Ухвала суду № 140956846, 26.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДУ Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

26 жовтня 2026 року справа №320/32864/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи: з 12.12.1986 по 17.01.1987 на посаді коменданта, з 01.09.1985 по 01.07.1989 - період навчання згідно диплому, з 01.12.1987 по 25.08.1989 на посаді чергового вахтера гуртожитку, з 25.08.1989 по 03.02.1991 - на посаді керівник художнього гуртка на 0,5 ст.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи: з 12.12.1986 по 17.01.1987 на посаді коменданта, з 01.09.1985 по 01.07.1989 - період навчання згідно диплому, з 01.12.1987 по 25.08.1989 на посаді чергового вахтера гуртожитку, з 25.08.1989 по 03.02.1991 - на посаді керівник художнього гуртка на 0,5 ст.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Наданий адміністративний позов не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на таке.

Згідно з частинами першою та другою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частиною першою статті 42 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасниками справи є сторони, треті особи.

Згідно з частинами першою та другою статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).

Таким чином, суб`єктний склад учасників справи має бути чітко визначений позивачем.

У позовній заяві в якості позивача вказано - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

При цьому, зміст позовних вимог спрямований на захист порушених прав саме ОСОБА_1 .

В свою чергу суд зазначає, що до позовної заяви долучені копії документів, які вказують на те, що порушені права саме стосуються саме ОСОБА_1 .

Отже, позивачу в порядку усунення недоліків позовну необхідно надати належним чином оформлену позовну заяву із дотриманням вимог КАС України, в якій чітко визначити в якості позивача особу, на захист прав якої подано позов.

Також, згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Так, відповідачем у справі позивачем визначено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, Україна, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, ЄДРПОУ 42098368).

Предметом спору у даній справі є дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи: з 12.12.1986 по 17.01.1987 на посаді коменданта, з 01.09.1985 по 01.07.1989 - період навчання згідно диплому, з 01.12.1987 по 25.08.1989 на посаді чергового вахтера гуртожитку, з 25.08.1989 по 03.02.1991 - на посаді керівник художнього гуртка на 0,5 ст., а також зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 вказаний період роботи до її страхового стажу.

При цьому, в обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 01.11.2022 вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону, проте відповіддю відповідача повідомлено про незарахування вказаного вище періоду роботи до страхового стажу. Такі дії позивач вважає протиправними, у зв`язку з чим звернулась з даним позовом до суду.

Так, до позовної заяви на підтвердження вказаних у позові обставин позивачем додано копію листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 24.11.2022 №2600-0213-8/154146, яким повідомлено, що відповідно до рішення про відмову в призначенні пенсії, прийнятого відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області по заяві від 01.11.2022 №9876 щодо призначення пенсії за віком, до страхового стажу згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 не зараховано такі періоди роботи, а саме:

- період роботи з 12.12.1986 по 17.01.1987, оскільки запис про прийняття зроблено не в установленому порядку (підстави прийняття, номер та дата підстави прийняття не зазначені);

- період навчання з 01.09.1985 по 01.07.1989, оскільки період потребує уточнення щодо форми здобуття освіти (в трудовій книжці наявний запис про прийняття на роботу з 01.12.1987), також номер та дата підстави відрахування дописані та не засвідчені належним чином;

- період роботи з 01.12.1987, оскільки запис про звільнення відсутній;

- період роботи з 25.08.1989 по 03.02.1991, оскільки печатка, що засвідчує запис про звільнення нечитабельна.

З урахуванням зазначеного позивачу також повідомлено, що за наведених обставин право на призначення пенсії за віком у неї відсутнє.

Отже, зі змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 24.11.2022 №2600-0213-8/154146 слідує, що рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії з підстави незарахування до страхового стажу вказаних вище періодів роботи було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, а не Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві.

У зв`язку з цим, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно уточнити відповідача (чів) по справі та/або прохальну частину позову.

Частиною другою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі подання позовної заяви та доданих до неї документів в електронній формі через електронний кабінет до позовної заяви додаються докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

З огляду на те, що позивачу необхідно надати до суду нову редакцію позовної заяви, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви слід надати суду належні докази направлення відповідачу (чам) копії уточненої позовної заяви з додатками.

Також, частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Абзацом першим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 95946021) зазначив, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Предметом позову є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи: з 12.12.1986 по 17.01.1987 на посаді коменданта, з 01.09.1985 по 01.07.1989 - період навчання згідно диплому, з 01.12.1987 по 25.08.1989 на посаді чергового вахтера гуртожитку, з 25.08.1989 по 03.02.1991 - на посаді керівник художнього гуртка на 0,5 ст.

У позовній заяві позивач вказує, що листом управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 24.11.2022 №2600-0213-8/154146 позивачу повідомлено про те, що до її страхового стажу не зараховано зазначені вище періоди роботи.

З наведеного слідує, що позивачу про порушення її прав стало відомо в кінці листопада 2022 року.

Разом з тим, до суду позовну заяву подано через підсистему «Електронний суд» лише 11.07.2026, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду з даним позовом.

При цьому будь-яких пояснень та доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення з позовною заявою до суду позивач не надала.

Частинами першою та другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та докази поважності причин його пропуску.

Суд звертає увагу на те, що недотримання позивачем даних вимог, які пред`являються до позовної заяви, не дозволяє суду в повній мірі здійснити підготовку справи для судового засідання та відповідно відкрити провадження у справі.

Згідно з частинами першою, другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме:

- надати належним чином оформлену позовну заяву із дотриманням вимог КАС України, в якій чітко визначити в якості позивача особу, на захист прав якої подано позов, а також визначити відповідача (чів) по справі, та/або уточнити прохальну частину позову, з урахуванням вказаних судом зауважень;

- надати належні докази направлення відповідачу (чам) копії уточненої позовної заяви з додатками;

- заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та докази поважності причин його пропуску.

3. Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали надіслати позивачу, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Кушнова А.О.