Ухвала суду № 140958232, 26.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 640/10323/21

УХВАЛА

26 жовтня 2026 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузьменко Н.А.

суддів Хлімоненкової М.В.

Юхтенко Л.Р.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 від 18.09.2026 про перегляд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 у справі №640/10323/21 за виключними обставинами за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, П`ятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора України, Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебував адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, П`ятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора України, Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 10 березня 2021 року №288к про звільнення з посади прокурора і органів прокуратури прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_1 та рішення П`ятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора України від 18.12.2020 про неуспішне проходження атестації прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_1 , поновлення на роботі ОСОБА_1 з одночасною сплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, враховуючи підвищення заробітної плати за час вимушеного прогулу із 12 березня 2021 року на час прийняття рішення судом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 по справі №640/10323/21 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Офісу Генерального прокурора, П`ятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора України, Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 - без змін.

Ухвалою Верховного суду від 07.08.2026 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2026 року у справі № 640/10323/21.

18.09.2026 року від ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 у справі №640/10323/21 за нововиявленими та виключними обставинами.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2026 року залишено без руху заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 у справі №640/10323/21 за нововиявленими та виключними обставинами.

30.09.2026 року від ОСОБА_1 надійшла уточнена заява про перегляд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 у справі №640/10323/21 за виключними обставинами.

В даній заяві ОСОБА_1 просив переглянути судове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 за виключними обставинами та прийняти нове про задовлення позовних вимог.

Обґрунтовуючи свою заяву про перегляд за виключними обставинами позивач зазначає, що рішенням Конституційного Суду України № 11-р(II)2024 від 18.12.2024 визнано таким, що не відповідає Конституції України пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі Закон № 1697-VII) зі змінами, пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII зі змінами, визнаний неконституційним, втрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей досудового розслідування кримінальних правопорушень, пов`язаних із зникненням осіб безвісти за особливих обставин під час дії воєнного стану» № 4555-IX від 22.07.2025 (далі Закон № 4555-ІХ), який набув чинності 23.07.2025 внесено зміни у статтю 51 Закону України № 1697- VII. На думку позивача суд першої інстанції при прийнятті рішення від 02.09.2025 у справі та вирішення спору не застосував рішення Конституційного Суду України № 11-р(1) 2024 від 18.12.2024 та Закону № 4555-ІХ від 22.07.2025, який набув чинності 23.07.2025 та прийняв рішення всупереч їх приписам.

Ухвалою суду від 07 жовтня 2026 року відкрито провадження за виключними обставинами в адміністративній справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі № 640/10323/21.

Заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників процесу та призначено судове засідання на 26 жовтня 2026 року о 14:00 год. в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 14.

22 жовтня 2026 року від представника Дніпропетровської обласної прокуратури надійшов відзив на заяву, в якому зазначено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2026, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю. Рішення про відмову в позові має зобов`язально-негативний характер, не передбачає примусового чи добровільного виконання відповідачами, а відтак не підлягає виконанню у розумінні п.1 ч.5 ст.361 КАС України. Оскільки, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю, таке рішення є остаточним та не передбачає виконання. Також, Дніпропетровська обласна прокуратура наголошує на тому, що рішення Конституційного Суду України від 18.12.2024 №11-р(ІІ)/2024 та Закон України від 22.07.2025 №4555-ІХ набрали чинності задовго до ухвалення рішення Одеським окружним адміністративним судом від 02.09.2025 у справі №640/10323/21, а також до прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2026.

З матеріалів справи та доводів самого заявника вбачається, що питання щодо застосування вказаного рішення КСУ та норм Закону №4555- ІХ вже підіймалося позивачем у ході розгляду справи №640/10323/21. Інститут перегляду судових рішень за виключними обставинами не є інструментом для повторного розгляду справи по суті, переоцінки доказів чи перевірки законності судового рішення через призму доводів, які вже заявлялися стороною під час звичайного судового розгляду. Повторний розгляд того самого питання за тими ж самими підставами, які вже існували під час судового процесу та були предметом судового контролю, унеможливлює повторне звернення з цих же підстав та суперечить принципу правової визначеності. Таким чином, існує процесуальна перешкода для його перегляду за виключними обставинами, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 та залишення рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 у справі №640/10323/21 в силі. Під час розгляду справи першою та апеляційною інстанціями у 2021-2026 роках предметом судової оцінки була правомірність дій відповідача на момент видання наказу №288к від 10.03.2021 на підставі чинного на той момент законодавства. Посилання ОСОБА_1 на Закон від 22.07.2025 №4555-ІХ є штучною спробою запровадити нову правову підставу позову, яка не існувала на момент виникнення спору та ухвалення рішення суду від 02.09.2025. Представлення нових нормативних актів, ухвалених після вирішення справи, як виключних обставин є порушенням імперативних приписів ч.6 ст.361 КАС України. Як наголошено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, що належить до палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян, у постанові від 25.07.2019 у справі №804/3790/17, рішення Конституційного Суду України на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки такі виникли до прийняття зазначеного рішення Конституційного Суду України, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

22 жовтня 2026 року від представника Офісу Генерального прокурора надійшов відзив на заяву, в якому останній зазначає, що важливим елементом правової оцінки дій органу у цей період є неухильне дотримання приписів статті 58 Конституції України, відповідно до яких закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що принцип незворотності дії закону в часі є фундаментальною гарантією правової визначеності та стабільності суспільних відносин. Це означає, що правомірність кадрових рішень чи інших управлінських актів має оцінюватися виключно за тими правилами, які були чинними безпосередньо на момент їх вчинення, а не за правилами, що з`явилися чи набули юридичної сили згодом. Оскільки, рішення Конституційного Суду України № 11-р(II)/2024 встановило відтермінування втрати чинності нормою на шість місяців, пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» зберігав свою чинність і легітимність для правозастосувача протягом усього цього періоду. Відповідно до конституційного принципу незворотності дії в часі, остаточне скасування цієї норми після спливу шестимісячного строку не може автоматично анулювати чи визнати протиправними ті правові наслідки та рішення, які були остаточно сформовані та реалізовані під час її легальної дії. Зворотна дія акта Конституційного Суду України в цьому випадку відсутня, адже суд самостійно визначив часові межі зміни правового регулювання, не пов`язуючи їх із минулим часом. Спірні правовідносини щодо звільнення позивача виникли та повністю завершилися виданням наказу від 10.03.2021 №288к, коли оскаржувані норми були чинними та підлягали обов`язковому застосуванню. Зі змісту пункту 19 Закону № 113-IX вбачається, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом обіймають посади в Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII за умови настання однієї з таких підстав: 1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію; 2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури; 3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію; 4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 неуспішно пройшов атестацію, наказом виконувача обов`язків керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 10.03.2021 № 288к його звільнено з посади прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру». Надаючи оцінку спірним правовідносинам, варто також врахувати позицію Конституційного Суду України, який у своєму рішенні від 07.07.2004 у справі № 1-14/2004 зазначив, що конституційний принцип рівності не виключає можливості законодавця при регулюванні трудових відносин встановлювати певні відмінності у правовому статусі осіб, які належать до різних за родом і умовами діяльності категорій, у тому числі вводити особливі правила, що стосуються підстав і умов заміщення окремих посад, якщо цього потребує характер професійної діяльності (абзац 4 пп. 4.1 п. 4 мотивувальної частини). Доцільно повторно зазначити про наявність легітимної мети прийняття Верховною Радою України Закону № 113-ІХ, а саме: суспільного інтересу у реформуванні системи органів прокуратури в частині забезпечення функціонування професійної прокуратури з високими стандартами професійної компетенції прокурорів, що повністю відповідає європейським стандартам та найкращим практикам.

26.10.2026 року від ОСОБА_1 надійшли клопотання, прийняті до розгляду та які враховані при розгляді заяві, в яких він просить суд до спiрних правовiдносин у справi №640/10323/21 врахувати висновки викладені в постановi Верховного Суду вiд 13 квiтня 2023 року у справi 640/2089/20.

Положеннями частин 1, 2 ст.368 КАС України передбачено, що заява про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами розглядається у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами. Справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Згідно з частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на приписи ч. 9 ст. 205 та ч. 2 ст. 368 КАС України, враховуючи що заявник та відповідачі були повідомлені своєчасно та належним чином, колегія суддів вважає, що заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами у справі має бути розглянута в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

За частиною шостою статті 361 КАС України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Відповідно до частини першої статті 365 КАС України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених пунктом 1 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.

Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення (частина друга статті 365 КАС України).

Колегія суддів зважила на те, що питання про перегляд за виключними обставинами судових рішень, які набрали законної сили, у зв`язку із встановленою Конституційним Судом України неконституційністю (конституційністю) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, уже було предметом розгляду Верховного Суду. Зокрема об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду розглядала це питання в аспекті того, які судові рішення можуть переглядатися за виключними обставинами з вказаної нормативної підстави.

У постанові від 19.02.2021 у справі № 808/1628/18 об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у цьому зв`язку висловила позицію, згідно з якою судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог не передбачає можливості його примусового виконання й тому не може вважатися "не виконаним" у розумінні пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, а значить не може переглядатися за виключними обставинами з указаної нормативної підстави. У тій самій постанові значиться також, що рішення Конституційного Суду України не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, адже на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішення суду першої інстанції положення вказаної норми були чинними та підлягали застосуванню.

Аналогічну позицію щодо застосування приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду підтримала в ухвалі від 21.12.2022 у справі №140/2217/19 та в ухвалі від 22.12.2022 у справі № 805/1312/16-а.

Такий самий підхід Верховний Суд застосував і під час розгляду заяви про перегляд за виключними обставинами судового рішення у справі № 600/1450/20-а (ухвала від 13.04.2023), у справі № 140/11713/20 (ухвала від 27.04.2023), у справі № 240/35883/21 (ухвала від 27.04.2023), у справі № 200/5229/20-а (ухвала від 27.04.2023), у справі №420/1255/21 (ухвала від 03.05.2023), у справі № 160/6238/20 (ухвала від 03.05.2023), у справі № 420/1319/21 (ухвала від 04.05.2023), у справі № 420/4572/20 (ухвала від 03.05.2023), у справі № 380/21729/21 (ухвала від 09.05.2023), у справі № 580/2313/20 (ухвала від 10.05.2023), у справі № 620/4397/20 (ухвала від 11.05.2023).

Крім того, дещо схожий підхід до перегляду судових рішень за виключними обставинами з мотивів встановленої Конституційним Судом України неконституційності (конституційності) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, раніше висловила також Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 4819/49/19. З уваги на текстуальний виклад пункту 1 частини першої статті 459 Кримінального процесуального кодексу України (в якому немає застереження "якщо рішення суду ще не виконане") - на підставі якого у справі № 4819/49/19 і розглядалося питання про можливість перегляду остаточного судового рішення за виключними обставинами - цій постанові акцентується на тому, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням.

Тож дотримуючись окресленої правової позиції щодо перегляду судових рішень, які набрали законної сили, з підстави, визначеної пунктом 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, колегія суддів у цій справі виходить з того, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 по справі №640/10323/21, щодо перегляду якої за виключними обставинами звернувся ОСОБА_1 , є судовим рішенням, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, відповідно це судове рішення не підлягає примусову виконанню, тому - у значенні пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України - не може переглядатися за виключними обставинами.

З наведених мотивів варто додати також, що пункт 6 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 01.03.2023 № 1-р(ІІ)/2023 і має значення для вирішення наступних справ та не може бути підставою для перегляду (зміни) правової позиції суду у спорі, щодо якого постановлене остаточне судове рішення.

Оскільки рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2025, залишеним без змін постановою апеляційного суду від 14.01.2026, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю, таке рішення є остаточним та не передбачає виконання.

Рішення Конституційного Суду України від 18.12.2024 №11-р(ІІ)/2024 та Закон України від 22.07.2025 №4555-ІХ набрали чинності задовго до ухвалення рішення Одеським окружним адміністративним судом від 02.09.2025 у справі №640/10323/21, а також до прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2026. З матеріалів справи вбачається, що питання щодо застосування вказаного Рішення КСУ та норм Закону №4555ІХ вже підіймалося позивачем у ході розгляду справи №640/10323/21 по суті.

Крім того, суд зазначає, що виключні обставини мають бути новими обставинами, які об`єктивно не існували або не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи. Натомість обставини, які існували на момент вирішення справи і на які сторона посилалася під час судового розгляду, не можуть повторно ставитися під сумнів у порядку перегляду судового рішення за виключними обставинами.

Перегляд судових рішень за виключними обставинами не є підставою для повторного розгляду справи по суті, переоцінки доказів чи перевірки законності судового рішення. Повторний розгляд того самого питання за тими ж самими підставами, які вже існували під час судового процесу, унеможливлює повторне звернення з цих же підстав.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

Положеннями частин 1, 2 ст.369 КАС України передбачено, що у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. Судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими або виключними обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції.

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні заяви позивача про перегляд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 у справі №640/10323/21 за виключними обставинами слід відмовити, а рішення залишити в силі.

Керуючись ст. 361, 362, 363, 364, 365, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 у справі №640/10323/21 за виключними обставинами.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 по справі №640/10323/21 - залишити в силі.

Ухвала суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Головуючий суддя Н.А. Кузьменко

Суддя М.В. Хлімоненкова

Суддя Л.Р. Юхтенко