Рішення № 140958119, 27.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6658/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України, Територіального управління БЕБ в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Бюро економічної безпеки України (далі - відповідач-1), в якій просить:

- визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України щодо визначення та виплати сум грошового забезпечення ОСОБА_1 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 році у розмірі 3028 грн., у 2025 році у розмірі 3028 грн., у 2026 році у розмірі 3328 грн.;

- зобов`язати Бюро економічної безпеки України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення у 2024 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" у розмірі 3028 грн.; у 2025 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" у розмірі 3028 грн.; у 2026 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" у розмірі 3328 грн., з рахуванням проведених виплат;

- визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України щодо визначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2026 році у розмірі 3328 грн.;

- зобов`язати Бюро економічної безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" у розмірі 3328 грн., з урахуванням проведених виплат;

- зобов`язати Бюро економічної безпеки України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області оновлений грошовий атестат для призначення пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням грошового забезпечення, перерахованого із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" у розмірі 3328 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 03.07.2024 р. по 07.01.2026 р. проходив службу у Бюро економічної безпеки України. У вказаний період відповідач протиправно розраховував грошове забезпечення виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів в сумі 2102,00 грн. На думку позивача, грошове забезпечення мало виплачуватись з урахуванням ч.3 ст.31 Закону України "Про Бюро економічної безпеки України" та п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 р. № 1068 "Деякі питання організації діяльності Бюро економічної безпеки України" - шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт посадового окладу. Неправильний розрахунок грошового забезпечення призвів також до виплати у меншому розмірі одноразової грошової допомоги, розрахунковою величиною для якої є посадовий оклад. Крім того, внаслідок неправильного розрахунку грошового забезпечення відповідач повинен направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області грошовий атестат із визначенням грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік".

Ухвалою від 13.03.2026 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

31.03.2016 р. від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на необґрунтованість позовних вимог до Бюро економічної безпеки України за період з 03.07.2024 р. по 25.03.2025 р., так як позивач у цей період проходив службу в Територіальному управлінні БЕБ в Одеській області, яке є окремою юридичною особою. Також зазначає, що служба в Бюро економічної безпеки України є державною службою особливого характеру, яка врегульована спеціальним законодавством, для визначення посадових окладів працівників БЕБ застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 грн., як це передбачено ст.7 Законами України про Державний бюджет України на 2024, 2025, 2026 роки. Штатний розпис Бюро економічної безпеки України на 2025 рік, з деталізованою розшифровкою посадових окладів та порядку їх формування, погоджено Міністерством фінансів України. Погодження штатних розписів БЕБ здійснюється в межах реалізації контрольних та бюджетно-розпорядчих повноважень Міністерства фінансів України і спрямоване не лише на перевірку відповідності структури видатків, фонду грошового забезпечення та розмірів посадових окладів вимогам бюджетного законодавства, а й на забезпечення правильності та обґрунтованості розподілу бюджетних коштів у межах затверджених бюджетних призначень. Таким чином, визначення бази для нарахування грошового забезпечення не належить до дискреційних повноважень самого Бюро економічної безпеки України, а здійснюється виключно в межах і спосіб, передбачені чинним законодавством, на підставі погоджених штатів. З посиланням на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 р. у справі № 240/9028/24, зауважує, що законами про Державний бюджет України не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення посадового окладу, які мають спеціальні звання БЕБ, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів. Тому дії Бюро економічної безпеки України щодо визначення та виплати сум грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги здійснювались правомірно, у межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства. Доводи позивача щодо застосування для обчислення посадового окладу прожиткового мінімуму у розмірах 3028 грн. та 3328 грн. спростовуються правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у справі № 240/9028/24. Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. у справі № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 р. у справі № 10-рп/2008 стосуються сфери соціального захисту та неприпустимості звуження соціально-економічних прав громадян шляхом зупинення дії законів, недопустимості внесення законом про Державний бюджет України змін до інших законів або встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, що є предметом спеціального (судового) законодавства. Водночас, Суд не розглядав питання формування посадових окладів працівників державних органів чи застосування прожиткового мінімуму як розрахункової величини, а тому вказані рішення ухвалені за інших правовідносин і не містять правових висновків, які б могли бути застосовані до спірних правовідносин щодо грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України. Твердження позивача щодо необхідності видачі нового грошового атестату є безпідставними, оскільки ні Інструкцією № 220, ні Порядком № 3-1, ні Законом України про пенсійне забезпечення не передбачають повторного оформлення грошового атестату.

Ухвалою від 06.06.2026 р. залучено до участі у розгляді справи в якості співвідповідача Територіальне управління БЕБ в Одеській області (далі - відповідач-2).

17.06.2026 р. від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що ст.7 Законів України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", "Про Державний бюджет України на 2025 рік", "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 грн. Служба в Бюро економічної безпеки України врегульована спеціальним законодавством, а тому ст.7 Закону про Державний бюджет України поширює застосування прожиткового мінімуму 2102 грн. для визначення посадових окладів усіх державних органів спеціальної юрисдикції, зокрема й БЕБ. Фіксований прожитковий мінімум є базовим розрахунковим показником, закріпленим у підзаконних актах, які визначають порядок оплати праці працівників державних органів, зокрема й тих, оплата праці яких регулюється спеціальними законами. Закон України "Про Бюро економічної безпеки України" визначає основи діяльності та структури БЕБ, проте порядок нарахування посадових окладів передбачений іншими нормативними актами, що забезпечує використання фіксованого мінімуму. Законодавець передбачив використання фіксованого показника (2102 грн.) як стабільної бази для розрахунку, що особливо важливо в умовах правового статусу працівників БЕБ. Аргументи позивача про застосування іншого прожиткового мінімуму базуються на буквальному тлумаченні норм Закону про Державний бюджет України, який має загальний характер і не враховує спеціальних норм, передбачених для працівників БЕБ. Фіксований мінімум, навпаки, забезпечує уніфікований підхід до розрахунку оплати праці всіх категорій працівників державних органів. Використання фіксованого прожиткового мінімуму відповідає принципу раціонального використання бюджетних коштів. Застосування загального прожиткового мінімуму призвело б до значного збільшення бюджетних витрат, що є небажаним в умовах воєнного стану та необхідності збереження фінансової стабільності. Отже, застосування фіксованого прожиткового мінімуму в розмірі 2102 грн. для розрахунку посадових окладів БЕБ є правомірним, обґрунтованим та відповідає принципам спеціального регулювання, юридичної визначеності та ефективного використання бюджетних коштів. Введення законодавством про державний бюджет спеціальної категорії прожиткового мінімуму для працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальним законодавством, а також працівників податкових і митних органів, а саме «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів інших державних органів, оплата яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів з 1 січня відповідного року», тягне за собою обов`язок відповідача застосовувати дану норму. Про правомірність таких тверджень свідчить і постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 р. у справі № 240/9028/24. Зауважує, що штатні розписи відповідача на 2024 та 2025 роки затверджені В.о. директора БЕБ України 16.01.2024 р. та 29.01.2025 р. і введені в дію наказами Територіального управління БЕБ в Одеській області від 31.01.2024 р. № 3 та від 29.01.2025 р. № 9. Наведене свідчить про те, що визначення посадових окладів працівників БЕБ та формування фонду грошового забезпечення здійснюється у суворій відповідності до вимог бюджетного законодавства та під контролем БЕБ України.

22.06.2026 р. від відповідача-2 надійшли додаткові пояснення, в яких наполягає на ревалентності висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 240/9028/24 до спірних правовідносин та необхідності застосування прожиткового мінімуму для визначення посадових окладів саме 2102 грн.

Ухвалами від 26.10.2026 р. відмовлено в задоволенні клопотань відповідачів про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, клопотань відповідача-2 про зупинення провадження у справі та залишення позовної заяви без розгляду.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах Бюро економічної безпеки України з 03.07.2024 р. по 07.01.2026 р., а саме: з 03.07.2024 р. по 25.03.2025 р. - на посаді старшого детектива Територіального управління БЕБ в Одеській області, що підтверджується наказом ТУ БЕБ від 29.06.2024 р. № 36к/ДСК; з 26.03.2025 р. по 07.01.2026 р. - на посаді детектива Департаменту детективів із стратегічного захисту економіки Бюро економічної безпеки України, що підтверджується наказом БЕБ від 25.03.2025 р. № 66-к/ДСК-ДП.

Згідно витягу з наказу Директора Бюро економічної безпеки України від 07.01.2026 р. № 5-к/ДСК-ДП ОСОБА_1 звільнено із служби в Бюро економічної безпеки України 07 січня 2026 року на підставі підпункту 7 пункту 72 Положення (за власним бажанням).

Вважаючи протиправними дії відповідача-1 щодо розрахунку грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

Правові засади організації та діяльності Бюро економічної безпеки України, статус працівників Бюро, а також порядок проходження служби визначає Закон України "Про Бюро економічної безпеки України" від 28.01.2021 р. № 1150-ІХ (далі - Закон № 1150-ІХ).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1 Закону № 1150-ІХ Бюро економічної безпеки України - це центральний орган виконавчої влади, на який покладаються завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави.

Відповідно до покладених завдань Бюро економічної безпеки України виконує правоохоронну, аналітичну, економічну, інформаційну та інші функції.

Частина 1 статі 14 Закону № 1150-ІХ визначає, що Бюро економічної безпеки України є юридичною особою публічного права та здійснює свої повноваження через центральний апарат і територіальні управління.

Стаття 19 Закону № 1150-ІХ встановлює, що до працівників Бюро економічної безпеки України належать особи, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір з Бюро економічної безпеки України.

В свою чергу, за приписами ст.31 Закону № 1150-ІХ заробітна плата працівників Бюро економічної безпеки України повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання ними службових обов`язків з урахуванням характеру, інтенсивності та небезпечності роботи, забезпечувати добір і закріплення у штаті Бюро економічної безпеки України кваліфікованих кадрів, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби, інтенсивності та умов служби, кваліфікації.

Особливі умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України. Посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Відповідно до ч.3 ст.31 Закону № 1150-ІХ Кабінетом Міністрів України поставною від 06.10.2021 р. № 1068 затверджено Умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки (далі - Умови № 1068).

Згідно з пунктом 2 Умов № 1068 посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт посадового окладу.

Отже, розмір посадового окладу, осіб, які мають спеціальні звання БЕБ визначається спеціальним законодавством, а саме: ч.3 ст.31 Закону № 1150-ІХ та пункт 2 Умов № 1068.

З огляду на викладене, спеціальним законом, який врегульовує діяльність БЕБ України та його територіальних підрозділів встановлено, що посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У даному випадку має місце колізія загальних та спеціальних норм, що врегульовують спірні правовідносини.

При наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 25.05.2022 р. у справі № 120/1196/19-а.

У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постановах від 29.01.2019 р. у справі № 807/257/14 та від 25.05.2022 р. у справі №120/1 196/19-а.

Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (пункт 69 рішення у справі "Ніколова проти Болгарії", заява № 7888/03, пункт 15 рішення у справі "Баранкевич проти Росії", заява № 10519/03).

Відтак, розмір посадового окладу особи, яка має спеціальне звання БЕБ напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України "Про прожитковий мінімуму" від 15.07.1999 р. № 966-ХІV (далі - Закон № 966-XIV).

Положеннями ст.1 Закону № 966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Також у цій статті Закону визначено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Зі змісту вказаної норми Закону № 966-XIV вбачається закріплення вичерпного переліку основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Положеннями ст.4 Закону № 966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Отже, Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу працівників державних органів. Водночас працівники державних органів Законом № 966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість ст.7 Законів України про Державний бюджет України на 2024, 2025 та 2026 роки разом із установленням прожиткового мінімуму на 01.01.2024 р., на 01.01.2025 р. та на 01.01.2026 р. у розмірі 3028,00 грн. та 3328 грн., був введений новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, розмір якого становить 2102,00 грн.

Слід зазначити, що зміни до Закону № 1150-ІХ в частині, яка регламентує розмір посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання у спірному періоді, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися.

Законом № 1150-ІХ закріплено, що для визначення розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про Бюро економічної безпеки України", а тому зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання (працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами) відсутні законні підстави.

Водночас, приписи Законів України про Державний бюджет України на 2024, на 2025 та на 2026 роки по суті змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальне звання БЕБ, що порушує гарантії незалежності вказаної категорії працівників БЕБ, одна з яких передбачена ч.1 ст.5 Закону № 1150-ІХ.

Закони України про Державний бюджет України на 2024 рік, на 2025 рік та на 2026 рік не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Аналогічні правові висновки у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постановах від 10.11.2021 р. у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 р. у справі № 360/503/21, від 02.06.2023 р. у справі № 400/4904/21, від 13.07.2023 р. у справі № 280/1233/22, від 24.07.023 р. у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 р. у справі № 120/2006/22-а, від 26.07.2023 р. у справі № 240/2978/22, від 27.07.2023 р. у справі № 240/3795/22.

Отже, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що грошове забезпечення позивача за період з 03.07.2024 р. по 07.01.2026 р. мало б обчислюватися з урахуванням положень абз.4 ч.1 ст.7 Законів України про Державний бюджет на 2024, 2025 та 2026 роки, якими було визначено величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2024 р. та з 01.01.2025 р. у розмірі 3028 грн., з 01.01.2026 р. у розмірі 3328 грн.

Посилання відповідачів у відзивах на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24.04.2025 р. у справі № 240/9028/24, суд відхиляє, оскільки зазначені висновки стосуються правового регулювання розміру суддівської винагороди, визначеної Законом України "Про судоустрій і статус суддів", та не регулюють спірні правовідносини, пов`язані з нарахуванням і виплатою грошового забезпечення позивачу. Сформовані висновки у справі щодо суддівської винагороди не можуть бути механічно перенесені на спір щодо грошового забезпечення особи зі спеціальним званням БЕБ без урахування спеціального регулювання, установленого ст.31 Закону № 1150-ІХ та Умовами № 1068.

При цьому саме у відносинах щодо працівників БЕБ існує спеціальна законодавча норма, яка безпосередньо визначає мінімальний розмір посадового окладу через кількість прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на 1 січня календарного року.

Відтак, правові висновки, наведені у згаданій вище постанові Великої Палати Верховного Суду, не є релевантними до правовідносин у даній справі, тому не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Щодо посилань відповідачів на правове регулювання бюджетними законами суд зазначає наступне.

Закони про Державний бюджет України на відповідні роки не вносили змін до ч.3 ст.31 Закону № 1150-ІХ та не зупиняли дію положення цієї норми щодо визначення мінімального посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання БЕБ.

При цьому Конституція України не встановлює пріоритету закону про Державний бюджет України над іншими законами України.

У разі існування різних правил правового регулювання спірних правовідносин суд повинен виходити не лише з часу прийняття відповідних нормативних актів, але й із предмета їх правового регулювання.

У цій справі ч.3 ст.31 Закону № 1150-ІХ безпосередньо регламентує порядок визначення посадового окладу конкретної категорії осіб - осіб зі спеціальними званнями БЕБ, а отже є спеціальною нормою щодо спірних правовідносин.

Саме тому загальне положення бюджетного закону щодо працівників інших державних органів не може застосовуватися таким чином, щоб фактично змінити спеціально встановлений Законом № 1150-ІХ механізм визначення грошового забезпечення осіб зі спеціальними званнями БЕБ.

Як вже зазначалося судом, запровадження законодавцем у Законах України про Державний бюджет України на 2024, 2025 та 2026 роки нової грошової величини "прожиткового мінімуму для працездатних осіб для визначення посадових окладів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (у тому числі податкових та митних органів)" у розмірі 2102 грн. без внесення відповідних змін до спеціальних законів, якими передбачено визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного календарного року, не узгоджується з правовою природою законів про Державний бюджет України. Такі закони мають на меті врегулювання доходів і видатків держави на відповідний бюджетний період і не можуть змінювати або підміняти правове регулювання, встановлене іншими законами, що неодноразово наголошувалося у рішеннях Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008. При цьому зазначена розрахункова величина у розмірі 2102 грн. не передбачена і Законом № 966-XIV.

