Рішення № 140954022, 27.10.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/1899/26

2/950/1098/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року м.Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Бакланова Р. В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1648-9412 від 13.01.2026.

В обґрунтування позову зазначено, що 13.01.2026 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1648-9412 продукту «MiniKasa». За умовами договору позивач надав відповідачці кредит у розмірі 16 000 грн строком на 365 календарних днів.

Позивач зазначає, що кредитні кошти у сумі 16 000 грн були перераховані 13.01.2026 на платіжну картку, реквізити якої були зазначені відповідачкою при укладенні договору.

Відповідно до умов договору базовий період сплати процентів становив 30 календарних днів, промо-ставка 0,10 % за кожен день користування кредитом, а стандартна процентна ставка протягом перших 180 календарних днів дії договору становила 1,00 % за кожен день користування кредитом.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою зобов`язань за договором станом на 05.05.2026 позивачем визначено заборгованість у загальному розмірі 37 600 грн, з яких: 16 000 грн - заборгованість за кредитом; 13 600 грн - заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом; 8 000 грн - проценти, нараховані на підставі ст. 625 ЦК України. Позивач просив стягнути вказану заборгованість та судові витрати.

Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

Від представника відповідачки адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заперечуючи проти позову, представник відповідачки посилалася, зокрема, на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт укладення саме ОСОБА_1 кредитного договору № 1648-9412, оскільки надана позивачем паперова копія електронного договору сама по собі не доводить використання відповідачкою одноразового ідентифікатора, не надано доказів направлення такого ідентифікатора саме на належний відповідачці номер телефону, а також доказів належної електронної ідентифікації відповідачки.

Крім того, представник відповідачки зазначила, що матеріали справи не містять належного підтвердження того, що банківська картка, на яку позивач посилається як на картку, на яку було перераховано кредитні кошти, належить саме ОСОБА_1 . Також сторона відповідача вважала неналежними доказами довідки та документи, складені самим кредитодавцем або платіжною установою, посилаючись на відсутність первинних банківських документів та виписки з банківського рахунку відповідачки.

Окремо у відзиві представник відповідачки заперечувала проти заявленого розміру процентів, посилаючись на їх неспівмірність із сумою отриманого кредиту, принципи справедливості, добросовісності та розумності, положення законодавства про захист прав споживачів. Також зазначено, що ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 , який проходить військову службу за мобілізацією, у зв`язку з чим представник відповідачки вважала, що проценти за користування кредитом нарахуванню не підлягають.

Крім того, сторона відповідача заперечувала проти стягнення 8 000 грн, нарахованих позивачем на підставі ст. 625 ЦК України, посилаючись на положення законодавства, які діють у період воєнного стану.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку кожному доказу окремо та їх сукупності, а також доводам відзиву, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Щодо факту укладення кредитного договору суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 13.01.2026 о 23 год. 51 хв. між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 оформлено договір про відкриття кредитної лінії № 1648-9412 продукту «MiniKasa».

У договорі зазначені персональні дані відповідачки, зокрема її прізвище, ім`я та по батькові, паспортні дані, РНОКПП, адреса проживання, електронна адреса та реквізити електронного платіжного засобу.

Додаток до кредитного договору також містить відомості про електронний підпис одноразовим ідентифікатором А2346.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних.

За змістом ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та прийняття такої пропозиції другою стороною, а використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором є одним із передбачених законом способів підписання електронного правочину.

Сам по собі той факт, що суду надано паперову копію електронного документа, не свідчить про недійсність чи недопустимість такого доказу.

Суд також враховує, що укладення договору та перерахування кредитних коштів є взаємопов`язаними діями, а надані позивачем докази у їх сукупності містять тотожні персональні та ідентифікаційні дані позичальника, номер кредитного договору, дату його укладення, суму кредиту, маскований номер платіжної картки та електронну адресу відповідачки.

Тому доводи відзиву про те, що сам факт укладення договору відповідачкою не доведений лише через відсутність окремого технічного журналу надсилання SMS-повідомлення, суд оцінює критично.

Стороною відповідача не надано доказів того, що персональні дані ОСОБА_1 були неправомірно використані третіми особами, що вона зверталася до правоохоронних органів із заявою про шахрайське оформлення кредиту на її ім`я, що номер телефону, електронна адреса чи карткові реквізити, використані під час оформлення кредиту, їй не належали або були використані іншою особою без її відома.

Таким чином, сукупність наданих позивачем доказів є достатньою для висновку про укладення кредитного договору саме ОСОБА_1 .

Щодо факту надання кредитних коштів суд виходить з наступного.

Позивачем надано довідку про перерахування суми кредиту за договором № 1648-9412, відповідно до якої 13.01.2026 через платіжну систему EasyPay здійснено операцію з видачі кредиту у сумі 16 000 грн на платіжну картку з маскованими реквізитами, які відповідають реквізитам платіжного засобу, зазначеним у кредитному договорі.

Крім того, ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім», яке забезпечувало проведення платіжної операції, підтвердило виконання 13.01.2026 о 23 год. 52 хв. транзакції на суму 16 000 грн із призначенням платежу «Видача кредитних коштів за договором 1648-9412, ОСОБА_1 ».

Суд враховує, що зазначений документ складений не позивачем, а особою, яка безпосередньо забезпечувала проведення відповідної платіжної операції.

Відомості про номер транзакції, суму, дату, призначення платежу та маскований номер платіжної картки узгоджуються між собою та з умовами кредитного договору.

За таких обставин відсутність повної банківської виписки за рахунком відповідачки сама по собі не спростовує факту перерахування кредитних коштів, підтвердженого сукупністю інших доказів.

Тому доводи відзиву про ненадання кредитних коштів суд вважає необґрунтованими.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідачкою не надано доказів повернення отриманих 16 000 грн.

Отже, вимога про стягнення 16 000 грн основної заборгованості є обґрунтованою.

Щодо нарахованих процентів за користування кредитом у сумі 13 600 грн суд зазначає наступне.

Умовами договору передбачено строк кредитування 365 календарних днів, базовий період 30 календарних днів, промо-ставку 0,10 % на день та стандартну процентну ставку 1,00 % на день протягом перших 180 календарних днів користування кредитом.

З наданого розрахунку вбачається, що з 13.01.2026 по 11.02.2026 проценти нараховувалися за ставкою 0,10 % на день, а надалі за ставкою 1,00 % на день.

Станом на 05.05.2026 загальна сума договірних процентів становила 13 600 грн.

Судом перевірено, що розрахунок здійснений у межах строку кредитування та відповідно до ставок, визначених договором.

Доводи представника відповідачки про надмірність процентної ставки та неспівмірність нарахованих процентів із сумою кредиту самі по собі не є підставою для невиконання погоджених сторонами умов договору.

Відповідачка не заявляла самостійних вимог про визнання відповідних умов договору недійсними.

Матеріали справи також не містять належних та достатніх доказів того, що умови щодо процентної ставки були приховані від позичальника або що відповідачка була позбавлена можливості ознайомитися з ними до укладення договору.

Умови щодо суми кредиту, строку кредитування та процентної ставки викладені безпосередньо у договорі, паспорті споживчого кредиту та таблиці обчислення загальної вартості кредиту.

Тому суд не знаходить підстав для відмови у стягненні договірних процентів виключно з мотивів їх значного розміру.

Щодо доводів відзиву про те, що ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця, суд зазначає наступне.

До відзиву додано довідку про те, що чоловік відповідачки ОСОБА_2 проходить військову службу за мобілізацією.

Водночас п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на який посилається представник відповідачки, встановлює відповідну кредитну пільгу для визначених цією нормою категорій військовослужбовців та резервістів.

Сам по собі статус особи як дружини військовослужбовця не означає автоматичного поширення на неї зазначеного звільнення від сплати процентів за її особистим кредитним зобов`язанням.

Доказів того, що сама ОСОБА_1 належить до визначених законом категорій військовослужбовців або резервістів, матеріали справи не містять.

Тому наведені у відзиві обставини не є підставою для звільнення відповідачки від сплати договірних процентів.

Таким чином, з відповідачки підлягають стягненню 13 600 грн процентів за користування кредитом.

Водночас вимога про стягнення 8 000 грн процентів, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, задоволенню не підлягає.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного або надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит або позику, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки за таке прострочення.

Кредитний договір укладений 13.01.2026, тобто у період дії воєнного стану.

З розрахунку позивача вбачається, що 8 000 грн нараховані саме як відповідальність за прострочення грошового зобов`язання на підставі ст. 625 ЦК України.

Тому законних підстав для їх стягнення з відповідачки немає.

Щодо дострокового стягнення кредиту суд зазначає, що 07.05.2026 позивачем сформовано вимогу про дострокове повернення кредиту, відповідно до якої відповідачці запропоновано протягом 30 календарних днів погасити заборгованість.

У матеріалах справи наявні докази направлення такої вимоги.

Крім того, на час звернення до суду та розгляду справи порушення відповідачкою зобов`язань усунуте не було, доказів здійснення нею будь-яких платежів на погашення кредитної заборгованості не надано.

Тому підстав для відмови у стягненні неповернутого кредиту та належних договірних процентів із цих мотивів суд не вбачає.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 29 600 грн, з яких: 16 000 грн - основна сума кредиту; 13 600 грн - проценти за користування кредитом.

У задоволенні вимоги про стягнення 8 000 грн, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Позов задоволено на суму 29 600 грн із заявлених 37 600 грн, тобто на 78,7234 %.

Отже, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 095 грн 93 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, ст.ст. 205, 207, 509, 525, 526, 530, 625, 626, 628, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1648-9412 від 13.01.2026 у розмірі 29 600 (двадцять дев`ять тисяч шістсот) грн 00 коп., з яких: 16 000 грн 00 коп. - заборгованість за кредитом; 13 600 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 8 000 грн 00 коп. процентів, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2 095 (дві тисячі дев`яносто п`ять) грн 93 коп.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Роман БАКЛАНОВ