Рішення № 140956697, 26.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року Київ справа №320/23563/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві №34400240109 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 16 квітня 2025 року в розмірі 9 238, 57 (дев`ять тисяч двісті тридцять вісім гривень п`ятдесят сім копійок).

- зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів платника та дані інтегрованої картки платника податків щодо ОСОБА_1 відповідно до висновків рішення суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує на відсутності обставин вчинення нею порушень вимог податкового законодавства, а тому просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому суду відзиві.

Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебувала на обліку в ДПІ у Деснянському районі ГУ ДПС м. Києва з 19.02.2009 як фізична особа-підприємець та з 05.03.2013 як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Обрана система оподаткування - загальна, без найманих працівників.

21.12.2018 діяльність позивача як фізичної особи-підприємця була припинена за власною заявою шляхом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ, в зв`язку з чим 27.12.2018 до ДПІ була подана відповідна заява за формою № 5-ОПП з позначкою «Зміни».

Таким чином, позивач залишається перебувати на обліку у податковому органі як самозайнята особа - суб`єкт професійної незалежної діяльності.

У зв`язку з тим, що господарська та професійна діяльність у 2017 та 2018 роках позивачем не здійснювалась та доходу не було, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування був сплачений в розмірі мінімального страхового внеску, тобто 8 448 (вісім тисяч чотириста сорок вісім) гривень 00 копійок за 2017 рік та 9828 (дев`ять тисяч вісімсот двадцять вісім) гривень 72 копійки за 2018 рік. Зазначене відображено у податкових деклараціях та звітах за відповідні періоди.

Відтак, позивачем сплачений єдиний внесок:

- за 1 кв. 2017 р. - 2500,00 грн. (квитанція № 0.0.755873966.1 від 28.04.2017);

- за 2, 3, 4 кв. 2017 р. - 5948,00 грн (квитанція № 0.0.927418732.1 від 27.12.2017);

- за 1, 2, 3 кв. 2018 р. - 73 71,54 грн (квитанція № 0.0.12201413 82.1 від 21.12.2018);

- за 4 кв. 2018 р. - 4326,77 грн (з переплатою на майбутні періоди) (квитанція №0.0.1243434165.1 від 18.01.2019).

Додатково на майбутні періоди сплачено та не відображено у звітах («не закрито» звітами):

- 15818,54 грн (квитанція №0.0.1220146360.1 від 21.12.2018);

- 587,59 грн (квитанція №0.0.1243453873.1 від 18.01.2018).

До контролюючого органу позивачем подані:

- Податкова декларація про майновий стан та доходи за 2017 рік (отримано 02.04.2018);

- Податкова декларація про майновий стан та доходи за 2018 рік (ліквідаційна) (отримано 27.12.2018);

- Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік (отримано 02.04.2018), де відображено нарахування єдиного внеску в сумі - 8448,00 грн.;

- Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік від особи, яка провадить незалежну професійну діяльність (отримано 24.04.2019), де відображено нарахування єдиного внеску в сумі - 00,00 грн.;

- Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік від ФО - на загальній системі оподаткування (отримано 16.01.2019 рік), де відображено нарахування єдиного внеску в сумі - 9828,72 грн.

За результатом проведеної звірки стану розрахунків з бюджетом, відповідно інформації, що відображена у моїй інтегрованій картці платника (далі - ІКП) було виявлено, що органом ДФС нараховано ЄСВ у подвійному розмірі, тобто, відповідно, ще додатково 18 276 (вісімнадцять тисяч двісті сімдесят шість) гривень 72 копійки (8448,00 грн за 2017 рік та 9828,72 грн за 2018 рік).

31.01.2019 позивач звернулась із заяво до ГУ ДФС у м. Києві, в якій просила привести інтегровану картку платника по ЄСВ (КБК 71040000) до відповідності або надати обґрунтовану відповідь про причини такого донарахування.

Листом № 28948/П/26-15-13-13-10 від 05.03.2019 контролюючий орган повідомив, що згідно АІС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) обліковується нарахування єдиного внеску в автоматичному режимі у розмірі мінімального страхового внеску на місяць як арбітражному керуючому у розмірі 8448,00 грн за 2017 рік, а також щоквартальні нарахування єдиного внеску на загальну суму 9828,72 грн за 2018 рік та як фізичній особі - підприємцю у розмірі 8448,00 грн за 2017 рік, а також щоквартальні нарахування єдиного внеску на загальну суму 9828,72 грн за 2018 рік. Контролюючий орган повідомив, що не вбачає законних підстав для коригування ІКП по єдиному внеску.