Принцип правової визначеності, як складова верховенства права, передбачає чіткість, передбачуваність і стабільність правового регулювання, що унеможливлює довільне застосування норм права та дозволяє особі передбачити правові наслідки своїх дій. Застосування розрахункової величини, яка відсутня у спеціальному законі та не передбачена базовим законом, не може вважатися таким, що відповідає вимогам правової визначеності та принципам спеціального правового регулювання.

Суд не бере до уваги доводи відповідачів про визначення посадового окладу штатним розписом, оскільки штатний розпис є організаційно-розпорядчим документом та не може змінювати встановлені законом умови і мінімальні гарантії грошового забезпечення особи. Визначення у штатному розписі конкретного розміру посадового окладу не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку забезпечити відповідність такого розміру вимогам ч.3 ст.31 Закону № 1150-ІХ та прийнятим на її виконання Умовам № 1068.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України адміністративні суди під час розгляду справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень перевіряють, зокрема, чи вчинені вони у спосіб, визначений законом, з належним обґрунтуванням та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Перевіряючи правомірність дій відповідачів щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 03.07.2024 р. по 07.01.2026 р. без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абз.4 ч.1 ст.7 Законів України про Державний бюджет України на 2024, 2025 та 2026 роки, суд дійшов висновку, що відповідачі діяли не у спосіб, визначений Конституцією та законами України, без належного обґрунтування та без урахування усіх істотних обставин справи.

Отже, судом встановлено, що внаслідок протиправних дій відповідачів щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за вказаний період без застосуванням передбаченого законом прожиткового мінімуму, порушено права та законні інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання таких дій протиправними відповідно до ст.ст.9, 245 КАС України.

При цьому, суд враховує, що ОСОБА_1 проходив службу з 03.07.2024 р. по 25.03.2025 р. у Територіальному управлінні БЕБ в Одеській області, а з 26.03.2025 р. по 07.01.2026 р. - у Бюро економічної безпеки України, у зв`язку з чим, враховуючи вимоги ч.2 ст.9 КАС України, належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дій Територіального управління БЕБ в Одеській області за період з 03.07.2024 р. по 25.03.2025 р., а Бюро економічної безпеки України за період з 26.03.2025 р. по 07.01.2026 р. щодо визначення та виплати позивачу грошового забезпечення без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 р. у розмірі 3028 грн., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 р. у розмірі 3028 грн., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" станом на 01.01.2026 р. у розмірі 3328 грн., та зобов`язання Територіальне управління БЕБ в Одеській області за період з 03.07.2024 р. по 25.03.2025 р., а Бюро економічної безпеки України за період з 26.03.2025 р. по 07.01.2026 р. здійснити перерахунок та виплату позивачу виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 р у розмірі 3028 грн., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 р. у розмірі 3028 грн., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" станом на 01.01.2026 р. у розмірі 3328 грн., з рахуванням проведених виплат.

Отже, в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2026 р. у справі № 320/6018/26, від 20.10.2026 р. у справі № 320/62814/24, від 19.10.2026 р. у справі № 320/5377/25, від 16.09.2026 р. у справі № 320/46908/25, Другого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2026 р. у справі № 440/3590/26, від 28.05.2025 р. у справі № 440/14175/24, Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2026 р. у справі № 380/21910/25, від 21.10.2026 р. у справі № 260/8951/25, від 14.10.2026 р. у справі № 380/1327/26, Третього апеляційного адміністративного суду від 21.09.2026 р. у справі № 280/315/26, від 15.09.2026 р. у справі № 280/1639/26, від 18.08.2026 р. у справі № 280/1011/26.

Щодо позовних вимог в частині виплатити позивачу одноразової грошової допомоги виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абз.4 ч.1 ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" у розмірі 3328 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до витягу з наказу БЕБ України від 07.01.2026 р. № 5-к/ДСК-ДП "Про звільнення ОСОБА_2 " позивача звільнено зі служби в БЕБ України з 07.01.2026 р. за власним бажанням.

