Рішення № 140956529, 27.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 рокуСправа № 280/7876/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

30 липня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 06.03.2026 №232550004829;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.02.2026 про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу: період навчання з 01.09.1982 по 20.07.1985; період роботи в Таджицькій РСР: з 30.06.1986 по 25.04.1988; з 01.08.1988 по 22.11.1988; з 01.12.1988 по 27.11.1989; з 01.12.1989 по 08.02.1991; період роботи в російській федерації: з 09.04.1991 по 20.12.1991 з 01.05.1993 по 13.01.1996; період роботи в Україні: з 14.01.1996 по 05.11.1997; період догляду за дитиною з 01.01.2004 по 31.12.2004.

Ухвалою суду від 03 серпня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що їй відповідачем було протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком, а також протиправно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу період навчання з 01.09.1982 по 20.07.1985; період роботи в Таджицькій РСР: з 30.06.1986 по 25.04.1988; з 01.08.1988 по 22.11.1988; з 01.12.1988 по 27.11.1989; з 01.12.1989 по 08.02.1991; період роботи в російській федерації: з 09.04.1991 по 20.12.1991 з 01.05.1993 по 13.01.1996; період роботи в Україні: з 14.01.1996 по 05.11.1997; період догляду за дитиною з 01.01.2004 по 31.12.2004. Позивач зазначає, що право на зарахування до страхового стажу спірних періодів підтверджується належними документами. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що страховий стаж особи становить 10 років 7 місяців 04 дні. Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить не менше 33 років. Відповідач зазначає, що до надходження відповідних документів до територіального органу Пенсійного Фонду України пенсія обчислюється без урахування періодів трудової діяльності до 01.01.1992 за межами України в Таджицькій РСР. Відповідач зазначає, що відсутні підстави для зарахування до страхового стажу спірних періодів. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що 27.02.2026 ОСОБА_1 звернулася до територіальних органів ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 06.03.2026 №232550004829, яке прийнято за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідної кількості стажу.

Позивач, не погодившись з відмовою у перерахунку пенсії, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно приписів статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно ч.1 ст.24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком відповідач вказав на те, що її страховий стаж становить 10 років 07 місяців 04 дня, що є недостатнім для призначення пенсії.

При цьому, судом під час розгляду питання про призначення позивачу пенсії, відповідачем не було зараховано до її страхового стажу:

з 30.06.1986 по 25.04.1988, з 01.08.1988 по 22.11.1988, з 01.12.1988 по 27.11.1989, з 01.12.1989 по 08.02.1991 на підставі абз.1-3 та абз.6 п.4. Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 №562 «Деякі питання обчислення страхового стажу» (далі ПКМУ №562) відсутні документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в Республіці Таджикистан, які підтверджують факт неотримання таких виплат;

з 09.04.1991 по 20.12.1991, оскільки в записі про прийняття на роботу відсутнє посилання на наказ про прийняття на роботу;

з 01.05.1993 по 13.01.1996, оскільки згідно з ст.24-1 Закону №1058-IV та у зв`язку з тим, що з 19.06.2023 для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, у зв`язку з чим стаж роботи зараховується по 31.12.1991;

з 14.01.1996 по 05.11.1997, оскільки в трудовій книжці відсутні записи про встановлений мінімум трудової участі та кількість відпрацьованих трудоднів в колгоспі;

не враховано період догляду з 01.01.2004 по 31.12.2004, оскільки відсутня довідка з УСЗН про отримання допомоги по догляду за дитиною до 3-х річного віку;

період навчання з 01.09.1982 по 20.07.1985 згідно з дипломом № НОМЕР_1 від 20.07.1985, оскільки згідно з абз.1-3 та абз.6 п.4 Постанови №562 відсутні документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в Республіці Таджикистан, які підтверджують факт неотримання таких виплат. До надходження відповідних документів до територіального органу Пенсійного Фонду України пенсія обчислюється без урахування періодів трудової діяльності до 01.01.1992 за межами України в Таджицькій РСР.

Суд зазначає, що згідно з ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, чинним законодавством передбачено підтвердження трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у разі коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Щодо не зарахування до страхового стажу періоду з 09.04.1991 по 20.12.1991, оскільки в записі про прийняття на роботу відсутнє посилання на наказ про прийняття на роботу, суд зазначає, що відсутність у трудовій книжці посилання на наказ про прийняття на роботу не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу спірного періоду, оскільки обов`язок належного ведення трудової книжки покладається на роботодавця.

Суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на соціальне забезпечення, у зв`язку з неналежним веденням її трудової книжки.

Також, суд зазначає, що інші реквізити трудової книжки за період з 09.04.1991 по 20.12.1991 заповнені належним чином, містять періоди роботи, печатки та підписи уповноважених осіб, та надають можливість підтвердити факти трудової діяльності позивачки за спірний період.

Щодо не зарахування до страхового стажу періодів: навчання з 01.09.1982 по 20.07.1985 згідно з дипломом № НОМЕР_1 від 20.07.1985; з 01.05.1993 по 13.01.1996; з 30.06.1986 по 25.04.1988, з 01.08.1988 по 22.11.1988, з 01.12.1988 по 27.11.1989, з 01.12.1989 по 08.02.1991, суд зазначає таке.

13 березня 1992 року Україна стала учасницею Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення (далі Угода від 13.03.1992).

Відповідно до принципу пріоритетності міжнародних договорів, якщо міжнародним договором України, обов`язковість якого схвалена Верховною Радою України, встановлено правила, відмінні від передбачених національним законодавством у сфері пенсійного забезпечення, застосуванню підлягають положення такого міжнародного договору.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди від 13.03.1992 визначено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Відповідно до статті 6 Угоди, призначення пенсій громадянам держав учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

У разі, якщо в державах учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

Аналіз наведеного вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди від 13.03.1992 (до її припинення) підлягає врахуванню при призначенні пенсії, а обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за такі періоди роботи.

Постановою від 29.11.2022 №1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. москві. Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови. Вказана Угода припинилася через шість місяців з дня отримання депозитарієм повідомлення України про вихід з Угоди.

У Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає врахуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

Щодо не зарахування до страхового стажу періодів з 14.01.1996 по 05.11.1997, оскільки в трудовій книжці відсутні записи про встановлений мінімум трудової участі та кількість відпрацьованих трудоднів в колгоспі, суд зазначає таке.

Суд зазначає, що протягом спірного періоду позивач працювала у колгоспі «Динамо» Чорнобаївського району Черкаської області на посаді доярки.

Згідно з вимогами частин 1, 2 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Зазначені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника у повному обсязі є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.

Відповідно до відомостей з довідки від 22.04.2026 №37, судом встановлено, що у 1996 році у колгоспі «Дніпро» було встановлено мінімум трудової участі 230, фактично відпрацьовано позивачем - 315; у 1997 році - 230, виконано - 225; у 1998 - 230, виконано - 190; у 1999 - 230, виконано - 175; у 2000 році - 57, виконано - 38.

Отже, матеріалами справи підтверджено факт трудової діяльності позивача у колгоспі «Динамо» та обсяги виконання трудової участі.

Стосовно позовних вимог про зарахування до страхового стажу періоду догляду за дитиною з 01.01.2004 по 31.12.2004, суд зазначає таке.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що зазначений період не зараховано до страхового стажу, оскільки відсутня довідка з УСЗН про отримання допомоги по догляду за дитиною до 3-х річного віку.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач у період з 01.01.2004 по 31.12.2004 перебувала у відпустці по догляду за дитиною.

Водночас, відповідно до відомостей трудової книжки позивачки, судом встановлено, що у період з 24.12.2002 по 02.10.2006 вона працювала Жовтневому будинку-інтернаті на посаді пекаря.

Отже, за відсутності відомостей про перебування позивачки у відпустці по догляду за дитиною, зазначений період мав бути врахований до страхового стажу, як період трудової діяльності, згідно з відомостями трудової книжки.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Оскільки відповідачами не доведено правомірності прийнятого рішення, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 06.03.2026 №232550004829.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.02.2026 про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу: період навчання з 01.09.1982 по 20.07.1985; період роботи в Таджицькій РСР: з 30.06.1986 по 25.04.1988; з 01.08.1988 по 22.11.1988; з 01.12.1988 по 27.11.1989; з 01.12.1989 по 08.02.1991; період роботи в російській федерації: з 09.04.1991 по 20.12.1991 з 01.05.1993 по 13.01.1996; період роботи в Україні: з 14.01.1996 по 05.11.1997 та з 01.01.2004 по 31.12.2004.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Новікова