Ухвала суду № 140957157, 27.10.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань забезпечення позову

27 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/5777/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за його позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії з питань надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Кропивницький фаховий кооперативний коледж Бізнесу, Технологій та Права, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,-

В С Т А Н О В И В:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі відповідач 1), Комісії з питань надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі відповідач 2), у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань розгляду заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом №65 від 05 серпня 2026 року, в частині відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 забезпечити повторний розгляд Комісією з питань розгляду заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_2 заяви ОСОБА_1 №20260731-1024844 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з урахуванням правової оцінки суду, з повним встановленням фактичних обставин, дослідженням належних доказів та належним правовим мотивуванням прийнятого рішення.

Ухвалою суду від 19.08.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк тривалістю десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків шляхом надання доказів надсилання копії позовної заяви з доданими до неї документами.

21.08.2026 представником позивача подано заяву про забезпечення позову.

31.08.2026 ухвалою суду відмолено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 01.09.2026 продовжено ОСОБА_1 строк, встановлений ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.08.2026, для усунення недоліків позовної заяви у справі №340/5777/26 на п`ять днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвалою суду від 14.09.2026 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.09.2026 у справі №340/5777/26 відмовлено.

Ухвалою суду від 21.09.2026 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в строки, визначені статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України. Залучено до участі у справі як другого відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 . Залучено до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Кропивницький фаховий кооперативний коледж Бізнесу, Технологій та Права. Витребувано докази по справі.

26.10.2026 позивач повторно звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить зупинити дію рішення Комісії, оформленого протоколом №65 від 05.08.2026, виключно в частині відмови ОСОБА_1 в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 340/5777/26.

Заяву обґрунтовано необхідністю збереження фактичного та правового становища позивача до вирішення спору по суті, оскільки в разі його призову на військову службу під час мобілізації подальше скасування оскаржуваного рішення Комісії не призведе до автоматичного припинення військової служби та відновлення попереднього правового становища.

Зазначає, що після подання першої заяви про забезпечення позову подано відзив ТЦК від 22.10.2026, який підтверджує збереження заперечення відповідачем його підстав для відстрочки. Також, Третім апеляційним адміністративним судом 15.10.2026 винесено постанову у справі №340/5842/26, що містить правову оцінку співмірності аналогічного заходу стосовно іншої особи того самого протоколу №65.

Відповідно до частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Частиною другою статті 154 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

Дослідивши матеріали позовної заяви та заяви про забезпечення позову, суд вважає за можливе розглянути її без повідомлення учасників справи.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість заяви про забезпечення позову, а також враховуючи наведені заявником підстави для вжиття таких заходів, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що підставами для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:

1) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень;

2) очевидними є ознаки порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю;

3) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;

4) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист;

5) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним.

Частиною першою статті 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Перелік заходів забезпечення позову наведений у частині першій статті 151 КАС України. Отже, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до частини другої статті 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Звертаючись до суду із заявою щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати підстави звернення із такою заявою, а також надати відповідні докази в підтвердження наведених у заяві аргументів.

Відтак, під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Подібні висновки були висловлені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 та в подальшому підтримані у постановах від 18.05.2023 у справі №500/4200/22, від 21.02.2024 у справі №420/11311/23.

Судом встановлено, що ухвалою від 31.08.2026 у цій справі вже відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Норми Кодексу адміністративного судочинства не забороняють повторне звернення із заявою про забезпечення позову протягом розгляду справи, а тому кожне повторне звернення підлягає самостійній оцінці судом з урахуванням наведених заявником доводів і доказів.

Однак нова заява від 26.10.2026 не містить нових відомостей про вчинення після постановлення попередньої ухвали конкретних мобілізаційних заходів стосовно позивача, які б свідчили про виникнення загрози його призову до вирішення справи по суті.

Зокрема, заявником не наведено відомостей про направлення його на медичний огляд у зв`язку з підготовкою до призову, вручення повістки на відправлення, прийняття стосовно нього наказу про призов або вчинення інших конкретних дій, спрямованих на безпосереднє відправлення до місця проходження військової служби.

До нової заяви не додано жодного документа на підтвердження вчинення щодо позивача таких заходів.

Поряд з цим суд зауважує, що ризик настання негативних наслідків повинен бути достатньо обґрунтованим з огляду на конкретні обставини справи, а не ґрунтуватися виключно на припущенні про можливий розвиток подій у майбутньому.

Посилання позивача на подання відповідачем відзиву від 22.10.2026 також не свідчить про виникнення нових обставин, які обумовлюють необхідність забезпечення позову.

За змістом пункту 60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі Порядок № 560) Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання/переоформлення відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання/ переоформлення відстрочки або відмову у її наданні/переоформлені. Рішення комісії оформляється протоколом. У разі позитивного рішення у протоколі окремо зазначається строк, на який надано відстрочку, та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку). У разі відмови у наданні/переоформленні відстрочки у протоколі зазначаються причини такої відмови.

Цим же пунктом передбачено, що до ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Пунктом 63 Порядку № 560 визначено, що у разі ухвалення комісією рішення про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаний, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, направляється на медичний огляд для визначення придатності до військової служби.

Із системного аналізу наведених положень випливає, що законодавець пов`язує тимчасову гарантію непризову до ухвалення рішення Комісією саме з фактичним перебуванням відповідної заяви на стадії адміністративного розгляду.

У спірних правовідносинах такий розгляд завершився прийняттям Комісією рішення від 05.08.2026 про відмову позивачу в наданні відстрочки.

Суд звертає увагу, що зупинення дії індивідуального акта як захід забезпечення позову не є тотожним його скасуванню, не вирішує питання правомірності цього акта та не усуває юридичного факту прийняття відповідного рішення Комісією.

Зупинення дії рішення про відмову у відстрочці не означає відновлення адміністративної процедури розгляду заяви та не повертає позивача у правовий стан, що існував до прийняття Комісією рішення.

Більше того, задоволення позовних вимог у цій справі передбачатиме скасування рішення про відмову у наданні відстрочки та покладення на відповідного суб`єкта владних повноважень обов`язку забезпечити повторний розгляд заяви позивача.

Заявником не обґрунтовано, яким чином тимчасове зупинення дії вже прийнятого рішення Комісії про відмову у наданні відстрочки є необхідним для виконання зазначених обов`язків у разі задоволення позову.

Оскаржуване рішення про відмову у відстрочці не є рішенням, що встановлює будь-які зобов`язання виконання мобілізаційних процедур щодо позивача.

Відтак тимчасове зупинення дії рішення Комісії про відмову у відстрочці не може ототожнюватися із судовою забороною застосування до позивача мобілізаційних процедур, які не є безпосереднім предметом оскарження у цій справі. Тому заявлений спосіб забезпечення позову не призведе до тих правових наслідків, із необхідністю збереження яких позивач пов`язує своє звернення до суду.

Суд не заперечує, що призов особи на військову службу під час мобілізації може спричинити істотну зміну її правового становища, а подальше скасування рішення про відмову у відстрочці не обов`язково призведе до автоматичного припинення військової служби.

Проте можливість настання таких наслідків не звільняє заявника від обов`язку належним чином обґрунтувати необхідність конкретного заходу забезпечення позову та підтвердити обставини, з якими пов`язується його застосування.

Щодо посилання позивача на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15.10.2026 у справі № 340/5842/26 суд зазначає, що зазначена постанова ухвалена за результатами розгляду іншої адміністративної справи, щодо іншої особи, з урахуванням матеріалів та обставин відповідного провадження.

Разом з тим, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2026 у справі № 320/59059/24, посилаючись, зокрема, на ухвалу Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 140/1568/23, наголосив, що застосування інституту забезпечення адміністративного позову залежить від індивідуальних фактичних обставин конкретної справи.

При цьому Верховний Суд зазначив, що забезпечення позову в іншій справі не свідчить про наявність безумовних підстав для застосування аналогічних заходів у будь-якому іншому провадженні, у тому числі з подібним предметом спору. Результат вирішення відповідного процесуального питання залежить від конкретних фактичних обставин, наявних доказів та їх сукупної правової оцінки.

З огляду на наведені правові висновки Верховного Суду суд зазначає, що сама по собі наявність постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 15.10.2026 у справі № 340/5842/26 не встановлює обов`язковості застосування аналогічного заходу забезпечення позову у справі № 340/5777/26.

Подібність предметів спорів, відповідачів та реквізитів оскаржуваного протоколу Комісії не підміняє обов`язку суду встановити передбачені частиною другою статті 150 КАС України підстави забезпечення позову саме у справі, яка перебуває на його розгляді.

Щодо доводів заявника про правовий статус закладу освіти, декларативний режим провадження освітньої діяльності, зміст Статуту Коледжу, а також фактичні обставини працевлаштування позивача, то такі доводи безпосередньо стосуються правомірності оскаржуваного рішення Комісії.

Оцінка відповідних обставин потребує дослідження доказів, витребуваних судом під час відкриття провадження у справі, встановлення змісту застосовних норм матеріального права та перевірки обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень.

Зазначені питання становлять предмет розгляду адміністративної справи по суті та не можуть бути вирішені судом під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Суд також зауважує, що частина четверта статті 150 КАС України, відповідно до якої подання позову та відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дії оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, визначає загальне правило дії адміністративного акта під час судового оскарження, але не встановлює самостійної підстави для забезпечення позову.

Інше тлумачення фактично означало б необхідність зупинення дії кожного рішення про відмову в наданні відстрочки у випадку його оскарження до адміністративного суду, незалежно від установлених обставин конкретної справи, що не узгоджується зі змістом частини другої статті 150 КАС України.

Враховуючи наведене, виходячи із змісту поданої заяви та доводів, наведених позивачем на її обґрунтування, суд дійшов висновку про її необґрунтованість та відсутність визначених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову та задоволення відповідної заяви.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 340/5777/26 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складений 27 жовтня 2026 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК