Рішення № 140958321, 27.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/25485/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення та вимоги, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС в Одеській області (реєстр. №26538/15-32-24-04-20 від 22.05.2026) в частині нарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 698 359,09 грн.;

- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління ДПС в Одеській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску (реєстр. №26536/15-32-24-04-20 від 22.05.2026) в частині застосування до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) штрафних санкцій у розмірі 217 830,67 грн;

- стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (ідентифікаційний код 44069166) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що контролюючий орган в Акті визначив базу нарахування єдиного внеску за кожний рік як єдину річну величину, обмежену виключно річним максимумом. Так, база нарахування ЄСВ за 2023 рік визначена у розмірі 1 206 000,00 грн, що є не чим іншим, як граничними річними величинами, отриманими шляхом множення щомісячного максимуму на 12 місяців. В свою чергу, за 2024 рік база нарахування визначена рівно у розмірі 1 399 500,00 грн., що відповідно до Акту є максимальним розміром доходів, на який нараховується ЄСВ у 2024 році. Жодного помісячного розрахунку доходу, отриманого позивачкою у кожному конкретному календарному місяці, Акт не містить, що прямо суперечить правовим позиціям Верховного Суду і зумовлює протиправність нарахування єдиного внеску в частині, що перевищує суму, яка була б визначена за належною (помісячною) методикою розрахунку. В даній частині позивач також звертає увагу, що вона здійснювала свою діяльність з використанням реєстратора розрахункових операцій, про що безпосередньо зазначено в Акті. Таким чином, усі продажі Позивача фіксувалися саме через РРО, а відтак, у податкового органу були усі необхідні відомості про обсяги продажів, їх кількість та обсяг грошових коштів, що отримані внаслідок таких продажів. Саме такі відомості і покладені в основу перевірки та всього Акту. Більш того, такі відомості можна визначити як за весь рік, певний квартал, місяць чи навіть декілька днів. Тобто, контролюючий орган мав всі необхідні дані для обчислення бази нарахування ЄСВ саме за кожний місяць, відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 9-19 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464 встановлено: «Тимчасово, з 1 березня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні та протягом дванадцяти місяців після припинення або скасування воєнного стану, особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, мають право не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок за себе», при цьому положення абзацу другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464 щодо таких періодів для таких осіб не застосовується. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів). За таких обставин, вищевказаним Законом визначено, що будь-яка фізична особа-підприємець має право не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок за себе за весь період дії воєнного стану, а також протягом 12 місяців після його скасування. Дана норма є імперативною та стосується усіх фізичних осіб-підприємців, незалежно від обраної ними системи оподаткування. Отже, право не нараховувати єдиний внесок за період дії цієї пільги (з 01.03.2022 по 31.12.2024) є безумовним і прямо не залежить від факту отримання доходу у відповідному місяці чи від його розміру, що підтверджено індивідуальною податковою консультацією Державної податкової служби України від 13.09.2023 №2999/ІПК/99-00-24-03-03-06, згідно з якою платник, який підпадає під дію пункту 9 19, має право не нараховувати та не сплачувати єдиний внесок і не подавати розрахунок ЄСВ у складі декларації за відповідний період. Акт перевірки прямо констатує (розділ 2.4.1), що позивачка у періоді з 01.03.2022 по 31.12.2024 користувалася цією пільгою: за даними звіту нарахований ЄСВ за 2023 та 2024 роки становив 0,00 грн. Водночас, усупереч визнаному самим контролюючим органом факту застосовності пільги, Акт одночасно донараховує єдиний внесок за 2022 (у частині періоду дії пільги), 2023 та 2024 роки на суму виявленого (оспорюваного позивачкою по суті) заниження доходу, без жодного обґрунтування, чому право не нараховувати внесок, передбачене пунктом 9-19, не поширюється на донарахований (а не самостійно задекларований) дохід за той самий період. Відсутні правові підстави для донарахування єдиного внеску за період з 01.03.2022 по 31.12.2024 включно, а саме в частині сум 42 847,86 грн за 2022 рік, 265 320,00 грн за 2023 рік та 307 890,00 грн за 2024 рік.

Розмір донарахованого в Акті єдиного внеску є арифметично та юридично похідним від визначеного контролюючим органом (без будь-яких первинних документів позивачки) розміру чистого оподатковуваного доходу для цілей податку на доходи фізичних осіб (розділ 2.1 Акта), який визначений виключно на підставі непрямих даних інформаційних систем без дослідження первинних документів. Відповідно, підстави, за якими позивачка заперечує правильність визначення контролюючим органом чистого оподатковуваного доходу, так само є підставами для оспорювання похідної від цього доходу бази нарахування єдиного внеску та суми недоїмки, зазначеної у Вимозі.

Пунктом 3 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464 передбачено, що за донарахування контролюючим органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків донарахованої суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску. Розмір штрафних санкцій, застосованих оскаржуваним Рішенням (217 830,67 грн), не супроводжується у самому Акті перевірки чи в Рішенні жодним розрахунком, що не дає змоги перевірити його відповідність вимогам пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464.

Спірні рішення були прийняті на підставі акту перевірки, в якому, як і в самому рішенні відсутні чіткі вказівки на встановлені порушення з визначенням порядку визначення сум донарахування податкових зобов`язань, що є результатом невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії та призводить до неможливості платника податків узгодити свою поведінку з вимогами ДПС та забезпечити захист власних інтересів, чим обумовлює протиправність такого немотивованого рішення.

Ухвалою від 24.08.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 08.10.2026 року, що занесена до протоколу засідання, закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

Розгляд справи вирішено продовжити в письмовому провадженні.

За приписами ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що з метою забезпечення повноти дослідження питань, що підлягали перевірці, Головним управлінням ДПС в Одеській області направлено позивачу лист № 1032/КПР/15-32-24-04-06 від 04.02.2026 із зазначенням переліку документів, необхідних для проведення перевірки, а саме: виписок банків за 2020 2025 роки, Книги обліку доходів і витрат підприємця, фіскальних Z-звітів, книг РРО/КОРО, накладних, актів виконаних робіт (наданих послуг) та інших документів, що підтверджують формування показників податкової звітності. Зазначений лист вручено позивачу особисто 17.02.2026, тобто за понад два місяці до початку перевірки, яка проводилася з 20.04.2026 по 24.04.2026. Жодного з витребуваних документів позивач контролюючому органу не надав ані до початку перевірки, ані під час її проведення, про що складено акти про ненадання документів до проведення перевірки № 2541/15-32-24-04-16 від 24.04.2026р. та № 2709/15-32-24-04-16 від 01.05.2026р.

При цьому, самостійно визначені Позивачем суми, на які нараховується єдиний внесок, за даними звітів становлять: за 2020 рік - 5 000,00 грн, за 2021 рік - 72 500,00 грн, за 2022 рік - 13 000,00 грн, за 2025 рік - 46 734,00 гривень. За 2023 і 2024 роки такі показники за даними звітів відсутні. За даними перевірки, з урахуванням максимального розміру доходів, на який нараховується єдиний внесок, сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок, становить: за 2020 рік - 5 000,00 грн, за 2021 рік - 116 067,00 грн, за 2022 рік - 207 763,00 грн, за 2023 рік - 1 206 000,00 грн, за 2024 рік - 1 399 500,00 грн, за 2025 рік 377 263,52 гривень. В ході перевірки правильності нарахування єдиного внеску з сум чистого доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22 відсотків, встановлено невірне визначення суми оподатковуваного доходу, детальний опис якого наведено у пунктах 2.1.2 та 2.1.3 акта перевірки, та з урахуванням максимального розміру доходів, на який нараховується єдиний внесок, за результатами перевірки встановлено заниження суми доходу, на який нараховується єдиний внесок від підприємницької діяльності, всього на 3 174 359,52 грн, у тому числі за 2021 рік на 43 567,00 грн, за 2022 рік на 194 763,00 грн, за 2023 рік на 1 206 000,00 грн, за 2024 рік на 1 399 500,00 грн, за 2025 рік на 330 529,52 гривень. Нарахований єдиний внесок з самостійно визначеної суми доходу у розмірі 22 відсотків за даними звітів становить: за 2020 рік - 1 100,00 грн, за 2021 рік - 15 950,00 грн, за 2022 рік - 2 860,00 грн, за 2025 рік - 10 281,48 гривень. За даними перевірки: за 2020 рік - 1 100,00 грн, за 2021 рік - 25 534,74 грн, за 2022 рік - 45 707,86 грн, за 2023 рік - 265 320,00 грн, за 2024 рік - 307 890,00 грн, за 2025 рік - 82 997,97 гривень. Перевіркою повноти та достовірності нарахування та сплати єдиного внеску встановлено порушення статті 6, пунктів 2 і 3 статті 9 Закону № 2464 в частині заниження податкових зобов`язань по єдиному внеску від підприємницької діяльності та донараховано єдиний внесок від здійснення підприємницької діяльності за період перевірки всього на суму 698 359,09 грн, у тому числі за 2021 рік - 9 584,74 грн, за 2022 рік - 42 847,86 грн, за 2023 рік - 265 320,00 грн, за 2024 рік - 307 890,00 грн, за 2025 рік - 72 716,49 гривень. На підставі зазначених результатів перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-26538/15-32-24 04-20 від 22.05.2026р. на суму 698 359,09 гривень.

Розрахунком податкових зобов`язань (штрафних санкцій) до акта № 19382/15-32-24-04-15 від 01.05.2026 визначено штрафні санкції за кожним звітним періодом, за який донараховано єдиний внесок: за 2021 рік - 4 792,37 грн, що становить граничні 50 відсотків донарахованої суми 9 584,74 грн; за 2022 рік штрафні санкції не застосовуються відповідно до пункту 9-21 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464; за 2023 рік - 106 128,00 грн, що становить 40 відсотків донарахованої суми 265 320,00 грн; за 2024 рік - 92 367,00 грн, що становить 30 відсотків донарахованої суми 307 890,00 грн; за 2025 рік - 14 543,30 грн, що становить 20 відсотків донарахованої суми 72 716,49 гривень. Загальний розмір штрафних санкцій становить 217 830,67 гривень. На підставі зазначеного розрахунку Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 26536/15-32-24-04-20 від 22.05.2026 на суму 217 830,67 гривень.

Пунктом 9-19 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 встановлено право фізичних осіб - підприємців тимчасово не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок за себе у періоді з 01.03.2022 по 31.12.2024. Наявності у позивача цього права відповідач не заперечує. Разом з тим зазначена норма не звільняє платника від обов`язку вести облік результатів господарської діяльності та не змінює визначену статтею 7 Закону № 2464 базу нарахування єдиного внеску для фізичних осіб- підприємців на загальній системі оподаткування. Документи, що підтверджують показники податкової звітності, у тому числі документи щодо понесених витрат за 2023 і 2024 роки, позивачем до перевірки не надано, про що складено акти від 24.04.2026 № 2541/15-32-24-04-16 та від 01.05.2026 № 2709/15-32-24-04-16. Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПКУ такі документи вважаються відсутніми у платника податків на час складення відповідної звітності, а згідно з підпунктом 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПКУ документально не підтверджені витрати до складу витрат підприємця не включаються. За 2023 і 2024 роки Звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску позивачем не подавалися, показники нарахованого єдиного внеску за ці звітні періоди за даними звітності відсутні. За 2022 рік Позивачем самостійно визначено суму, на яку нараховується єдиний внесок, у розмірі 13 000,00 грн та самостійно нараховано єдиний внесок у сумі 2 860,00 гривень. За 2025 рік самостійно визначено суму 46 734,00 грн та нараховано єдиний внесок у сумі 10 281,48 гривень. За 2023 і 2024 роки такі показники за даними звітів відсутні. За відсутності документально підтверджених витрат чистий оподатковуваний дохід визначено перевіркою за 2023 рік у розмірі 1 396 499,00 грн, за 2024 рік - у розмірі 2 190 124,00 гривень. Оскільки зазначені суми перевищують максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену для відповідних звітних періодів, базу нарахування визначено у межах максимальної величини: за 2023 рік - 1 206 000,00 грн, за 2024 рік - 1 399 500,00 гривень. Оскільки базою нарахування єдиного внеску для фізичної особи - підприємця є сума доходу (прибутку), що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, контролюючим органом у ході проведення перевірки визначено суми єдиного внеску виходячи з фактичних показників господарської діяльності, встановлених під час перевірки, з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, визначеної законодавством.

