Рішення № 140956693, 26.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року Київ справа №320/20740/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної митної служби України, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної митної служби України щодо неприйняття рішення на продовження граничного терміну ввезення транспортного засобу позивача - Toyota Prius 2007 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , країна реєстрації Грузія та встановлення граничного терміну ввезення - у 60 денний строк після дати припинення чи скасування воєнного стану на території України;

- зобов`язати Державну митну службу України прийняти рішення про продовження строків ввезення транспортного засобі позивача Toyota Prius 2007 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , країна реєстрації Грузія та встановлення граничного терміну ввезення - у 60 денний строк після дати припинення чи скасування воєнного стану на території України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 залучено як співвідповідача у справі Харківську митницю.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що відповідачем протиправно не вчиняються дії щодо прийняття рішення на продовження граничного терміну ввезення вказаного транспортного засобу.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідачі, у наданих суду відзивах, наголошують на правомірності своєї поведінки у межах спірних правовідносин, а тому просять відмовити у задоволенні позовних вимог.

Такі доводи заперечені позивачем у поданих до суду відповідях на відзиви відповідачів.

Крім того, позивачем надано додаткові докази по справі, які він просив врахувати при прийнятті рішення.

Харківська митниця заявила клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

В клопотанні відповідач зазначає про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та/або з викликом сторін. Вказує, що прийняття рішення у справі, правильне вирішення справи, викладення обґрунтованої правової позиції, а також формування нової судової практики має важливе значення для Харківської митниці.

Державна митна служба України також заявила клопотання про розгляд справи у загального позовного провадження. Держмитслужба просила розглянути справу №320/20740/25 за правилами загального позовного провадження та/або з викликом сторін. Розгляд Київським окружним адміністративним судом справи №320/20740/25, прийняття рішення у справі, правильне вирішення справи, викладення обґрунтованої правової позиції, а також формування нової судової практики має важливе значення для Державної митної служби України.

Позивачем подано заперечення проти зазначеного клопотання відповідача, де просив залишити його без розгляду.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої-третьої статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

У силу положень пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно із частинами першою-третьою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. (частина перша статті 260 КАС України).

Згідно з частиною четвертою статті 260 КАС України, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Отже, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, крім тих, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України).

Надаючи оцінку таким аргументам представника Харківської митниці, Державної митної служби України суд зауважує, що представник у поданому клопотанні не просить про витребування чи забезпечення додаткових доказів, призначення у справі експертиз чи вжиття судом інших дій, для вчинення яких необхідним було б проведення розгляду справи у порядку загального позовного провадження у судовому засіданні з викликом учасників.

При цьому, суд звертає увагу на те, що сторони не позбавлені можливості повноцінно користуватися своїми процесуальними правами (подавати суду заяви, клопотання, докази) для захисту своїх прав та інтересів та мають право висловлювати свою позицію та спростовувати доводи опонентів письмово.

За таких обставин, зважаючи на те, що цей спір виник у справі незначної складності, враховуючи характер спірних відносин, склад учасників та предмет доказування, що не вимагають проведення підготовчого провадження для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд вважає за можливе розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження.

За приписами частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Отже, для швидкого вирішення справи, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі, яка є незначної складності та вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, а пояснення сторін у судовому засіданні не є доказами у справі, тому відсутні підстави для розгляду цієї справи в порядку загального позовного провадження із викликом сторін.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідачів про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.11.2021 зареєстровано тимчасове ввезення (до 1 року) в Україну через пункт пропуску «Гоптівка-Нехотєєвка» громадянином України ОСОБА_2 , який має статус нерезидента, транспортного засобу особистого користування TOYOTA PRIUS, р.н. НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_1 (далі - ТЗ). Строк тимчасового ввезення ТЗ - до 02.11.2022 включно. Відповідно до електронних баз даних митних органів ТЗ станом на 09.11.2023 не вивезений та продовжує перебувати на митній території України.

Особливості тимчасового ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування на митну територію України врегульовано статтею 380 Митного кодексу України (далі - Кодекс), якою, зокрема, встановлено наступне.

Тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року.

Цей строк може бути продовжено митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів (частина перша статті 380 Кодексу).

Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України, для їхніх особистих потреб. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам (частина п`ята статті 380 Кодексу).

Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог Митного кодексу України, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів (частина шоста статті 380 Кодексу).

Підпунктом 3 пункту 9-12 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу встановлено, що тимчасово, до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України митні органи за заявою декларанта або уповноваженої ним особи можуть приймати рішення про продовження строків (включаючи граничні), визначених Кодексом, крім тих, перебіг яких зупинено підпунктом 2 цього пункту.

Згідно з Порядком виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 №657 (далі - Порядок), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.10.2012 за № 1669/21981, строк тимчасового ввезення товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення, може бути продовжений митницею оформлення з урахуванням мети ввезення товарів та інших обставин і з дотриманням вимог, установлених Кодексом. Для продовження строку тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, подає до митниці оформлення відповідну заяву. Разом із заявою за наявності подаються документи, які підтверджують наявність обставин, що обумовлюють необхідність такого продовження (розділ II Порядку). У випадку якщо факт дії обставин непереборної сили має місце, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства з питань митної справи щодо транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, повинна звернутись до митного органу з письмовою заявою, яка повинна містити інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.

Разом з заявою подаються документи, що підтверджують факт дії обставин непереборної сили, видані компетентними органами (установами) та засвідчені в установленому порядку. Залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально уповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції (розділ VIII Порядку).

Відповідно до Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Торгово-промислова палата (далі - ТПП) України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (частина 3 статті 14, частина 1 статті 14-1 цього Закону).

Листом ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 «Всім кого це стосується» засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію РФ проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про ведення воєнного стану в Україні». ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язкам, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Разом з цим, факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для невиконання фізичними особами зобов`язань. При розгляді питань, пов`язаних з неможливістю виконання відповідальними особами зобов`язань, що випливають з митних процедур, сторона, яка посилається на обставини, які виникли у зв`язку з війною, повинна довести причинний зв`язок між неможливістю виконання свого обов`язку та військовою агресією/військовими діями.

Харківською митницею позивача, за наслідком розгляду його заяви від 25.10.2023 (вх. №П/22 від 26.10.2023) повідомлено, що він може звернутися до ТПП України/регіональної ТПП з метою отримання сертифікату, що засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), в том числі щодо позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами транспортними засобами, що перебувають під митним контролем) згідно з Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженим Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 №44(5).

При розгляді звернення від 25.10.2023 та доданих документів митницею не встановлено заборони щодо в`їзду/виїзду позивача, а також вивезення ТЗ за межі митної території України. ОСОБА_1 до звернення не було додано документального підтвердження дії обставин непереборної сили внаслідок військової агресії російської федерації проти України, які не дозволяють здійснити зворотне вивезення ТЗ в установлений законом строк. Про що також було зазначено у листі митниці від 09.11.2023.

Враховуючи вищенаведене Харківська митниця не вбачала підстав для продовження терміну тимчасового вивезення ТЗ до кінця військового стану та позивачу було запропоновано вжити заходів щодо виконання вимог законодавства, регламентованих частиною 6 статті 380 Кодексу.

Вдруге, з питання продовження строку тимчасового ввезення того ж транспортного засобу гр. ОСОБА_1 звертався із заявою від 05.01.2025 до Держмитслужби (вх. №П-7 від 06.01.2025). Відповідно до резолюції в.о. Голови Держмитслужби вказане звернення було розглянуто Харківською митницею. За результатами розгляду була надана відповідь від 20.01.2025 №7.14-1/28-08/П-7/1 з висновком про те, що митницею не може бути прийнято рішення про продовження строку тимчасового ввезення зазначеного автомобіля. Інформація щодо прийнятого рішення митниці була внесена до функціонального модуля «Заяви підприємств та осіб» АСМО «Інспектор».

Під час розгляду скарги митницею встановлено, що заявником не надано підтверджуючих документів про те, що обставини непереборної сили перешкоджали йому виконати зобов`язання щодо зворотного вивезення транспортного засобу особистого користування TOYOTA PRIUS, р.н. НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_1 , за межі митної території України. Крім того, не було встановлено обмежень щодо перетинання ним державного кордону України в обох напрямах, а також вивезення цього транспортного засобу за межі митної території України. З урахуванням зазначеного, митницею було прийнято рішення, про яке зазначено вище.

Втретє, 22.01.2025 гр. ОСОБА_1 звернувся до в.о. Голови Держмитслужби із скаргою про оскарження рішення яке доведено листом Харківської митниці від 20.01.2025 №7.14-1/28-08/П-7/1 (вх. Держмитслужби №2157/10/1 від 22.01.2025).

Рішенням Державної митної служби України №17/17-07/10/65 від 20.02.2025 про результати розгляду скарги частково задоволено скаргу громадянина ОСОБА_3 , скасовано рішення Харківської митниці, викладене у листі від 20.01.2025 №7.14-1/28-08/П-7/1.

Так, у рішенні про результати розгляду скарги визначено, що відповідно до статті 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Частина перша статті 380 Кодексу згідно з якою тимчасове ввезення громадянами- нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів.

Частина восьма статті 380 Кодексу відповідно до якої тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Частина 1 статті 460 Кодексу згідно з якою вчинення порушень митних правил, передбачених, зокрема, статтею 481 Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої Кодексом.

Статтями 251, 252 Цивільного кодексу України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Положеннями статей 253 та 254 цього Кодексу врегульовано початок перебігу строку та його закінчення, а саме перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (в даному випадку ввезення транспортного засобу на митну територію України) і спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Глава 3 розділу II Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 травня 2012 року № 657, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02 жовтня 2012 року за № 1669/21981 (далі - Порядок), якою встановлено, що строк тимчасового ввезення товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення, може бути продовжений митницею оформлення з урахуванням мети ввезення товарів та інших обставин і з дотриманням вимог, установлених Кодексом.

Для продовження строку тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, подає до митниці оформлення відповідну заяву. Разом із заявою за наявності подаються, зокрема, документи, які підтверджують наявність обставин, що обумовлюють необхідність такого продовження.

Рішення про продовження строку тимчасового ввезення товарів або про відмову в продовженні строку тимчасового ввезення цих товарів приймається керівником митного органу або вповноваженою ним посадовою особою та оформлюється шляхом накладення відповідної резолюції на заяві щодо продовження строку тимчасового ввезення.

Про прийняте рішення митний орган зобов`язаний невідкладно письмово або в електронній формі повідомити особу, яка звернулася із заявою. У разі прийняття рішення про відмову у продовженні строку тимчасового ввезення митний орган зобов`язаний невідкладно повідомити про причини та підстави такої відмови (пункт З глави 3 розділу II Порядку).

Обов`язок щодо вивезення за межі України транспортних засобів особистого користування, які були тимчасово ввезені в Україну, встановлено частиною шостою статті 380 Кодексу.

Період, протягом якого громадянин має право звернутися до митного органу для продовження строку тимчасового ввезення транспортного засобу обмежено строком, встановленим відповідно до заявленого митного режиму (в даному випадку на строк до одного року).

Заява про продовження строку тимчасового ввезення транспортного засобу TOYOTA PRIUS, p. н. НОМЕР_2 була подана 25.10.2023 коли строк тимчасового ввезення вже не міг бути продовжений.

З урахуванням сукупності установлених обставин та наведених вище висновків, суд вважає, що з боку позивача не було дотримано у повному обсязі вимог законодавства України з питань митної справи.

Крім того, посилання позивача на наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від №309 від 22.12.2022 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» та лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 є безпідставними з огляду на те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорнимй саме для цього конкретного випадку (постанови Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21).

Враховуючи наведене, у контексті позовних вимог Держмитслужбою не було допущено будь-яких протиправних дій, бездіяльності відносно позивача, водночас всі звернення останнього були розглянуті у передбачений законодавством спосіб та строк, що ним не заперечується.

Більше того, Держмитслужба відповідно до своїх повноважень безпосередньо не здійснює митні формальності, що додатково засвідчує безпідставність заявлених позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваної бездіяльності на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної митної служби України про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.