Рішення № 140957841, 26.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/19746/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до Громадської організації "Місцева ініціатива", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Служби безпеки України про заборону (примусовий розпуск) громадської організації,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до Громадської організації "Місцева ініціатива", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Служби безпеки України, в якій позивач просить суд:

- заборонити (примусово розпустити) громадську організацію "Місцева ініціатива";

- спрямувати майно, кошти та інші активи громадської організації "Місцева ініціатива" до державного бюджету.

Ухвалою суду від 06.07.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань громадська організація "Місцева ініціатива" зареєстрована 23 квітня 2013 року як юридична особа. Ідентифікаційний код юридичної особи Відповідача: 38698111. Місцезнаходження юридичної особи Відповідача: 73008, Херсонська область, м. Херсон, вул. І. Кулика, буд. 129, кв. 48. Керівник: ОСОБА_1 . На момент звернення до суду ГО "Місцева ініціатива" у стані припинення не перебуває. До Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 23.06.2026 за вх. №13559/04.4-04 надійшов лист Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України від 22.06.2026 №91537/69549-8-26/19.2.1 щодо направлення для розгляду листа Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 16.04.2026 №5/1-730 щодо заборони діяльності громадської організації "Місцева ініціатива" та ініціювання процедури заборони діяльності вказаного об`єднання шляхом його примусового розпуску у судовому порядку. Так, за даними Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України наявна інформація щодо протиправної діяльності керівника громадської організації "Місцева ініціатива", спрямованої на дестабілізацію суспільно-політичної ситуації в державі, поширення антиукраїнської пропаганди, порушення суверенітету та територіальної цілісності України, які створюють реальні загрози національним інтересам та безпеці нашої держави. Крім того, за вироком Хаджибейського районного суду м. Одеси від 18.10.2023 ОСОБА_1 визнано винним за вчинення державної зради в умовах воєнного стану (частина 1, 2 статті 111 КК України) та колабораційної діяльності (частина 5 статті 111-1 КК Укаїни); вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 25.03.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 111-2 (пособництво державі-агресору), частиною 1 статті 110 (умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій) та частиною 3 статті 436-2 (виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, глорифікація її учасників, вчиненні повторно) КК України.

Позивач зазначає, що інформація надана Департаментом захисту національної державності Служби безпеки України від 16.04.2026 №5/1-730, свідчить про наявність підстав для заборони громадської організації "Місцева ініціатива" відповідно до норм статті 28 Закону України "Про громадські об`єднання", оскільки керівник вищевказаної громадської організації засуджений за вчинення кримінального правопорушення поти основ національної безпеки країни, передбаченого статтею 111-1 Кримінального кодексу України. Крім того, відповідно до частини 3 статті 28 Закону України "Про громадські об`єднання" у разі прийняття рішення про заборону громадського об`єднання майно, кошти та інші активи громадського об`єднання за рішенням суду спрямовуються до державного бюджету.

18.07.2026 до Одеського окружного адміністративного суду надійшли пояснення третьої особи, в яких Служба безпеки України зазначає, що громадське об`єднання може бути заборонено судом за позовом уповноваженого органу з питань реєстрації у разі виявлення ознак порушення громадським об`єднанням вимог статей 36, 37 Конституції України, статті 4 цього Закону, а також у разі засудження його уповноважених осіб за вчинення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, передбаченого статтею 111-1 Кримінального кодексу України. Зокрема, відповідно до статті 36 Конституції громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей. Стаття 37 Конституції передбачає, що утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення, забороняються. СБУ вважає, що за даних умов в забороні діяльності громадського об`єднання відповідача існує об`єктивна соціальна потреба з метою захисту демократичного суспільства та прав і свобод громадян. Вказане обмеження націлене на забезпечення більшої стабільності країни, зокрема, в умовах ведення воєнних дій та інформаційно-психологічних операцій з боку держави-агресора, а тому вказаний захід є виправданим.

Третя особа зазначає, що в ГО «Місцева ініціатива» вбачаються ознаки порушень норм діючого законодавства України. Керівник та члени зазначеного об`єднання з метою посилення проросійських настроїв серед населення України проводять активну антиукраїнську інформаційно-пропагандистську діяльність шляхом поширення певних стереотипів щодо взаємовідносин між Україною і росією, підтримують терористичну діяльність та контакти з урядом та збройними силами рф.

Відповідача повідомлено про розгляд справи судом шляхом розміщення 06.07.2026 на сайті "Судова влада" відповідного оголошення.

Суд зазначає, що відповідачем до суду не подано відзиву на адміністративний позов.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Громадська організація "Місцева ініціатива" зареєстрована 23.04.2013.

Найменування юридичної особи: Громадська організація "Місцева ініціатива".

Ідентифікаційний код юридичної особи Відповідача: 38698111.

Місцезнаходження юридичної особи Відповідача: Україна, 73000, Херсонська обл.., місто Херсон, вулиця І. Култка, будинок 129, квартира 48.

Керівник: ОСОБА_1 .

Місце зберігання реєстраційної справи: Херсонська міська рада.

Листом №5/1-730 від 16.04.2026 Департамент захисту національної державності Служби безпеки України повідомило Міністерству юстиції України, що Департаментом в рамках виконання функціональних завдань отримана інформація щодо протиправної діяльності керівника громадської організації "Місцева ініціатива", спрямованої на дестабілізацію суспільно-політичної ситуації в державі, поширення антиукраїнської пропаганди, порушення суверенітету та територіальної цілісності України, які створюють реальні загрози національним інтересам та безпеці нашої держави.

Так, керівник ГО «Місцева ініціатива», громадянин України ОСОБА_1 після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України в квітні 2022 року зайняв посаду в окупаційному органі влади, а саме т.зв. «заступника голови військово-цивільної адміністрації Херсонської області з питань зовнішньої та внутрішньої політики (мовою оригіналу «заместитель главы военно гражданской администрации Херсонской области по вопросам внешней и внутренней политики»). Перебуваючи на вказаній посаді та виконуючі оргнізаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, ОСОБА_1 підтримав рішення та дії окупаційної адміністрації держави-агресора на ТОТ Херсонської області.

Крім того, ОСОБА_1 на виконання завдань, які йому були поставлені представниками російської федерації, перебуваючи у місті Херсон надавав рф допомогу в проведенні підривної діяльності проти України, шляхом розміщення пропагандистських матеріалів в мережі Інтернет на різних інформаційних ресурсах. У своїх дописах він звинувачував у розв`язанні війни владу України, виправдовував збройну агресію рф проти України, розпочату у 2014 році, поширював заклики до населення сприяти агресору як визволителю та всіляко пропагував ідеї «руського миру». Також надавав допомогу російській федерації щодо входження Херсонської області до складу рф в якості суб`єкта федерації, встановлення т.зв. «народних органів влади» на ТОТ, а також здійснював вплив на представників органів державної влади України на місцях з метою їх схиляння до співпраці з ворогом на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності державній та інформаційній безпеці України.

За вказану протиправну діяльність вироком Хаджибейського районного суду м. Одеси від 18.10.2023 його визнано винним за вчинення державної зради в умовах воєнного стану (ч.1, 2 ст. 111 КК України) та колабораційної діяльності (ч. 5 ст. 111-1 КК України).

Крім того, вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 25.03.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 111-2 (пособництво державі-агресору), ч. 1 ст. 110 (умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій) та ч.3 ст. 436-2 (виправдовувавання, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, глорифікація її учасників, вчиненні повторно) КК України.

До Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшов лист Міністерства юстиції України від 22.06.2026 №91737/69549-8-26/19.2.1 про направлення документів для розгляду та вжиття відповідних заходів листа Служби безпеки України від 16.04.2026 №5/1-730 щодо заборони діяльності громадської організації "Місцева ініціатива".

З урахуванням встановлених відомостей про діяльність Громадської організації «Місцева ініціатива» та її керівника, позивач звернувся до суду з позовом про заборону та примусовий розпуск (ліквідацію) громадської організації.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

Здійснення цих свобод, оскільки вони пов`язані з обов`язками і відповідальністю, можуть підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Положеннями статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об`єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів.

Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до статті 36 Конституції України громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Статтею 37 Конституції України передбачено, що утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення, забороняються. Політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань. Не допускається створення і діяльність організаційних структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях. Заборона діяльності об`єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку.

Приписами пункту 1 частини 2 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228 визначено, що Міністерство юстиції України (Мін`юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, зокрема, що реалізує державну правову політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи.

Так, згідно з пунктом 14 частини 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», суб`єктом державної реєстрації є територіальні органи Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - у разі державної реєстрації первинних, місцевих, обласних, регіональних та республіканських професійних спілок, їх організацій та об`єднань, структурних утворень політичних партій, регіональних (місцевих) творчих спілок, територіальних осередків всеукраїнських творчих спілок, місцевих, обласних, республіканських Автономної Республіки Крим, Київської та Севастопольської міських організацій роботодавців та їх об`єднань, постійно діючих третейських судів, громадських об`єднань, їх відокремлених підрозділів, громадських об`єднань, що не мають статусу юридичної особи, підтвердження всеукраїнського статусу громадського об`єднання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2025 №517 "Деякі питання міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції" утворено як юридичну особу публічного права, зокрема, Одеське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України.

Додатком №1 до Постанови визначено, що повноваження Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України поширюються на Автономну Республіку Крим, Миколаївську, одеську, Херсонську область та м. Севастополь.

Приписами пункту 1 Положення про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 23.03.2011 №1707/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.2011 №759/17497 (із змінами) визначено, що Одеське міжрегіональне управління Міністерстві юстиції України підпорядковується Міністерству юстиції України та є його територіальним органом.

Згідно з підпунктом 4.44 пункту 4 вищевказаного Положення, Одеське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України здійснює відповідно до закону державну реєстрацію громадських об`єднань, їхніх відокремлених підрозділів, громадських об`єднань, що не мають статусу юридичної особи, підтвердження всеукраїнського статусу громадського об`єднання, тощо.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про Службу безпеки України», на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.

Так, Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов`язана, окрім іншого, здійснювати контррозвідувальні заходи з метою попередження, виявлення, припинення і розкриття будь-яких форм розвідувально-підривної діяльності проти України; забезпечувати захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності України від протиправних посягань з боку окремих осіб та їх об`єднань; здійснювати відповідно до законодавства профілактику правопорушень у сфері державної безпеки.

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади реалізації права на свободу об`єднання, гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об`єднань є Закон України "Про громадські об`єднання" від 22.03.2012 № 4572-VI (далі - Закон № 4572-VI).

Згідно приписів статті 1 Закону № 4572-VI громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об`єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

Статтею 4 Закону № 4572-VI визначено, що утворення і діяльність громадських об`єднань, мета (цілі) або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення, пропаганду російської імперської політики та її символіки, комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки, порушення рівноправності громадян залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками; поширення відомостей, що містять виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього конфлікту, громадянського конфлікту, громадянської війни, заперечення тимчасової окупації частини території України; пропаганду російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну, забороняються. Громадські об`єднання не можуть мати воєнізованих формувань. Інші обмеження права на свободу об`єднання, у тому числі на утворення і діяльність громадських об`єднань, можуть бути встановлені виключно законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей. Громадським об`єднанням не можуть надаватися владні повноваження, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 25 Закону № 4572-VI передбачено способи припинення діяльності громадських об`єднань. Так, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 25 Закону № 4572-VI припинення діяльності громадського об`єднання здійснюється за рішенням суду про заборону (примусовий розпуск) громадського об`єднання.

Відповідно до приписів статті 28 Закону № 4572-VI громадське об`єднання може бути заборонено судом за позовом уповноваженого органу з питань реєстрації у разі виявлення ознак порушення громадським об`єднанням вимог статей 36, 37 Конституції України, статті 4 цього Закону, а також у разі засудження його уповноважених осіб за вчинення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, передбаченого статтею 111-1 Кримінального кодексу України. Заборона громадського об`єднання має наслідком припинення його діяльності у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". Справа про заборону громадського об`єднання розглядається у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. У разі прийняття рішення про заборону громадського об`єднання майно, кошти та інші активи громадського об`єднання за рішенням суду спрямовуються до державного бюджету. Інші підстави для заборони діяльності громадського об`єднання, крім зазначених у частині першій цієї статті, не допускаються.

Виходячи із основних позицій практики Європейського Суду з прав людини за результатами розгляду справ щодо обмеження свободи об`єднань, основними критеріями обґрунтованості таких обмежень є встановлення таких обмежень законом, зазначені обмеження повинні переслідувати законні цілі та бути необхідними у демократичному суспільстві.

Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 16.07.2019 р. № 9-р/2019 (щодо конституційності т.зв. "закону про декомунізацію"), з огляду на історію становлення української незалежної держави, історичний контекст та загрози, що постали перед нею у зв`язку з тимчасовою окупацією частини її території, Україна має право обстоювати конституційні принципи, у тому числі й шляхом заборони пропаганди тоталітарних режимів.

Судом встановлено, що керівник ГО «Місцева ініціатива», громадянин України ОСОБА_1 після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України в квітні 2022 року зайняв посаду в окупаційному органі влади, а саме т.зв. «заступника голови військово-цивільної адміністрації Херсонської області з питань зовнішньої та внутрішньої політики (мовою оригіналу «заместитель главы военно гражданской администрации Херсонской области по вопросам внешней и внутренней политики»). Перебуваючи на вказаній посаді та виконуючі оргнізаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, ОСОБА_1 підтримав рішення та дії окупаційної адміністрації держави-агресора на ТОТ Херсонської області.

Крім того, ОСОБА_1 на виконання завдань, які йому були поставлені представниками російської федерації, перебуваючи у місті Херсон надавав рф допомогу в проведенні підривної діяльності проти України, шляхом розміщення пропагандистських матеріалів в мережі Інтернет на різних інформаційних ресурсах. У своїх дописах він звинувачував у розв`язанні війни владу України, виправдовував збройну агресію рф проти України, розпочату у 2014 році, поширював заклики до населення сприяти агресору як визволителю та всіляко пропагував ідеї «руського миру». Також надавав допомогу російській федерації щодо входження Херсонської області до складу рф в якості суб`єкта федерації, встановлення т.зв. «народних органів влади» на ТОТ, а також здійснював вплив на представників органів державної влади України на місцях з метою їх схиляння до співпраці з ворогом на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності державній та інформаційній безпеці України.

За вказану протиправну діяльність вироком Хаджибейського районного суду м. Одеси від 18.10.2023 його визнано винним за вчинення державної зради в умовах воєнного стану (ч.1, 2 ст. 111 КК України) та колабораційної діяльності (ч. 5 ст. 111-1 КК України).

Крім того, вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 25.03.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 111-2 (пособництво державі-агресору), ч. 1 ст. 110 (умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій) та ч.3 ст. 436-2 (виправдовувавання, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, глорифікація її учасників, вчиненні повторно) КК України.

Відповідно до пункту 5 Керівних принципів щодо заборони та розпуску політичних партій та подібних заходів, ухвалених Венеціанською Комісією на її 41 пленарній сесії (Венеція, 10-11 грудня 1999 року), заборона чи розпуск політичних партій як дуже далекосяжний захід повинен застосовуватися з крайньою стриманістю. Перш ніж звертатися до компетентного судового органу щодо заборони чи розпуску партії, уряд чи інший орган влади повинен оцінити, беручи до уваги ситуацію в конкретній країні, чи ця партія дійсно становить небезпеку вільному і демократичному політичному порядку або правам окремих осіб і чи таку небезпеку не можна усунути іншими, менш радикальними заходами.

На думку суду, у той час, коли Збройні Сили України, виконуючи свій конституційний обов`язок, боронять від російських окупантів територіальну цілісність і недоторканність України та її суверенітет, демократичні інституції теж мають проявити свою "войовничість", але вже на правовому полі. Захист державного суверенітету і територіальної цілісності України, демократичного конституційного ладу від впливу громадських об`єднань, які реалізують ідеологічні та політичні наративи агресора, становить таку нагальну суспільну потребу з метою захисту демократичного суспільства та захисту прав і свобод громадян. Заборона діяльності відповідача в умовах воєнного стану має на меті завадити зусиллям, спрямованим на розкол українського суспільства та підштовхування до співпраці з ворогом. Це рішення унеможливить дії тих колабораціоністів, які протягом всієї своєї діяльності сповідують проросійську позицію і поділяють рашистську ідеологію "русского мира".

Аналогічна позиція Верховного Суду у подібних правовідносинах викладена у постанові від 15.09.2022 у справі № П/857/8/22.

Суд зауважує, що в час збройної агресії російської федерації проти України, дії керівника Громадської організації «Місцева ініціатива» розцінюються як такі, що спрямовані на порушення суверенітету та територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, носять виключно деструктивний характер, підсилюють інформаційний простір, спрямований проти інтересів України, створюють підґрунтя для вчинення дій щодо порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки.

Вказане також підтверджується вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 18.10.2023 по справі № 490/6107/22 та вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 25.03.2026 по справі № 766/9371/24.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що заборона діяльності вказаного громадської організації є об`єктивно необхідною з метою захисту демократичного суспільства та прав і свобод громадян. Вказане обмеження наявних свобод, спрямоване на забезпечення стабільності держави в цілому, тому, на думку суду, застосований крайній захід впливу щодо відповідача є виправданим.

Статтею 25 Закону України «Про громадські об`єднання» визначені способи припинення діяльності громадського об`єднання.

Припинення діяльності громадського об`єднання здійснюється: 1) за рішенням громадського об`єднання, прийнятим вищим органом управління громадського об`єднання, у визначеному статутом порядку, шляхом саморозпуску або реорганізації; 2) за рішенням суду про заборону (примусовий розпуск) громадського об`єднання.

Припинення діяльності громадського об`єднання відбувається в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Якщо вартості майна громадського об`єднання зі статусом юридичної особи, яке безпосередньо здійснює підприємницьку діяльність і щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов`язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такого громадського об`єднання відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до статті 28 Закону України «Про громадські об`єднання», громадське об`єднання може бути заборонено судом за позовом уповноваженого органу з питань реєстрації у разі виявлення ознак порушення громадським об`єднанням вимог статей 36, 37 Конституції України, статті 4 цього Закону, а також у разі засудження його уповноважених осіб за вчинення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, передбаченого статтею 111-1 Кримінального кодексу України. Заборона громадського об`єднання має наслідком припинення його діяльності у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Справа про заборону громадського об`єднання розглядається у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

У разі прийняття рішення про заборону громадського об`єднання майно, кошти та інші активи громадського об`єднання за рішенням суду спрямовуються до державного бюджету.

Інші підстави для заборони діяльності громадського об`єднання, крім зазначених у частині першій цієї статті, не допускаються.

Виходячи із основних позицій практики Європейського Суду з прав людини за результатами розгляду справ щодо обмеження свободи об`єднань, основними критеріями обґрунтованості таких обмежень є встановлення таких обмежень законом, зазначені обмеження повинні переслідувати законні цілі та бути необхідними у демократичному суспільстві.

Слід зазначити, що позиція ЄСПЛ, зокрема, полягає в тому, що держави мають право переконатись в тому, що мета та діяльність об`єднання відповідають нормам, встановленим законодавством (Сідіропулос і інші проти Греції, § 40). Держави мають право вживати превентивні заходи для захисту демократії щодо політичних партій та безпартійних організацій, якщо достатньо неминуча шкода правам інших осіб загрожує руйнуванням фундаментальних цінностей демократичного суспільства (Vona проти Угорщини, §57).

Враховуючи, що керівника Громадської організації "Місцева ініціатива" ОСОБА_1 вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 18.10.2023 № 490/6107/22 визнано винним за вчинення державної зради в умовах воєнного стану (частина 1, 2 статті 111 КК України) та колабораційної діяльності (частина 5 статті 111-1 КК України), вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 25.03.2026 по справі № 766/9371/24 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 111-2 (пособництво державі-агресору), частиною 1 статті 110 (умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій) та частиною 3 статті 436-2 (виправдовувавання, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, глорифікація її учасників, вчиненні повторно) КК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про заборону (примусовий розпуск) громадської організації підлягають задоволенню.

Суд вважає, що також слід задовольнити і вимогу позивача спрямувати майно, кошти та інші активи Громадської організації «Місцева ініціатива» до державного бюджету, у відповідності до статті 28 Закону України "Про громадські об`єднання".

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, розподіл судових витрат зі сплати судового збору на користь позивача не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (65605, м. Одеса, вул. Б. Хмельницького, буд. 34, код ЄДРПОУ 45862901) до Громадської організації "Місцева ініціатива" (73008, Херсонська область, м. Херсон, вул. І. Кулика, буд. 129, кв. 48, код ЄДРПОУ 38698111), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Служби безпеки України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 33, код ЄДРПОУ 00034074) про заборону громадської організації - задовольнити.

Заборонити (примусово розпустити) Громадську організацію "Місцева ініціатива" (73008, Херсонська область, м. Херсон, вул. І. Кулика, буд. 129, кв. 48, код ЄДРПОУ 38698111).

Спрямувати майно, кошти та інші активи Громадської організації "Місцева ініціатива" до державного бюджету.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені статтями 293, 295 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.