що про порядок виконання рішення в частині виплати через органи Державної казначейської служби України за бюджетною програмою 0501150 (ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»).

06.10.2026 виконавець виніс постанову у виконавчому провадженні № 75151545 про накладення на позивача штрафу у розмірі 5 100,00 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин. Постанову отримано позивачем 07.10.2026 через електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС. Постанова не містить оцінки причин невиконання, рішення, зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок примусового виконання рішень визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII) та Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5. Відповідно до ч. 5 ст. 153 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює Державна судова адміністрація України; її територіальні управління є розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня (Положення про Державну судову адміністрацію України, затверджене рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 № 141/0/15-19).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За ч. 1, 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником; у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника юридичну особу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Згідно з ч. 1, 4 ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами; зобов`язання, взяті без відповідних асигнувань, не вважаються бюджетними і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та асигнуваннями; п. 18-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 4695-IX встановлює цільове призначення частини видатків за програмою 0501150 у 2026 році. Напрями використання коштів програми визначає паспорт бюджетної програми, затверджений головним розпорядником за погодженням з Міністерством фінансів України (наказ ДСА України від 09.02.2026 № 60 у редакції наказу від 13.07.2026 № 296).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого органу, а в разі відсутності у нього відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Для рішень, боржником за якими є ДСА України або її територіальне управління, такою програмою є КПКВК 0501150, а виконання здійснює Державна казначейська служба України у порядку черговості надходження виконавчих документів, без потреби у зміні способу виконання рішення (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 822/743/16).

Щодо юрисдикції та порядку розгляду. Позов подано 15.10.2026, провадження відкрито 21.10.2026. На цей час згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 та ч. 1 ст. 74 Закону № 1404-VIII (у редакції, чинній до 23.10.2026) постанови державного виконавця про накладення штрафу могли бути оскаржені до відповідного адміністративного суду; Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.09.2018 у справі № 821/872/17 дійшла висновку, що спори з приводу оскарження таких постанов, прийнятих під час дії Закону № 1404-VIII, належать до юрисдикції адміністративних судів незалежно від того, яким органом видано виконавчий документ. Законом України від 07.04.2026 № 4833-IX, який набрав чинності 23.10.2026, ч. 1 ст. 74 Закону № 1404-VIII викладено в новій редакції, за якою рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання судового рішення, у тому числі постанови про накладення штрафу, оскаржуються до суду, який видав виконавчий документ. Оскільки процесуальні дії зі звернення до суду та відкриття провадження вчинено до 23.10.2026 (ч. 3 ст. 3 КАС України), а виконавчий лист у справі № 520/35964/24 видано Харківським окружним адміністративним судом, справа за обома редакціями закону належить до юрисдикції цього суду і правомірно розглядається ним за правилами ст. 287 КАС України. Строк звернення дотримано: постанову отримано 07.10.2026, позов подано 15.10.2026 (ч. 5 ст. 74 Закону № 1404-VIII 10 робочих днів; п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України десятиденний строк).

Щодо правової природи штрафу та умов його застосування. Із системного аналізу ст. 63, 75 Закону № 1404-VIII випливає, що штраф є заходом юридичної відповідальності боржника. Правовою підставою його накладення є не сам факт невиконання рішення у встановлений строк, а невиконання без поважних причин. Такий підхід є усталеним у практиці Верховного Суду (постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 686/22631/17, від 07.11.2019 у справі № 420/70/19).

Поважними в розумінні Закону № 1404-VIII є об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його волевиявлення; їх поважність оцінюється у кожному випадку через призму того, наскільки вони перешкодили виконанню; залежно від характеру правовідносин і змісту зобов`язання поважними можуть визнаватися обставини, які створили об`єктивні перешкоди для виконання і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим (постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 812/1813/18, пп. 20 22; у справі № 420/5465/18). На час прийняття виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником судового рішення саме без поважних причин (постанова КАС ВС від 15.05.2020 № 812/1813/18, п. 21). Виконавець, накладаючи штраф, зобов`язаний оцінити причини невиконання, повідомлені боржником, та навести мотиви, з яких він визнає їх неповажними; поважність причин є тією обставиною, якій виконавець має надати належну правову оцінку (там само, п. 42); постанова, що не містить такої оцінки, не відповідає вимогам ст. 63, 75 Закону № 1404-VIII.

Щодо відсутності бюджетного фінансування як поважної причини. Верховний Суд України у постанові від 22.11.2016 у справі № 804/5081/13-а (з посиланням на постанови від 30.06.2015 № 21-1044а15, від 20.10.2015 № 21-2630а15, від 02.02.2016 № 21-5118а15) сформулював висновок, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин; накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Цей висновок застосовано Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах від 18.06.2019 у справі № 826/721/16 (боржник ДСА України, бюджетна програма 0501150), від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а та від 13.11.2025 у справі № 260/9788/23 щодо ст. 63, 75 Закону № 1404-VIII. Щодо постанов Верховного Суду, на які посилається позивач, суд зазначає таке. Постанова КАС ВС від 15.05.2020 у справі № 812/1813/18 ухвалена щодо ст. 63, 75 Закону № 1404-VIII і підтверджує наведену позицію: за встановлених обставин (перерахунок проведено, виплата частини перерахованої суми відстрочена нормативним актом до виділення коштів з державного бюджету) боржник не мав об`єктивної фінансової можливості виконати рішення, і невиконання не є таким, що сталося без поважних причин (пп. 43 45). Постанова КАС ВС від 21.11.2018 у справі № 373/436/17 стосується інших обставин накладення штрафу через два місяці після повного виконання рішення; з неї випливає лише обов`язок виконавця перевірити фактичний стан виконання на дату винесення постанови, і до питання про поважність причин, зумовлених браком фінансування, вона не застосовується.

Зазначені постанови Верховного Суду України та частина постанов Касаційного адміністративного суду ухвалені щодо ст. 75, 89 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV. Суд застосовує їх до спірних правовідносин, оскільки конструкція «невиконання без поважних причин» у ст. 63, 75 Закону № 1404-VIII є тотожною, а Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.09.2018 у справі № 821/872/17, тлумачачи пп. 6, 7 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII, виходила з наступності правового регулювання примусового виконання за обома законами.

Водночас із наведеної практики випливає, що відсутність фінансування визнається поважною причиною не сама по собі, а за сукупності умов, які суд зобов`язаний перевірити: (а) боржник вчинив ті дії на виконання рішення, які не залежать від наявності бюджетних асигнувань (у справах № 310/6910/16-а та № 812/1813/18 проведення перерахунку); не вчинення залежних від боржника дій та поведінка, що свідчить про відсутність наміру виконати рішення, виключають поважність (постанова КАС ВС від 19.02.2020 № 821/1491/17); (б) боржник своєчасно повідомив виконавця про казначейський порядок виконання в частині виплати (ст. 3 Закону № 4901-VI; програма 0501150, постанова КАС ВС від 07.10.2020 № 822/743/16) і не перешкоджав пред`явленню виконавчого документа до ДКСУ (у справі № 826/721/16 повідомлення виконавця про казначейський порядок); (в) кошти для виконання рішення фактично відсутні, а не лише спрямовані на інші цілі (справа № 804/5081/13-а); (г) боржник своєчасно повідомив виконавця про причини невиконання, а виконавець на дату винесення постанови перевірив фактичний стан виконання (постанова КАС ВС від 21.11.2018 № 373/436/17).

Щодо обов`язку нарахувати. Судом встановлено, що нарахування проведено; отже, в цій частині рішення виконано, підстав для накладення штрафу немає. Нарахування не потребує бюджетних асигнувань і залежить виключно від дій боржника; відсутність фінансування не є поважною причиною невиконання рішення в цій частині.

Щодо обов`язку виплатити. Судом встановлено, що виплата здійснюється виключно за рахунок бюджетної програми 0501150 у межах затверджених призначень; позивач щомісяця ініціював виділення додаткових асигнувань, головний розпорядник неодноразово, а 30.06.2026 спільно з Радою суддів України, звертався до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, проте збільшення призначень для цієї категорії стягувачів не підтримано Міністерством фінансів України. Збільшення видатків за програмою на 1 448 500 тис. грн. Законом № 4908-IX має цільове призначення, визначене п. 18-1 Закону № 4695-IX (рішення за позовами співробітників Служби судової охорони), і за встановленими судом обставинами не створило для позивача можливості виконати рішення у справі № 520/35964/24. Наявність за третім напрямом паспорта програми асигнувань на сплату штрафів (70 081,6 тис. грн.) свідчить про фінансову спроможність боржника сплатити штраф, але не впливає на оцінку поважності причин невиконання рішення суду.

За результатами перевірки умов (а)(г) п. 29: сукупність встановлених обставин свідчить, що невиконання рішення в частині виплати зумовлене об`єктивними причинами, які не залежали від волевиявлення позивача, і є поважним у розумінні ст. 63, 75 Закону № 1404-VIII.

Щодо вмотивованості оскаржуваної постанови. Оскаржувана постанова від 06.10.2026 не містить оцінки причин невиконання, повідомлених боржником, та мотивів, з яких виконавець визнав їх неповажними, а також обґрунтування того, що позивач мав реальну можливість виконати рішення у встановлений строк і умисно цього не зробив. Виконання рішення суду не може ставитись у залежність лише від волі боржника, а має бути оцінено виконавцем на предмет наявності об`єктивних можливостей та відповідного законодавчого регулювання такого виконання (постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справах № 826/721/16, № 310/6910/16-а); поважність причин є обставиною, якій виконавець зобов`язаний надати належну правову оцінку з урахуванням усіх аспектів правового регулювання відповідних правовідносин (постанова КАС ВС від 15.05.2020 № 812/1813/18, пп. 40, 42). Невиконання виконавцем цього обов`язку є самостійною підставою для визнання оскаржуваної постанови протиправною.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини держава не може посилатися на відсутність коштів як на виправдання невиконання судового рішення, ухваленого проти неї (рішення у справах Burdov v. Russia, № 59498/00, 07.05.2002, § 35; Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine, № 40450/04, 15.10.2009, §§ 53 54; Burmych and Others v. Ukraine [GC], № 46852/13 та ін., 12.10.2017). Ці висновки стосуються обов`язку держави забезпечити виконання рішення і не змінюють умов застосування штрафу до окремого розпорядника бюджетних коштів за ст. 75 Закону № 1404-VIII; як зазначив Верховний Суд України, накладення штрафу на боржника бюджетну установу за відсутності асигнувань не захищає право стягувача на отримання коштів. Право третьої особи на виконання рішення у справі № 520/35964/24 у частині виплати реалізується шляхом пред`явлення виконавчого документа до Державної казначейської служби України для списання за програмою 0501150 у порядку ст. 3 Закону № 4901-VI (постанова КАС ВС від 07.10.2020 № 822/743/16) і не є предметом цього спору.

Підсумовуючи, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова винесена без оцінки причин невиконання, повідомлених боржником, та за наявності об`єктивних обставин, що унеможливили виконання рішення в частині виплати, а тому є протиправною і підлягає скасуванню. Рішення Харківського окружного адміністративного суду в інших справах за позовами ТУ ДСА, на які посилається позивач, не мають преюдиційного значення для цієї справи (ст. 78 КАС України), однак свідчать про усталеність підходу до оцінки аналогічних обставин.

Інших доводів, що можуть вплинути на вирішення спору, матеріали справи не містять.

Позивач просить стягнути з відповідача судові витрати. Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Доказів понесення таких витрат матеріали справи не містять, тому у задоволенні вимоги про стягнення судових витрат слід відмовити.

Керуючись ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 6 9, 139, 241 243, 246, 255, 257, 262, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області до Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 06.10.2026 у виконавчому провадженні № 75151545 про накладення штрафу.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Олена ІЗОВІТОВА- ВАКІМ