Згідно з вказаним наказом, відповідно до статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб" від 17.07.1992 № 393, наказано виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Вислуга років для виплати одноразової грошової допомоги становить 01 рік.

За приписами ч.2 ст.9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до абзацу 4 пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб" від 17.07.1992 № 393 поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державного бюро розслідувань, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро, особам із спеціальними званнями Бюро економічної безпеки: які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

З огляду на наведені норми законодавства, слід дійти висновку про те, що одноразова грошова допомога при звільненні виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення, на яке особа рядового і начальницького складу має право на день звільнення та розраховується станом на момент звільнення за останньою посадою, яку вона займала.

У даній справі судом встановлено порушення прав позивача на належний розмір грошового забезпечення, зокрема, Бюро економічної безпеки України за період з 26.03.2025 р. по 07.01.2026 р. за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року.

Враховуючи, що одноразова грошова допомога обраховується з грошового забезпечення, позивач має право на перерахунок отриманої одноразової грошової допомоги, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абз.4 ч.1 ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" у розмірі 3328 грн.

Тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Беручи до уваги встановлену протиправність застосування величини 2102 грн. при визначенні посадового окладу та грошового забезпечення позивача, також обґрунтованими є вимоги позивача щодо необхідності видачі грошового атестату для призначення пенсії, складеного виходячи з належного розміру грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3328 грн.

Формування грошового атестату на підставі неправильно визначеного розміру посадового окладу призводить до перенесення допущеного при обчисленні грошового забезпечення порушення на подальші правовідносини щодо пенсійного забезпечення особи, а тому належне поновлення порушеного права передбачає також його коригування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2026 р. у справі № 320/46908/25, Другого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2025 р. у справі № 440/14175/24.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи позивача та відповідача отримали достатню оцінку.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3194,88 грн. грн.

В той же час позивач згідно ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, а тому для повернення помилково сплаченого судового збору позивачу необхідно звернутися до суду з відповідною заявою.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 262 КАС України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Бюро економічної безпеки України (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, буд.31, код ЄДРПОУ 44168316), Територіального управління БЕБ в Одеській області (65007, м.Одеса, вул.Мечникова, буд.102, код ЄДРПОУ 44765955) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Територіального управління БЕБ в Одеській області (65007, м.Одеса, вул.Мечникова, 102, код ЄДРПОУ 44765955) щодо визначення та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) грошового забезпечення з період з 03.07.2024 р. по 25.03.2025 р. без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 р. у розмірі 3028 грн., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 р. у розмірі 3028 грн.

Зобов`язати Територіальне управління БЕБ в Одеській області (65007, м.Одеса, вул.Мечникова, 102, код ЄДРПОУ 44765955) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) грошового забезпечення за період з 03.07.2024 р. по 25.03.2025 р. виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 р. у розмірі 3028 грн., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 р. у розмірі 3028 грн., з рахуванням проведених виплат.

Визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, буд.31, код ЄДРПОУ 44168316) щодо визначення та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) грошового забезпечення за період з 26.03.2025 р. по 07.01.2026 р. без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 р. у розмірі 3028 грн., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" станом на 01.01.2026 р. у розмірі 3328 грн.

Зобов`язати Бюро економічної безпеки України (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, буд.31, код ЄДРПОУ 44168316) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) грошового забезпечення за період з 26.03.2025 р. по 07.01.2026 р. виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 р. у розмірі 3028 грн., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" станом на 01.01.2026 р. у розмірі 3328 грн., з рахуванням проведених виплат.

Визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, буд.31, код ЄДРПОУ 44168316) щодо визначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" станом на 01.01.2026 р. у розмірі 3328 грн.

Зобов`язати Бюро економічної безпеки України (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, буд.31, код ЄДРПОУ 44168316) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" станом на 01.01.2026 р. у розмірі 3328 грн., з урахуванням проведених виплат.

Зобов`язати Бюро економічної безпеки України (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, буд.31, код ЄДРПОУ 44168316) підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області оновлений грошовий атестат для призначення пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ), з урахуванням грошового забезпечення, перерахованого із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" станом на 01.01.2026 р. у розмірі 3328 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко