Ухвала суду № 140956452, 26.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

26 жовтня 2026 рокуСправа № 280/10883/26 м.Запоріжжя Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Христофоров А.Б., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

12.10.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просив:

визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 раніше призначеної: пенсії за віком з 21 жовтня 2024 року та страхових виплат за загальним державним соціальним страхуванням від нещасного випадку па виробництві та професійного захворювання, що спричинило втрату непрацездатності з 01 квітня 2024 року, у розмірі відшкодування фактичних збитків;

зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату раніше призначеної: пенсії за віком з 21 жовтня 2024 року та страхових виплат за загальним державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинило втрату непрацездатності з 01 квітня 2024 року, у розмірі відшкодування фактичних збитків, а також виплатити на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, заборгованість з пенсії, що виникла за період її несплати, починаючи з дня припинення.

Ухвалою суду від 16 жовтня 2026 року позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу термін протягом 5 (п`яти) днів, починаючи з наступного дня після отримання цієї ухвали, впродовж якого позивач має надати до суду: оригінал квитанції про сплату судового збору відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір», клопотання про поновлення пропуску строку звернення до суду із зазначенням підстав поважності його пропуску підтверджених доказами.

19.10.2026 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про поновлення строку звернення до суду, у якому представник зазначив, що У забезпечення безпеки життя на час бойових дій на території Запорізької області ОСОБА_1 виїхав на тимчасове перебування за її межі. В січні 2025 року ним встановлено, що в Головному управлінні пенсійного фонду України в Запорізькій області пенсію йому припинено виплату пенсії за віком та страхових виплат за загальним державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинило втрату непрацездатності. 21 жовтня 2024 року відповідачем припинено ОСОБА_1 виплату пенсію за віком та страхові виплати за загальним державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинило втрату непрацездатності. З цього приводу ОСОБА_1 направлено в липні 2025 заяву на поновлення йому виплат та зазначено про необхідність повідомлення з якого приводу належні йому виплати не виплачуються. Складність направлення заяв викликано перебуванням ОСОБА_1 поза межами України, та необхідністю верифікації заяв через застосунок ДІЯ, яка не працює поза межами України належним чином. 03.06.2026 ОСОБА_1 проведено процедуру верифікації через портал Кабінет пенсіонера підписано особистим ключем. 25.09.2025 отримано відповідь № 0800-0204-8/113069 де визначено про необхідність проведення особисто ОСОБА_1 верифікації через кабінет пенсіонера його особистих даних та підтвердження що саме ним отримуються пенсія та виплати та не отримується пенсія в Російській федерації. Роз`яснено процедуру проведення таких дій. 22.12.2025 ОСОБА_1 виконано дистанційне інформування з визначених відповідачем необхідним підтвредженням. Після виконання ОСОБА_1 чекав на відновлення виплат. 04.03.2026 за відсутності надходжень через адвоката ОСОБА_2 Іванченком В.В. направлено запит на повідомлення причин відсутності належних йому виплат. 10.07.2026 відповідачем надано відповідь № 0800-0902-8/59973 якою повідомлено про необхідність проведення верифікації його особистості за допомогою ДІЯ підпис. У зв`язку з тим, що такі дії вже проведено ним особисто, ОСОБА_1 вважає що відповідач не може вимагати від нього проведення верифікації яка ним вже здійснена за допомогою ДІЯ підпису у їх відповіді від 10.07.2026. Таким чином дійсним позовом ОСОБА_1 оскаржує дії відповідача визначені у відповіді від 10.07.2026. Хочу зазначити, що подання позову без належних дій відповідача щодо встановлення причини припинення виплати пенсії та безпосереднього виконання вимог закону щодо проведення верифікації та належного повідомлення відповідача про виконання всіх їх вимог, і тільки після встановлення дійсного порушеного свого права на соціальне забезпечення, саме відповіддю від 10.07.2026 є строком коли позивач дійсно дізнався про порушення права на виплати відповідачем у зв`язку з чим і звернувся з позовом до суду. Звернення до суду з позовом одразу після припинення виплат без належного виконання вимог відповідача було б передчасним та не підтверджувало б обґрунтованості позовних вимог та було б зловживанням правом на оскарження дій відповідача. Тому вважаю, що строк на звернення до суду пропущено за поважної причини.

Розглянувши вказане колопання, суд зазначає наступне.

Верховний Суд неодноразово робив висновок щодо строку звернення до суду у спорах, де відносини витікають у сфері пенсійного забезпечення, з приводу чого вказував таке.

Необхідно чітко диференціювати передбачені ст. 122 КАС України поняття дізнався та повинен був дізнатись про порушення своїх прав.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушенихїї прав, свобод та інтересів.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.

При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Пенсіонер має, до того ж, реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Водночас, отримання позивачем листа від відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру допомоги тощо.

Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначенийзакономстрок звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Аналогічного висновку дійшла Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.

Такі висновки підтримані також в постановах Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 620/978/21, від 15.06.2023 у справі №460/2358/20, від 21.01.2025 у справі № 360/815/23, від 10.03.2025 у справі № 480/2331/24.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

Так, за висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16.12.1992 у справі Хаджіанастасіу проти Греції, пункти 32-37).

При цьому очікується, що заявник продемонструє уважне ставлення до дотримання процесуальних вимог національного законодавства, наприклад до строків для подання адміністративного позову (рішення Європейського суду з прав людини від 07.09.1999 у справі Йодко против Литви (Jodko v. Lithuania).

Верховний суд в постанові від 22.12.2021 року по справі № 200/17683/21 зазначив, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

У постанові від 29.09.2022 року у справі № 500/1912/22 Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Водночас колегія суддів зазначила, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Велика Палата Верховного Суду аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19 виснувала, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку. Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Водночас, у постанові від 13 лютого 2024 року у справі № 140/9165/23 Верховний Суд, покликаючись на висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі № 990/102/22 та постанови Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі №160/14919/22, звернув увагу на можливість позивача реалізувати своє право на подання позовної заяви до суду самостійно або через представника, шляхом надсилання документів засобами поштового зв`язку, на офіційну електронну адресу суду, через особистий кабінет у системі Електронний суд або будь-якими іншими дистанційними засобами зв`язку, при цьому, неможливість вчинення таких дій потребує доказового обґрунтування.

Верховний Суд з-поміж іншого звернув увагу на те, що питання поновлення пропущених процесуальних строків вирішується судом в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Найпоширенішими підставами, за яких може бути поновлений пропущений строк звернення до суду, є, зокрема, форс-мажорні обставини або такі, що перебували поза контролем особи (аварії, катастрофи, природні явища) та інші об`єктивні причини, що не залежали від її волі (тяжка хвороба, неправомірні дії інших осіб тощо). Водночас, у випадку, коли позивачем не наведено обґрунтованих аргументів та переконливих доказів, які могли б свідчити про об`єктивну неможливість вчинення ним всіх необхідних і можливих дій щодо реалізації процесуальних прав у передбачені процесуальним законом строки, застосування судами передбачених законом наслідків пропущення строків звернення до суду, не є порушенням права особи на доступ до суду.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Зі змісту позовної заяви про поновлення строку не вбачається, що позивач не мав реальної, об`єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо звернення до суду за захистом своїх прав в частині позовних вимог за період з з 21.10.2024 по 04.04.2026 у встановлений кодексом строк.

Отже, триваюча пасивна поведінка позивача та його недисциплінованість як учасника суспільних відносин свідчить про недотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у нього можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Оскарження особою будь-якої бездіяльності суб`єкта владних повноважень не дає підстав такій особі порушувати встановлений кодексом строк звернення до суду, оскільки строк звернення до суду обчислюється з дати, коли особа дізналася (повинна була дізнатися) про допущення бездіяльності суб`єктом владних повноважень, а не з дати, коли особа перестала очікувати на усунення суб`єктом владних повноважень такої бездіяльності.

Суд не встановив переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав, тому не визнає поважними вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог за період з 21.10.2024 по 04.04.2026.

Доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, що узгоджується із нормою ч. 1 ст. 77 КАС України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, на виконання хвали суду від 16.10.2026 року позивач, у встановлений судом строку, до суду не надав.

Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративний позов подано до суду поза межами шестимісячного строку, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України, поряд із цим, позивачем не наведено причин пропуску строку звернення до суду, які б були визнані судом поважними.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п.п. 1, 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, а також у випадках, передбаченихчастиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відтак, в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача щодо припинення нарахування та виплати позивачу раніше призначеної: пенсії за віком з 21 жовтня 2024 року та зобов`язання відповідача поновити позивачу нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за віком з 21 жовтня 2024 року, а також виплатити на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, заборгованість з пенсії, що виникла за період її несплати, починаючи з дня припинення, за період з 21.10.2024 по 04.04.2026 позовна заява підлягає поверненню, відповідно до приписів ч. 2 ст. 123 КАС України, п.п. 1, 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Згідно ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 169, 243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача щодо припинення нарахування та виплати позивачу раніше призначеної: пенсії за віком з 21 жовтня 2024 року та зобов`язання відповідача поновити позивачу нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за віком з 21 жовтня 2024 року, а також виплатити на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, заборгованість з пенсії, що виникла за період її несплати, починаючи з дня припинення, за період з 21.10.2024 року по 04.04.2026 року повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Б. Христофоров