Ухвала суду № 140958351, 27.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/32219/25

УХВАЛА

27 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 в порядку 383 КАС України у справі №420/32219/25,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, що виразилась у непроведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.08.2025 ЮО 116422 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 у основному розмірі 86% від грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, урахуванням індексації, передбаченої Постановами Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 р. № 185 та від 25 лютого 2025 р. № 209;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.02.2023 у основному розмірі 86% грошового забезпечення на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.08.2025 №IOО 116422 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023, без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням індексації, передбаченої Постановами Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 та від 25.02.2025 №209 та раніше виплачених сум.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки №ЮО 116422 від 05.08.2025 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 , з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки №ЮО 116422 від 05.08.2025 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 , з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211.20 грн.

Рішення суду набрало законної сили 22.01.2026 року.

Від представника позивача до суду надійшла заява в якій просить суд: визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Одеській області, які полягають у протиправному неперерахунку та невиплаті пенсії ОСОБА_1 за рішенням суду з 01.02.2023; зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різниціо розрахованої та фактично виплаченої пенсії з 01.02.2023 на виконання рішення суду по справі №420/32219/25; зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області нарахувати та щомісячно виплачувати ОСОБА_1 пенсію згідно розрахованого розміру 25 375,18 грн.

Обґрунтовуючи заяву, позивач зазначає, що відповідач не забезпечив належного виконання судового рішення, оскільки фактично виплачуваний розмір пенсії є меншим за розрахований ним розмір пенсії.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України обов`язковість судового рішення є однією із основних засад судочинства.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частинами другою, четвертою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містить КАС України, зокрема, нормами статті 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У справі «Савіцький проти України» Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні від 26.07.2012 зазначив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (див. рішення від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), в. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (див. рішення у справі «Immobiliare Saffi проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції (див. рішення у справі «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia), заява № 59498/00, ECHR 2002-III). Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 07.12.2006 у справі «Козачек проти України» (Kozachek v. Ukraine), заява №29508/04). Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню (див. рішення у справах «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), заява №29439/02, від 26.04.2005, та «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), заява №1811/06, від 19.02.2009).

Водночас застосування механізму судового контролю, передбаченого статтею 383 КАС України, має на меті забезпечення реалізації прав позивача, підтверджених судовим рішенням, та перевірку правомірності поведінки суб`єкта владних повноважень саме під час виконання визначених судом зобов`язань.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 відповідача зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 № ЮО 116422 від 05.08.2025 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.

При цьому предметом розгляду справи № 420/32219/25 було питання правомірності нездійснення перерахунку пенсії на підставі зазначеної довідки.

Водночас вимоги позивача щодо проведення перерахунку та виплати пенсії в основному розмірі 86 % грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації, передбаченої постановами Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 та від 25.02.2025 № 209, судом розглянуто та в їх задоволенні відмовлено.

Отже, резолютивна частина рішення від 22.12.2025 не містить обов`язку відповідача здійснювати виплату пенсії в конкретному грошовому розмірі 25 375,18 грн, а також не встановлює окремого обов`язку щодо виплати пенсії без обмеження максимальним розміром.

Із матеріалів, доданих до заяви, вбачається, що щодо пенсії позивача складено розрахункові документи, які містять відомості про її перерахунок. Водночас заявник стверджує, що фактично виплачувана сума пенсії є меншою за суму, визначену в розрахунку, та просить зобов`язати відповідача виплачувати пенсію в розмірі 25 375,18 грн.

Таким чином, у цій частині доводи заявника стосуються не лише факту здійснення перерахунку на виконання судового рішення, а й визначення розміру пенсії, що підлягає фактичній виплаті, та правомірності застосування відповідачем порядку її виплати.

Суд зазначає, що питання щодо правильності визначення розміру пенсії, яка фактично виплачується позивачу, та правомірності застосування пенсійним органом нормативно-правових актів під час такої виплати не були предметом розгляду справи № 420/32219/25.

Відповідно, вирішення цих питань потребує самостійної правової оцінки відповідних рішень, дій чи бездіяльності відповідача з урахуванням фактичних обставин та правового регулювання, яке застосовувалося під час здійснення виплат.

Суд наголошує, що в межах розгляду заяви за статтею 383 КАС України не може бути повторно вирішено спір щодо обсягу пенсійних прав позивача або встановлено додаткові обов`язки відповідача, які не були визначені резолютивною частиною рішення, що набрало законної сили.

Застосування механізму судового контролю за виконанням рішення суду не може підміняти позовне провадження, у межах якого підлягають перевірці законність нових рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, що створюють самостійні правові наслідки для особи.

Отже, вимоги заявника про зобов`язання відповідача виплачувати пенсію в конкретному розмірі 25 375,18 грн та про виплату різниці між розрахованою і фактично виплаченою пенсією за наведених обставин виходять за межі предмета судового контролю, передбаченого статтею 383 КАС України.

Позивач не позбавлений права звернутися до адміністративного суду з окремим позовом щодо правомірності визначення розміру пенсії, яка фактично виплачується, та застосування відповідачем відповідного порядку її виплати, якщо вважає, що такими рішеннями, діями чи бездіяльністю порушено його права.

Крім того, з матеріалів заяви вбачається, що 26.02.2026 відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення у справі № 420/32219/25, а постановою державного виконавця від 17.06.2026 на боржника накладено штраф.

Зазначені обставини свідчать про здійснення заходів примусового виконання судового рішення в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», однак самі по собі не є підставою для встановлення в межах цієї заяви додаткового обов`язку відповідача щодо виплати пенсії в конкретному розмірі.

Щодо вимоги заявника про надсилання кореспонденції на електронну адресу суд зазначає, що вона не стосується перевірки правомірності рішень, дій чи бездіяльності відповідача під час виконання судового рішення, а тому не підлягає вирішенню в межах заяви, поданої відповідно до статті 383 КАС України.

За наведених обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 в порядку статті 383 КАС України.

Керуючись статтями 243, 248, 256, 370, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі №420/32219/25 відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Д.К. Василяка