Ухвала суду № 140960298, 20.10.2026, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/450/26

Провадження № 1-кп/626/187/2026

УХВАЛА

20 жовтня 2026 року м.Берестин

Берестинський районний суд Харківської області в складі

головуючої судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

особи, відносно стосовно якої

вирішується питання про

застосування примусових заходів

медичного характеру ОСОБА_5 ,

законного представника-

представника Органу опіки та піклування

Берестинської міської ради ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника про призначення повторної комісійної судової психіатричної експертизи у кримінальному провадженні № 12025221090001036 від 30.10.2025 року стосовно застосування до ОСОБА_5 примусових заходів медичного характеру, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Берестинського районного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження № 12025221090001036 від 30.10.2025 року стосовно застосування до ОСОБА_5 примусових заходів медичного характеру.

Захисник ОСОБА_4 заявив клопотання про призначення по справі на підставі п.3 ч.2 ст.332 КПК України повторної комісійної судової психіатричної експертизи. В обгрунтування заявленого клопотання захисник послався на те, що зі слів ОСОБА_5 при проведенні експертизи у неї з`ясовувалося лише її анкетні дані та місце проживання, жодних інших запитань поставлено не було і ніякої співбесіди не проводилося. Допитана у судовому засіданні лікар - психіатр НКЗ «Берестинська ЦРЛ» ОСОБА_7 пояснила суду, що ОСОБА_5 перебуває на обліку у лікарні і особисто у неї, як лікаря - психіатра з 2017 року. Вона, як лікар - психіатр, вважає, що за своїм психічним станом, а саме тривалий період ремісії, зумовлений амбулаторним лікуванням, поведінкою, соціальним зв?язкам, наявністю постійного догляду з боку матері, а також постійний медичний контроль з боку лікаря - психіатра, ОСОБА_5 не потребує госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним режимом. До неї може бути застосований такий примусовий захід медичного характеру як надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку. Допитані у якості свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 пояснили, що знають ОСОБА_5 протягом багатьох років і до розгляду справи у суді навіть не були обізнані з наявністю у ОСОБА_5 психіатричного захворювання, оскільки її соціальна поведінка, поведінка у побуті не давали жодних підстав сумніватися у її психічній адекватності та потреби в її госпіталізації до психіатричного закладу. Покази лікаря - психіатра, свідків, пояснення ОСОБА_5 про те, як проводилася експертиза стосовно неї суттєво суперечать висновку експертизи в частині потреби госпіталізації ОСОБА_5 до психіатричного закладу із звичайним режимом.

На вирішення експертів захисник просив поставити питання:

- якого виду примусових заходів медичного характеру - надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку чи госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним режимом потребує ОСОБА_5 ?

ОСОБА_5 підтримала клопотання захисника.

Законний представник ОСОБА_5 представник Органу опіки та піклування Берестинської міської ради ОСОБА_6 у вирішенні клопотання про призначення повторної комісійної судової психіатричної експертизи поклалась на розсуд суду.

Прокурор ОСОБА_10 заперечувала проти задоволення клопотання про призначення повторної комісійної судової психіатричної експертизи, посилаючись на безпідставність та необгрунтованість клопотання, зазначивши, що визначення виду примусових заходів медичного характеру віднесено до компетенції суду.

З`ясувавши думку учасників судового розгляду з приводу заявленого захисником клопотання суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.3) ч.2 ст.332 КПК України суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо: існують достатні підстави вважати висновок експерта (експертів) необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності.

Відповідно до пункту 1.2.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, згідно з процесуальним законодавством України експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи.

Повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об`єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз).

Згідно з п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України № 8 від 30 травня 1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб. В ухвалі (постанові) про призначення повторної експертизи зазначаються обставини, які викликають сумніви у правильності попереднього висновку експерта. Проведення повторної експертизи може бути доручено тільки іншому експертові.

Таким чином, згідно аналізу наведених норм, повторна експертиза призначається лише у разі обґрунтованих сумнівів у правильності висновку експерта та порушень у її проведенні.

Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 30 травня 1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» передбачено, що при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

З матеріалів кримінального провадження № 12025221090001036 від 30.10.2025 року вбачається, що під час досудового слідства проведено амбулаторну судово-психіатричну експертизу щодо ОСОБА_5 .

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 43 від 20.01.2026 року ОСОБА_5 на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі шизофренії, параноїдної форми, безперервного перебігу. Відповідно до свого психічного стану не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідають правопорушення, ОСОБА_5 перебувала в стані вищевказаного хронічного психічного захворювання. Не могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_5 на теперішній час, відповідно до свого психічного стану, потребує застосування примусових заходів медичного характеру - госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом (т.2а.с.145-149).

Суд вважає за доцільне зауважити, що захисник не ставить під сумнів висновок судово-психіатричного експерта № 43 від 20.01.2026 року в частині визначення неосудності ОСОБА_5 .

Захисник на підтвердження того, що висновок судово-психіатричного експерта № 43 від 20.01.2026 року в частині необхідності госпіталізації ОСОБА_5 до психіатричного закладу із звичайним режимом суперечить іншим матеріалам кримінального провадження, посилається на покази лікаря психіатра ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , пояснення ОСОБА_5 стосовно процедури проведення експертизи.

Суд вважає за доцільне звернути увагу на наступне.

Як вбачається із висновку судово-психіатричного експерта № 43 від 20.01.2026 року в ході проведення експертизи досліджено і відображено у висновку відомості, що стосуються психічного стану ОСОБА_5 , а саме: анамнез життя, анамнез хвороби, дані клінічного дослідження особи, виявлені під час проведення експертизи, у тому числі: скарги, психічний стан, неврологічний стан, соматичний стан, а також обґрунтування та пояснення даних про психічний стан особи та фактів, які встановлені і виявлені при дослідженні.

На переконання суду, даних, які б свідчили про необґрунтованість зазначеного висновку експерта, матеріали кримінального провадження не містять, висновок амбулаторної судово-психіатричної експертизи є повним, логічним та об`єктивним, наданий в межах компетенції експертів та з дотриманням відповідних процесуальних норм; експерти які його надали, були попереджені про кримінальну відповідальність за ст. ст.384 та 385 КК України.

Таким чином, суд не вбачає обставин які б свідчили про необґрунтованість висновку судово-психіатричного експерта № 43 від 20.01.2026 року або його суперечність матеріалам кримінального провадження.

Приймаючи до уваги вищевикладене, та враховуючи, що відповідно до приписів ч.1 ст.94 КПК України, п.15 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» від 03.06.2005 року N 7 визначення виду примусових заходів медичного характеру віднесено до компетенції суду, клопотання захисника про призначення повторної комісійної судової психіатричної експертизи задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 332, 372 КПК України,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про призначення повторної комісійної судової психіатричної експертизи у кримінальному провадженні № 12025221090001036 від 30.10.2025 року стосовно застосування до ОСОБА_5 примусових заходів медичного характеру відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя