Рішення № 140953231, 27.10.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/4782/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"27" жовтня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі: головуючої судді Булкат М.С.,

за участю секретаря судових засідань, Соколенко Д. К.,

представника позивача Нофенко М.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом Головного управління національної поліції в Миколаївській області до ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальних збитків, завданих кримінальним правопорушенням, -

ВСТАНОВИВ:

До суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надійшли матеріали позовної заяви Головного управління Національної поліції в Миколаївській області до ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальних збитків в розмірі 40 995,96 гривень.

Позовна заява обґрунтована тим, що до ГУНП в Миколаївській області надійшло повідомлення про те, що за адресою: м. Вознесенськ, вул. Глінки, на перетині з вул. Папаніна, чоловік у стані алкогольного сп`яніння, який має при собі пістолет, вчиняє протиправні дії. Для реагування на вказане повідомлення на місце події були направлені наряди ГРПП «Лівр-18» та «Лівр-19» Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області.

О 16 год. 27 хв. 28 квітня 2025 року зазначені наряди прибули на місце події на службових автомобілях, серед яких був службовий автомобіль SKODA RAPID, державний номерний знак НОМЕР_1 , що перебуває у користуванні ГУНП в Миколаївській області. Після прибуття працівники поліції виявили ОСОБА_1 , який рухався у їх напрямку. Під час реагування на подію ОСОБА_1 мав при собі предмет, зовні схожий на пістолет, та предмет, схожий на гранату, і демонстрував їх працівникам поліції. На законні вимоги працівників поліції припинити протиправні дії та покласти предмети на землю він не реагував.

У подальшому, коли працівники поліції наблизилися до ОСОБА_1 з метою його знешкодження, останній лівою рукою кинув у напрямку працівників поліції невідомий предмет, який одразу вибухнув. За матеріалами кримінального провадження встановлено, що вибухнула наступальна осколкова ручна граната РГД-5. Зазначені обставини є предметом кримінального провадження №12025152190000368 від 28.04.2025, у якому ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення, зокрема, за ст. 348 КК України, а також за ч. 1 ст. 263 КК України.

В обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_1 діяв умисно, маючи умисел на вбивство працівників правоохоронного органу у зв`язку з виконанням ними службових обов`язків, та кинув гранату в їхній бік. Внаслідок вибуху гранати було пошкоджено службовий автомобіль SKODA RAPID ГУНП в Миколаївській області. Зокрема, пошкоджень зазнали ліва задня частина автомобіля, колесо, бампер та скло лівих передніх дверей. Зазначені пошкодження зафіксовані матеріалами службової перевірки та іншими матеріалами кримінального провадження. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , службовий транспортний засіб SKODA RAPID, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить на праві власності Головному управлінню Національної поліції в Миколаївській області. Таким чином, Відповідач своїми неправомірними діями завдала пошкоджень службовому автомобілю, чим завдано збитків власнику транспортного засобу Головному управлінню Національної поліції в Миколаївській області.

Ухвалою суду від 07.09.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом осіб.

В судове засідання представник ГУНП в Миколаївській області, Нофенко М. В., з`явилася, надала додаткові пояснення.

В судове засідання Відповідач не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, у судові засідання не з`являвся, причини неявки суду не повідомляв, заяви та клопотання не подавав.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки суд вжив всіх заходів для забезпечення належного сповіщення відповідача про судовий розгляд, однак відповідач до суду не з`являвся, про причини неявки до суду не повідомляв, не подав відзив на позовну заяву, враховуючи, що розгляд справи відкладався неодноразово, суд дійшов висновку про необхідність розглядати справу по суті за відсутності відповідача, за правилами заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів, згідно з вимогами ч.4 ст. 223 ЦПК України та ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, надавши оцінку доказам, наявним у справі, суд дійшов наступних висновків.

Вирішуючи спірні правовідносини суд враховує, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Судом встановлено, що внаслідок вибуху гранати РГД-5, кинутої ОСОБА_1 у напрямку працівників поліції, було пошкоджено службовий автомобіль SKODA RAPID, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ГУНП в Миколаївській області. Зокрема, пошкоджень зазнали ліва задня частина автомобіля, колесо, бампер та скло лівих передніх дверей.

Розмір завданої майнової шкоди підтверджується висновком експертного дослідження № 2157-34-25 від 18.06.2025, складеним Одеським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу внаслідок його пошкодження, становить 40 995,96 грн.

Таким чином, унаслідок пошкодження службового автомобіля ГУНП в Миколаївській області завдано майнової шкоди в розмірі 40 995,96 грн.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 22 липня 2019 року у справі № 909/374/18 для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи:

1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо).

3. Причинний зв`язок між поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

4. Вина особи, що завдала шкоду.

Щодо неправомірності поведінки.

Неправомірність поведінки ОСОБА_1 полягає у вчиненні дій, що суперечать вимогам чинного законодавства та посягають на встановлений порядок охорони громадської безпеки й діяльності правоохоронних органів.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження № 12025152190000368 від 28.04.2025, ОСОБА_1 , перебуваючи на місці події, мав при собі предмети, зовні схожі на пістолет і гранату, не виконував законних вимог працівників поліції припинити протиправні дії, а надалі кинув у напрямку працівників поліції гранату РГД-5, яка вибухнула та спричинила пошкодження службового автомобіля SKODA RAPID, що належить ГУНП в Миколаївській області.

Зазначені обставини викладені в обвинувальному акті у кримінальному провадженні, у межах якого ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення, зокрема, за ст. 348 та ч. 1 ст. 263 КК України. Кримінальне провадження перебуває на розгляді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області.

Оцінку неправомірності поведінки ОСОБА_1 надасть суд в межах розгляду кримінального провадження. В межах даного розгляду суд констатує наявність поведінки, зафіксованої в матеріалах кримінального провадження № 12025152190000368: перебуваючи на місці події, мав при собі предмети, зовні схожі на пістолет і гранату, не виконував законних вимог працівників поліції припинити протиправні дії, а надалі кинув у напрямку працівників поліції гранату РГД-5, яка вибухнула та спричинила пошкодження службового автомобіля SKODA RAPID, що належить ГУНП в Миколаївській області.

Щодо наявності шкоди.

Наявність та розмір майнової шкоди, завданої ГУНП в Миколаївській області, підтверджуються висновком експертного дослідження № 2157-34-25 від 18.06.2025, складеним Одеським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром. Згідно із зазначеним висновком, вартість матеріального збитку, завданого власникові службового автомобіля SKODA RAPID, реєстраційний номер НОМЕР_1 , унаслідок його пошкодження становить 40 995,96 грн. Отже, розмір завданої позивачу майнової шкоди підтверджений належним експертним дослідженням та має грошове вираження.

У постанові Верховного Суду від 03 липня 2024 року у справі № 465/2710/20 (провадження № 61-3659св24) зазначено, що висновок експерта, підготовлений в межах кримінального провадження особою, яка є атестованим судовим експертом, може бути визнаний доказом у цивільній справі, якщо експертиза, проведена у кримінальному провадженні, містила інформацію щодо предмета доказування у цивільній справі, навіть незважаючи на те, що на момент розгляду цієї справи вирок у кримінальному провадженні не ухвалено.

Щодо причинно-наслідкового зв`язку.

Причинно-наслідковий зв`язок між діями ОСОБА_1 та завданою майновою шкодою підтверджується матеріалами кримінального провадження № 12025152190000368.

Так, о 16 год. 27 хв. працівники поліції прибули на місце події на службових автомобілях, серед яких був автомобіль SKODA RAPID, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ГУНП в Миколаївській області. Під час реагування на повідомлення працівники поліції виявили ОСОБА_1 , який мав при собі предмети, зовні схожі на пістолет і гранату, та не реагував на законні вимоги припинити протиправні дії. Коли працівники поліції наблизилися до нього з метою припинення небезпечних дій, ОСОБА_1 кинув у їхньому напрямку невідомий предмет, який вибухнув.

Унаслідок вибуху було пошкоджено службовий автомобіль SKODA RAPID, зокрема його ліву задню частину, колесо, бампер та скло лівих передніх дверей. Таким чином, пошкодження транспортного засобу перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з вибухом гранати, кинутої ОСОБА_1 . Відповідно, саме зазначені дії стали причиною виникнення майнової шкоди ГУНП в Миколаївській області.

Щодо вини особи.

За загальним правилом діє преюдиційність вироку відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для цивільного суду в питаннях, чи мали місце ці діяння та чи вчинені вони цією особою. Без вироку цивільний суд не має права самостійно констатувати, що шкода завдана саме кримінальним правопорушенням.

Втім воно має межі:

самостійність цивільного процесу: Якщо кримінальне провадження закрили (наприклад, через амністію, закінчення строків давності або смерть підозрюваного) або воно ще триває, потерпілий все одно має повне право звернутися до суду в порядку цивільного судочинства для захисту своїх прав;

різні предмети доказування: У кримінальному процесі встановлюється вина особи у вчиненні кримінального правопорушення. У цивільному процесі факт завдання шкоди, поведінка заподіювача та причинно-наслідковий зв`язок між ними.

вирок суду, який набрав законної сили, є обов`язковим для цивільного суду лише в питаннях, чи мали місце ці діяння та чи вчинені вони цією особою. Якщо вироку немає, цивільний суд самостійно досліджує та оцінює всі докази для встановлення цих фактів.

Верховний Суд України неодноразово наголошував: суд не вправі відмовити у відкритті цивільного провадження або зупинити його лише на тій підставі, що кримінальне розслідування ще не завершилося чи вирок не винесено, якщо є можливість встановити обставини справи на основі інших наявних доказів.

Верховний Суд роз`яснив випадки, коли відсутність вироку у кримінальній справі не є підставою для зупинення провадження у цивільній справі.

Так, відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зупинення провадження у справі це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, які перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом.

Пункт 6 частини першої статті 251 ЦПК України серед випадків, за наявності яких суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, передбачає об`єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року викладено висновок про те, що метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Отже, необхідність у зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Як неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо. Така правова позиція сформульована у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 серпня 2023 року у справі № 990/24/23 (провадження № 11-100заі23).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21) вказано, що метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

На думку суду, обставини події 28 квітня 2025 року є предметом кримінального провадження № 12025152190000368, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань, у межах якого ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення за ст. 348 та ч. 1 ст. 263 КК України. Однак матеріали справи містять елементних склад, передбачений для відшкодування шкоди:

1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо).

3. Причинний зв`язок між поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

4. Вина особи, що завдала шкоду.

Тож в межах цього розгляду, спираючись на правові позиції Верховного Суду, суд не констатує вину особи з точки зору кримінального провадження № 12025152190000368, натомість констатує його винуватість як факт спричинення ним збитків з точки зору цивільного відшкодування: наявність певної поведінки конкретної особи, ОСОБА_1 , наявність шкоди, причинний зв`язок між ними встановлені матеріалами, що містяться у справі. ОСОБА_1 кинув гранату в напрямку працівників поліції під час виконання ними службових обов`язків, унаслідок чого, серед іншого, було пошкоджено службовий автомобіль. З точки зору цивільного законодавства ОСОБА_1 має відшкодувати завдані ним збитки позивачеві.

Крім того, скасовуючи рішення апеляційного суду про зупинення провадження у справі на підставі розгляду кримінальної справи, Верховний Суд зазначив:

«Крім того, межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до порушення розумних строків розгляду справи.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, встановлює право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Колегія суддів вважає, що представником відповідача не доведена об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, крім цього, у такому випадку зупинення провадження призведе до затягування строків розгляду справи і є процесуально недоцільним, оскільки об`єктивних обставин, які унеможливлюють розгляд цієї цивільної справи, не було встановлено.

Таким чином, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні № 12021041030001049 від 15 вересня 2021 року у справі № 932/8934/24 за підозрою ОСОБА_6 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 27, частиною четвертою статті 190, частиною другою статті 366, частиною третьою статті 28, частиною першою, четвертою статті 358 КК України.

Отже, матеріалами справи підтверджуються факт пошкодження належного позивачу службового автомобіля, розмір завданої майнової шкоди в сумі 40 995,96 грн та причинно-наслідковий зв`язок між вибухом гранати й пошкодженням транспортного засобу. Зазначені обставини є підставою для вирішення питання про відшкодування завданої майнової шкоди відповідно до вимог статті 1166 Цивільного кодексу України з урахуванням установлених судом обставин та вимог чинного законодавства».

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, докази відшкодування завданої шкоди, суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору у сумі 2 662,40 гривень.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 43, 44, 64, 128, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 11, 15, 16, 22, 23, 1166, 1167 ЦК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Головного управління національної поліції в Миколаївській області до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих кримінальним правопорушенням - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_3 ) на користь Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (ЄДРПОУ 40108735, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Захисників Миколаєва, 5) вартість заподіяних матеріальних збитків у розмірі 40 995 гривень 96 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_3 ) на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 гривень

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складений 27 жовтня 2026 року

Суддя М. С. Булкат