Представником позивача до суду надано відповідь на відзив, в якій вказано, що відповідач у відзиві прямо визнає, що позивач як фізична особа підприємець, віднесена до платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 Закону № 2464, мала право на застосування пункту 9-19 розділу VIII Закону № 2464 протягом усього періоду з 01.03.2022 по 31.12.2024. Наявність цього права відповідач не заперечує. Окрім цього, у самому Акті перевірки (абз. 1 стор. 19) чітко зазначено, що ФОПП Непом`яща ВВ у періоді з 01.03.2022 по 31.12.2024 скористалась пільгою по єдиному соціальному внеску, визначеною у п. 919 Прикінцевих положень Закону № 2464. Але при цьому, цим же Актом, відповідач донараховує податкові зобов`язання по єдиному соціальному внеску. Абзац другий пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464 - це саме та норма, яка надає платнику право самостійно визначити базу нарахування єдиного внеску в разі, якщо дохід (прибуток) у звітному періоді не отримано. Законодавець, прямо виключивши застосування цієї норми на період дії пункту 9-19 розділу VIII Закону № 2464, тим самим підтвердив, що право не нараховувати єдиний внесок за цей період існує незалежно від того, чи отримувався дохід, і не потребує жодного визначення бази нарахування (в тому числі гіпотетичної, за відсутності доходу).

Відповідач ототожнює два самостійні обов`язки платника- обов`язок вести облік доходів і витрат для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб (пункт 44.1 статті 44, пункт 177.10 статті 177 Податкового кодексу України) та обов`язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (стаття 6, стаття 7 Закону № 2464). Це різні за правовою природою обов`язки, встановлені різними законами з різною метою: перший забезпечує визначення об`єкта оподаткування ПДФО, другий базу для соціального внеску. Невиконання обов`язку з ведення обліку доходів і витрат тягне наслідки, прямо передбачені пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, виключно для цілей оподаткування, щодо яких такі документи витребовувалися (в даному випадку щодо податку на доходи фізичних осіб за податковим повідомленням-рішенням № 26535/15-32-24-04-20 від 22.05.2026, яке позивачем, за визнанням самого відповідача, не оскаржується і не є предметом цього спору). Жодна норма Закону № 2464 не пов`язує реалізацію права, встановленого пунктом 9-19 розділу VIII цього Закону, з виконанням чи невиконанням обов`язку з обліку, встановленого іншим законом. Саме та обставина, що позивач за 2023 і 2024 роки не подавала Звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (що відповідач підтверджує у відзиві), узгоджується з реалізацією права, наданого пунктом 9-19 розділу VIII Закону № 2464, а не свідчить про порушення з боку позивача. Чинне регулювання не передбачає окремої заяви чи іншої формальної процедури для застосування цього права - воно реалізується самим фактом ненарахування та несплати внеску за відповідний період.

Донарахування єдиного внеску за 2022 рік у сумі 42 847,86 грн, за 2023 рік у сумі 265 320,00 грн та за 2024 рік у сумі 307 890,00 грн, а також відповідні штрафні санкції за пунктом 3 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464, обчислені від цих сум, є протиправними, оскільки прийняті всупереч прямій нормі закону, яка звільняла позивача від обов`язку нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за себе за вказані звітні періоди.

І мінімальний, і максимальний пороги бази нарахування єдиного внеску законом прямо прив`язані до календарного місяця, а не до звітного року в цілому. Відповідно до частин другої і третьої статті 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, що підтверджують нарахування (обчислення) доходу, на суми якого нараховується єдиний внесок, тобто на підставі первинних документів обліку доходів і витрат за кожен окремий місяць, а не на підставі одного агрегованого річного показника. Відповідач визначив базу нарахування єдиного внеску за 2021, 2023, 2024 та 2025 роки шляхом встановлення сукупного річного чистого оподатковуваного доходу позивача (за даними декларації про майновий стан і доходи, Додаток Ф2) з подальшим обмеженням цієї річної суми розрахунковою максимальною величиною, визначеною як добуток п`ятнадцяти (для 2025 року з урахуванням зміни законодавства) розмірів мінімальної заробітної плати на дванадцять місяців. Помісячного розрахунку чистого оподатковуваного доходу позивача за кожен окремий календарний місяць спірних періодів ані акт перевірки, ані відзив, ані додані до нього документи не містять. Позивач звертає увагу суду, що застосована відповідачем методика (рівномірний річний розподіл із граничним річним лімітом) не є тотожною вимозі закону про помісячне обчислення, оскільки за нерівномірного (що є типовим для роздрібної торгівлі підакцизними товарами алкогольними напоями і тютюновими виробами, якою займалася позивач) розподілу доходу протягом року застосування щомісячного максимального порогу до фактичного доходу кожного окремого місяця та мінімального порогу лише до місяців з фактично отриманим доходом може призвести до іншого - меншого сукупного розміру єдиного внеску за рік, ніж той, що визначений відповідачем за спрощеною річною методикою.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) була зареєстрована як фізична особа-підприємець. 24.03.2025 року внесено запис № 2005560060003167686 про припинення підприємницької діяльності.

На підставі підпункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79, пункту 82.2 статті 82 ПКУ, підпункту 2 частини першої статті 13 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464), згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності від 24.03.2025 № 2005560060003167686 та відповідно до наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 03.02.2026 № 964-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» головним державним інспектором відділу планових перевірок оподаткування фізичних осіб, координації та інформаційно-аналітичного забезпечення управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС в Одеській області Холодовою Наталією проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , податкова адреса: АДРЕСА_1 , з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 18.12.2020 по 24.03.2025.

Копію наказу № 964-п від 03.02.2026, письмове повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки № 98/15-32-24-04-14 від 03.02.2026 та лист із зазначеним переліком документів від 04.02.2026 № 1032/КПР/15-32-24-04- 06 направлено засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням про вручення 04.02.2026, номер відправлення R067093461298, згідно з вимогами пункту 42.2 статті 42 ПКУ на податкову адресу платника податків.

Зазначену кореспонденцію вручено ОСОБА_1 особисто 17.02.2026.

За результатами перевірки складено акт від 01.05.2026 № 19382/15-32-24-04 15, згідно з висновками якого встановлено порушення ОСОБА_1 :

п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, ст. 85, п. 177.10 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами), Порядку від 16.09.2013 № 481 та від 13 травня 2021 року № 261, в частині не надання до перевірки документів за період діяльності з 18.12.2020 по 24.03.2025;

п. 177.11 ст. 177. п.п.49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами в частині порушення термінів надання ліквідаційної Декларації про майновий стан і доходи за 2025 рік: п.177.1 п. 177.2, п. 177.4 ст. 177, п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами в частині заниження податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності всього на суму 681 508,66 грн., в т.ч. за 2021 рік на 20 275,38 грн, за 2022 рік на 34 243,74 грн, за 2023 рік на 224 943,66 грн, за 2024 рік на 342 550,57 грн, за 2025 рік на 59 495,31 гривень;

- ст. 6, п. 2, п. 3 ст. 9 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зі змінами, в частині заниження податкових зобов`язань по єдиному соціальному внеску від підприємницької діяльності всього на суму 698 359,09 грн, в т.ч. за 2021 рік на 9 584,74 грн, за 2022 рік на 42 847,86 грн, за 2023 рік на 265 320,00 грн, за 2024 рік на 307 890,00 грн, за 2025 рік на 72 716,49 гривні;

- п.177.2 ст.177, п.п. 1.2, п.п. 1.3, п.п.1.4 п. 16-1 підрозділом 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-V1 із змінами, в частині заниження податкових зобов`язань по військовому збору від підприємницької діяльності всього на суму 68 360,92 гривень, в тому числі за 2021 на 1 689,62 грн, за 2022 на 2 853,65 грн, за 2023 на 18 745,31 грн, за 2024 на 28 545,86 грн, за 2025 рік на 16 526,48 гривень;

- п. 181.1 ст. 181, п. 183.2 ст. 183, п. 187.1 ст. 187, п.п. 188.1 ст. 188. п.п. 194.1.1 п.п.194.1 ст. 194 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами, в частині заниження податкових зобов`язань до сплати в бюджет ПДВ всього на суму 609 608,20 грн, в т.ч. за жовтень 2023 року на 31 019,60 грн, за листопад 2023 року на 31 965,60 грн. за грудень 2023 року на 32 938,40 грн, за січень 2024 року на 34 352,20 грн, за лютий 2024 року на 33 163,80грн, за березень 2024 року на 38 758,40грн, за квітень 2024 року на 37 042,00 грн, за травень 2024 року на 35 366,60 грн, за червень 2024 року на 40 964,20 грн, за липень 2024 року на 39065,00 грн, за серпень 2024 року на 37884.20 грн, за вересень 2024 року на 36 331,40 грн, за жовтень 2024 року на 39 133,00 грн, за листопад 2024 року на 30 212,00 грн, за грудень 2024 року на 33 765,20 грн, за січень 2025 року на 33 621,80 грн, за лютий 2025 року на 31 399,80 грн та за березень 2025 року на 12 625,00 гривень;

- п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п.п. 203.1 ст. 203, п.п. 202.1 ст. 202 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами, в частині не надання податкових декларацій з податку на додану вартість за вісімнадцять податкових періодів, а саме: з жовтня 2023 року по березень 2025 року;

- п. 12 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зі змінами та доповненнями в частині здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку на загальну суму 4242272 грн.

22.05.2026 року Головним управлінням ДПС в Одеській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №26538/15-32-24-04-20, згідно якої недоїмка зі сплати єдиного внеску становить 698359,00 грн.

22.05.2026 року Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску №26536/15-32-24-04-20, яким застосовано до ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі 217 830,67 грн.

Згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.

Згідно п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Абзацом 1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Прикінцеві положення ПК України установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Абзацом третім підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Прикінцеві положення ПК України (в редакції на момент призначення та проведення спірної перевірки) передбачено, що податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.2 (в частині контролю за трансфертним ціноутворенням), 78.1.5, 78.1.7, 78.1.8, 78.1.12, 78.1.14-78.1.16, 78.1.21 та 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями, та/або документальних позапланових перевірок з питань оподаткування юридичними особами або іншими нерезидентами, які здійснюють господарську діяльність через постійне представництво на території України, доходів, отриманих нерезидентами із джерелом їх походження з України, та/або документальних позапланових перевірок нерезидентів (представництв нерезидентів).

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статею 42 статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Копію наказу № 964-п від 03.02.2026, письмове повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки № 98/15-32-24-04-14 від 03.02.2026 та лист із зазначеним переліком документів від 04.02.2026 № 1032/КПР/15-32-24-04- 06 направлено засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням про вручення 04.02.2026, номер відправлення R067093461298, згідно з вимогами пункту 42.2 статті 42 ПКУ на податкову адресу платника податків. Зазначену кореспонденцію вручено ОСОБА_1 особисто 17.02.2026.

При цьому, позивач не заперечує наявність правових підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, отже за обставин цієї справи суд не досліджує питання правомірності призначення та проведення перевірки.

Як зазначено в акті перевірки № 19382/15-32-24-04-15 від 01.05.2026, максимальний розмір доходів, на який нараховується єдиний внесок, становив у 2021 році 1 087 500,00 грн, у 2022 році 1 179 000,00 грн, у 2023 році 1 206 000,00 грн, у 2024 році 1 399 500,00 грн, у 2025 році за січень - березень 480 000,00 гривень.

Аналізом достовірності відображення у звітності сум доходу, на який нараховується єдиний внесок, встановлено:

Самостійно визначені суми, на які нараховується єдиний внесок, за даними звітів становлять: за 2020 рік - 5 000,00 грн, за 2021 рік - 72 500,00 грн, за 2022 рік - 13 000,00 грн, за 2025 рік - 46 734,00 гривень. За 2023 і 2024 роки такі показники за даними звітів відсутні.

За даними перевірки, з урахуванням максимального розміру доходів, на який нараховується єдиний внесок, сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок, становить: за 2020 рік - 5 000,00 грн, за 2021 рік - 116 067,00 грн, за 2022 рік - 207 763,00 грн, за 2023 рік - 1 206 000,00 грн, за 2024 рік - 1 399 500,00 грн, за 2025 рік 377 263,52 гривень.

В ході перевірки правильності нарахування єдиного внеску з сум чистого доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22 відсотків, встановлено невірне визначення суми оподатковуваного доходу, детальний опис якого наведено у пунктах 2.1.2 та 2.1.3 акта перевірки, та з урахуванням максимального розміру доходів, на який нараховується єдиний внесок, за результатами перевірки встановлено заниження суми доходу, на який нараховується єдиний внесок від підприємницької діяльності, всього на 3 174 359,52 грн, у тому числі за 2021 рік на 43 567,00 грн, за 2022 рік на 194 763,00 грн, за 2023 рік на 1 206 000,00 грн, за 2024 рік на 1 399 500,00 грн, за 2025 рік на 330 529,52 гривень.

Аналізом правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, самостійно визначеного ФОП, на який нараховується єдиний внесок:

Нарахований єдиний внесок з самостійно визначеної суми доходу у розмірі 22 відсотків за даними звітів становить: за 2020 рік - 1 100,00 грн, за 2021 рік - 15 950,00 грн, за 2022 рік - 2 860,00 грн, за 2025 рік - 10 281,48 гривень.

За даними перевірки: за 2020 рік - 1 100,00 грн, за 2021 рік - 25 534,74 грн, за 2022 рік - 45 707,86 грн, за 2023 рік - 265 320,00 грн, за 2024 рік - 307 890,00 грн, за 2025 рік - 82 997,97 гривень.

Перевіркою повноти та достовірності нарахування та сплати єдиного внеску, згідно акту перевірки ФОП ОСОБА_1 донараховано єдиний соціальний внесок від здійснення підприємницької діяльності за період перевірки всього на суму 698 359,09 грн, у тому числі за 2021 рік - 9 584,74 грн, за 2022 рік - 42 847,86 грн, за 2023 рік - 265 320,00 грн, за 2024 рік - 307 890,00 грн, за 2025 рік - 72 716,49 гривень.

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Частиною 1 статі 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується, для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону №2264-VI для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. (частина 3 статті 7 Закону №2264-VI)

Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок. (пункт 4 частини 1 статті 1 Закону №2264-VI)

Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов`язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача. (частина 4 статті 7 Закону №2264-VI)

Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. (частина 5 статті 8 Закону №2264-VI)

Обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. (частина 3 статті 9 Закону №2264-VI)

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону №2264-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до частин 4 статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску. (пункт 3 частини 11 статті 25 Закону №2264-VI)

Згідно пункту 9-21 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2264-VI тимчасово за порушення, вчинені у період з початку дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, до 1 серпня 2023 року, штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються.

Суд зазначає, що в акті перевірки № 19382/15-32-24-04-15 від 01.05.2026 визначено, що в ході перевірки правильності нарахування єдиного внеску з сум чистого доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22 відсотків, встановлено невірне визначення суми оподатковуваного доходу, детальний опис якого наведено у пунктах 2.1.2 та 2.1.3 акта перевірки, та з урахуванням максимального розміру доходів, на який нараховується єдиний внесок, за результатами перевірки встановлено заниження суми доходу, на який нараховується єдиний внесок від підприємницької діяльності, всього на 3 174 359,52 грн, у тому числі за 2021 рік на 43 567,00 грн, за 2022 рік на 194 763,00 грн, за 2023 рік на 1 206 000,00 грн, за 2024 рік на 1 399 500,00 грн, за 2025 рік на 330 529,52 гривень.

Згідно акта перевірки № 19382/15-32-24-04-15 від 01.05.2026 за результатами перевірки правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, податковим органом встановлено заниження позивачем суми такого доходу на 3781120,26 грн., та в подальшому винесено податкове повідомлення-рішення № 26535/15-32-24-04-20, яким визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб.

В той же час, правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення № 26535/15-32-24-04-20 не є предметом розгляду по даній справі, а тому посилання позивача на те, що відповідачем невірно здійснено розрахунок доходу, отриманого позивачкою у кожному конкретному календарному місяці, є безпідставними.

Проте, суд враховує, що 17.03.2022 набрав чинності Закон України від 05.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким зокрема розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» доповнено п. 9-19 наступного змісту:

«Тимчасово, з 01.03.2022 до припинення або скасування воєнного стану в Україні та протягом дванадцяти місяців після припинення або скасування воєнного стану, особи, зазначені у п. 4, 5 та 51 ч. 1 ст. 4 цього Закону, мають право не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок за себе. При цьому положення абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 7 цього Закону щодо таких періодів для таких осіб не застосовується.

При цьому такими особами розрахунок єдиного внеску у складі податкової декларації не заповнюється за період, в якому відповідно до абзацу першого цього пункту єдиний внесок не нараховувався, не обчислювався та не сплачувався.».

Аналізуючи обставини справи та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає, що законодавець вказаною нормою встановив, що всі підприємці мають право не нараховувати, не обчислювати і не сплачувати ЄСВ за себе з 01.03.2022 (тобто починаючи зі сплати за березень) і протягом усього часу до припинення/скасування воєнного стану в Україні, а також протягом 12 місяців після припинення/скасування воєнного стану. При цьому, вищезгадане послаблення не є відстрочкою від сплати ЄСВ фізичних осіб-підприємців за себе, а є саме звільненням від сплати.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що позивач як фізична особа-підприємець, яка обрала спрощену систему оподаткування, має право не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок за себе з 01.03.2022, однак даних обставин податковий орган не врахував, а тому безпідставно здійснив нарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2022-2024 роки в сумі 616 057,86 грн., у зв`язку з чим вимога Головного управління ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) №26538/15-32-24-04-20 від 22.05.2026 в цій частині є протиправною та підлягає скасуванню. В іншій частині донарахування єдиного внеску проведено контролюючим органом правомірно.

Щодо рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску слід зазначити наступне.

Відповідно до пунктів 9.21, 9.22 «Перехідних положень» Закону № 2464-VI тимчасово за порушення, вчинені у період з початку дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, до 1 серпня 2023 року, штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються, а платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за цей період підлягає списанню.

Як видно із розрахунку оспорюваного рішення, до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 10% від донарахованої суми за кожний повний або неповний звітний період, зокрема:

за 2021 рік - 4 792,37 грн, що становить граничні 50 відсотків донарахованої суми 9 584,74 грн;

за 2022 рік штрафні санкції не застосовуються відповідно до пункту 9-21 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464;

за 2023 рік - 106 128,00 грн, що становить 40 відсотків донарахованої суми 265 320,00 грн;

за 2024 рік - 92 367,00 грн, що становить 30 відсотків донарахованої суми 307 890,00 грн;

за 2025 рік - 14 543,30 грн, що становить 20 відсотків донарахованої суми 72 716,49 гривень.

Суд зазначає, що враховуючи наведену норму та встановлений судом факт наявності у позивача права не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок за себе у період 2022-2024 роки, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області №26536/15-32-24-04-20 від 22.05.2026 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині застосування штрафної санкції за 2023-2024 роки в розмірі 198 495,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтями 72-76 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням висновку суду про часткове задоволення позову, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 6516,42 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 9, 12, 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 255, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправними та скасування рішення та вимоги, задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) №26538/15-32-24-04-20 від 22.05.2026 року в частині нарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 616 057,86 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Одеській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску №26536/15-32-24-04-20 від 22.05.2026 року в частині застосування до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) штрафних санкцій у розмірі 198 495,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ ВП 44069166) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6516,42 грн. (шість тисяч п`ятсот шістнадцять гривень 42 копійки).

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.ст.295-297 КАС України.

Суддя Самойлюк Г.П.