25.04.2025 ОСОБА_1 отримала рішення Головного управління ДПС у м. Києві №34400240109 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 9 238, 57 грн (з них штраф у розмірі 4986,71 грн та пеня у розмірі 4251,86 грн) від 16.04.2025.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Пунктом 63.5 ст. 63 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п. 65.2 ст. 65 ПК України облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

При цьому, згідно п.п. 65.4.4 п. 65.4 ст. 65 ПК України контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Таким чином, ПК України передбачає обов`язок самозайнятих осіб стати на обліку контролюючому органі. При цьому, такий обов`язок передбачено у разі коли особа здійснює підприємницьку діяльність, а також у разі, коли особа здійснює незалежну професійну діяльність. Однак, слід зазначити, що Кодексом передбачено, що контролюючий орган відмовляє у повторному взятті на облік особи, яка вже взята на облік як самозайнята особа, тобто, якщо особа взята на облік як самозайнята особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, вона не повинна повторно ставати на облік та подавати документи як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

В свою чергу, відповідно до положень ч.4 п. 6.7 Розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

У такому разі фізична особа зобов`язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою № 5-ОПП з позначкою «Зміни» та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності.

Відповідно до положень п. 178.1, п. 178.2 ст. 178 ПК України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Виходячи з викладеного, фізичні особи - підприємці, які одночасно проводять незалежну професійну діяльність не обліковуються контролюючим органом як окремі суб`єкти-платники податків і зборів, а є окремою категорію платників податків - фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, за яким ведеться одна інтегрована картка платника.

Податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Із системного аналізу положень чинного законодавства, зокрема ст. 4 Закону України «Про банкрутство», вбачається, що діяльність арбітражного керуючого підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, а доходи, отримані від здійснення такої діяльності підлягають оподаткування згідно із ст. 178 ПК України лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, перебуваючи у 2017 -2018 р.р. на податковому обліку як фізична особа- підприємець, я повинна була перебувати на податковому обліку як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, вести єдиний податковий облік та сплату податків із зареєстрованими видами діяльності.

Згідно пунктів 63.1, 63.2 ст. 63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.

Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Тобто, позиція податкового органу про те, що «зареєстрований означає зобов`язаний сплачувати відповідно до кількості категорій страхувальника» є безпідставною.

Згідно п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Отже, порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не передбачений.

Згідно п. 2. ч. 1. ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

Тобто, виходячи з наведеної норми, фізичні особи - підприємці (крім ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування) та особи, що проводять незалежну професійну діяльність нараховують та сплачують ЄСВ від суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, але в сумі, що не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у нього виникає зобов`язання самостійно визначити суму єдиного внеску для нарахування, але не меншу за розмір мінімального страхового внеску та не більшу за максимальну.

Таким чином, законодавець передбачає можливість платника самостійно, на свій розсуд, визначити базу нарахування, за умови врахування тільки мінімальної та максимальної межі розміру сум внесків.

Відповідно до п.19 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 435, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, отримують дохід від цієї діяльності та одночасно є фізичними особами- підприємцями, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти відповідно до виду діяльності та обраної системи оподаткування.

Пунктом 16 розділу IV «Формування звіту» Порядку № 435 передбачено, що фізичні особи-підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти (додаток 5).

Положення пункту 16 розділу IV «Формування звіту» Порядку № 435 відсилають до додатка 5 «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску», розділом 6 якого визначені типи платника, серед яких окремо зазначено ФО - на загальній системі оподаткування, ФО - на спрощеній системі оподаткування, особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, членів фермерського господарства. Визначення окремого типу платника «фізичної особи-підприємця, яка має ознаку незалежної професійної діяльності» формою звіту не передбачено.

Отже, приписи пункту 16 Порядку № 435 про обов`язок формування та подання звіту фізичною особою-підприємцем, яка має ознаку незалежної професійної діяльності, не відповідають положенням пунктів 4 та 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Особи, визначені цими пунктами, є окремими платниками єдиного внеску з певними особливостями їх обліку, різною базою нарахування єдиного внеску та порядку його сплати, а тому поєднання двох різних статусів платників єдиного внеску на рівні підзаконного нормативно-правового акта призводить до невідповідності норм Порядку положенням Закону.

Враховуючи зазначене, статус фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та, як наслідок, порядок обліку та сплати єдиного внеску такою особою, Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не передбачає.

13.05.2020 прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (щодо усунення дискримінації за колом платників)» №592-ІХ. Викладені в даному законі норми конкретизують позицію держави щодо нарахування єдиного внеску деяким категоріям страхувальників. Зокрема статтю 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» доповнено частиною 5 такого змісту: Особи, зазначені у пункті 5 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за умови взяття їх на облік фізичних осіб - підприємців та провадження ними одного виду діяльності одночасно як осіб, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті.

Абзаци 10,11 розділу 1 Пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (щодо усунення дискримінації за колом платників)» дає роз`яснення та обґрунтування необхідності прийняття даного закону в Україні: «...численне зростання спорів щодо нарахування та сплати ЄСВ самозайнятою особою і подвійного нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за результатами здійснення одного й того ж виду господарської діяльності. А також дає підстави стверджувати, що встановлення податковим органом фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності протирічить встановленому порядку постановки суб`єктів підприємницької діяльності як платників ЄСВ на облік та є безпідставним. З метою врегулювання питання щодо нарахування та сплати ЄСВ пропонуються зміни, визначені цим проектом Закону». Згідно розділу 2, метою та завданням законопроекту є удосконалення норм чинного законодавства України щодо нарахування та сплати ЄСВ особами, які здійснюють незалежну професійну діяльність.

Відповідно абзацу 9 вказаного документу, встановлення обов`язку сплати ЄСВ без отримання доходу не відповідає легальній меті державного регулювання даного виду відносин та є непослідовним у контексті самого Закону, який визначає об`єктом нарахування ЄСВ саме отриманий дохід.

Враховуючи викладене, законодавець визнає, що подвійна сплата єдиного соціального збору особами, які проводять професійну незалежну діяльність та одночасно зареєстровані як ФОП є дискримінацією, особливо коли такі особи не мають доходів.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, контролюючий орган, дотримуючись принципів законності та належного врядування як суттєвих елементів принципу верховенства права, повинен був врахувати, що хоча процедура щодо обліку платника єдиного внеску була встановлена нормативно-правовим актом, однак у частині визначення типів (видів) платників єдиного соціального внеску не відповідала Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», тому немає підстав вважати, що дії органу, який використовував таку процедуру відповідали принципам належного врядування, оскільки надано перевагу приписам не Закону, а нормативно-правовому акту, нижчому за юридичною силою.

Оскільки йшлося про майновий інтерес, то контролюючий орган повинен був діяти у належний спосіб (у цьому випадку з урахуванням приписів Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», де не передбачалось такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності) та з урахуванням послідовності дій (способів) у частині взяття на облік платника єдиного внеску з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (зміни таких) та застосовувати ті процедури, які б вказували на ясність дій.

Вказана правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 02.09.2019 по зразковій справі № 520/3939/19.

Окрім того, згідно п. 56.21. ст. 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Додатково суд звертає увагу на те, що листом від 28.01.2019 №7233/11/26-15-13-02-15 ГУ ДФС у м. Києві повідомило позивача про відмову у прийнятті моєї податкової декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік, яка була прийнята 02.04.2018, з обґрунтуванням: «вважається неподаною у зв`язку з порушенням вимог нормативно-правових актів, а саме, подання податкової декларації з недостовірним зазначенням обов`язкового реквізиту «особа, яка провадить незалежну професійну діяльність», що не відповідає обраній категорії платника (пп.49.18.5 п. 49.18 ст. 49 розділ II Кодексу), оскільки в зазначеному звітному періоді платник зареєстрований фізично особою- підприємцем.».

Таким чином, зазначене підтверджує, що ГУ ДПС у м. Києві, має повне розуміння існуючого порядку обліку осіб-платників єдиного внеску, але умисно діє протиправно в частині прийняття оскаржуваного рішення.

Відтак, донарахування позивачу суми єдиного внеску як фізичній особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність за 2017 - 2018 роках є протиправним, а відтак, рішення Головного управління ДПС у м. Києві №34400240109 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 16.04.2025 також є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 КАС України, не було доведено правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211, 20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві №34400240109 від 16.04.2025.

Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів платника та дані інтегрованої картки платника податків щодо ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до висновків, наведених у даному рішенні суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені останнім судові витрати у розмірі 1 211, 20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.