Ухвала суду № 140955235, 27.10.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Вінниця

27 жовтня 2026 р. Справа № 120/16201/26

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Бошкова Юлія Миколаївна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Частиною першою статті 171 КАС України передбачено, що після одержання позовної заяви суддя з`ясовує, серед іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу. Водночас, вказані положення поширюються на всі випадки звернення до адміністративного суду з позовною заявою, а їх недотримання свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам закону.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.

Відповідно до пункту 4, 5 частини 5 статті 160 КАС України, в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Як встановлено з матеріалів позовної заяви, позивачі звернулися до суду з вимогами про:

- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо розгляду заяв позивача-1 про призначення допомоги на поховання та зобов`язання здійснити відповідні дії;

- визнання протиправної бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо неналежного розгляду звернення позивача-1 від 08.09.2026 про призначення допомоги на поховання та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та виплатити відповідну допомогу;

- визнання протиправної бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо неналежного розгляду заяви позивача-2 від 13.07.2026 про виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити відповідну виплату;

Таким чином, у межах однієї позовної заяви фактично об`єднано вимоги двох позивачів, які стосуються різних видів соціальних виплат, ґрунтуються на окремих зверненнях до органів Пенсійного фонду України та пов`язані з різними обставинами їх розгляду.

При цьому позовні вимоги позивача-1 стосуються призначення та виплати допомоги на поховання, тоді як вимоги позивача-2 стосуються допомоги по тимчасовій непрацездатності (лікарняних).

Крім того, зі змісту прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивачі оскаржують дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, водночас вимоги зобов`язального характеру адресують Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області.

Разом із тим у позовній заяві належним чином не розмежовано, які саме дії чи бездіяльність кожного з відповідачів призвели до порушення прав відповідного позивача, а також не конкретизовано правові та фактичні підстави покладення обов`язку щодо призначення і виплати спірних сум саме на Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.

За таких обставин позивачам необхідно уточнити зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, чітко визначити, які саме рішення, дії чи бездіяльність оскаржуються кожним із позивачів, із зазначенням відповідних заяв, дат їх подання та обставин, якими обґрунтовується порушення їхніх прав, а також конкретизувати вимоги зобов`язального характеру з урахуванням повноважень кожного відповідача.

Відповідно до частини 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 3 цього Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

В силу вимог частини 1 статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлено ставку судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до абзацу другого частини 3 та частини 7 статті 6 Закону № 3674-VI у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.

У разі, коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2026 року встановлено в розмірі 3328 гривні.

Отже, при зверненні до суду позивачі, кожен окремо, мали сплатити судовий збір у розмірі 1331,20 грн за кожну самостійну позовну вимогу немайнового характеру.

Як встановлено судом, позивачем-1 заявлено вимоги, пов`язані з оскарженням дій та бездіяльності органів Пенсійного фонду України щодо призначення та виплати допомоги на поховання, які стосуються різних звернень та обставин їх розгляду. Позивачем-2 заявлено вимоги щодо призначення та виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності.

При цьому вимоги про визнання протиправними дій чи бездіяльності та зобов`язання вчинити відповідні дії, спрямовані на відновлення одного порушеного права, є взаємопов`язаними, а тому для цілей справляння судового збору розглядаються як одна вимога немайнового характеру.

Таким чином, з урахуванням змісту заявлених позовних вимог, позивач-1 мав сплатити судовий збір у розмірі 2662,40 грн за дві самостійні вимоги немайнового характеру, а позивач-2 - у розмірі 1331,20 грн за одну вимогу немайнового характеру.

Загальний розмір судового збору за подання цієї позовної заяви становить 3993,60 грн.

Разом із тим до позовної заяви не додано документів про сплату судового збору у визначеному розмірі.

Натомість позивачами подано спільне клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке підлягає окремій оцінці судом з урахуванням положень статті 8 Закону № 3674-VI та наданих на підтвердження майнового стану доказів.

Відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (стаття 132 КАС України).

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

При цьому суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина 2 статті 8 Закону № 3674-VI).

Отже, в силу приписів Закону № 3674-VI, суд, враховуючи майновий стан особи, може звільнити її від сплати судового збору за умови наявності підстав, що визначені частиною 1 статті 8 Закону № 3674-VI.

Водночас визначення майнового стану особи залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо майновий стан особи не дозволяє їй сплатити судовий збір в належному розмірі, то в такому випадку наявні підстави для відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Таким чином, питання фінансової спроможності заявника сплатити судовий збір є обов`язковим для врахування та повинно вирішуватись судом з огляду на обставини конкретної справи та надані заявником докази.

В підтвердження неможливості сплати судового збору позивачі посилаються на скрутне матеріальне становище, зазначаючи, що ОСОБА_1 є пенсіонером, а ОСОБА_2 не працює та утримує двох неповнолітніх дітей.

Зокрема, ОСОБА_1 надав копію пенсійного посвідчення та довідку про доходи, видану Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, відповідно до якої розмір отриманої ним пенсії за період із січня по вересень 2026 року становить 33171,15 грн.

ОСОБА_2 на підтвердження свого матеріального становища надала копію трудової книжки, свідоцтва про народження двох дітей та свідоцтво про смерть чоловіка.

Оцінюючи наведені позивачами обставини та надані на їх підтвердження документи, суд зазначає таке.

Зі змісту статті 133 КАС України та статті 8 Закону № 3674-VI вбачається, що вирішення питання про звільнення особи від сплати судового збору належить до дискреційних повноважень суду та здійснюється з урахуванням майнового стану заявника, який має бути підтверджений відповідними доказами.

При цьому суд враховує, що предметом заявленого позову є захист соціальних прав, що відповідає умові, передбаченій пунктом 3 частини першої статті 8 Закону № 3674-VI.

Водночас сама по собі належність спору до зазначеної категорії не зумовлює автоматичного звільнення позивачів від сплати судового збору, оскільки застосування відповідної процесуальної пільги потребує оцінки майнового стану кожного із заявників та встановлення обставин, які об`єктивно перешкоджають сплаті судового збору у визначеному законом розмірі.

Суд зауважує, що положення статті 133 КАС України та статті 8 Закону № 3674-VI не встановлюють виключного переліку доказів, якими має підтверджуватися майновий стан особи, зокрема не передбачають обов`язку підтвердження відповідних обставин виключно відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів за попередній календарний рік.

Такими доказами можуть бути будь-які належні та допустимі відомості, які характеризують майновий стан особи та дають можливість суду оцінити її фактичну спроможність сплатити судовий збір. Зокрема, це можуть бути довідки про отримані доходи, відомості про відсутність працевлаштування, отримання або неотримання соціальних виплат, допомог чи компенсацій, інформація про наявність коштів на банківських рахунках, а також інші документи, що підтверджують матеріальне становище заявника.

Крім того, при вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору суд може враховувати й інші обставини, які об`єктивно впливають на фінансову спроможність особи, зокрема наявність статусу малозабезпеченої особи, перебування на утриманні неповнолітніх дітей чи інших осіб, необхідність здійснення витрат на лікування, відсутність інших джерел доходів та інші обставини, підтверджені відповідними доказами.

З цих підстав, суд зазначає, що надана ОСОБА_1 довідка про розмір пенсії підтверджує отримання ним відповідних виплат лише за окремий період 2026 року, тоді як відомостей про сукупний дохід за попередній календарний рік, у тому числі з інших можливих джерел, матеріали позовної заяви не містять.

Таким чином, на підставі наданих документів неможливо встановити загальний розмір доходів ОСОБА_1 та оцінити його фактичний майновий стан у сукупності з іншими обставинами, що мають значення для вирішення питання про звільнення від сплати судового збору.

Щодо ОСОБА_2 суд зауважує, що надані копії трудової книжки, свідоцтв про народження дітей та смерть чоловіка підтверджують окремі обставини її трудового та сімейного становища, однак самі по собі не дають можливості встановити розмір отримуваних нею доходів або їх відсутність.

Зокрема, матеріали позовної заяви не містять відомостей про сукупний дохід за попередній календарний рік, отримання або неотримання нею пенсійних та інших соціальних виплат, допомог чи компенсацій, а також інших доказів, які в сукупності з поданими документами дозволяли б оцінити її фактичну фінансову спроможність сплатити судовий збір.

Водночас суд не ставить під сумнів наведені позивачами обставини щодо пенсійного статусу, сімейного становища та наявності утриманців, однак зазначає, що самі по собі такі обставини не свідчать про безумовну наявність підстав для звільнення від сплати судового збору без належної оцінки майнового стану кожного із заявників.

Отже, хоча надані позивачами документи характеризують окремі аспекти їхнього матеріального та сімейного становища, у своїй сукупності вони не є достатніми для встановлення обставин, які б свідчили про об`єктивну неможливість сплати кожним із позивачів судового збору у визначеному законом розмірі.

Суд також враховує, що звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду, а відповідне рішення приймається за результатами оцінки конкретних обставин справи та доказів, поданих особою на підтвердження її майнового стану.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивачами не наведено достатніх обґрунтувань та не надано належної сукупності доказів, які б давали підстави для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору, а тому зазначене клопотання задоволенню не підлягає.

Таким чином в порядку усунення даного недоліку позовної заяви позивачу необхідно або навести належні обґрунтування щодо можливості звільнення їх від сплати судового збору із долученням до клопотання відповідних доказів, які б підтверджували майновий стан позивачів та їх фінансову неспроможність оплатити судовий збір; або надати суду документ про сплату судового збору для ОСОБА_1 - в розмірі 2662,40 грн. та для ОСОБА_2 - 1331,20 грн, за наступними реквізитами: ГУК у Він, обл./м.Вінниця/22030101, ЄДРПОУ 37979858, Банк одержувач: Казначейство України (ЕАП), р/р UA028999980313181206084002856, призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд.

Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії залишити без руху.

Запропонувати позивачу у 5-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна