Ухвала суду № 140959237, 19.10.2026, Кропивницький районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Кіровоградський районний суд Кіровоградської області)

Справа № 390/1052/26

Провадження № 6/390/111/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2026 р. Кропивницький районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Квітки О.О.,

при секретарі Петренко В.Р.,

за участю заявниці - ОСОБА_1 (в режимі ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви ОСОБА_1 (стягувач), інші учасники справи: ОСОБА_2 (боржник), про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

Заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаною заявою, в якій просить визнати виконавчий лист, виданий 11 серпня 2026 року Кропивницьким районним судом Кіровоградської області на підставі рішення від 26 червня 2026 року у цивільній справі № 390/1052/26, провадження № 2/390/746/26, про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що не підлягає виконанню в повному обсязі.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що рішенням Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 26 червня 2026 року з ОСОБА_2 на її користь присуджено аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.04.2026 до досягнення дитиною повноліття. Рішення набрало законної сили 28.07.2026. На підставі зазначеного рішення 11.08.2026 Кропивницьким районним судом Кіровоградської області було видано виконавчий лист про стягнення аліментів. Ще під час розгляду цивільної справи № 390/1052/26 вона повідомляла суд про те, що батько дитини ОСОБА_2 добровільно забезпечує їхню доньку та бере участь у її матеріальному забезпеченні без застосування примусового стягнення аліментів. Таким чином, добровільне забезпечення дитини її батьком не є обставиною, яка виникла лише після видачі виконавчого листа. Про цю обставину суд був повідомлений ще під час розгляду справи. Після ухвалення рішення фактичне добровільне забезпечення дитини її батьком продовжилося. У серпні 2026 року між нею та ОСОБА_2 були відновлені сімейні відносини та відбулося примирення. Після цього ми самостійно визначили порядок матеріального забезпечення їхньої доньки в межах відновлених сімейних відносин. ОСОБА_2 продовжує добровільно забезпечувати потреби доньки. Зокрема, він надав у користування свою банківську картку, до якої вона має доступ та яку використовує для оплати поточних витрат, у тому числі витрат, пов`язаних із забезпеченням потреб їхньої доньки. Крім того, у серпні 2026 року вона разом із донькою ОСОБА_3 перебувала в Україні близько двох тижнів. У цей період ОСОБА_2 оплатив квитки, забезпечив необхідні витрати, придбав для дитини необхідний одяг та речі, а також надавав кошти на поточні потреби. На теперішній час батько дитини продовжує добровільно забезпечувати її потреби та брати участь у її утриманні й вихованні. Спору між ними щодо фактичного матеріального забезпечення дитини немає. Вона не має до ОСОБА_2 претензій щодо фактичного утримання їхньої доньки, оскільки він добровільно бере участь у її матеріальному забезпеченні. Вважає, що після відновлення сімейних відносин та за наявності фактичного добровільного забезпечення дитини застосування механізму примусового виконання виконавчого листа не відповідає фактичним сімейним обставинам, які склалися на теперішній час. При цьому ця заява не має на меті позбавлення їхньої доньки права на належне матеріальне забезпечення або звільнення її батька від батьківського обов`язку щодо її утримання. Навпаки, батько фактично та добровільно бере участь у забезпеченні дитини. З огляду на викладене, враховуючи те, що батько добровільно забезпечує дитину, між батьками відновлені сімейні відносини, спір щодо фактичного утримання дитини відсутній, а необхідність у примусовому виконанні аліментного зобов`язання на теперішній час відсутнє, просить заяву задовольнити.

Заявниця в судовому засіданні підтримала подану заяву та просила задовольнити.

Боржник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, із заявою згоден.

Безпосередньо розгляд заяви суд здійснив в судовому засіданні 08.10.2026 та повідомив, що ухвала буде оголошена о 15 год 30 хв 13.10.2026.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява ОСОБА_4 підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ході розгляду заяви судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 , батьками якої записані: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 , виданого 05.03.2022.

Рішенням Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 26.06.2026 стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Стягнення проводити з 17.04.2026 до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

За заявою ОСОБА_1 від 06.08.2026 на підставі вищевказаного рішення Кропивницьким районним судом Кіровоградської області 11 серпня 2026 року видано виконавчий лист № 390/1052/26, провадження № 2/390/746/26 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 , на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Стягнення проводити з 17.04.2026 до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно з інформацієї про наявність виконавчих проваджень, яка перебуває у загальному доступі, на цей час виконавче провадження на підставі вказаного виконавчого листа, не відкрито.

За змістом статті 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з абз. 1 ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України (стаття 179 СК України).

За приписами абз. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

До матеріально-правових відносяться: припинення зобов`язання внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язання переданням відступного, зарахуванням за домовленістю сторін, прощення боргу.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню), у випадку зміни чи скасування рішення у апеляційному чи касаційному порядку, або у зв`язку з нововиявленими обставинами; виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке не підлягає примусовому виконанню; помилкова видача виконавчого листа, якщо після видачі такого листа у справі рішення суду було скасоване; видача виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст.432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №2-4671/11; постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі №61-1592св17.

Обов`язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п`ятої ЦК України.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Судом встановлено, що після видачі судом виконавчого листа, між заявницею (стягувачем) та боржником було досягнуто згоди щодо добровільного порядку утримання їхньої спільної дитини. Обов`язок зі сплати аліментів виконується боржником в повному обсязі поза межами виконавчого провадження, а необхідність у примусовому виконанні аліментного зобов`язання на теперішній час відсутнє, що підтверджується заявницею та не заперечується боржником.

Таким чином, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 260, 432 ЦПК України, суд

постановив:

Заяву ОСОБА_1 (стягувач), інші учасники справи: ОСОБА_2 (боржник), про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.

Визнати виконавчий лист, виданий 11 серпня 2026 року Кропивницьким районним судом Кіровоградської області на підставі рішення від 26 червня 2026 року у цивільній справі № 390/1052/26, провадження № 2/390/746/26, про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що не підлягає виконанню в повному обсязі.

Ухвала суду оголошена 19.10.2026 (у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному).

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення.

Суддя О.О.Квітка