Вирок № 140954452, 26.10.2026, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 743/1286/26

Провадження № 1-кп/750/787/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого: судді ОСОБА_1

з участю: секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026272010000089 від 12 червня 2026 року, щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Замглай Ріпкинського району Чернігівської області, громадянина України, з вищою освітою, раніше не судимого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей 2016 та 2018 років народження, керівника ЧФГ «Крокус», зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого за ч. 2 ст. 197-1 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля являється об`єктом права власності Українського народу.

Згідно із статтею 14 Конституції України, земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, згідно частини 1 статті 124 Земельного кодексу України, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно із статтею 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки вникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частини 1 статті 150 Земельного кодексу України, до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Згідно із статтею 53 Земельного кодексу України, до земель історико- культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Статтею 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Встановлення зон охорони пам`яток та затвердження меж історичних ареалів населених місць не може бути підставою для примусового вилучення з володіння (користування) земельних ділянок у юридичних та фізичних осіб за умов дотримання землевласниками та землекористувачами правил використання земель історико-культурного призначення.

Відповідно до частини 1 статті 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Згідно з пунктом «а» частини 1 статті 112 Земельного кодексу України, охоронні зони створюються зокрема навколо особливо цінних природних об`єктів, об`єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів.

Відповідно до статуту СФГ «КРОКУС», затвердженого протоколом № 1 загальних зборів членів СФГ «КРОКУС» від 18 травня 2026 року, головою СФГ «КРОКУС» є ОСОБА_4 (п.3.1 Статуту), голова СФГ є одноособовим виконавчим і розпорядчим органом управління господарством (п. 8.1 Статуту).

ОСОБА_4 приблизно у травні 2026 року, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, діючи умисно та протиправно, в особистих інтересах, з метою отримання прибутку за рахунок обробітку землі і вирощування сільськогосподарської продукції, маючи корисливий мотив, всупереч вимогам ст. ст. 112, 116-126, 150 Земельного кодексу України, які регламентують набуття і реалізацію права на землю, вчинив, шляхом обробки та посіву сільськогосподарської культури кукурудзи, самовільне зайняття земельної ділянки комунальної форми власності з кадастровим номером 7424481000:07:002:0226 площею 6,9845 га, власником якої є Ріпкинська територіальна громада в особі Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, що розташована за межами с. Суличівка Чернігівського району, та потрапляє в межі пам`ятки археології, що відповідно до Закону України «Про охорону археологічної спадщини» перебуває під охороною держави.

Внаслідок вказаних неправомірних дій ОСОБА_4 державі в особі Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області заподіяно збитків на загальну суму 60135,70 грн.

Обвинувачений ОСОБА_4 свою провину в інкримінованому йому діянні визнав повністю та повідомив, що приймав участь в аукціоні з продажу дев`яти земельних ділянок, розташованих за межами с. Суличівка. Безпосередньо підготовкою до аукціону та участю в ньому займався землевпорядник його СФГ, який повідомив, що вони виграли усі тендери, окрім одного, на перемогу в якому він також розраховував. Однак виявилось, що ця земельна ділянка знаходиться у межах пам`ятки археології, тому не була виставлена на аукціон. Для вирішення питання придбання цієї ділянки потрібен був тривалий час, але вона межувала з іншими придбаними ділянками та настав час весняно-польових робіт, тому він надав вказівку обробити зазначену земельну ділянку разом з іншими та посадили там кукурудзу. Про відсутність у нього права на використання земельної ділянки йому було достовірно відомо і правовстановлюючі документи на неї були відсутні.

У скоєному щиро кається, просить не призначати йому суворе покарання.

Враховуючи зізнавальні свідчення обвинуваченого та з врахуванням думки учасників судового провадження, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вважає за недоцільне дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким з учасників судового провадження не оспорюються. Зміст цих обставин учасники судового провадження розуміють правильно, підтверджують добровільність їх позиції та усвідомлюють, що у такому випадку будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Аналізуючи в сукупності надані прокурором та досліджені в судовому засіданні документи, які узгоджуються між собою та підтверджують обґрунтованість оголошеної ОСОБА_4 підозри, а також характеризуючі його особу дані, з врахуванням свідчень обвинуваченого, суд за вказаних обставин вважає доведеною вину ОСОБА_4 , а його дії вірно кваліфікованими за ч. 2 ст. 197-1 КК України, як самовільне зайняття земельної ділянки особливо цінних земель.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого, а саме, щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку, та відсутність обтяжуючих його покарання обставин.

За місцем проживання обвинувачений ОСОБА_4 характеризується задовільно, на обліку у лікаря нарколога чи психіатра не перебуває, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, тричі протягом року притягувався до адміністративної відповідальності.

З врахуванням зазначеного, приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має на утриманні двох малолітніх дітей, зважаючи на його ставлення до скоєного, беручи до уваги щире каяття обвинуваченого та добровільне відшкодування ним завданого збитку, суд вважає за можливе відповідно до положень ст. 69 КК України визнати вказані обставини такими, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, та перейти до іншого, більш м`якого основного покарання, не зазначеного у санкції ч. 2 статті 197-1 КК України, призначивши ОСОБА_4 за вказане кримінальне правопорушення покарання у виді штрафу.

З приводу вирішення долі речового доказу - сільськогосподарської культури, засадженої на земельній ділянці з кадастровим номером 7424481000:07:002:0226 площею 6,9845 га, суд зазначає, що така відповідає критеріям, визначеним ст. 96-2 КК України для спеціальної конфіскації.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 96-2 КК України у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були предметом кримінального правопорушення, вони переходять у власність держави, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю).

Підстав для скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28.08.2026 на сільськогосподарську культуру, засаджену на земельній ділянці з кадастровим номером 7424481000:07:002:0226 площею 6,9845 га в судовому засіданні не встановлено.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні слід стягнути з обвинуваченого.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим за ч. 2 ст. 197-1 КК України та із застосуванням ст. 69 КК України призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51 000 (п`ятдесят одну тисячу) грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 4813 грн 60 коп. процесуальних витрат на залучення експерта.

Речові докази після набрання вироком законної сили:

сільськогосподарську культуру, засаджену на земельній ділянці з кадастровим номером 7424481000:07:002:0226 площею 6,9845 га передати у власність держави, застосувавши спеціальну конфіскацію.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Чернігова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1