Рішення № 140957170, 27.10.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/4274/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (позивач) до виконавчого комітету Маловисківської міської ради (далі відповідач-1), Маловисківської міської ради (відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Маловисківської міської ради Кіровоградської області № 84457397 від 24.04.2026 про відмову в проведенні реєстраційних дій;

- зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Маловисківської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування вимог позивач зазначила, що 02 квітня 2026 року звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Маловисківської міської ради Кіровоградської області із заявою про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . На підтвердження права власності позивач надала, зокрема, свідоцтво про право власності на житловий будинок, видане виконавчим комітетом Якимівської районної Ради народних депутатів Запорізької області. Позивач зазначає, що державний реєстратор відмовив у проведенні реєстраційних дій з мотивів відсутності відомостей про зареєстроване право власності на зазначений об`єкт до 01 січня 2013 року. На думку позивача, така відмова є протиправною, оскільки право власності на нерухоме майно виникло до 01 січня 2013 року, підтверджується правовстановлюючим документом, а відсутність відповідних відомостей у державних реєстрах не може сама по собі позбавляти особу права на державну реєстрацію. Крім того, державний реєстратор у разі відсутності необхідної інформації мав витребувати її у відповідних органів, підприємств, установ та організацій, які здійснювали оформлення або реєстрацію речових прав до 01 січня 2013 року.

Відповідач подав суду відзив, до якого долучив відповідь начальника відділу з питань державної реєстрації на службову записку, в якій детально викладено підстави, що стали основою для відмови у проведенні реєстраційної дії за зверненням ОСОБА_1 .. Згідно із зазначеною відповіддю, під час розгляду заяви від 02 квітня 2026 року за реєстраційним № 72329103 здійснено пошук інформації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у тому числі в його архівній складовій, однак відомості про зареєстровані права на спірний об`єкт нерухомого майна відсутні. Заявником не було надано інформації про реєстрацію права власності на спірний житловий будинок до 01 січня 2013 року, а надане свідоцтво про право власності, на думку начальника відділу з питань державної реєстрації, саме по собі не дає можливості встановити набуття позивачем права власності на спірний житловий будинок. Також зазначено, що запит до організацій, які здійснювали реєстрацію прав до 01 січня 2013 року на паперових носіях, не направлявся, оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зазначено суб`єкта зберігання відповідної інформації у Мелітопольському районі Запорізької області, а відомості про інших можливих володільців такої інформації заявником не надавалися. Крім того, позов було подано до неналежного відповідача, оскільки виконавчий комітет Маловисківської міської ради не є суб`єктом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (а.с. 35-36).

Ухвалою суду від 09.10.2026 було залучено до участі у справі як другого відповідача Маловисківську міську раду (а.с. 54-55).

Відповідач-2 подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що 02.04.2026 ОСОБА_1 звернулася із заявою про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , надавши на підтвердження набуття права власності договір купівлі-продажу будинку № 15 від 10.04.1990. Під час розгляду заяви державний реєстратор здійснив пошук відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зокрема в його архівній складовій Реєстрі прав власності на нерухоме майно, однак інформації про зареєстровані права на зазначений об`єкт не виявив. Запити до органів та організацій, які здійснювали реєстрацію прав до 01.01.2013, не надсилалися у зв`язку з відсутністю відомостей про суб`єктів, які могли б зберігати відповідну інформацію. Відповідач-2 також зазначив, що позивач не надала документів, які підтверджують державну реєстрацію права власності до 01.01.2013. За таких обставин державним реєстратор дійшов висновку, що поданий договір купівлі-продажу сам по собі не дає змоги встановити факт набуття позивачем права власності на спірний житловий будинок. Посилаючись на положення Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та відповідних підзаконних нормативно-правових актів, відповідач вважає прийняте рішення правомірним, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню (а.с. 59-60).

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

02 квітня 2026 року позивач звернулася до Центру надання адміністративних послуг Маловисківської міської ради із заявою про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Заяві присвоєно реєстраційний номер 72329103 (а.с. 43).

Під час розгляду заяви державним реєстратором здійснено пошук інформації, зокрема у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, який функціонував до 2013 року та є складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За результатами проведеного пошуку відомості про зареєстровані права на зазначений об`єкт нерухомості відсутні (а.с. 46).

Запит до організацій, які відповідно до законодавства здійснювали реєстрацію прав до 2013 року на паперових носіях, державним реєстратором не направлявся. Причиною цього зазначено відсутність у Державному реєстрі речових прав відомостей про суб`єкта зберігання відповідної інформації у Мелітопольському районі Запорізької області, а також ненадання заявником відомостей про інших органи влади, установи чи організації, які могли б володіти інформацією про зареєстровані права на житловий будинок.

У зв`язку з вказаним, 24 квітня 2026 року державним реєстратором прийнято рішення № 84457397 про відмову в проведенні реєстраційних дій (а.с. 47).

Не погодившись із прийнятим рішенням державного реєстратора, позивач звернулася до суду із цим адміністративним позовом.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі Закон № 1952-IV) у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною третьою статті 3 Закону № 1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Пунктом 6 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката.

Відповідно до вимог пункту 3 частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Отже за змістом наведеної норми державний реєстратор у разі відсутності необхідних відомостей у відповідних державних реєстрах повинен вжити передбачених законом заходів для отримання інформації, необхідної для проведення державної реєстрації права, що виникло до 01.01.2013. Метою такого витребування є з`ясування обставин, необхідних для прийняття рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів.

Водночас зазначена норма не звільняє державного реєстратора від обов`язку самостійно оцінити подані заявником документи, встановити їх відповідність вимогам законодавства та визначити, чи підтверджують вони заявлене речове право.

Так, частиною першою статті 24 Закону № 1952-IV визначено вичерпний перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав, зокрема, подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження (пункт 4).

Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1952-IV рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Частиною п`ятою статті 24 Закону № 1952-IV встановлено, що відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

Аналогічні вимоги встановлені пунктом 23 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі Порядок № 1127), відповідно до якого за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

Судом встановлено, що 02 квітня 2026 року позивач звернулася до Центру надання адміністративних послуг Маловисківської міської ради із заявою (реєстраційний № 72329103) про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 01.10.2026 (а.с. 38-39) зобов`язано відповідача-1 надати суду, серед іншого, копію заяви ОСОБА_1 від 02.04.2026 № 72329103 про державну реєстрацію права власності на житловий будинок разом з усіма документами, поданими разом із такою заявою.

На виконання вимог зазначеної ухвали надано копію заяви від 02.04.2026 № 72329103 та договір купівлі-продажу житлового будинку № 15 від 10.04.1990 (а.с. 42-45).

Аналогічні документи надано суду відповідачем-2. При цьому у відповіді начальника юридичного відділу міської ради зазначено, що для проведення державної реєстрації права власності заявницею було подано договір купівлі-продажу будинку №15 від 10.04.1990 (а.с.63-65).

Водночас у відповіді на службову записку від 13.07.2026 № 34 (а.с. 35-36) начальник відділу з питань державної реєстрації Сойченко С. В. зазначив, що заявницею було надано свідоцтво про право власності на житловий будинок від 09.11.1990 № 69, тоді як у матеріалах справи міститься свідоцтво з аналогічним номером однак від 09.01.1990, видане виконавчим комітетом Якимівської районної Ради народних депутатів Запорізької області.

При цьому зазначене свідоцтво серед документів, наданих відповідачами на виконання ухвали суду, відсутнє.

Таким чином, у наданих до суду поясненнях посадових осіб містяться розбіжності щодо документів, поданих позивачем для державної реєстрації права власності. Водночас матеріали справи містять відомості як про договір купівлі-продажу житлового будинку від 10.04.1990, так і про свідоцтво про право власності № 69, які мають значення для встановлення обставин набуття позивачем заявленого права власності.

Так, під час розгляду заяви державним реєстратором було здійснено пошук інформації, зокрема у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, який функціонував до 2013 та є архівною складовою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За результатами такого пошуку відомостей про зареєстровані права на спірний об`єкт нерухомого майна не виявлено. Водночас державним реєстратором не направлялися запити до органів, підприємств, установ чи організацій, які згідно до законодавства здійснювали оформлення та реєстрацію речових прав на нерухоме майно до 01.01.2013.

Як зазначено відповідачем-2 у відзиві, відповідні запити не направлялися у зв`язку з відсутністю в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про суб`єкта зберігання відповідної інформації у Мелітопольському районі Запорізької області, а також відсутністю інформації про інші органи чи установи,які могли б володіти такими відомостями.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить із того, що згідно до частини третьої статті 3 Закону № 1952-IV речові права на нерухоме майно, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за наявності визначених цією нормою умов.

Відтак відсутність відомостей про зареєстроване право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно або його архівній складовій сама по собі не свідчить про відсутність речового права, набутого до 01.01.2013.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV у передбачених законом випадках державний реєстратор запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які здійснювали оформлення та/або реєстрацію речових прав, інформацію, необхідну для проведення державної реєстрації прав, що виникли до 01.01.2013.

Отже за відсутності необхідних відомостей у державних реєстрах державний реєстратор повинен вжити передбачених законом заходів для отримання інформації, необхідної для встановлення наявності або відсутності підстав для державної реєстрації заявленого права.

При цьому посилання відповідача на відсутність відомостей про суб`єкта зберігання відповідної документації не є достатнім обґрунтуванням невжиття заходів щодо отримання необхідної інформації.

Судом також враховано, що спірний житловий будинок розташований на території Якимівської територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області, яка відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 року № 376, є тимчасово окупованою територією України.

Положеннями статті 11 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що на тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України, а за фізичними особами зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.

Таким чином, розташування нерухомого майна на тимчасово окупованій території не може самостійно бути підставою для відмови у державній реєстрації права власності.

Оцінюючи правомірність спірного рішення, суд зазначає, що державним реєстратором не забезпечено належної та повної перевірки обставин набуття позивачем права власності на житловий будинок з урахуванням наявних відомостей про правовстановлюючі документи.

Зокрема, матеріали справи не містять доказів здійснення належної оцінки договору купівлі-продажу від 10.04.1990 у сукупності з відомостями про свідоцтво про право власності № 69, на яке посилався державний реєстратор, а також доказів вжиття передбачених законом заходів щодо отримання необхідної інформації про оформлення та реєстрацію права власності до 01.01.2013.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийнято без належної перевірки правовстановлюючих документів та повного з`ясування обставин, які мають значення для вирішення питання про державну реєстрацію права власності, а тому воно не відповідає критерію обґрунтованості, визначеному частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас встановлені порушення не свідчать про наявність усіх передбачених законом підстав для безпосереднього проведення державної реєстрації права власності за позивачем, оскільки перевірка відповідності поданих документів вимогам законодавства та встановлення умов набуття відповідного права належать до повноважень державного реєстратора.

За відсутності результатів такої перевірки зобов`язання відповідача здійснити державну реєстрацію права власності було б передчасним та означало б перебирання судом на себе повноважень державного реєстратора.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що рішення державного реєстратора від 24.04.2026 № 84457397 є протиправним та підлягає скасуванню, а належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання державного реєстратора повторно розглянути заяву позивача від 02.04.2026, реєстраційний № 72329103, про державну реєстрацію права власності з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача безпосередньо здійснити державну реєстрацію права власності слід відмовити як передчасної.

Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).

В даному випадку, часткове задоволення позовних вимог пов`язано із встановленням судом відмінного від заявленого позивачем порядку відновлення порушеного права, а тому на переконання суду, не впливає на розмір судових витрат, що підлягає відшкодуванню позивачу.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 1331,20 грн (а.с.10), який підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2.

Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_3 ) до Виконавчого комітету Маловисківської міської ради (вул. Спортивна, 6, м. Мала Виска Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 26200, ЄДРПОУ 04055373), Маловисківської міської ради (вул. Спортивна, 6, м. Мала Виска Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 26200, ЄДРПОУ 04055373) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 24.04.2026 № 84457397 про відмову в проведенні реєстраційних дій.

Зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Відділу з питань державної реєстрації виконавчого комітету Маловисківської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.04.2026, реєстраційний номер 72329103, про державну реєстрацію прав, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Маловисківської міської ради (ЄДРПОУ 04055373) судовий збір в сумі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН