Рішення № 140956531, 27.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 рокуСправа № 280/9040/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

31.08.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі третя особа, ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-1 від 28.08.2026 № 084350003696 про відмову позивачу в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;

- зобов`язати відповідача-1 провести позивачу з 01.01.2026 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 20.08.2026 № 08-02/271, виходячи із зазначеної в ній суддівської винагороди в розмірі 164 736,00 грн, із застосуванням відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання, встановленого в пенсійній справі, та з урахуванням раніше виплачених сум;

- стягнути на користь позивача понесені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1.

Ухвалою суду від 03.09.2026 відкрито провадження у справі №280/9040/26, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення та виклику сторін.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві (вх.№49722 від 31.08.2026). Зокрема зазначено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.05.2026 у справі №280/1797/26 Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області 20.08.2026 було підготовлено та видано позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №08-02/271. Отримавши довідку про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №08-02/271 позивач 21.08.2026 через ВЕБ-портал Пенсійного фонду України подав заяву про перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вказаної довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області. За результатами розгляду вказаної заяви відповідачем в порядку екстериторіальності прийнято рішення від 28.08.2026 №084350003696, яким позивачу відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Вказане рішення відповідача позивач вважає протиправним та таким, що порушує гарантоване Конституцією України його право на соціальний захист та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі, передбаченому чинним законодавством України, а тому просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Позиція ГУ ПФУ в Запорізькій області відображена у письмових поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву (вх.№59094 від 12.10.2026). Зокрема зазначено, що 21.08.2026 позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 20.08.2026 №08-02/271. За принципом екстериторіальності заява позивача була передана для вирішення до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, за результатами чого 28.08.2026 відповідачем прийнято рішення №084350003696 про відмову позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Зауважено, що правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни розміру грошового утримання або складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Такий перерахунок є похідним від законодавчо визначених умов оплати праці діючих суддів і має здійснюватися лише у разі нормативного перегляду елементів суддівської винагороди. Законодавством визначено прожитковий мінімум працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у окремому розмірі, та який не співпадає з прожитковим мінімумом працездатних осіб. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 №4695-IX встановлено, що з 01.01.2026 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102 грн. Отже, змін розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 2020 року не відбулось, а тому правові підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки від 20.08.2026 №08-02/271, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області відсутні. Враховуючи вищенаведене вказано, що відмовляючи позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв`язку із чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, матеріали справи містять докази того, що 03.09.2026 документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття спрощеного провадження» за допомогою підсистеми «Електронний суд» доставлений до електронного кабінету Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (а.с.25).

На підставі частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

З даних Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.05.2026 у справі №280/1797/26, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.08.2026, зокрема, зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у відповідності до додатку 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України станом на 01.01.2026, визначеного на підставі частини 2 статті 130 Конституції України, частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік», з прожитковим мінімумом для працездатних осіб, станом на 01 січня 2026 року у розмірі 3328,00 грн (а.с.10-15).

На виконання вказаного судового рішення Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області 20.08.2026 було підготовлено та видано позивачу довідку №08-02/271 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2026 (а.с.8).

Отримавши довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 20.08.2026 №08-02/271 позивач 21.08.2026 через ВЕБ-портал Пенсійного фонду України подав заяву про перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вказаної довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (а.с.9).

У відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (із подальшими змінами та доповненнями) (далі Порядок №22-1) передбачено, що з 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунки пенсій в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.

Враховуючи зазначене, заява позивача від 21.08.2026 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в порядку екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

За результатами розгляду заяви позивача від 21.08.2026 щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідачем прийнято рішення №084350003696 від 28.08.2026, яким позивачу відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із посиланням на те, що повідомлення від Державної судової адміністрації України про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до Пенсійного фонду України не надходило (а.с.16).

Позивач, не погодившись з рішенням відповідача №084350003696 від 28.08.2026 про відмову у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі наданої до пенсійного органу довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 20.08.2026 №08-02/271, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Спеціальним законом, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд є Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).

За положеннями статті 4 Закону №1402-VІІІ судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Суд бере до уваги, що однією з конституційних гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, зокрема їх належного матеріального та соціального забезпечення.

Визначені Конституцією України та Законом №1402-VIII гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя незалежним, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний Суд України у рішеннях від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 01.12.2004 №19-рп/2004, від 11.10.2005 №8-рп/2005, від 03.06.2013 №3-рп/2013 та від 04.12.2008 №11-р/2018 послідовно виходив із того, що матеріальне забезпечення суддів є складовою гарантій їхньої незалежності. Зокрема, у Рішенні Конституційного Суду України від.10.2005 №8-рп/2005 у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання, КСУ зазначив, що право судді у відставці на пенсію та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів, а щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою соціального забезпечення суддів (пункт 7 мотивувальної частини). Аналогічно, у рішенні від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 КСУ також виходив з того, що суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу.

У Рішенні від 04.12.2018 № 11-р/2018 Конституційний Суд України, посилаючись на свою попередню правову позицію, викладену у Рішенні від 20.03.2002 № 5-рп/2002, зазначив, що гарантії незалежності судді, включаючи заходи щодо його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами.

Зазначені правові позиції Конституційного Суду України свідчать, що матеріальне забезпечення судді є не пільгою чи привілеєм, а елементом конституційної гарантії незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу. Така гарантія спрямована не на задоволення приватного інтересу судді, а на забезпечення суспільного інтересу у здійсненні правосуддя незалежним, безстороннім і неупередженим судом.

Такий підхід узгоджується із європейськими інституційними стандартами незалежності судової влади. У рішенні Великої Палати Суду справедливості Європейського Союзу від 25.02.2025 в об`єднаних справах XL та інші проти S№d Rejonowy w Biaіymstoku; SR, RB проти Lietuvos Respublika / XL and Others v S№d Rejonowy w Biaіymstoku; SR, RB v Lietuvos Respublika, C-146/23 і C-374/23, ECLI:EU:C:2025:109, Суд справедливості ЄС, застосовуючи другий абзац статті 19(1) Договору про Європейський Союз ( ОСОБА_2 ) у взаємозв`язку зі статтею 2 цього Договору, зазначив, що правила визначення винагороди суддів мають бути встановлені законом, об`єктивними, передбачуваними, стабільними і прозорими, а можливий відступ від таких правил не може бути довільним, має переслідувати легітимну мету загального інтересу, бути необхідним, тимчасовим і пропорційним. Зазначені стандарти підтверджують, що належний, стабільний і передбачуваний рівень матеріального забезпечення суддів є однією з інституційних гарантій незалежності судової влади, оскільки покликаний убезпечити суддів від зовнішнього впливу або тиску, здатного поставити під сумнів їхню незалежність і неупередженість (пункти 49, 54- 58, 65- 76 та 90 зазначеного рішення).

Вирішуючи цей спір, суд ураховує, що відповідно до преамбули та статті 2 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (Association Agreement between the European Union and its Member States, of the one part, and Ukraine, of the other part), повага до демократичних принципів, прав людини і основоположних свобод, а також принципу верховенства права належить до основ внутрішньої та зовнішньої політики сторін і становить один із ключових елементів цієї Угоди. З огляду на стратегічний курс України на набуття повноправного членства в Європейському Союзі відповідні положення Хартії основоположних прав Європейського Союзу (Charter of Fundamental Rights of the European Union) та практика Суду справедливості Європейського Союзу можуть братися до уваги як авторитетні орієнтири при тлумаченні національних гарантій верховенства права, правової визначеності, ефективного судового захисту та незалежності судової влади, якщо таке врахування не підміняє застосування Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 4 Закону №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону №1402-VIII.

30.09.2016 набрали чинності зміни до Конституції України, внесені Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», якими, зокрема, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції та вперше на конституційному рівні закріплено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Отже, Закон №1402-VIII визначає не фіксований розмір посадового окладу судді в абсолютній грошовій сумі, а розрахунковий механізм його визначення через прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня відповідного календарного року.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад двадцять років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Отже, законодавець установив безпосередній правовий зв`язок між розміром щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та суддівською винагородою судді, який працює на відповідній посаді. Зміна розміру складових такої винагороди є юридичним фактом, з яким закон пов`язує виникнення права судді у відставці на відповідний перерахунок.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III (далі - Закон № 2017-III) державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою, зокрема, визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України (положення статті 2 Закону № 2017-III).

Згідно з приписами статті 6 Закону № 2017-III базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров`я та освіти.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Зазначеною нормою Закону № 966-XIV визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону № 966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Водночас Закон №966-XIV не визначає такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Судді також не віднесені цим Законом до окремої соціальної чи демографічної групи населення, для якої прожитковий мінімум має встановлюватися окремо.

Однак зміни до Закону №1402-VIII у частині порядку визначення суддівської винагороди не вносилися. Частина перша статті 135 Закону №1402-VIII прямо встановлює, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Пункт 1 частини третьої цієї статті пов`язує базовий розмір посадового окладу судді саме з прожитковим мінімумом для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

При цьому передбачена статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 №4695-IX відповідна величина не може застосовуватися як така, що змінює встановлений статтею 135 Закону №1402-VIII порядок визначення базового розміру посадового окладу судді. Зазначена складова суддівської винагороди не може бути замінена іншою розрахунковою величиною без внесення відповідних змін до закону про судоустрій.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007 та від 22.05.2008 №10-рп/2008, щодо меж предмета регулювання закону про Державний бюджет України. КСУ у цих рішеннях наголосив, що закон про Державний бюджет України має спеціальний предмет регулювання, не може змінювати обсяг прав, гарантій чи інше правове регулювання, встановлене спеціальними законами України. Тому стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 №4695-IX не може тлумачитися як така, що змінює порядок визначення суддівської винагороди, встановлений статтею 135 Закону №1402-VIII відповідно до статті 130 Конституції України.

Зазначене також відповідає загальновизнаному підходу до допустимості обмеження прав. Частина перша статті 52 Хартії основоположних прав Європейського Союзу (Charter of Fundamental Rights of the European Union) встановлює, що будь-яке обмеження здійснення прав і свобод, визнаних Хартією, має бути передбачене законом, поважати сутність таких прав і свобод та, з дотриманням принципу пропорційності, може застосовуватися лише тоді, коли воно є необхідним і справді відповідає цілям загального інтересу, визнаним Європейським Союзом, або потребі захисту прав і свобод інших осіб.

У спірних правовідносинах таким спеціальним законом є Закон №1402-VIII, який відповідно до статті 130 Конституції України визначає порядок обчислення суддівської винагороди. Тому для визначення базового розміру посадового окладу судді у 2026 році має застосовуватися прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня відповідного календарного року.

За таких обставин застосування органом Пенсійного фонду України розрахункової величини 2102 грн для висновку про відсутність зміни складових суддівської винагороди не ґрунтується на положеннях статей 130 Конституції України, 135 Закону №1402-VIII та не може бути підставою для відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зазначені висновки узгоджуються з правовим підходом, висловленим судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2026 у справі № 200/2309/25.

Так, у постанові від 17.02.2026 у справі № 200/2309/25 судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2025 року у справі № 520/32171/24, у якій викладено правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн згідно із Законом № 3460-IX та, відповідно, що з 01 січня 2024 року не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці та сформулювала такий правовий висновок:

у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;

для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Застосовуючи наведений правовий висновок до спірних правовідносин, Суд зазначає, що у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 1 січня календарного року, становить 3328 грн.

Саме ця величина підлягає застосуванню для визначення базового розміру посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, а отже, і для визначення розміру суддівської винагороди, що враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб порівняно з попереднім календарним роком зумовлює зміну базового розміру посадового окладу судді як складової суддівської винагороди. Відповідно до частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII така зміна є підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Отже, у позивача виникло право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року з 01 січня 2026 року - 3328 грн

Аналогічний підхід щодо застосування для визначення базового розміру посадового окладу судді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня календарного року, а також щодо наявності у зв`язку з цим підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, викладений Верховним Судом у постановах від 17.06.2026 у справі № 280/4259/25, від 30.06.2026 у справі № 200/6643/24, від 30.06.2026 у справі № 200/8026/24, від 30.06.2026 у справі № 340/4332/24 та від 30.09.2026 у №240/5787/24.

Суд також ураховує, що 25.06.2026 набрав чинності Закон України від 09.06.2026 №4905-IX «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Закону України "Про Вищу раду правосуддя" щодо удосконалення декларацій доброчесності судді та родинних зв`язків судді», яким частину третю статті 135 Закону №1402-VIII доповнено положенням, за змістом якого для визначення базового розміру посадового окладу судді не може застосовуватися інша вартісна величина, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, передбачений Законом України «Про прожитковий мінімум», у розмірі, встановленому законом України про Державний бюджет України на відповідний рік для цієї соціальної і демографічної групи населення.

Наведені законодавчі зміни узгоджуються з висновком суду про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді підлягає застосуванню саме прожитковий мінімум для працездатних осіб як соціальної і демографічної групи населення, встановлений законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Водночас ці зміни не є самостійною правовою підставою для вирішення цього спору, оскільки спірні правовідносини виникли до набрання ними чинності.

Аналогічного висновок наведений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.09.2026 по справі №240/5787/24.

Разом із тим, суд враховує, що право позивача на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, виходячи із суддівської винагороди, розрахованої з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного станом на 01.01.2026, встановлено рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.05.2026 у справі №280/1797/26, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.08.2026.

Таким чином, оскільки рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.05.2026 у справі №280/1797/26, яке набрало законної сили, встановило право позивача щодо перерахунку і видачі для цього довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, визначеного на підставі частини 2 статті 130 Конституції України, частини 3 статті 135 Закону № 1402-VIII та абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік», орган Пенсійного фонду відповідно до Порядку № 3-1, та статті 13 Закону № 1402-VIII був зобов`язаний здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки від 20.08.2026 №08-02/271.

Отже, преюдиційними обставинами для цієї справи є обставини, встановлені рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.05.2026 у справі №280/1797/26, за яким зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області видати ОСОБА_1 довідку із визначенням суддівської винагороди згідно з розміром прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2026 для перерахунку довічного грошового утримання.

Таким чином, пенсійний орган не мав права ставити під сумнів відомості цієї довідки, зокрема, за підставами, які досліджувались судом вище та визнані необґрунтованими, а тому у відповідача не було підстав відмовляти позивачу у перерахунку довічного грошового утримання.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1 затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України (далі Порядок №3-1), положеннями пункту 1 розділу IV якого передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України №1402-VIII, частини другої статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.

Про наявність правових підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання (зміну розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, винагороди працюючого судді Конституційного Суду України) Пенсійний фонд України повідомляється Конституційним Судом України, Верховним Судом, Вищим судом з питань інтелектуальної власності, Вищим антикорупційним судом - щодо суддів цих судів, Державною судовою адміністрацією України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів, судів, що перебувають в процесі ліквідації, у місячний строк з дня виникнення таких підстав.

Відповідно до пунктів 5 та 6 вказаного Порядку №3-1 довідки про суддівську винагороду/ довідки про винагороду судді Конституційного Суду України надсилаються відповідними органами органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, який надав список, та судді у відставці (судді Конституційного Суду України), щодо якого видана довідка, у місячний строк з дня надходження списку.

Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.

Звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, в тому числі через вебпортал або засобами Порталу Дія з використанням суддею електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), або надсилання поштою.

Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання приймається органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, за наявності в судді всіх необхідних документів та оформляється відповідно до вимог розділу III цього Порядку.

Днем звернення за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання вважається день прийняття органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України.

З матеріалів справи судом встановлено, що отримавши довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 20.08.2026 №08-02/271 позивач 21.08.2026 через ВЕБ-портал Пенсійного фонду України подав заяву про перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вказаної довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області.

За результатами розгляду заяви позивача від 21.08.2026 щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідачем в порядку екстериторіальності прийнято рішення від 28.08.2026 №084350003696, яким позивачу відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із посиланням на те, що повідомлення від Державної судової адміністрації України про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до Пенсійного фонду України не надходило.

Суд критично сприймає доводи відповідача про те, що підставою для перерахунку є повідомлення Державної судової адміністрації України, а такого повідомлення не надходило та зауважує, що повідомлення, передбачене абзацом другим пункту 1 та пунктом 2 розділу IV Порядку №3-1, є підставою для перерахунку без звернення судді у відставці.

Натомість, пунктом 6 цього розділу передбачено також перерахунок за зверненням судді у відставці на підставі поданої ним довідки, і позивач звернувся до відповідача в такий спосіб.

Відсутність повідомлення не позбавляє суддю у відставці права на перерахунок, передбаченого частиною четвертою статті 142 Закону №1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

За таких обставин відсутність повідомлення Державної судової адміністрації України не звільняє відповідача від обов`язку розглянути звернення по суті і не є підставою для відмови у перерахунку.

Разом із тим, суд зауважує, що оскаржуване рішення від 28.08.2026 №084350003696 не містить жодної мотивації та причин з яких зазначені у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 20.08.2026 №08-02/271 складові суддівської винагороди не можуть бути взяті до обрахунку.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 28.08.2026 №084350003696 про відмову позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 20.08.2026 №08-02/271 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та, відповідно, про наявність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені вище обставини у їх сукупності, суд вважає належним способом захисту порушених прав позивача у заявленому до розгляду спорі є зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити з 01.01.2026 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 20.08.2026 №08-02/271.

Разом з тим, суд зазначає, що обов`язок виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання судді у відставці, тобто у ГУ ПФУ в Запорізькій області. Відтак, виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці повинна проводитись ГУ ПФУ в Запорізькій області після отримання від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відповідного рішення про перерахунок раніше призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 20.08.2026 №08-02/271.

Таким чином, позовні вимоги про зобов`язання відповідача провести з 01.01.2026 виплату перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 20.08.2026 №08-02/271, не підлягають задоволенню.

Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 064,96грн, що підтверджується квитанцією №Z74S-82RR-BR1E від 29.08.2026 (а.с.6).

За таких обставин судовий збір у розмірі 1 064,96грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як суб`єкта владних повноважень, яким прийнято протиправне рішення та порушено права позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427) від 28.08.2026 №084350003696 про відмову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 20.08.2026 №08-02/271.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427) провести з 01.01.2026 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 20.08.2026 №08-02/271, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 27.10.2026.

Суддя І.В.Садовий