Рішення № 140957246, 27.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
27.10.2026
Номер справи
380/19828/26
Номер документу
140957246
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/19828/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення від 26.06.2026 року №135050018890; зобов`язання зарахувати до страхового стажу період відбування покарання 22.03.1984 по 20.12.1995.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2026 року відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області в строк подання відзиву на позовну заяву копію заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з додатками.

За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином за допомогою програмного забезпечення «Електронний суд».

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що звернувся за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», проте відповідач спірним рішенням відмовив у її призначенні у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зокрема, до страхового стажу не зараховано період відбування покарання з 22.03.1984 по 20.12.1995, оскільки відсутні дані про сплату страхових внесків. Зазначив, що довідка Державної установи «Коломийська виправна колонія №41 Міністерства юстиції України від 04.03.2026 року №4/1041 є достатньою підставою для зарахування спірного періоду до стажу роботи. Стосовно відсутності сплати страхових внесків зазначив, що тільки з 05.11.1991 умова для засуджених про сплату страхових внесків була закріплена Законом України «Про пенсійне забезпечення». При цьому, відомостями довідки підтверджується нарахування страхових внесків за період з 1990 по 1995 рік. Спірне рішення відповідача вважає протиправним, просив задовольнити позов.

Відповідач через канцелярію суду у встановлені судом строки, надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що відповідно до пункту «а» частини 3 статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків. З огляду на вищевказане до страхового стажу позивача не зараховано період відбування покарання з 22.03.1984 р. по 20.12.1995 р., згідно довідки №4/1041 від 04.03.2026 р., оскільки відсутні дані про сплату страхових внесків. В актах перевірки заробітної плати від 15.04.2026 р. за вищезазначені періоди зазначено, що утримання із заробітної плати не проводились.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України (паспорт № НОМЕР_2 , виданий 30.08.2019 року) та особою, що претендує на призначення пенсії за віком, що не є спірною обставиною між сторонами.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538) є суб`єктом владних повноважень органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

04.03.2026 року в.о. начальника установи направив на адресу Пенсійного фонду України у Львівській області довідку про заробітну плату ОСОБА_1 за період з 26 травня 1984 року по 20 грудня 1995 року та довідку про час відбування покарання в ДУ «Коломийська виправна колонія №41».

Суд встановив на підставі вказаної довідки державної установи «Коломийська виправна колонія №41» від 04.03.2026 року №4/1041, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджений 22.03.1984 року Судовою колегією по кримінальних справах Львівського обласного суду до 12 років позбавлення волі. Прибув для відбування покарання 26.05.1984 року з СІЗО м. Львова; 27.07.1993 року переведений в колонію поселення ВІ-304/118 с.Рахиня, Долинського району, Івано-Франківської області; 14.10.1993 року повернений для відбування покарання в ДУ «Коломийська виправна колонія (№41)»; 08.06.1994 року вибув до СІЗО м.Івано-Франківська; 14.02.1995 року повернений для відбування покарання в ДУ «Коломийська виправна колонія (№41)». Звільнений: 20.12.1995 після відбуття строку покарання.

Крім того, суд встановив, що у довідці державної установи «Коломийська виправна колонія №41» від 04.03.2026 року №4/1041, відображені суми заробітної плати ОСОБА_1 за період відбування покарання за період з червня 1984 по жовтень 1989 року включно та з грудня 1984 по грудень 1989 року включно. Заробітна плата, яка враховується при обчисленні пенсії склала 0,02577 грн. Додатково зазначено, що страхові внески не нараховано.

Окрім того, суд встановив, що у довідці державної установи «Коломийська виправна колонія №41» від 04.03.2026 року №4/1041, відображені суми заробітної плати ОСОБА_1 за період відбування покарання за період з січня 1990 по червень 1993 року включно, з листопада 1993 по травень 1994 року включно, за лютий 1995 року, з квітня по червень 1995 року включно. Заробітна плата, яка враховується при обчисленні пенсії, склала 18 грн 03692 коп. Додатково зазначено, що страхові внески нараховано на всі виплати.

15.04.2026 року працівниками Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області складено акт №0900-1004-1/2113, відповідно до якого за результатами перевірки довідки про заробітну плату від 04.03.2026 року №4/1041 за період роботи з 01.06.1984 по 31.12.1989 року використано відомості про нарахування заробітної плати за 1984-1989 роки. Встановлено, що в листопаді 1984 року встановлено розбіжність з даними первинних документів. Зазначено, що утримання із заробітної плати не проводились. Під час перевірки державною установою «Коломийська виправна колонія №41» самостійно видано нову довідку від 15.04.2026 року №4/1863, яка відповідає первинним документам.

15.04.2026 року державна установа «Коломийська виправна колонія №4» видала оновлену довідку про заробітну плату для обчислення пенсії №4/1863, відповідно до якої відображені суми заробітної плати ОСОБА_1 за період відбування покарання за період з червня 1984 по грудень 1989 року включно. Заробітна плата, яка враховується при обчисленні пенсії, склала 0,02633 грн. Додатково зазначено, що страхові внески не нараховано.

Відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 21.05.2026 року №1269/06-16 зазначено, що Коломийська виправна колонія №41 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України з 04.03.1991. Документи про нарахування/сплату страхових внесків/збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за період з 04.03.1991 по 31.12.1995 року не збереглися. Відомості про нарахування/сплату страхових внесків/збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за період з 01.05.1984 по 04.03.1991 в управлінні відсутні.

19.06.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Стрийського об`єднаного управління Пенсійного фонду України (Пенсійний фонд України, Львівська область) із заявою про призначення пенсії за віком.

26.06.2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області розглянуло заяву за принципом екстериторіальності та прийняло рішення №135050018890 про відмову в призначенні пенсії за віком.

Рішення обґрунтоване тим, що вік позивача становить 64 роки 11 місяців 26 днів. Пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 65 років, необхідний страховий стаж 15 років. Страховий стаж позивача становить 10 років 06 місяців 05 днів. До страхового стажу, зокрема, не зараховано період відбування покарання з 22.03.1984 по 20.12.1995 року згідно довідки від 04.03.2026 року №4/1841 та від 15.04.2026 року №4/1863, оскільки відсутні дані про сплату страхових внесків. В актах перевірки заробітної плати за вищезазначені періоди зазначено, що утримання із заробітної плати не проводилися. Вирішено відмовити у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку стажу ОСОБА_1 період роботи під час відбування покарання у державній установі «Коломийська виправна колонія №41» з 22.03.1984 по 20.12.1995 не зараховано до страхового стажу. При цьому, до страхового стажу зараховано періоди навчання в Товмачицькому ПТУ №8 Івано-Франківської області у період з 25.05.1987 по 19.11.1987 року та з 01.09.1989 по 06.07.1990 року (атестати №721 від 20.11.1987 року та №1306 від 09.07.1990 року).

Отже, предметом спору у даній справі є наявність правових підстав для відмови в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через не зарахування періоду відбування покарання з 22.03.1984 по 20.12.1995 року до страхового стажу позивача.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Законом №1058-IV, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з абзацом першим частини 1 статті 21 Закону №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в стаж роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору, а також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Згідно з пунктом «а» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується, крім іншого: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Статтею 50 Виправно-трудового кодексу України, прийнятого Верховною Радою УРСР 23 грудня 1970 року (який діяв на час відбування кримінального покарання позивачем) передбачено, що час роботи засуджених у період відбування ними покарання у вигляді позбавлення волі до трудового стажу не зараховується, крім випадків, спеціально передбачених у законі.

Після втрати чинності зазначеним кодексом, а саме 01.01.2004, набрав чинності Кримінально-виконавчий кодекс України, частиною 4 статті 122 якого встановлено, що час роботи засуджених у період відбування ними покарання у виді позбавлення волі зараховується у стаж роботи для призначення трудової пенсії.

Згідно з частиною 1 статті 8 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені мають право на соціальне забезпечення, у тому числі й на отримання пенсій відповідно до законів України.

Відповідно до Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України, з набранням чинності цим Кодексом втрачає чинність Виправно-трудовий кодекс України; закони України та інші нормативно-правові акти до приведення у відповідність із цим Кодексом застосовуються у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

Відповідно до ст. 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 12 Порядку №637 час утримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та час перебування в засланні й на примусовому лікуванні підтверджується довідками МВС і зараховується до трудового стажу за наявності документів про реабілітацію (довідки суду, органів прокуратури чи досудового розслідування про закриття кримінального провадження або довідки суду про ухвалення виправдувального вироку).

Робота в`язнів підтверджується довідкою МВС і довідкою про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Зважаючи на вказане, слід зазначити, що інші документи для підтвердження трудового стажу необхідні лише за відсутності трудової книжки або у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 09.08.2019 по справі № 654/890/17, від 21.02.2018 по справі № 687/975/17, від 12.09.2022 по справі № 569/16691/16-а.

Судом встановлено, що на підставі довідки державної установи «Коломийська виправна колонія №41» №4/1041, що ОСОБА_1 , засуджений 22.03.1984 року, прибув для відбування покарання 26.05.1984 року з СІЗО м. Львова, звільнений: 20.12.1995 після відбуття строку покарання.

При цьому, довідкою державної установи «Коломийська виправна колонія №41» про заробітну плату для обчислення пенсії від 15.04.2026 року №4/1863, виданої на заміну довідки від 04.03.2026 року №4/1041, підтверджено не зарахування страхових внесків за період з травня 1984 по грудень 1989 року включно (згідно з вимогами законодавства, яке діяло на той час).

Водночас, суд звертає увагу, що довідкою державної установи «Коломийська виправна колонія №41» про заробітну плату для обчислення пенсії від 04.03.2026 року №4/1041 підтверджено сплату страхових внесків за період з січня 1990 по червень 1993 року включно, з листопада 1993 по травень 1994 року включно, за лютий 1995 року, з квітня по червень 1995 року включно.

Відповідач посилається у спірному рішенні на те, що в актах перевірки заробітної плати за вищезазначені періоди утримання із заробітної плати на проводилися.

Водночас, суд встановив, що предметом перевірки довідки про заробітну плату від 04.03.2026 року №4/1041 був лише період роботи з 01.06.1984 по 31.12.1989 року в ДУ «Коломийська виправна колонія №41».

Доказів проведення перевірки нарахування заробітної плати за період 01.01.1990 по 20.12.1995 року матеріали справи не містять і відповідач доказів протилежного не надав.

При цьому, суд не може прийняти інформацію, наявну в довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 21.05.2026 року №1269/06-16 про те, що документи про нарахування/сплату страхових внесків/збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в період з 04.03.1991 по 31.12.1995 року не збереглися, оскільки як зазначив суд вище, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, зокрема, її зберігання, не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Отже, відповідач при прийнятті спірного рішення не надав належної обґрунтованої оцінки періоду роботи позивача у період відбування покарання з 01.01.1990 по 20.12.1995 року.

Суд звертає увагу, що Виправно-трудовим кодекс України, який діяв у період відбування покарання позивачем, визначав, що час роботи під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі, до трудового стажу не зараховується крім випадків, спеціально передбачених у законі.

Разом з тим, як вже було зазначено, частиною 4 статті 122 Кримінально-виконавчий кодекс України встановлено, що час роботи засуджених у період відбування ними покарання у виді позбавлення волі зараховується у стаж роботи для призначення трудової пенсії.

Верховний Суд у постанові від 21 червня 2019 року у справі № 448/1691/16-а, вказав, що до спірних правовідносин мають бути застосовані норми статті 58 Конституції України, якою визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Особливістю спірних правовідносин є те, що на момент відбування позивачем покарання у вигляді позбавлення волі діяли норми, які мали певні законодавчі обмеження щодо зарахування до трудового стажу робота ув`язненого у виправній установі.

Разом з цим, на момент звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії, діють норми Кримінально-виконавчого кодексу України, які прямо передбачають, що час роботи засуджених у період відбування ними покарання у виді позбавлення волі зараховується у стаж роботи для призначення трудової пенсії.

Отже, за однакових умов робота під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі, одна й та сама категорія осіб ув`язнені (колишні ув`язнені), наділені різним обсягом конституційного права на пенсію, що не відповідає принципу верховенства права.

Відтак, застосовуючи приписи статті 58 Конституції України, Верховний Суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах підлягають застосування норми чинного Кримінально-виконавчий кодекс України.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд встановив, що період роботи позивача з 01.06.1984 по 30.06.1993 року, з 01.11.1993 по 31.05.1994 року, з 14.02.1995 (повернення для відбування покарання у ДУ «Коломийська виправна колонія №41») по 28.02.1995 та 01.04.1995 по 30.06.1995 року підтверджений належними та допустимими доказами, а відтак цей період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Водночас, періоди з 25.05.1987 по 19.11.1987 року та з 01.09.1989 по 06.07.1990 року охоплюють періоди навчання в Товмачицькому ПТУ №8 Івано-Франківської області, які вже є зарахованими до страхового стажу, тому подвійному зарахуванню не підлягають.

Отже, зарахуванню до страхового стажу позивача підлягають періоди роботи під час відбування покарання з 01.06.1984 по 24.05.1987 року, з 20.11.1987 по 31.08.1989 року, з 07.07.1990 по 30.06.1993 року, з 01.11.1993 по 31.05.1994 року, з 14.02.1995 (повернення для відбування покарання у ДУ «Коломийська виправна колонія №41») по 28.02.1995 та з 01.04.1995 по 30.06.1995 року.

Стосовно інших періодів відбування покарання суд зазначає, що з урахуванням вимог ст. 122 КВК України до страхового стажу зараховується виключно час роботи засуджених у період відбування ними покарання у виді позбавлення волі.

Доказів виконання роботи у періоди з 22.03.1984 по 31.05.1984 року, з 01.07.1993 по 31.10.1993 року, з 01.06.1994 по 13.02.1995 року та з 01.07.1995 по 20.12.1995 року матеріали справи не містять, доказів протилежного позивач не надав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За наслідками судового розгляду, з метою ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку вийти за межі позовних вимог, частково їх задовольнивши, шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 26.06.2026 року №135050018890 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком; зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.06.2026 року, зарахувавши до страхового стажу періоди з 01.06.1984 по 24.05.1987 року, з 20.11.1987 по 31.08.1989 року, з 07.07.1990 по 30.06.1993 року, з 01.11.1993 по 31.05.1994 року, з 14.02.1995 по 28.02.1995 та з 01.04.1995 по 30.06.1995 року.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до квитанції до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №40 від 21.08.2026 року позивач сплати судовий збір за подання даного позову у розмірі 1065,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що у зв`язку з початком функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), а саме: «Електронний кабінет», «Електронний суд» та підсистеми відеоконференцзв`язку, статтю 4 Закону України «Про судовий збір» доповнено частиною третьою, згідно з якою при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки у цій справі позивач позовну заяву подав в електронній формі через підсистему «Електронний суд», розмір судового збору становить 1064,96 грн (1331,20 грн * 0,8).

Таким чином, судовий збір у розмірі 798,72 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 26.06.2026 року №135050018890 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (адреса: 18000, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 23, код ЄДРПОУ 21366538) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) від 19.06.2026 року, зарахувавши до страхового стажу періоди з 01.06.1984 по 24.05.1987 року, з 20.11.1987 по 31.08.1989 року, з 07.07.1990 по 30.06.1993 року, з 01.11.1993 по 31.05.1994 року, з 14.02.1995 по 28.02.1995 та з 01.04.1995 по 30.06.1995 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (адреса: 18000, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 23, код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 798 (сімсот дев`яносто вісім) гривень 72 коп.

Рішення прийнято, складено в повному обсязі та підписано 27 жовтня 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Олена ТРОЯНОВА

Часті запитання

Який тип судового документу № 140957246 ?

Документ № 140957246 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 140957246 ?

Дата ухвалення - 27.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 140957246 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 140957246 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 140957246, Львівський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 140957246, Львівський окружний адміністративний суд було прийнято 27.10.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.

Судове рішення № 140957246 відноситься до справи № 380/19828/26

Це рішення відноситься до справи № 380/19828/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 140957243
Наступний документ : 140957247