Рішення № 140957612, 27.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 рокусправа № 640/6570/21 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо непроведення перерахунку сум пенсії, виплаченої ОСОБА_1 у період з 01.01.2016 по 30.09.2017 з її обмеженням у розмірі 85% призначеного розміру;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок сум пенсії, виплаченої ОСОБА_1 у період з 01.01.2016 по 30.09.2017, виходячи із призначеного йому розміру, з урахуванням виплачених за цей період сум, та зобов`язати виплатити недоотриману суму пенсії за період з 01.01.2016 по 30.09.2017 на підставі зазначеного перерахунку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1789-XII) у розмірі 90% від суми місячної (чинної) заробітної плати. Вказує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 (далі - Закон №213-VIII) ч.15 ст.50-1 Закону №1789-XII доповнено положеннями, за якими у період роботи на інших посадах пенсія, розмір якої перевищує 150% прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85% призначеного розміру. Таке обмеження встановлено тимчасово, у період з 01.04.2015 по 31.12.2015, а інших змін щодо продовження його дії до цієї норми не вносилося. Попри це, відповідач з 01.01.2016 до 30.09.2017 виплачував позивачу пенсію у розмірі 85% призначеного розміру. Протиправність таких дій установлена постановою Подільського районного суду міста Києва від 01.08.2017 у справі №758/7999/17 (з урахуванням ухвали від 27.11.2020 про виправлення описки), яка набрала законної сили. Позивач стверджує, що після набрання цією постановою законної сили відповідач не вчинив жодних дій щодо перерахунку та виплати утриманих сум пенсії. 25.08.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення розрахунку та виплату різниці між отриманою і належною до виплати пенсією за період з 01.01.2016 по 30.09.2017. Листом від 16.09.2020 №2600-0311-8/130933 відповідач повідомив, що зазначене рішення суду до нього на виконання не надходило, а про результати розгляду заяви позивача буде повідомлено додатково. Позивач вважає, що обов`язок відповідача провести перерахунок та виплату недоотриманої пенсії випливає із закону, зокрема з ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV), а не з рішення суду. На підтвердження своєї позиції посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №676/1557/16-ц, рішення Верховного Суду від 03.05.2018 у зразковій справі №805/402/18, постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №815/1226/18, а також на практику Європейського суду з прав людини. Наголошує, що спір стосується виплати недоотриманої з вини органу Пенсійного фонду пенсії, а тому шестимісячний строк звернення до суду до таких спорів не застосовується. Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); витребувано у відповідача копію пенсійної справи позивача.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. Свою позицію мотивує тим, що позивач звернувся до суду «в рамках старого провадження» у справі №758/7999/17. Зазначає, що про постанову Подільського районного суду міста Києва від 01.08.2017 у цій справі ГУ ПФУ в м. Києві дізналося після звернення позивача у 2020 році. Відповідач 14.09.2020 подав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи, 21.10.2020 - заяву про видачу копії постанови, а 28.10.2020 отримав її копію. Після цього відповідач подав апеляційну скаргу, однак ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2021 у відкритті апеляційного провадження відмовлено. 15.03.2021 постанову Подільського районного суду міста Києва від 01.08.2017 та ухвалу апеляційного суду передано на виконання. На думку відповідача, позивач, не погоджуючись зі станом виконання цієї постанови, мав звернутися до суду із заявою в порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Крім того, заперечує проти стягнення з нього судового збору з посиланням на ст.72, 73 Закону №1058-IV, якими визначено джерела формування коштів Пенсійного фонду України та їх цільове використання. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Представниця позивача подала відповідь на відзив, у якій позовні вимоги підтримала. Зазначає, що обов`язок відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії у повному розмірі ґрунтується на вимогах законодавства, а не пов`язаний з виконанням постанови Подільського районного суду міста Києва від 01.08.2017. Ця постанова не містить приписів, які зобов`язували б орган Пенсійного фонду України вчинити певні дії, а тому посилання відповідача на ст. 383 КАС України є безпідставними. Позов заявлено з огляду на бездіяльність відповідача, який з 25.08.2020 не вчинив жодних дій для відновлення прав позивача. Щодо судового збору вказує, що його стягнення здійснюється за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-IX Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано. Згідно з Додатком 3 до п.19 Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, справу №640/6570/21 визначено розглядати Львівському окружному адміністративному суду. За результатом автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Львівського окружного адміністративного суду Андрусів У.Б.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 справу №640/6570/21 прийнято до провадження судді.

Частиною 5 ст.262 КАС України унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки клопотань будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Управлінням Пенсійного фонду України в місті Алчевську Луганської області відповідно до ст.50-1 Закону №1789-XII призначено пенсію позивачу за вислугу років у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати (пенсійна справа №170624). З 01.08.2014 позивач перебував на обліку в Центральному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, а в подальшому - в ГУ ПФУ в м. Києві (особовий рахунок № НОМЕР_1 ). Наведене підтверджується копією пенсійного посвідчення, змістом постанови Подільського районного суду міста Києва від 01.08.2017 у справі №758/7999/17, заявою позивача від 25.08.2020 та витягом з електронної пенсійної справи позивача.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 №203 «Про утворення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві» утворено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, реорганізувавши шляхом злиття Правобережне, Лівобережне, Центральне об`єднані управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві. Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про державну реєстрацію відповідача внесено 27.04.2018. ГУ ПФУ в м. Києві є правонаступником Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, що відповідачем не заперечується.

Згідно з довідкою ГУ ПФУ в м. Києві про розмір призначеної та виплаченої пенсії за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 по особовому рахунку № НОМЕР_1 , наданою відповідачем на адвокатський запит від 19.11.2020 (супровідний лист від 27.11.2020), у період з 01.01.2016 по 30.09.2017 з пенсії позивача щомісяця проводилися «відрахування в період роботи (15%)» у таких розмірах: за січень - травень 2016 року - по 2139,41 грн (розмір призначеної пенсії - 14262,73 грн); за червень 2016 року - 2848,19 грн (розмір призначеної пенсії - 18987,94 грн); за липень - листопад 2016 року - по 4265,75 грн (розмір призначеної пенсії - 28438,34 грн); за грудень 2016 року та січень - квітень 2017 року - по 4270,14 грн (розмір призначеної пенсії - 28467,59 грн); за травень - вересень 2017 року - по 4272,58 грн (розмір призначеної пенсії - 28483,84 грн). З жовтня 2017 року відрахування в період роботи (15%) не проводилися, а пенсія виплачувалася з розміру 28518,84 грн у повному обсязі.

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 01.08.2017 у справі №758/7999/17, яка набрала законної сили, позов ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задоволено частково. Як слідує з цієї постанови, позивач просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у припиненні безпідставного обмеження виплати пенсії в розмірі 85% призначеного розміру починаючи з 01.01.2016, а також зобов`язати відповідача здійснювати з 14.04.2017 виплату пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону №1789-XII у повному розмірі. Суд дійшов висновку, що тимчасові обмеження виплати пенсії до 85%, зазначені в абзаці першому ч.15 ст.50-1 Закону №1789-XII, припинили дію 31.12.2015. Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 27.11.2020 виправлено описку в цій постанові та викладено перший абзац її резолютивної частини в такій редакції: «Визнати дії Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 03 травня 2017, що полягають у відмові припинити безпідставне та незаконне, починаючи з 01 січня 2016 обмеження виплати ОСОБА_1 пенсії в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, протиправними». В іншій частині позовних вимог відмовлено з тих мотивів, що до компетенції відповідача не входить здійснення виплат, а передбачено лише здійснення нарахувань.

25.08.2020 позивач рекомендованим листом надіслав до ГУ ПФУ в м. Києві заяву, у якій, покликаючись на постанову Подільського районного суду міста Києва від 01.08.2017 у справі №758/7999/17, просив здійснити розрахунок та виплатити йому 76889,70 грн, що становить різницю між отриманою ним у період з 01.01.2016 по 30.09.2017 пенсією та належною до виплати.

Листом від 16.09.2020 №2600-0311-8/130933 ГУ ПФУ в м. Києві повідомило позивача, що рішення суду у справі №758/7999/17 до управління на виконання не надходило, у зв`язку з чим управлінням подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи, а після надходження інформації щодо стану судової справи позивачу буде додатково повідомлено про результати розгляду.

Службовими записками від 04.09.2020 №8839/03-16 та від 16.10.2020 №10920/03-16 відділ з питань перерахунків пенсій №10 ГУ ПФУ в м. Києві просив юридичне управління надати інформацію щодо стану розгляду справи №758/7999/17 для виконання рішення згідно із заявою позивача. Службовою запискою від 21.10.2020 №85/09-16 повідомлено про ознайомлення з матеріалами справи та підготовку заяви про направлення копії рішення. Листом від 10.11.2020 відповідач повідомив позивача, що за його зверненням від 12.10.2020 (вх.№26503/К-2600-20) підготовлено заяву до Подільського районного суду міста Києва про направлення копії рішення, після надходження якої позивача буде додатково повідомлено про результати розгляду.

Витяг з електронної пенсійної справи позивача, наданий відповідачем, містить, серед іншого, рішення ГУ ПФУ в м. Києві від 07.10.2020 про відмову в перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку зі збільшенням заробітної плати, розпорядження про перерахунок пенсії з 18.06.2020, протоколи розрахунку боргу за періоди з 01.12.2019 по 29.02.2020 та з 01.06.2020 по 31.10.2020, рішення про перерахунок пенсії з 01.12.2020 у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму. Ці документи стосуються інших періодів та підстав перерахунку пенсії. Документів, які б свідчили про проведення відповідачем перерахунку або виплати позивачу сум пенсії, утриманих за період з 01.01.2016 по 30.09.2017, матеріали справи не містять.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку та виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 30.09.2017, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Змістом спірних правовідносин є правомірність бездіяльності відповідача щодо непроведення перерахунку та виплати позивачу пенсії за період з 01.01.2016 по 30.09.2017, утриманої внаслідок обмеження її виплати розміром 85% призначеного розміру.

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Частиною 2 ст.19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом ч.1, 2 ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частиною 4 ст.78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.2 ст.46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Верховний Суд у рішенні від 03.05.2018 у зразковій справі №805/402/18, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018, виснував, що необхідними умовами застосування наведеної норми адміністративними судами є: 1) факт нарахування сум пенсій за минулий час, що підтверджується відповідними доказами; 2) доведеність вини пенсійного органу - наявність протиправних дій або протиправної бездіяльності, наслідками яких є невиплата сум пенсій.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №676/1557/16-ц зауважила, що обов`язки нараховувати, перераховувати та виплачувати пенсію відповідач має відповідно до пенсійного законодавства. З рішення суду ці обов`язки не виникають. Визнання судом неправомірними дій відповідача з відмови у проведенні перерахунку позивачу пенсії та зобов`язання відповідача провести такий перерахунок підтверджують факт неналежного виконання зазначених обов`язків у минулому. Отже, немає жодних підстави вважати, що до дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням відповідач діє правомірно та не допускає прострочення виконання зобов`язання.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що обов`язок органу Пенсійного фонду України нарахувати та виплатити пенсію в належному розмірі ґрунтується на законі. Якщо законною силою судового рішення встановлено протиправність дій органу Пенсійного фонду, внаслідок яких особа отримувала пенсію не в повному розмірі, такий орган зобов`язаний відновити порушене право шляхом виплати недоотриманих сум за весь період порушення.

Судом встановлено, що постановою Подільського районного суду міста Києва від 01.08.2017 у справі №758/7999/17 (з урахуванням ухвали від 27.11.2020 про виправлення описки), яка набрала законної сили, визнано протиправними дії Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, що полягають у відмові припинити починаючи з 01.01.2016 обмеження виплати позивачу пенсії в розмірі 85% призначеного розміру. Відповідач є правонаступником Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві. Згідно з довідкою відповідача у період з 01.01.2016 по 30.09.2017 пенсія позивачу нараховувалася у призначеному розмірі, однак з неї щомісяця проводилися відрахування в розмірі 15%. Після звернення позивача 25.08.2020 відповідач перерахунку та виплати утриманих сум не провів.

Суд зазначає, що питання правомірності обмеження виплати позивачу пенсії розміром 85% призначеного розміру починаючи з 01.01.2016 вже було предметом судового розгляду у справі №758/7999/17 між позивачем та Центральним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, правонаступником якого є відповідач. Це питання вирішено судовим рішенням, яке набрало законної сили. Апеляційне провадження за скаргою відповідача на це рішення не відкрито. Відповідно до ст.129-1 Конституції України, ч.2 ст.14, ч.1 ст.370 КАС України таке рішення є обов`язковим для відповідача як правонаступника учасника справи. Встановлені ним обставини в силу ч.4 ст.78 КАС України не доказуються повторно. Відтак суд у цій справі не здійснює повторної оцінки правомірності самого обмеження. Відповідач у відзиві доводів щодо правомірності обмеження виплати пенсії позивачу у спірний період також не наводить.

За таких обставин обидві умови застосування ч.2 ст.46 Закону №1058-IV, визначені Верховним Судом у зразковій справі №805/402/18, у цій справі наявні. Факт нарахування пенсії у призначеному розмірі за період з 01.01.2016 по 30.09.2017 та розмір щомісячних відрахувань підтверджено довідкою відповідача. Протиправність дій пенсійного органу у невиплаті частини пенсії підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Судом установлено, що позивач 25.08.2020 звернувся до відповідача із заявою про проведення розрахунку та виплату недоотриманої пенсії. Відповідач по суті цю заяву не вирішив, обмежившись повідомленнями про необхідність отримання копії судового рішення. Копію постанови Подільського районного суду міста Києва від 01.08.2017 відповідач отримав 28.10.2020, що ним визнається у відзиві. Водночас і після цього, а також після передачі рішення на виконання 15.03.2021, доказів проведення перерахунку та виплати позивачу утриманих сум пенсії відповідач не надав.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що позивач мав звернутися до суду із заявою в порядку ст.383 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2024 у справі №460/23064/23 зазначив, що норми КАС України щодо судового контролю мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Постанова Подільського районного суду міста Києва від 01.08.2017 у справі №758/7999/17 обмежилася визнанням дій протиправними. У частині зобов`язання відповідача вчинити дії щодо виплати пенсії в позові відмовлено. Отже, ця постанова не покладає на відповідача обов`язку провести перерахунок чи виплатити позивачу утримані суми пенсії за період з 01.01.2016 по 30.09.2017. Вимога про виплату цих сум за минулий час не була предметом розгляду у справі №758/7999/17. Заява позивача від 25.08.2020 до органу Пенсійного фонду та бездіяльність відповідача щодо її вирішення виникли після ухвалення зазначеної постанови. Тому спір у цій справі не зводиться до контролю за виконанням судового рішення, а стосується самостійного обов`язку відповідача, який випливає з ч.2 ст.46 Закону №1058-IV. Механізм, передбачений ст.383 КАС України, у такому випадку не забезпечує ефективного захисту прав позивача.

З цих же підстав суд відхиляє доводи відповідача про подання позову «в рамках старого провадження». Предмет і підстави позову у цій справі (бездіяльність щодо перерахунку та виплати утриманих сум за минулий період після звернення від 25.08.2020) не є тотожними предмету та підставам позову, розглянутого у справі №758/7999/17 (визнання протиправними дій від 03.05.2017 та зобов`язання здійснювати виплату пенсії з 14.04.2017). Звернення позивача до органу Пенсійного фонду від 14.04.2017 з вимогою відшкодувати невиплачені 15% пенсії, на яке посилається відповідач, судом у справі №758/7999/17 по суті не вирішувалося.

Покликання відповідача на тривале неотримання копії постанови від 01.08.2017 суд оцінює критично. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2021 встановлено, що Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві отримало цю постанову 11.09.2017. Крім того, з 28.10.2020 копія постанови перебуває у розпорядженні відповідача. Водночас обов`язок виплатити пенсію в належному розмірі, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №676/1557/16-ц, не виникає з рішення суду, а існує в силу пенсійного законодавства.

Щодо строку звернення до суду суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 у справі №815/1226/18 зазначила, що стаття 46 Закону №1058-IV визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Аналіз зазначених положень статті 46 Закону №1058-IV свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.

Крім того, предметом позову є бездіяльність відповідача щодо вирішення заяви позивача від 25.08.2020. Про таку бездіяльність позивач дізнався з листа відповідача від 16.09.2020. Позовну заяву подано 05.03.2021, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого ч.2 ст.122 КАС України.

Перевіряючи бездіяльність відповідача на предмет відповідності критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Непроведення відповідачем перерахунку та невиплата позивачу пенсії, утриманої за період з 01.01.2016 до 30.09.2017, після набрання законної сили судовим рішенням, яким такі утримання визнано протиправними, та після звернення позивача із заявою від 25.08.2020 не відповідає критеріям, визначеним у п.1, 3, 5 та 10 ч.2 ст.2 КАС України. Така бездіяльність порушує право позивача на отримання пенсії в призначеному розмірі.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

З огляду на наведене та зважаючи на те, що завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення (вчинення дій) суб`єктом владних повноважень, порушене право позивача у даному випадку підлягає відновленню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання його здійснити перерахунок сум пенсії, виплаченої позивачу у період з 01.01.2016 по 30.09.2017, виходячи з призначеного розміру, з урахуванням виплачених за цей період сум, та виплатити недоотриману суму пенсії. Такий спосіб захисту відповідає змісту порушеного права та забезпечує його ефективне відновлення.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч.1 ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання цього позову позивач сплатив судовий збір у сумі 1816,00 грн, що підтверджується квитанціями від 04.03.2021 №44486 та №44497 (по 908,00 грн кожна).

Суд відхиляє доводи відповідача про неможливість стягнення з нього судового збору з посиланням на ст.72, 73 Закону №1058-IV. Ці норми визначають джерела формування та напрями використання коштів Пенсійного фонду України. Натомість ч.1 ст.139 КАС України передбачає стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, а не за рахунок коштів, призначених для виплати пенсій.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір у сумі 1816,00 грн.

Керуючись ст.2, 14, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 293, 295-297, 370 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо непроведення перерахунку сум пенсії, виплаченої ОСОБА_1 у період з 01.01.2016 до 30.09.2017 з її обмеженням у розмірі 85% призначеного розміру.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок сум пенсії, виплаченої ОСОБА_1 у період з 01.01.2016 до 30.09.2017, виходячи з призначеного йому розміру, з урахуванням виплачених за цей період сум, та виплатити ОСОБА_1 недоотриману суму пенсії за період з 01.01.2016 до 30.09.2017 на підставі зазначеного перерахунку.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: вул. Бульварно-Кудрявська, буд.16, м. Київ, 04053; ЄДРПОУ 42098368).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна