Рішення № 140953222, 27.10.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/4825/26

РІШЕННЯ

іменем України

"27" жовтня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Булкат М.С.,

за участю секретаря судового засідання, Соколенко Д. К.,

представник заявниці Сердюк С. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Одеська міська рада, Вознесенська міська рада, про встановлення факту належності правовстановлюючих документів,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2026 року ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_5 , звернулася до суду із заявою про встановлення факту належності їй правовстановлюючих документів, обґрунтовуючи її тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася в м. Одесі, про що 06.06.1956 року складено актовий запис про народження № 967 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 . У зазначених документах її ім`я та прізвище російською мовою вказані як « ОСОБА_1 ».

26.05.1998 року заявниці видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , у якому її дані українською мовою зазначено як « ОСОБА_1 ». Надалі, ІНФОРМАЦІЯ_2 , їй також видано картку платника податків із реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_3 , у якій зазначено ім`я « ОСОБА_1 ».

Водночас у правовстановлюючих документах на нерухоме майно дані заявниці зазначалися по-різному. Так, відповідно до договору купівлі-продажу від 04.12.1990 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2607, заявниця набула у власність квартиру АДРЕСА_1 , при цьому її ім`я та прізвище зазначено російською мовою як « ОСОБА_1 ». У технічному паспорті на цю квартиру від 21.04.2016 року її дані вказано як « ОСОБА_1 ».

Крім того, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.04.2008 року заявниця набула у власність квартиру АДРЕСА_2 , де її ім`я та прізвище зазначено як « ОСОБА_6 ». Також, згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.03.2017 року № 82354825 та № 82358728, заявниця є власницею квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 . У зазначених витягах її дані вказано як « ОСОБА_6 », тоді як у технічних паспортах від 24.03.2015 року як « ОСОБА_1 », а в технічному паспорті від 14.01.2019 року на квартиру АДРЕСА_5 як « ОСОБА_6 ». Аналогічне написання імені та прізвища « ОСОБА_6 » міститься в розпорядженні Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 17.03.2015 року № 91/01-06 про присвоєння поштових адрес зазначеним квартирам.

З метою усунення розбіжностей у написанні персональних даних заявниця звернулася до органу державної реєстрації актів цивільного стану із заявою про внесення змін до актового запису про народження № 967, а саме щодо зміни імені з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_7 ». Однак, відповідно до відповіді від 15.04.2023 року № 37/23.8-85, у внесенні змін відмовлено, оскільки в актових записах про народження, укладення та розірвання шлюбу її ім`я зазначено як « ОСОБА_7 », а прізвище « ОСОБА_8 ».

24.04.2023 року заявниці видано паспорт громадянина України нового зразка у формі ID-картки, у якому її дані зазначено як « ОСОБА_1 ». 11.07.2023 року їй також видано картку платника податків із тим самим реєстраційним номером НОМЕР_3 . Крім того, заявниця отримала дублікат свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , у якому її ім`я та прізвище зазначено як « ОСОБА_1 ».

Надалі заявниця звернулася до державних реєстраторів Юридичного департаменту Одеської міської ради із заявами про виправлення розбіжностей у правовстановлюючих документах на належні їй квартири. Однак 24.06.2026 року державними реєстраторами прийнято рішення № 85518288 та № 85512381 про відмову в проведенні реєстраційних дій.

За таких обставин заявниця зазначає, що через різне написання її прізвища та імені в документах вона позбавлена можливості належним чином оформлювати та реалізовувати свої права власності на нерухоме майно. У зв`язку з неможливістю усунути зазначені розбіжності в позасудовому порядку вона просить суд встановити факт належності їй правовстановлюючих документів, у яких її персональні дані зазначені як « ОСОБА_1 », « ОСОБА_1 », « ОСОБА_1 » та « ОСОБА_6 », оскільки всі ці документи, на її думку, стосуються однієї особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

В судове засідання заявник, ОСОБА_1 , не з`явилася, представник заявниці, ОСОБА_5 , в судовому засіданні підтримав заяву про встановлення факту належності правовстановлюючого документа.

Заінтересованої особи, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , представник Одеської міської ради, в судове засідання не з`явилися, судом відповідно до ч. ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважаються належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи за місцем реєстрації, причину неявки суду не повідомили.

Представник заінтересованої особи, Вознесенської міської ради, не з`явився, надав заяву про розгляд судового засідання без їх участі.

Оскільки матеріали містять необхідні для вирішення справи інформацію та докази, суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі заявника та заінтересованих осіб.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 та актового запису про народження № 967, складеного 06 червня 1956 року, заявниця народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Одесі, а її ім`я та прізвище зазначено російською мовою як « ОСОБА_1 » (а. с. 17-18).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 04 грудня 1990 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2607, заявниця набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 . У зазначеному договорі її ім`я та прізвище вказано російською мовою як « ОСОБА_1 ». При цьому в технічному паспорті на вказану квартиру, виданому 21 квітня 2016 року КП «Вознесенське міжміське бюро технічної інвентаризації», її дані зазначено як « ОСОБА_1 » (а. с. 50-51).

Згідно з паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим 26 травня 1998 року, дані заявниці зазначено як « ОСОБА_1 ». Водночас у картці платника податків, виданій 15 грудня 1996 року, її дані також зазначено як « ОСОБА_1 », а реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 (а. с. 8-14).

Крім того, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 09 квітня 2008 року державним нотаріусом Другої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області, заявниця набула право власності на квартиру АДРЕСА_2 . У цьому документі її ім`я та прізвище зазначено як « ОСОБА_6 » (а. с. 29).

Згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14 березня 2017 року № 82354825 та № 82358728, сформованими приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трупі М.О., заявниця є власницею квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 . У зазначених витягах її ім`я та прізвище вказано як « ОСОБА_6 » (а .с. 39-48).

Водночас у технічних паспортах на квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , виданих 24 березня 2015 року, заявницю зазначено як « ОСОБА_1 ». У технічному паспорті на квартиру АДРЕСА_5 , виданому 14 січня 2019 року, її дані вказано як « ОСОБА_6 » (а. с. 23-28). Аналогічні відомості містяться в розпорядженні Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 17 березня 2015 року № 91/01-06 «Про присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна квартирі за адресою: АДРЕСА_6 », у якому заявницю зазначено як « ОСОБА_6 »(а. с. 19).

Як убачається з відповіді Вознесенського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 15 квітня 2023 року № 37/23.8-85, заявниці відмовлено у внесенні змін до актового запису про народження № 967 щодо зміни імені з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_7 », оскільки в актових записах про народження, укладення шлюбу та розірвання шлюбу її ім`я зазначено як « ОСОБА_7 », а прізвище як « ОСОБА_8 » (а. с. 54-55).

Згідно з паспортом громадянина України у формі ID-картки, виданим 24 квітня 2023 року, персональні дані заявниці зазначено як « ОСОБА_1 ». Аналогічні відомості містяться в дублікаті свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданому на підставі актового запису про народження № 967. Крім того, 11 липня 2023 року заявниці видано картку платника податків із реєстраційним номером НОМЕР_3 , який збігається з номером, зазначеним у раніше виданій картці платника податків (а. с. 14).

24 червня 2026 року державними реєстраторами прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради прийнято рішення № 85518288 та № 85512381 про відмову в проведенні реєстраційних дій за заявами заявниці щодо виправлення відповідних відомостей у документах на нерухоме майно (а. с. 38).

Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Перелік фактів, які підлягають встановленню судом в окремому провадженні викладений в ч. 1 ст. 315 ЦПК України та не є вичерпним (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).

Зокрема, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті (п.п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України).

Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Згідно п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Встановлення факту належності заявниці свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.04.2008 серії ВКІ № 045559 має для неї юридичне значення, оскільки зазначений документ підтверджує набуття нею права власності на нерухоме майно, а наявні розбіжності у написанні її персональних даних перешкоджають належному оформленню та реалізації права власності на вказане майно, зокрема права володіти, користуватися та розпоряджатися ним.

Оскільки, в ході судового розгляду справи підтвердився факт належності заявниці ОСОБА_1 свідоцтва про право про право на спадщину за законом від 09.04.2008 серії ВКІ № 045559, то заява в цій частині підлягає задоволенню, а факт належності правовстановлюючого документу встановленню.

Щодо встановлення факту належності технічного паспорту (інвентаризаційна справа №24-п141/03) від 24.03.2015, технічного паспорту (інвентаризаційна справа №24-п142/03) від 24.03.2015, технічного паспорту (інвентаризаційна справа №45/5/2019) від 14.01.2019, технічного паспорту (інвентарний № 54, реєстровий № 8041 від 21.04.2016, розпорядження Малиновської районної адміністрації Одеської міської Ради від 17.03.2015 № 91/01-06 на ім`я ОСОБА_1 , суд зазначає таке.

Технічний паспорт є документом інформаційно-технічного характеру, який містить відомості про технічні характеристики об`єкта нерухомого майна, його складові частини, площу, планування та інші характеристики, визначені за результатами проведення технічної інвентаризації. Основним призначенням такого документа є фіксація технічних характеристик об`єкта нерухомості, а не посвідчення права власності на нього.

На відміну від правовстановлюючих документів, технічний паспорт сам по собі не підтверджує виникнення, перехід чи припинення права власності на нерухоме майно та не є самостійною правовою підставою для державної реєстрації такого права. Зазначення в технічному паспорті прізвища, імені та по батькові особи, щодо нерухомого майна якої проведено технічну інвентаризацію, не змінює правової природи цього документа.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з даними, зазначеними у свідоцтві про народження або паспорті такої особи. Отже, можливість установлення відповідного юридичного факту в порядку окремого провадження пов`язана з правовою природою документа, належність якого просить установити заявник.

У цій справі заявниця просить установити факт належності їй зазначених технічних паспортів у зв`язку з розбіжностями в написанні її прізвища та імені в різних документах. Однак технічні паспорти не належать до правовстановлюючих документів, оскільки не посвідчують право власності заявниці на відповідні об`єкти нерухомого майна, а лише містять інформацію про їхні технічні характеристики. Відтак вимога про встановлення факту належності таких документів не охоплюється положеннями пункту 6 частини першої статті 315 ЦПК України.

При цьому суд бере до уваги, що встановлення факту належності технічних паспортів саме по собі не усуває розбіжностей у правовстановлюючих документах та не є необхідною правовою підставою для підтвердження права власності на нерухоме майно. Питання виправлення помилок у технічній документації, уточнення персональних даних або виготовлення нових технічних паспортів може бути вирішене шляхом звернення до суб`єкта, який здійснює технічну інвентаризацію, у порядку, передбаченому законодавством, зокрема після отримання рішення про належність правовстановлюючого документу.

Таким чином, оскільки технічні паспорти (інвентаризаційні справи № 24-п141/03 та № 24-п142/03 від 24.03.2015, № 45/5/2019 від 14.01.2019, а також інвентарний № 54, реєстровий № 8041 від 21.04.2016) не є правовстановлюючими документами, суд доходить висновку про відсутність передбачених пунктом 6 частини першої статті 315 ЦПК України підстав для встановлення факту їх належності заявниці. У зв`язку з цим у задоволенні заяви в цій частині слід відмовити.

Щодо вимог заявниці про встановлення факту належності розпорядження Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 17.03.2015 № 91/01-06, оформленого на ім`я ОСОБА_1 , суд зазначає таке.

Розпорядження районної адміністрації є індивідуальним актом органу місцевого самоврядування або його виконавчого органу, прийнятим у межах наданих повноважень з метою вирішення конкретного питання, віднесеного до його компетенції. Зміст такого акта визначається питанням, щодо якого його прийнято, та правовими наслідками, які він породжує. У цій справі розпорядження Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 17.03.2015 № 91/01-06 стосується присвоєння поштових адрес об`єктам нерухомого майна, розташованим за адресою: АДРЕСА_7 та АДРЕСА_5 .

Зазначене розпорядження є офіційним документом, прийнятим уповноваженим органом у межах його компетенції, та підтверджує факт прийняття відповідного рішення щодо присвоєння поштових адрес об`єктам нерухомого майна. Водночас за своїм змістом воно не є правовстановлюючим документом, оскільки саме по собі не посвідчує виникнення, перехід чи припинення права власності на відповідні об`єкти нерухомості. Його призначення полягає у врегулюванні питання адресації нерухомого майна, а не у підтвердженні належності такого майна конкретній особі на праві власності.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з даними, зазначеними у свідоцтві про народження або паспорті такої особи. Отже, встановлення факту належності документа в порядку окремого провадження відповідно до зазначеної норми передбачає, що такий документ за своєю правовою природою є правовстановлюючим.

У цій справі заявниця просить установити факт належності їй розпорядження Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 17.03.2015 № 91/01-06 у зв`язку з розбіжностями в написанні її прізвища та імені в документах, що стосуються належних їй об`єктів нерухомого майна. Однак зазначене розпорядження не посвідчує право власності заявниці на квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , а стосується виключно присвоєння цим об`єктам відповідних поштових адрес.

Таким чином, незважаючи на те, що вказане розпорядження містить персональні дані заявниці та стосується об`єктів нерухомого майна, щодо яких виникла правова невизначеність у зв`язку з різним написанням її прізвища та імені, за своїм змістом і правовим призначенням воно не належить до правовстановлюючих документів у розумінні пункту 6 частини першої статті 315 ЦПК України.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність передбачених пунктом 6 частини першої статті 315 ЦПК України підстав для встановлення факту належності заявниці розпорядження Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 17.03.2015 № 91/01-06. У зв`язку з цим у задоволенні заяви в цій частині належить відмовити.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справі окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 258, 259, 263, 265, 268, 293, 294, п. 6 ч. 1 ст. 315, ст. 319 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Одеська міська рада, Вознесенська міська рада, про встановлення факту належності правовстановлюючих документів задовольнити частково.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , правовстановлюючого документу свідоцтва про право на спадщину за законом від 09 квітня 2008 року серії ВКІ № 045559.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: М. С. Булкат