Рішення № 140955426, 27.10.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/8678/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Онлайнтех» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Онлайнтех» (далі ТОВ «Онлайнтех», позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі відповідач, митний орган) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 25.06.2026 №UA205100/2026/000024/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Онлайнтех» через уповноваженого декларанта з метою декларування товарів: тренажери та інвентар та приладдя для занять фізкультурою на митний пост Волинської митниці подано митну декларацію №26UА205100004008U8 та документи на підставі яких товар був куплений та доставлений до митного кордон України.

Вважаючи, що усіх документів недостатньо для підтвердження митної вартості товару за основним методом, Волинською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA20515000/2026/000024/2 від 25.06.2026 та складено картку відмови у прийнятті митної декларації №UA205100/2026/000137.

З метою митного оформлення та випуску товарів у вільний обіг декларантом було подано нову вантажно-митну декларацію №26UA205100004044U0.

Позивач з усіма сумнівами та твердженнями митного органу у графі №33 рішення про коригування митної вартості не погоджується та вважає, що Волинська митниця не врахувала належним чином фактичні обставини справи та подані документи.

Зазначає, що ввезення товару на митну територію України відбувалось на підставі контракту №7 від 01.03.2026, укладеного між ТОВ «Онлайнтех» та компанією-експортером LLECHPOL ELECTRONICS LESZEK SP.K

В процесі здійснення господарської діяльності, 17.06.2026 експортером, компанією LECHPOL ELECTRONICS LESZEK SP.K, складено рахунок-фактуру FSE-EXP/00000035/2026 на партію товарів загальною вартістю 8820,46 доларів США.

18.06.2026 позивачем було оплачено товар, що підтверджується платіжною інструкцією №Q0618DSPDD на загальну суму 397 361,72 грн (у призначенні платежу зазначено, що має місце списання коштів на здійснення валютно-обмінних операцій в сумі 8820,46 доларів США за курсом 45,050000).

Зазначена платіжна інструкція підтверджує списання грошових коштів з рахунку покупця для здійснення валютно-обмінної операції та подальшого перерахування на користь продавця коштів. Сума платежу в іноземній валюті, зазначена у платіжній інструкції №Q0618DSPDD, повністю відповідає вартості товару за рахунком-інвойсом FSE-EX/00000035/2026 від 17.06.2026, що свідчить про безпосередній зв`язок зазначеного платіжного документа із поставкою оцінюваного товару.

Для підтвердження витрат на транспортування до митного оформлення долучено: договір перевезення №13/10/25 від 13.10.2025, заявка на перевезення №10 від 19.06.2026, рахунок №SN-00132 від 25.06.2026. Надані документи мають усі необхідні реквізити, дати, підписи та печатки, що підтверджує їх достовірність та автентичність.

Рахунок-фактура №SN-00132 містить інформацію про те, що вантажно-розвантажувальні роботи вже включені до загальної вартості транспортно-експедиційних послуг. Отже, такі витрати не є окремою складовою, яка підлягає самостійному декларуванню або додатковому включенню до митної вартості товару.

Таким чином декларантом до митного оформлення було подано усі необхідні документи, які в сукупності підтверджують загальну вартість транспортних послуг до місця ввезення товарів на митну територію України. Саме ця загальна вартість була включена до митної вартості товару. Оскільки страхування товару фактично не проводилось, у декларанта були відсутні витрати на страхування, які могли б бути включені до митної вартості товарів.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні будь-які конкретні обставини, які б однозначно стверджували про наявність сумнівів, причин неможливості визначення заявленої митної вартості імпортованого товару. Не вказав також митний орган в чому сам полягає неможливість перевірки заявленої митної вартості товарів. Тоді як усі надані до митного оформлення документи у сукупності дають можливість дійти висновку про правильність визначення митної вартості імпортовано товару за основним методом.

З наведених підстав позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 07.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.43).

У відзиві на позовну заяву (а.с.46-57) представник відповідача позовні вимоги заперечила та в обґрунтування цієї позиції вказала, що у відповідності до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, статті 257 МК України для митного оформлення товарів декларантом було подано МД №26UA205100004008U8 від 25.06.2026 на 9 товарних позицій та документи на підтвердження заявлених митних вартостей товару. Митна вартість заявлена позивачем за основним методом визначення митної вартості.

Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товарів, ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом містять розбіжності, а саме:

- Одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, та, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (пункти 4, 6, 8 частини другої статті 53 МК України.

Для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом надано: договір на перевезення вантажів від 13.10.2025 №13/10/25, заявка на перевезення від 19.06.2026 №10, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору від 25.06.2026 №SN-00132. В даному рахунку від 25.06.2026 №SN-00132 зазначено, що вантажно-розвантажувальні роботи включені у вартість перевезення, але дані витрати не включено до графи 21 ДМВ.

- Окрім того, згідно з нормами Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (далі - Постанова №216). З урахуванням викладеного, надана копія платіжної інструкції від 18.06.2026 №Q0618DSPDD не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить: - обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою №216, зокрема підпису(ів) [власноручного(их)/електронного(и)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка() відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації - належних відміток виконавця надавача платіжних послуг, які б підтверджували виконання операції за цим документом. Таким чином, декларантом не надано належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар.

- Інкотермс за умовами поставки FCA витрати на страхування (у випадку його здійснення) покладаються на покупця, а в товаросупровідних документах відсутні відомості щодо включення до вартості товару вартості страхування.

- Митна декларація країни експорту від 22.06.2026 №26PL445010004 VSTB5 не відповідають вимогам статті 254 МК України, у зв`язку з чим митний орган просив надати її переклад.

Декларанту було запропоновано надати додаткові документи, однак на вимогу митниці надано тільки лист від ТОВ «Онлайнтех» від 25.06.2026 №25/06-1.

Листи від суб`єктів ЗЕД не є документами, що підтверджують митну вартість товарів, відповідно до переліку, визначено статтею 53 МК України.

Декларант відмовився від надання вищевказаних документів, про що зазначено в заяві від 25.06.2026 б/н.

Оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості.

Таким чином, Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205100/2026/000024/2 від 25.06.2026, згідно якого митну вартість товару №4 визначено за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів згідно зі статтею 60 МК України, на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС. За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість товару, митне оформлення якого вже завершено (ЕМД від 01.06.2026 №26UA205100003455U9 товар №7).

Митну вартість товару №5 визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС. За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість товару, митне оформлення якого вже завершено (ЕМД від15.04.2026 №26UA209170032179U6 товар №1).

Декларантом оцінюваний товар оформлено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України згідно із МД №26UA205100004044U0 від 25.06.2026.

З огляду на вказане представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Волинської митниці про розгляд даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.90).

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що між ТОВ «Онлайнтех» (покупець) та фірмою Lechpol Electronics Leszek sp.k (продавець) укладено контракт №7 від 01.03.2026, за умовами якого

продавець продає, а покупець купує товар, механічно обладнання, електрообладнання та їх запчастини (далі - «товар») у кількості та цінах відповідно до специфікацій до цього контракту (а.с.32-32).

На виконання умов контракту, відповідно до рахунку фактури №FSE-EХP/00000035/2026 від 17.06.2026 компанія Lechpol Electronics Leszek sp.k поставила позивачу відповідний товар на загальну суму 8820,46 Доларів США (а.с.24-28).

Оплата за товар була проведена позивачем згідно із платіжною інструкцією в іноземній валюті від 18.06.2026 №Q0618DSPDD на суму 397 361,72 грн (а.с.29, 66).

З метою здійснення митного оформлення товару декларантом позивача до Волинської митниці подано МД №26UA205100004008U8 від 25.06.2026 (а.с.17 зворот.-19) на 9 товарних позицій, у тому числі товар №4 «тренажери із змінними механізмами обтяжень» та товар №5 «інвентар та приладдя для занять фізкультурою».

На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного основного методу її обчислення декларантом до вказаної МД були подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) №7 від 01.03.2026 (а.с.32-33), рахунок фактура №FSE-EХP/00000035/2026 від 17.06.2026 (а.с.24-28), платіжна інструкція від 18.06.2026 №Q0618DSPDD (а.с.29, 66), автотранспортна накладна (СМR) від 22.06.2026 (а.с.29 зворот.), договір перевезення вантажів від 13.10.2025 №13/10/25 (а.с.30), заявка №10 від 19.06.2026 до вказаного договору (а.с.31 зворот.), рахунок фактура №SN-00132 (а.с.31), копія митної декларації країни відправлення від 22.06.2026 №26PL445010004VSTB5 (а.с.64 зворот.-65).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання у 10-ти денний термін додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості, а саме: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 5) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; 7) виписку з бухгалтерської документації; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товару №4-5, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. 9) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару (а.с.75 зворот.).

У повідомленні про надання додаткових пояснень та документів №25/06-1 від 25.06.2026 позивач просив прийняти рішення у відповідності до частин третьої-четвертої статті 54 МК України без урахування термінів, передбачених частиною третьою статті 53 МК України (а.с.33 зворот.-34).

В листі від 25.06.2026 позивач вказав, що додаткових документів надавати не буде (а.с.74 зворот.).

25.06.2026 митний орган за результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до МК України, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA205100/2026/000024/2 (а.с.14-16) та видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2026/000137 (а.с.36).

У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів зазначено, що відповідно до вимог наказу Держмитслужби від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» було здійснено порівняння заявленої митної вартості оцінюваного товару №4-5 з рівнем митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Внаслідок даного аналізу було встановлено, що заявлений рівень митної вартості товару №4-5 є суттєво нижчим, ніж рівень митної вартості товарів з подібними характеристиками, митне оформлення яких вже завершено. Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару №4-5 було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності.

Одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, та, якщо здійснювалося страхування,- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (пункти 4, 6, 8 частини другої статті 53 МК України.

Для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом надано: договір на перевезення вантажів від 13.10.2025 №13/10/25, заявка на перевезення від 19.06.2026 №10, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору від 25.06.2026 №SN-00132. В даному рахунку від 25.06.2026 №SN-00132 зазначено, що вантажно-розвантажувальні роботи включені у вартість перевезення, але дані витрати не включено до графи 21 ДМВ.

Окрім того, згідно з нормами Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого Постановою №216. З урахуванням викладеного, надана копія платіжної інструкції від 18.06.2026 №Q0618DSPDD не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить: - обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою №216, зокрема підпису(ів) [власноручного(их)/електронного(и)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка() відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації - належних відміток виконавця надавача платіжних послуг, які б підтверджували виконання операції за цим документом. Таким чином, декларантом не надано належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар.

Інкотермс за умовами поставки FCA витрати на страхування (у випадку його здійснення) покладаються на покупця, а в товаросупровідних документах відсутні відомості щодо включення до вартості товару вартості страхування.

Митна декларація країни експорту від 22.06.2026 №26PL445010004 VSTB5 не відповідають вимогам статті 254 МК України, у зв`язку з чим митний орган просив надати її переклад відповідно.

У зв`язку з тим, що документи, подані для підтвердження заявленої митної вартості товару, не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також містили розбіжності, декларанту було запропоновано згідно із статтями 53, 54 МК України в 10-ти денний термін надати додаткові документи.

На вимогу митниці надано тільки лист від ТОВ «Онлайнтех» від 25.06.2026 №25/06-1. Листи від суб`єктів ЗЕД не є документами, що підтверджують митну вартість товарів, відповідно до переліку, визначено статтею 53 МК України. Декларант відмовився від надання вищевказаних документів, про що зазначено в заяві від 25.06.2026 б/н.

У зв`язку з неможливістю застосування методу 2а (стаття 59 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари, які відповідають вимогам статті 59 МК України, митну вартість товару №4 визначено за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів згідно зі статтею 60 Кодексу, на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС. За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість товару, митне оформлення якого вже завершено (ЕМД від 01.06.2026 №26UA205100003455U9 товар №7)- «Тренажери із змінними механізмами обтяження: Бігова доріжка електрична REBEL ACTIVERBA-1002-2шт., Бігова доріжка електрична REBEL ACTIVE RBA-1003-1шт., Гребний тренажер магнітний REBEL ACTIVERBA - 2шт., Велотренажер магнітний REBEL ACTIVE RA-1009-2шт., Велотренажер магнітний REBEL ACTIVE RBA-1010-1шт., Велотренажер спінінговий REBEL ACTIVE RBA-1016-2шт., Бігова доріжка електрична REBEL ACTIVE RBA-1017-7шт., Бігова доріжка електрична REBEL ACTIVERBA-1017-PRO-15ш т., Бігова доріжка електрична REBEL ACTI VE RBA-1018 - 1шт.Торговельна марка - REBEL ACTIVE Виробник - REBEL», країна походження товарів - CN, які ввозилися з Польщі на умовах поставки FCA Miete- рівень митної вартості становить-4,741 дол. США /кг Коригування на обсяг партії не здійснювалося, оскільки оцінюваний товар ввезено приблизно в тій же кількості, що і товар, митне оформлення якого здійснено за ЕМД №26UA205100003455U9.

У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (статті 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, які відповідають умовам статей 59,60 МК України, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (статті 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта- митну вартість товару №5 визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС. За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість товару, митне оформлення якого вже завершено ЕМД від 15.04.2026 №26UA209170032179U6 товар №1) - «Інвентар та приладдя для занять фізкультурою, гімнастикою або атлетикою, не відноситься до виробів мед.призначення: Гантелі: 6+6кг: - 20пар Гантелі: 8,5+8,5 кг: - 13пар Млинці для гантелей в упаковці: 2кг:20шт. - 2уп. Обтяжувач в упаковці:0,4+0,4кг: 100пар - S. Обтяжувач в упаковці: 0,8+0,8кг: 140пар - 14ул.Обтяжувач в упаковці: 1,2+1,2кг: 24 пар- 3 уп. Обтяжувач в упаковці: 1,5+1,5кг: 60пар - 10уп. Тренажер для боксу в упаковці: 120шт. - 12уп. Країна виробництва - CNT марка - У-Хіл SPORTB - Yongde Xin Housewares Co.,Lid», країна походження товарів - CN, які ввозилися з Польщі на умовах поставки DAP Львів, рівень митної вартості становить-3,77 дол. США /кг.

25.06.2026 декларант подав МД №26UA205100004044U0, за якою імпортований товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених статтею 55 МК України (а.с.20-23).

Не погоджуючись із прийнятим Волинською митницею рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених вище положень МК України дозволяє дійти висновку про те, що підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товару, серед іншого, може слугувати неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої-четвертої статті 53 МК України, або відсутність у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, на думку суду, у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, митний орган може витребувати додаткові документи.

У розглядуваному випадку оскаржуване рішення прийняті відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

На думку суду, подані декларантом документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так, контрактом №7 від 01.03.2026, укладеним між ТОВ «Онлайнтех» (покупець) та фірмою Lechpol Electronics Leszek sp.k (продавець) визначено предмет, ціну та загальну вартість контракту та умови оплати (а.с.32-33).

Згідно із пунктом 2.2. контракту ціна вказується в специфікаціях до цього контракту і включає вартість товару, упаковка, навантаження, а також витрати, пов`язані з митним оформленням при експорті і транспортні витрати до складу одержувача.

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2 оплата покупцем здійснюватиметься банківським переказом на розрахунковий рахунок Продавця. Валютою платежу згідно з цим контрактом в доларах американських (USD)

Згідно із пунктом 3.3. контракту оплата за поставлені товари та матеріали в рамках щодо контракту буде здійснюватися в такий спосіб; оплата вартості товару, зазначеного у специфікації, здійснюється за попередньою оплатою з дати його отримання, не пізніше ніж за 12 (дванадцять) календарних днів до початку відвантаження товару на рахунок продавця, зазначений у рахунку-фактурі.

На виконання умов контракту, відповідно до рахунку фактури №FSE-EХP/00000035/2026 від 17.06.2026 компанія Lechpol Electronics Leszek sp.k поставила позивачу відповідний товар на загальну суму 8820,46 Доларів США (а.с.24-28).

Оплата за товар була проведена позивачем згідно із платіжною інструкцією в іноземній валюті від 18.06.2026 №Q0618DSPDD на суму 397 361,72 грн (а.с.29, 66).

Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів - це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Вказана в МД №26UA205100004008U8 від 25.06.2026 фактурна вартість товару (8820,46 Доларів США) відповідає тій, що зазначена в інвойсі №FSE-EХP/00000035/2026 від 17.06.2026. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що надана копія платіжної інструкції від 18.06.2026 №Q0618DSPDD не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить: - обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою №216, зокрема підпису(ів) [власноручного(их)/електронного(и)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка() відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації - належних відміток виконавця надавача платіжних послуг, які б підтверджували виконання операції за цим документом. Таким чином, декларантом не надано належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар.

Надаючи оцінку таким доводам митного органу суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів частин другої шостої статті 40 Закону України «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 №1591-IX (далі - Закон №1591-IX) платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції. Зазначена ініціатором у платіжній інструкції інформація має передаватися без змін незалежно від залучення до виконання платіжної операції надавачів платіжних послуг, задіяних як посередники, комерційні агенти, чи використання платіжних систем. Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію або відмовляє у її прийнятті в порядку, визначеному цим Законом. Платіжна інструкція може бути відкликана в порядку, визначеному цим Законом. Надавач платіжних послуг зобов`язаний забезпечити фіксування в операційно-обліковій системі дати і часу надходження платіжної інструкції, прийняття її до виконання (або відмови в її прийнятті), виконання платіжної інструкції.

Частиною другою статті 47 Закону №1591-IX встановлено, що у разі зазначення платником у платіжній інструкції дати валютування надавач платіжних послуг платника зобов`язаний забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок надавача платіжних послуг отримувача протягом операційного дня в зазначену дату валютування. До настання дати валютування сума платіжної операції обліковується на рахунку надавача платіжних послуг платника.

За приписами частини першої статті 48 Закону №1591-IX надавачі платіжних послуг зобов`язані забезпечити виконання платіжної операції в повній сумі, зазначеній у платіжній інструкції, якщо інше не визначено цим Законом або договором між надавачем платіжної послуги та користувачем.

Надана позивачем митному органу та суду платіжна інструкція від 18.06.2026 №Q0618DSPDD на суму 397 361,72 грн містять відтиск печатки банку, в графі призначення платежу зазначено списання коштів на здійснення валютно-обмінних операцій в сумі 8820,46 Доларів США по курсу 45,05.

Таким чином, сума платежу в іноземній валюті, зазначена у платіжній інструкції №Q0618DSPDD, відповідає вартості товару за рахунком-інвойсом FSE-EX/00000035/2026 від 17.06.2026.

При цьому суд зауважує, що умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 12.03.2020 у справі №804/6243/14, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі №380/842/20.

Однією із підстав для прийняття оскаржуваного рішення слугувало те, що для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом надано: договір на перевезення вантажів від 13.10.2025 №13/10/25, заявка на перевезення від 19.06.2026 №10, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору від 25.06.2026 №SN-00132. В даному рахунку від 25.06.2026 №SN-00132 зазначено, що вантажно-розвантажувальні роботи включені у вартість перевезення, але дані витрати не включено до графи 21 ДМВ.

З приводу вказаних зауважень митниці суд зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджується, що до митного оформлення позивачем було надано договір перевезення вантажів від 13.10.2025 №13/10/25, укладений між ТОВ «Онлайнтех» (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (перевізник) за умовами якого за договором замовник доручає перевізнику, а перевізник зобов`язується надавати замовнику послуги з організації та перевезення вантажів власним або найманим автомобільним транспортом, а також надавати інші послуги, пов`язані з перевезенням, в порядку та на умовах, передбачених даним Договором (а.с.30).

Відповідно до пункту 1.2 вказаного договору перевізник зобов`язується доставити довірений Замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка мас право на одержання вантажу (вантажодержувач).

Перевізник також зобов`язаний забезпечити збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення та до моменту видачі в пункті призначення вантажоодержувачу (пункт 3.2.4 договору).

Пунктом 2.1. договору визначено, що перевізних надає послуги з перевезення вантажу на підставі заявки, яка подається замовником.

Згідно із заявкою №10 від 19.06.2026 сторонами договору перевезення вантажів від 13.10.2025 №13/10/25 погоджено доставку товарів для спорту за маршрутом с. Менте, Польща, с. Лугове, Волинська область. Дата завантаження 22.06.2026. Дата розвантаження 25.06.2026. Вартість фрахту 31 410,00 грн (а.с.31 зворот.).

Відповідно рахунку фактури №SN-00132 від 25.06.2026 вартість міжнародного автоперевезення вантажу від пункту відправлення до державного кордону України по маршруту с. Менте (Польща) - п/п Устилуг, номер автомобіля НОМЕР_1 27 327,00 грн; вартість міжнародного автоперевезення вантажу від державного кордону України до пункту призначення на території України по маршруту п/п Устилуг - с. Лугове, Волинська обл. (Україна), номер автомобіля АC0934ІВ 4083,00 грн. Всього на суму 31 410,00 грн. Вантажно-розвантажувальні роботи включено у вартість перевезення. (а.с.31).

Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Судом встановлено, що визначена у МД №26UA205100004008U8 від 25.06.2026 митна вартість товару у розмірі 423087,81 грн, включає вартість товару 395 760,81 грн (8820,46 Х 44,8685) та вартість витрат на транспортування в розмірі 27 327,00 грн, що відповідає нормам пункту 5 частини десятої статті 58 МК України.

Отже, звідси слідує, що навантаження включено у загальну вартість перевезення, про що чітко зазначено у рахунку фактурі №SN-00132 від 25.06.2026. Сума транспортних витрат 27 327,00 грн включена до митної вартості товару у МД №26UA205100004008U8 від 25.06.2026 та не ставилась під сумнів митним органом.

Як виснував Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (якими) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.10.2024 у справі №520/6058/24.

З умов контракту та рахунка-фактури не випливає, що позивачем понесено інші витрати, ніж на оплату товару та транспортних витрат.

Отже, надані документи у сукупності підтверджують як вартість самого товару, так і витрати, пов`язані із транспортуванням товару, й вони були враховані у митну вартість, що не заперечує відповідач.

Також суд відхиляє доводи митного органу про те, що Інкотермс за умовами поставки FCA витрати на страхування (у випадку його здійснення) покладаються на покупця, а в товаросупровідних документах відсутні відомості щодо включення до вартості товару вартості страхування, оскільки в рахунку-фактурі від 25.06.2026 №SN-00132 прямо зазначено, про те, що страхування вантажу не проводилося.

Щодо аргументів відповідача у спірному рішенні про те, що митна декларація країни експорту від 22.06.2026 №26PL445010004VSTB5 не відповідають вимогам статті 254 Кодексу, у зв`язку з чим митний орган просив надати її переклад, то суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Відтак, вимога митного органу про надання перекладу документів українською мовою є правомірною лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей.

Вказані висновки відповідають правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18, від 31.03.2020 у справі №160/7049/19, від 25.11.2020 у справі № 640/4941/19.

При цьому, суд зауважує, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням.

Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

З урахуванням наведеного, на думку суду, відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, які містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Отже, подані позивачем документи містять інформацію про товар та його ціну, інші складові митної вартості, які не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про неподання декларантом додаткових документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Відтак, суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

На думку суду, за обставин цієї справи відповідач не встановив таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем). Відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару відповідачем не спростовано, недійсність чи ознаки підробки документів ним також не виявлено, а вказані митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості.

З урахуванням наведеного висновок у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

При вирішенні спору суд також враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митниця повинна довести законність свого рішення, яке не може ґрунтуватися на припущеннях та сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Отже, підстави вважати, що рішення відповідача від 25.06.2026 №UA205100/2026/000024/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому таке рішення підлягає скасуванню як протиправне.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частинами першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 2662,40 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції від 02.07.2026 №140 (а.с.13).

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн, суд зазначає наступне.

Частинами першою, другою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором.

Вказана позиція суду узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №640/13685/19, від 23.04.2021 у справі №360/700/19, відповідно до якої склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивача надав договір про надання правничої допомоги №222-ЮП від 05.06.2026 (а.с.37-38), попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу від 02.07.2026 №02/07 (а.с.35).

Згідно із наданим попереднім (орієнтовним) розрахунком суми витрат на професійну правничу допомогу від 02.07.2026 №02/07 на виконання вимог договору про надання правової допомоги №222-ЮП від 05.06.2026 Адвокатським Бюро «КРЮЧКОВА», адвокатом Крючковою О.Б. надано та в подальшому планується надати наступні види послуг: ознайомлення керівника позивача із процесуальними правами та обов`язками щодо захисту прав та інтересів порушеного права; ознайомлення з рішенням про коригування митної вартості товарів №UA205100/2026/000024/2 від 01.06.2026 та іншими товаросупровідними документами наданими до митного оформлення; пошук інформації щодо контрагента в мережі Інтернет та перевірка правосуб`єктності учасників зовнішньоекономічної операції; складення стратегії представництва у суді щодо зазначеної справи; вивчення судової практики з відповідних правовідносин; складання та подання вищевикладеної позовної заяви. Враховуючи розмір гонорару за кожну годину надання професійної правничої допомоги та вищенаведений обсяг витраченого часу на надання послуг, орієнтована сума витрат на професійну правничу допомогу становить 3 000,00 грн.

Таким чином, суд констатує, в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу від 02.07.2026 №02/07 зазначене рішення про коригування митної вартості товарів №UA205100/2026/000024/2 від 01.06.2026, яке не є предметом розгляду даної справи.

Окрім того, вказаний попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу містить посилання на договір №222-ЮП від 05.06.2026, який фактично складений до винесення оскаржуваного рішення від 25.06.2026 №UA205100/2026/000024/2.

При цьому, позивачем не надано жодних інших письмових доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.

У постанові від 20.06.2023 у справі №280/5922/21 Верховний Суд вказав, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечила проти заявлених витрат на правову допомогу з огляду на їх неспіврозмірність часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.

Враховуючи вказані заперечення відповідача, а також відсутність документального підтвердження понесених адвокатських витрат, на переконання суду, надані суду документи не є належними та достатніми доками на підтвердження факту понесення позивачем витрат на правову допомогу у цій справі, а тому зазначені витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Онлайнтех» (45360, Волинська область, Володимирський район, село Лугове, вулиця Залізнична, 50, код ЄДРПОУ 45839205) до Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ ВП 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 25.06.2026 №UA205100/2026/000024/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Онлайнтех» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судовий збір в сумі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. Л. Шепелюк