Ухвала суду № 140952610, 27.10.2026, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

п р о з а б е з п е ч е н н я п о з о в у

27 жовтня 2026 рокум. ЧернівціСправа № 926/4194/26

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Гурина М.О., розглянувши заяву

Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЬОЛЕР БУКОВИНА», м. Київ

про забезпечення позову

представники сторін - не викликалися

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Чернівецької області надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю «ДЬОЛЕР БУКОВИНА» про забезпечення позову, яка подана одночасно з позовною заявою, відповідно до якої заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ШАТО ОЛЬВІЯ» (код ЄДРПОУ 44972374, місцезнаходження: 57534, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с. Прибузьке (Куцурубська ТГ), вул. Заводська, буд. 6) і знаходяться на будь-яких рахунках у банках та інших фінансових установах, у тому числі на рахунку НОМЕР_1 в АТ «КОМІНБАНК», у межах суми 2 180 359,50 грн (два мільйони сто вісімдесят тисяч триста п`ятдесят дев`ять гривень 50 копійок).

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що ТОВ «ДЬОЛЕР БУКОВИНА» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ТОВ «ШАТО ОЛЬВІЯ» про стягнення 2180359,50 грн штрафу за п. 9.4 Договору поставки № 40119770 від 25.09.2024 у зв`язку з невиконанням відповідачем у строк до 31.10.2025 зобов`язання щодо вибірки 451000 кг товару (соку концентрованого яблучного освітленого) вартістю 43607190,00 грн без ПДВ.

Заявник зазначає, що у серпніжовтні 2026 року єдиним учасником та директором відповідача ОСОБА_1 неодноразово приймалися та скасовувалися рішення про реорганізацію товариства шляхом поділу на дві юридичні особи (рішення від 19.08.2026, 09.09.2026, 11.09.2026, 24.09.2026 та 12.10.2026). Оскільки за статтею 109 Цивільного кодексу України розподільчий баланс складається комісією на чолі з цією ж особою, існує ризик передачі активів (грошових коштів) одному правонаступнику, а спірного боргу іншому.

Водночас за даними реєстрів МВС (відповідь від 21.10.2026) та відкритих реєстрів за відповідачем не зареєстровано транспортних засобів, повітряних чи маломірних суден, а його статутний капітал (1 000 000,00 грн) є у 2,18 раза меншим за ціну позову.

Оскільки єдиним реальним джерелом виконання майбутнього рішення суду є грошові кошти відповідача, позивач на підставі статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України просить накласти арешт на кошти ТОВ «ШАТО ОЛЬВІЯ» на рахунках у банках та інших фінансових установах (зокрема, в АТ «КОМІНБАНК») у межах суми позову 2180359,50 грн без повідомлення учасників справи та без застосування зустрічного забезпечення.

Дослідивши наведені заявником обґрунтування щодо вжиття заходів до забезпечення позову, суд вважає, що заяву належить задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено можливість забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі чи сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до частини четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За змістом наведених положень процесуального законодавства забезпечення позову є засобом запобігання можливому порушенню майнових прав та охоронюваних законом інтересів особи, спрямованим на забезпечення реального виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності заявленого заходу, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

У постанові Верховного Суду від 19.02.2025 у справі № 904/3756/24 зазначено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить установити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Для вжиття судом заходів забезпечення позову повинна бути підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини можуть свідчити, зокрема, вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, реалізація майна або підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків із позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Відповідні правові висновки наведені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.09.2023 у справі № 917/453/23, від 26.09.2023 у справі № 911/1518/22, від 18.10.2023 у справі № 922/1864/23, від 11.01.2024 у справі № 916/3599/23.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 04.06.2025 у справі № 904/3756/24 зазначено, що сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, а суд, вирішуючи питання про вжиття відповідних заходів, повинен дослідити подані на обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Таким чином, вирішальне значення для задоволення заяви про забезпечення позову має не саме по собі посилання заявника на можливість невиконання судового рішення, а встановлення конкретних обставин, які об`єктивно свідчать про існування відповідного ризику.

Предметом позову в цій справі є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ШАТО ОЛЬВІЯ» грошових коштів у розмірі 2180359,50 грн, а тому виконання можливого рішення суду про задоволення позову безпосередньо залежатиме від наявності у відповідача коштів або іншого майна, за рахунок якого може бути здійснено відповідне стягнення.

На підтвердження необхідності забезпечення позову заявник посилається на неодноразове прийняття відповідачем рішень про реорганізацію товариства шляхом поділу на дві юридичні особи.

Зокрема, з поданих заявником копій рішень учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «ШАТО ОЛЬВІЯ» та відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань убачається, що 19.08.2026 прийнято рішення про реорганізацію товариства шляхом поділу, яке 09.09.2026 було скасовано.

У подальшому 11.09.2026 учасником товариства повторно прийнято рішення про реорганізацію шляхом поділу, яке 24.09.2026 також було скасовано.

Водночас 12.10.2026 учасником відповідача знову прийнято рішення про реорганізацію товариства шляхом поділу на дві юридичні особи.

Отже, протягом нетривалого проміжку часу відповідачем неодноразово приймалися та скасовувалися рішення, пов`язані з припиненням юридичної особи шляхом поділу.

Відповідно до статті 109 Цивільного кодексу України поділ юридичної особи передбачає перехід її майна, прав та обов`язків за розподільчим балансом до юридичних осіб - правонаступників.

Суд зазначає, що прийняття рішення про реорганізацію юридичної особи є реалізацією передбаченого законом права її учасника та саме собою не свідчить про недобросовісність відповідача або його намір ухилитися від виконання зобов`язань.

Разом із тим у цій справі суд ураховує не лише факт прийняття рішення про реорганізацію, а й сукупність обставин, пов`язаних із неодноразовим прийняттям та скасуванням відповідних рішень, їх часовою наближеністю до звернення позивача до суду та можливими майновими наслідками реалізації останнього рішення про поділ.

Зазначені обставини свідчать про те, що питання реорганізації відповідача має конкретний характер та пов`язане з прийняттям корпоративних рішень, виконання яких може призвести до зміни належності майна відповідача, у тому числі грошових коштів.

Суд бере до уваги, що у випадку завершення процедури поділу майно відповідача підлягатиме розподілу між юридичними особами правонаступниками, що може зумовити необхідність учинення додаткових процесуальних дій для виконання майбутнього судового рішення.

При цьому встановлені законом правила правонаступництва та захисту прав кредиторів не виключають можливості виникнення фактичних труднощів у процесі виконання судового рішення, пов`язаних зі зміною належності активів та визначенням правонаступників за відповідними зобов`язаннями.

Суд також ураховує, що позивачем надано відповідь Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС від 21.10.2026, відповідно до якої за відповідачем транспортні засоби не зареєстровані, а також наведено відомості щодо відсутності реєстрації за відповідачем окремих інших видів майна.

Хоча такі відомості не підтверджують відсутності у відповідача будь-яких активів, вони підлягають оцінці в сукупності з іншими обставинами, на які посилається заявник.

Суд виходить із того, що для застосування заходів забезпечення позову не є обов`язковим установлення факту вже здійсненого відповідачем відчуження майна чи доведення його наміру ухилитися від виконання майбутнього судового рішення.

Водночас заявник повинен довести наявність конкретних обставин, які дають підстави для достатньо обґрунтованого припущення про можливість істотного ускладнення виконання такого рішення.

У даному випадку відповідні ризики пов`язуються не лише із загальною можливістю відповідача розпоряджатися належними йому коштами, а насамперед із підтвердженими документами рішеннями про реорганізацію шляхом поділу та передбаченим законом переходом активів до юридичних осіб - правонаступників.

Оцінивши наведені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього судового рішення у випадку задоволення позовних вимог.

При цьому заявлений захід забезпечення позову безпосередньо пов`язаний із предметом спору, оскільки позивач просить стягнути грошові кошти та забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Арешт грошових коштів у межах ціни позову - 2180359,50 грн - є співмірним із заявленими вимогами, оскільки не перевищує їх розміру та спрямований на збереження майна, за рахунок якого може бути виконане майбутнє рішення суду.

Крім того, накладення арешту на грошові кошти не передбачає їх передачі позивачу, а полягає у тимчасовому обмеженні можливості відповідача розпоряджатися відповідною сумою до вирішення спору по суті.

Таким чином, зазначений захід не є тотожним задоволенню позовних вимог та не свідчить про попереднє вирішення судом питання щодо їх обґрунтованості.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що обраний заявником захід забезпечення позову відповідає критеріям розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності, забезпечує належний баланс інтересів сторін та спрямований на гарантування реального виконання можливого судового рішення.

А відтак, враховуючи вищевикладені обставини та виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, статей 136, 137 ГПК України, судом встановлено наявність зв`язку між заявленими заходами до забезпечення позову і предметом майбутнього спору, співмірність та адекватність заходів із позовними вимогами, з огляду на що суд зазначає про наявність правових підстав задоволення поданої заяви про забезпечення позову.

Щодо зустрічного забезпечення, то, по-перше, судом не установлено, що внаслідок забезпечення позову відповідачу будуть завдані збитки, по-друге, законом не встановлено обов`язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (частина перша статті 141 ГПК України): відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову (ч. 6 ст. 140 ГПК України).

У силу вимог ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно з ч. 1, 2, 4 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Скасування заходів забезпечення позову врегульовано ст. 145 ГПК України, зокрема, ч. 13 вказаної статті передбачено, що заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами ч. 3 ст. 138 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі.

Керуючись ст. 136, 137, 140, 144, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЬОЛЕР БУКОВИНА» про забезпечення позову задовольнити.

2. Забезпечити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЬОЛЕР БУКОВИНА» шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ШАТО ОЛЬВІЯ» (ЄДРПОУ 44972374, місцезнаходження: 57534, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Прибузьке (Куцурубська ТГ), вул. Заводська, буд. 6), які знаходяться на будь-яких рахунках у банках та інших фінансових установах, у тому числі на рахунку НОМЕР_1 , відкритому в АТ «КОМІНБАНК», у межах загальної суми 2180359,50 грн (два мільйони сто вісімдесят тисяч триста п`ятдесят дев`ять гривень 50 копійок), за винятком коштів, на які відповідно до законодавства України заборонено накладати арешт.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дьолер Буковина» (код ЄДРПОУ 33688879, місцезнаходження: 02034, м. Київ, вул. Радосинська, буд. 2А).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Шато Ольвія» (код ЄДРПОУ 44972374, місцезнаходження: 57534, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Прибузьке (Куцурубська ТГ), вул. Заводська, буд. 6).

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 254- 257 ГПК України.

Ухвала підписана 27.10.2026.

Суддя Микола ГУРИН

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.