Рішення № 140952989, 27.10.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 766/5561/26

Провадження № 2/127/4877/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 рокумісто ВінницяВінницький міський суд Вінницької області в складі: головуючого судді Сичука М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 04.03.2025 року між сторонами укладено кредитний договір № 04.03.2025-100000951 в електронній формі, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 15 000,00 грн строком на 140 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1 % від суми кредиту за кожний день користування ним.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу кредитні кошти, однак відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

За розрахунком позивача станом на 06.04.2026 року загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором становить 32 056,29 грн, з яких 11 855,39 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 13 600,90 грн заборгованість за процентами за користування кредитом; 6 600,00 грн заборгованість за штрафними санкціями.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 32 056,29 грн, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу, попередній розмір яких визначено в сумі 6 000,00 грн.

Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18.08.2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву. Відзиву на позовну заяву відповідач не подав.

Представник позивача просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав та не заперечував проти ухвалення рішення за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 76, 77, 78, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; допустимими докази, одержані у порядку, встановленому законом. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як убачається з матеріалів справи, 04.03.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 04.03.2025-100000951 в електронній формі.

Умовами договору передбачено надання відповідачу кредиту в розмірі 15 000,00 грн строком на 140 днів, зі строком повернення кредиту до 21.07.2025 року та сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1 % від суми кредиту за кожний день користування ним.

Укладення договору в електронній формі саме по собі не свідчить про недійсність правочину чи відсутність між сторонами договірних правовідносин.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надісланий ними до інформаційно-комунікаційної системи, яку використовують сторони.

Відповідно до ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) та її прийняття (акцепту) іншою стороною. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному законом, прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного в письмовій формі.

З наданих позивачем документів убачається, що договір укладено шляхом формування електронної пропозиції та її прийняття відповідачем із використанням одноразового ідентифікатора. Матеріали справи також містять документи щодо переказу кредитних коштів на платіжну картку відповідача.

Так, листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 06.04.2026 року № 256-0604 підтверджено успішне перерахування 04.03.2025 року о 12:35:11 грошових коштів у сумі 15 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 . У документі зазначено ідентифікатор транзакції iPay № 669974737 та призначення платежу видача кредиту за договором № 04.03.2025-100000951.

Отже, наявні у справі документи підтверджують факт укладення між сторонами кредитного договору та надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 15 000,00 грн.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Як убачається з розрахунку заборгованості, відповідач здійснив платежі за кредитним договором у загальному розмірі 12 593,42 грн, а саме: 3 230,98 грн 17.03.2025 року, 3 830,98 грн 04.04.2025 року, 3 531,46 грн 16.04.2025 року та 2 000,00 грн 03.10.2025 року.

Водночас, за розрахунком позивача, станом на 06.04.2026 року непогашений залишок основної суми кредиту становить 11 855,39 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом 13 600,90 грн, а заборгованість за штрафними санкціями 6 600,00 грн.

Оцінюючи вимогу про стягнення основної суми кредиту, суд виходить із того, що факт надання відповідачу кредитних коштів підтверджений письмовими доказами, а обов`язок їх повернення передбачений укладеним між сторонами договором.

Наданий позивачем розрахунок відображає здійснені відповідачем платежі та залишок основної суми кредиту після їх урахування. Доказів повернення кредиту в більшому розмірі або повного виконання зобов`язань відповідач суду не надав.

З огляду на встановлені обставини та наявні докази суд вважає обґрунтованою вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 11 855,39 грн.

Вирішуючи вимогу про стягнення процентів за користування кредитом, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За умовами кредитного договору сторони погодили процентну ставку в розмірі 1 % за кожний день користування кредитом. Строк кредитування становив 140 днів, до 21.07.2025 року включно.

Верховний Суд у постанові Великої Палати від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 дійшов висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або в разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Після спливу строку кредитування права кредитодавця забезпечуються, зокрема, положеннями ст. 625 ЦК України за наявності передбачених законом підстав.

У цій справі позивач заявив до стягнення проценти за користування кредитом у розмірі 13 600,90 грн, зазначивши, що вони нараховані в межах строку кредитування. Водночас окрема заборгованість за процентами, передбаченими ст. 625 ЦК України, у розрахунку позивача відсутня та визначена в розмірі 0,00 грн.

Оцінивши умови договору та розрахунок заборгованості, суд виходить із того, що погоджена сторонами процентна ставка є умовою плати за користування кредитом, а не штрафною санкцією за порушення зобов`язання. Сам по собі розмір процентної ставки не є достатньою підставою для відмови у стягненні процентів, якщо їх нарахування здійснено відповідно до погоджених умов договору та в межах строку кредитування.

Згідно з наданим розрахунком проценти за користування кредитом нараховувалися до 21.07.2025 року, а після закінчення строку кредитування подальше нарахування таких процентів не здійснювалося. Здійснені відповідачем платежі відображені в розрахунку позивача.

Відповідач не подав контррозрахунку заборгованості, доказів сплати процентів у більшому розмірі або інших доказів, які спростовували б наведені позивачем обставини.

За таких обставин суд вважає обґрунтованою вимогу про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 13 600,90 грн.

Разом із тим суд не погоджується з вимогою позивача про стягнення штрафних санкцій у розмірі 6 600,00 грн з огляду на таке.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Право на неустойку виникає за наявності встановлених законом або договором підстав.

Умовами кредитного договору передбачено нарахування штрафних санкцій у розмірі 150,00 грн за кожний день прострочення виконання відповідного грошового зобов`язання. На підставі цієї умови позивач нарахував відповідачу 6600,00 грн штрафних санкцій.

Однак відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування в разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Зазначеним пунктом також передбачено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання кредитних зобов`язань, підлягають списанню кредитодавцем.

Як установлено судом, кредитний договір між сторонами укладений 04.03.2025 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану. Штрафні санкції, заявлені позивачем до стягнення, нараховані за прострочення виконання зобов`язань за цим кредитним договором.

Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який передбачає звільнення позичальника від обов`язку сплати неустойки за прострочення кредитного зобов`язання у визначений законом період.

Посилання позивача на положення законодавства про споживче кредитування не спростовують наведених висновків, оскільки встановлені пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України гарантії звільнення позичальника від сплати неустойки за прострочення кредитного зобов`язання підлягають урахуванню під час вирішення спору.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 6 600,00 грн штрафних санкцій задоволенню не підлягає.

Загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 25 456,29 грн, з яких: 11 855,39 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 13 600,90 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Оскільки позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог, що становить 2 114,24 грн, виходячи з такого розрахунку: 2 662,40 грн ? 25 456,29 грн ? 32 056,29 грн = 2 114,24 грн.

Щодо вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що позивач визначив їх попередній розмір у сумі 6 000,00 грн та повідомив про намір надати докази понесення таких витрат у строк, передбачений ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею витрат, до закінчення судових дебатів, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За відсутності належних доказів фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру суд позбавлений можливості визначити суму, яка підлягає відшкодуванню. Питання про судові витрати може бути вирішено в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 141 ЦПК України, за умови дотримання встановлених нею процесуальних вимог та подання відповідних доказів у визначений законом строк.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 7681, 89, 141, 178, 263265, 274, 279 ЦПК України, ст. 205, 207, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 04.03.2025-100000951 від 04.03.2025 року в загальному розмірі 25 456 (двадцять п`ять тисяч чотириста п`ятдесят шість) гривень 29 копійок, з яких 11 855 (одинадцять тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять) гривень 39 копійок заборгованість за основною сумою кредиту; 13 600 (тринадцять тисяч шістсот) гривень 90 копійок заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2 114 (дві тисячі сто чотирнадцять) гривень 24 копійки.

Питання про судові витрати на професійну правничу допомогу вирішити в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 141 ЦПК України, за наявності передбачених законом процесуальних підстав та належних доказів їх розміру.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 27 жовтня 2026 року.

Суддя: