Рішення № 140954500, 27.10.2026, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/9897/25

Провадження № 2/750/168/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі судді Рощиної Т.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У липні 2025 ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до суду через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами № 3046018444-131910 від 08.10.2021, № 3409210 від 06.11.2021 у розмірі 53 373,20 грн, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору, а також понесених судових витрат на сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрат на правову допомогу в розмірі 16000,00 грн.

Вказану справу було визначено для розгляду судді Деснянського районного суду м. Чернігова Супруну О.П.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді Супруна О.П. від 25 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.

Проте, у зв`язку з призначенням судді Супруна О.П. на посаду судді Чернігівського апеляційного суду відповідно до Указу Президента України від 02.06.2026 № 459/2026, відрахуванням його зі штату Деснянського районного суду м. Чернігова 14.06.2026 згідно з наказом голови Деснянського районного суду м. Чернігова від 10.06.2026 № 22-кг та на підставі рішення зборів суддів Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.06.2026 № 10 вказану справу передано до канцелярії суду для призначення повторного автоматизованого розподілу в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК України.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 червня 2026 року дану справу визначено для розгляду судді Деснянського районного суду м. Чернігова Рощиній Т.С.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 липня 2026 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

18.08.2025 через систему «Електронний суд» представник відповідача - адвокат Калінін С.К. подав відзив, у якому позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі та стягнути з позивача на користь відповідачки витрати за надання професійної правничої (правової) допомоги у розмірі 6500,00 грн.

21.08.2025 представник позивача через систему «Електронний суд» подала відповідь на відзив, в якій просила позовну заяву задовольнити в повному обсязі та відмовити відповідачці у задоволенні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що 08.10.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 304601844-131910 «Проста позика», за яким товариство прийняло на себе зобов`язання надати, а позичальник має право отримати та зобов`язана повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом, у вигляді нарахованих на суму кредиту процентів, за фактичний строк користування кредитом, у порядку, встановленому цим договором (а.с. 9-14). Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «P7FWDCU4».

Відповідно до умов зазначеного договору, кредит надається позичальнику в загальному розмірі - 3000,00 грн, термін користування кредитом - 20 днів (пункти 2.2, 2.3 договору).

Пунктом 2.5 договору передбачено, що за користування кредитом позичальник зобов`язана сплатити товариству плату згідно Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору (Додаток № 1 до договору позики № 304601844-131910 від 08.10.2021). Плата за користування кредитом встановлена в розмірі 1,95% за кожен день користування кредитом.

Повідомленням ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 28.04.2025 вих. № 2873_250428105529, підтверджується, що ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» свої зобов`язання за договором позики № 304601844-131910 виконало повністю, шляхом перерахування на платіжну картку ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 3 000,00 грн, номер транзакції в системі iPay.ua - 113174447 (а.с. 32).

ОСОБА_1 умови договору належним чином не виконала, тому утворилася заборгованість у загальній сумі 12 135,00 грн, яка складається з: 3 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 9 135,00 - заборгованість за відсотками (розрахунок заборгованості за кредитним договором № 304601844-131910 станом на 26.06.2025 на а.с. 44).

06.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 3409210, за умовами якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти в сумі 10000,00 грн, строком на 30 днів з 06.11.2021, тобто до 06.12.2021, а позичальник зобов`язалася повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений умовами договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором (а.с. 20-24). Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Згідно пункту 1.5 договору про споживчий кредит № 3409210, загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 3 410,00 грн в грошовому виразі та 3,451.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 договору. Орієнтована загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника складає 13 410,00 грн.

Комісія за надання кредиту становить 770,00 грн, яка нараховується за ставкою 7,70 відсотків від суми кредиту одноразово, що передбачено пунктом 1.5.1 договору.

Проценти за користування кредитом становлять 2 640,00 грн та нараховуються за ставкою 0,88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.5.1 договору).

Також умовами даного договору передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбуватиметься кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів (пункт 2.3.1.2 договору).

Договір про споживчий кредит від 06.11.2021 № 3409210 було укладено сторонами в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений у інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, шляхом його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором J15672. Одноразовий ідентифікатор було направлено позичальнику на вказаний нею у анкеті-заяві на кредит № 3409210 номер телефону НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про ідентифікацію, наданою ТОВ «Мілоан» (а.с. 41).

Крім того, відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту № 3409210 до договору про споживчий кредит № 3409210 від 06.11.2021, умови якого є тотожними до умов самого договору (а.с. 25).

Товариство умови договору виконало в повному обсязі, перерахувавши на картковий рахунок відповідача кошти в сумі 10000,00 грн, що підтверджується квитанцією ID платежу: 1814627737 від 06.11.2021 (а.с. 41 зворот).

Відповідач у свою чергу умови договору належним чином не виконувала, унаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором № 3409210 від у розмірі 41 238,20 грн, що складається з: заборгованості по тілу кредиту - 9 500,00 грн; заборгованості за відсотками - 30 968,20 грн, заборгованості за комісією - 770,00 грн (розрахунок заборгованості за кредитним договором №3409210 станом на 26.06.2025 на звороті а.с. 44).

На підтвердження права вимоги заборгованості за вищевказаними кредитними договорами ТОВ «Факторинг Партнерс» до відповідача, позивачем надано копії відповідних договорів факторингу, із яких убачається наступне.

07.03.2023 було укладено договір факторингу № 07/03/23 між ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Коллект Центр» за умовами якого, ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами позичальників, зокрема за договором позики № 304601844-131910 від 08.10.2021 (а.с. 45-47). Додатком № 1 до цього договору факторингу є Реєстр боржників, із якого вбачається, що до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 на загальну суму 4 062,00 грн за кредитним договором № 304601844-131910 від 08.10.2021 (а.с. 48-49).

18.02.2025 шляхом укладання договору № 18-02/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги з ТОВ «Коллект Центр», позивач - ТОВ «Факторинг Партнерс» набув права вимоги до відповідача за кредитним договором № 304601844-131910 від 08.10.2021 на загальну суму 12 135,00 грн (а.с. 59-60), що підтверджується реєстром боржників до договору № 18-02/25 від 18.02.2025 (а.с. 67 на звороті).

26.07.2024 було укладено договір факторингу № 26-07/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 3409210 (а.с. 56-58). Із реєстру боржників до договору факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024 убачається, що ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права вимоги до відповідача за кредитним договором № 3409210 від 06.11.2021 на загальну суму 41 238,20 грн (а.с. на звороті 50-51).

Позивач зазначив, що всупереч умовам указаних кредитних договорів, відповідач не виконав свого зобов`язання за жодним.

Посилаючись на норми чинного законодавства, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитними договорами № 3409210 від 08.10.2021 та № 304601844-131910 від 06.11.2021 у загальному розмірі 53 373,20 грн.

З відповіді АТ «Сенс Банк» від 20.10.2025, на виконання ухвали про витребування інформації, вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 , також надано докази зарахування (виписку про рух коштів) по рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) за період з 08 жовтня 2021 року по 08 листопада 2021 року (а.с. 149-151).

З відповіді АТ КБ «Приватбанк» від 25.03.2026, на виконання ухвали про витребування інформації вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_4 , також надано докази зарахування (виписку про рух коштів) по рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) за період з 06 листопада 2021 року по 06 грудня 2021 року.

У частинах першій, третій статті 509 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина перша статті 599 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Так, загальні правила щодо форми договору визначено у статті 639 ЦК України, згідно з якою:

- договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом;

- якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася;

- якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі;

- якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Мілоан», ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на офіційних веб-сайтах товариств. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні статей 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію. необхідну для укладення договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частина перша статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Процентна ставка за кредитним договором може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (частина перша статті 1056-1 Кодексу).

Ураховуючи встановлені обставини справи та зазначені вище норми законодавства, суд приходить до висновку, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, у якій наданий кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення правочинів на таких умовах, шляхом підписання договорів за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. За вказаних обставин, є встановленим факт укладення ОСОБА_1 вищевказаних кредитних договорів із дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідач з власної волі уклала кредитні договори на визначених умовах кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за понадстрокове користування кредитними коштами.

Приписами статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом положень пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Положеннями частини першої статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв`язку з невиконанням своїх зобов`язань за кредитними договорами № 3409210 від 08.10.2021 та № 304601844-131910 від 06.11.2021 у відповідача утворилася заборгованість на загальну суму 53373,20 грн, про що свідчать розрахунки заборгованості, надані позивачем.

Крім того, суд зазначає, що відступлення права грошової вимоги ТОВ «Мілоан» до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 3409210 від 08.10.2021 та набуття такого права ТОВ «Факторинг Партнерс» відбулося відповідно до норм чинного законодавства та договірних умов.

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Враховуючи те, що за умовами договору № 3409210 від 06.11.2021 відповідач отримала кредитні кошти та користувалася ними, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів, всупереч частини 1 статті 81 ЦПК України не надала, відтак, заборгованість за основним боргом в розмірі 9 500,00грн на підставі зазначеного договору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, який набув за договором факторингу право вимоги до відповідача, а відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами в розмірі 30 968, 20 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 висловила думку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також пеню, застосовувати штрафні санкції, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Встановлено, що згідно з пунктами 1.2, 1.3. кредитного договору № 3409210 від 06.11.2021 року відповідач отримала кредит в сумі 10 000 грн., строком на 30 днів, тобто до 06.12.2021 року. Доказів про пролонгацію даного договору матеріали справи не містять. Процента ставка за користування кредитом та комісії становить 2640,00 грн, а саме 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредиту ( п.1.5, 1.5.2 Договору).

З огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору позики є безпідставним, тому проценти за користування кредитними коштами за кредитним договором розраховуються до 06.12.2021 року.

У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Суд бере до уваги строки кредитування, розміри відсотків, визначені в кредитному договорі та провівши розрахунок розміру відсотків за користування кредитними коштами, дійшов висновку, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача заборгованість за відсотками за договором № 3409210 від 06.11.2021 в розмірі 15 000 гривень = (10 000 грн*5%* 30 днів).

Аналогічне стосується погоджених сторонами умов договору № 304601844-131910 від 06.11.2021, де сторони погодили строк дії позики терміном 20 днів (пункт 2.3 договору), а тому підлягають стягненню відсотки за користування кредитом виходячи з розрахунку 3000,00 грн. (тіло кредиту) * 1,95% * 20 днів = 1170,00 грн., тобто нараховані в межах строку кредитування.

Суд також приймає до уваги висновки Верховного Суду від 03.08.2022 № 156/268/21 (61-17186 св 21), відповідно до яких під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

З приводу комісії за обслуговування кредиту суд зазначає наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).

Таким чином, виходячи з аналізу вимог пункту 4 частини 1 статті 1, частини 2 статті 8, частини 1 статті 1, статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Включення до тексту договору споживчий кредит від 06.11.2021 року умови про необхідність сплати відповідачем комісії за користування кредитом (п.1.5.1) у розмірі 770,00 грн., а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідача, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

У суду відсутні докази того, що відповідач мала перешкоди для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості, відповідач не надала будь-яких доказів в розумінні положень статей 76-81 ЦПК України на спростування обставин, на які посилається позивач; доказів про сплату відповідачем заборгованості за кредитним договором позивачу матеріали справи не містять, а тому з врахуванням наданих позивачем доказів, суд вважає частково доведеною заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором в частині заборгованості по тілу кредиту, відсоткам та комісії відповідно до наведеного вище розрахунку.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги той факт, що відповідач користувалась наданими в кредит коштами, не виконуючи зобов`язань за договорами щодо своєчасного їх повернення зі сплатою відповідних відсотків за користування кредитом, суд уважає, що позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс» підлягають частковому задоволенню.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу вважала за необхідне надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких позивач має заперечення. У пунктах 44, 47 додаткової постанови зроблено висновок, що «саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

Правничу допомогу позивачеві надавало адвокатське об`єднання «Лігал Ассістанс» на підставі договору про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 16 000,00 грн., оскільки відповідачем висловлено заперечення щодо розміру правничої допомоги, вона підлягає компенсації за її рахунок у сумі 5000 грн.

Окрім цього, представник відповідача просить стягнути з позивача витрати на правову допомогу у розмірі 6500 грн. на підставі договору про надання правничої допомоги від 04.08.2025.

У відповіді на відзив позивач заперечував проти стягнення витрат на правничу допомогу.

Ураховуючи часткове задоволення позову, складність справи, її значення для сторін, обсяг матеріалів у справі, кількість підготовлених процесуальних документів, тривалість та кількість судових засідань, тривалість розгляду справи судом, наявність усталеної практики з розгляду даної категорії справ, суд визначає витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн., що відповідатиме критеріям дійсності, необхідності та розумності їхнього розміру.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог (55,16%) у сумі 1336 грн. 20 коп.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитними договорами № 304601844-131910 від 08.10.2021 та № 3409210 від 06.11.2021 у розмірі 29440 грн. (двадцять дев`ять тисяч чотириста сорок гривень) 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 1336 грн. 20 коп. (одну тисячу триста тридцять шість гривень 20 копійок) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 5000 грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок) у відшкодування витрат на правову допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» на користь ОСОБА_1 3000 грн. (три тисячі гривень 00 копійок) у відшкодування витрат на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місцезнаходження: вул. Ґедройця Єжи, 6, оф. 521, м. Київ, код ЄДРПОУ - 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Суддя Т.С. Рощина